Рішення № 98748050, 28.07.2021, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/176/21

Провадження № 2/638/135/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.07.2021 Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді за участю: секретаря судового засідання представника відповідача– Поволяєвої О.В., – Лаптійчук К.В., – Кривенка Е.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-

ВСТАНОВИВ:

12 січня 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини, в якому просила розірвати шлюб, укладений між нею та відповідачем, який зареєстрований 03 липня 2018 року в Республіці Туреччина, міжнародне свідоцтво про укладення шлюбу видане Відділом реєстрації шлюбу муніципалітету ОСОБА_3 , серія НОМЕР_1 , реєстраційний номер 693, визначити місце проживання малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із матір`ю.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що 03 липня 2018 року між нею та відповідачем зареєстрований шлюб. В шлюбі у сторін народилася дитина – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Підставою для розірвання шлюбу позивач зазначила різні погляди на шлюб, сім`ю, спільний побут, виховання дитини. Примирення та подальше збереження шлюбу позивач вважає неможливим.

10 березня 2021 року представником відповідача подано відзив на позов, в якому просив суд у задоволенні позову відмовити. У даному відзиві наведені доводи лише щодо вимог позовної заяви в частині визначення місця проживання дитини.

10 березня 2021 року представником відповідача надано заяву про надання строку для примирення.

29 березня 2021 року позивачем надано до суду заяву про залишення позову без розгляду в частині вимог щодо визначення місця проживання дитини та заперечення проти заяви про надання додаткового строку для примирення.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 січня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній цивільній справі, розгляд справи призначено в підготовчому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 квітня 2021 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини в частині позовних вимог щодо визначення місця проживання дитини залишено без розгляду.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 квітня 2021 року у задоволенні заяви представника відповідача щодо надання строку для примирення відмовлено.

Позивач в судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, зазначив, що відповідач проживає та працює в іншій країні, має обмежену можливість навідувати Україну, у зв`язку з встановленням карантину з причини поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19. Відповідач працює та утримує дитину. Відповідач вважає за доцільне відмовити у розірванні шлюбу з підстави наявності у нього бажання щодо примирення та збереження шлюбу.

Враховуючи наведені сторонами доводи та категоричне заперечення позивача проти надання додаткового строку для примирення, суд відхилив доводи та аргументи відповідача відносно необхідності надання строку на примирення подружжя, про що була постановлено зазначену вище ухвалу суду.

Суд враховує, що позивач звернулась до суду з даним позовом 12 січня 2021 року. Таким чином, з часу звернення позивача до суду з даним позовом і до моменту ухвалення рішення минуло більше пів року. Відповідно, відповідач мав достатній строк для примирення та відновлення відносин з позивачем, проте такого примирення не відбулось.

Враховуючи категоричне заперечення позивачем проти будь-яких подальших спроб примирення з відповідачем, доводи позивача щодо окремого проживання подружжя значний час, засади добровільності шлюбу, а також завдання розгляду справи протягом розумного строку, яке випливає із ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 129 Конституції України, ст. 2 ЦПК України, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для відмови у задоволенні позову, оскільки відмова у задоволенні позову фактично означає примушування позивача до подальшого перебування в шлюбі з відповідачем, що суперечитиме конституційним засадам добровільності шлюбу.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.

03 липня 2018 року між ОСОБА_1 , (дівоче прізвище « ОСОБА_5 »), ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у Республіці Туреччина, що підтверджується міжнародним свідоцтвом про укладення шлюбу видане Відділом реєстрації шлюбу муніципалітету ОСОБА_3 , серія НОМЕР_1 , реєстраційний номер 693 (а.с. 29).

В шлюбі у сторін народилась дитина: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно ст. 16 Закону України «Про міжнародне приватне право» особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої вона є. Якщо фізична особа є громадянином двох або більше держав, її особистим законом вважається право тієї з держав, з якою особа має найбільш тісний зв`язок, зокрема, має місце проживання або займається основною діяльністю. Особистим законом особи без громадянства вважається право держави, у якій ця особа має місце проживання, а за його відсутності - місце перебування.

Відповідно до ст. 63 Закону України «Про міжнародне приватне право» припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу.

Згідно ст. 60 Закону України «Про міжнародне приватне право», яка має назву «Правові наслідки шлюбу», подружжя, яке не має спільного особистого закону, може обрати право, що буде застосовуватися до правових наслідків шлюбу, якщо подружжя не має спільного місця проживання або якщо особистий закон жодного з них не збігається з правом держави їхнього спільного місця проживання.

Як вбачається з матеріалів справи та досліджених судом документів, позивач є громадкою України та проживає в Україні, а відповідач громадянином Лівану, який проживає в інші країні, зважаючи на що відсутній спільний особистий закон подружжя, також подружжя спільно не обрали право, яке буде застосовуватися до правових наслідків шлюбу, підстави для висновку, що є право держави, з яким обоє з подружжя мають найбільш тісний зв`язок, відсутні, зважаючи на що, в розумінні зазначених вище норм, до припинення шлюбу має застосовуватись право України.

Згідно ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.

Статтею 24 Сімейного кодексу України (далі - СК) також передбачено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Відповідно до ст. 110 СК, позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Згідно ст. 112 СК, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Як встановлено судом, сімейне життя позивача та відповідача не склалось, шлюбно-сімейні відносини сторін припинено, розірвання шлюбу відповідає інтересам позивача.

За таких обставин суд приходить до висновку, що подальше спільне життя сторін і збереження шлюбу порушуватиме засади добровільності шлюбу та суперечитиме інтересам позивача, у зв`язку з чим шлюб підлягає розірванню.

З наведених вище підстав суд відхиляє доводи відповідача відносно того, що він заперечує проти розірвання шлюбу та бажає зберегти сім`ю.

Керуючись ст. 2, 4, 10-13, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.

Шлюб, між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та ОСОБА_2 , громадянином Лівану, ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований 03 липня 2018 року в Республіці Туреччина, міжнародне свідоцтво про укладення шлюбу видане Відділом реєстрації шлюбу муніципалітету ОСОБА_3 , серія НОМЕР_1 , реєстраційний номер 693 – розірвати.

Після реєстрації розірвання шлюбу ОСОБА_1 відновити дошлюбне прізвище - « ОСОБА_5 ».

Стягнути з ОСОБА_2 , громадянина Лівану, ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , судовий збір в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн 00 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його підписання. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 03 серпня 2021 року.

Суддя О.В. Поволяєва