Ухвала суду № 98746106, 30.07.2021, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/15242/21

Провадження № 1-кс/947/10520/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.07.2021 року

Слідчий суддя Київського районного суду міста Одеси Чаплицький В.В., за участю секретаря судового засідання Нечитайло Є.О., прокурора Левицького О.А., захисника підозрюваної – адвоката Малої А.М., підозрюваної ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ ОРУП №1 ГУ НП в Одеській області Самокиш М.П., погоджене прокурором Київської окружної прокуратури міста Одеси Левицьким О.А. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №12021162480000797 від 18.05.2021року відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Одеси, громадянки України, українки, офіційно не працевлаштованої, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимої:

- 08.06.2021 року Київським районним судом м. Одеси за ч.1 ст.185 КК України, до 100 годин громадських робіт,

підозрюваної у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшло клопотання слідчого про застосування відносно підозрюваної, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Як вбачається з клопотання, досудовим розслідуванням встановлено, що на початку травня 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , вступили у злочинну змову, маючи умисел на незаконне збагачення, діючи таємно, з метою здійснення протиправної діяльності, конспіративно вирішили збувати наркотичний засіб, обіг якого обмежено – метадон, безконтактним способом, шляхом «закладок».

Так, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, реалізуючи злочинний умисел, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, незаконно придбали 12 згортків з наркотичним засобом, обіг якого обмежено – метадоном, який почали незаконно зберігати при собі з метою подальшого збуту.

Так, 18.05.2021 приблизно о 11 годині 49 хвилин, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , діючи за попередньо змовою, рухаючись вулицею Академіка Корольова у м. Одесі, визначили місце зберігання закладки. Після чого за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 42, ОСОБА_2 розмістив у схованці 1 полімерний згорток фіолетового кольору з наркотичним засобом, обіг якого обмежено – метадоном, загальним кількісним вмістом 0,130г.

Крім цього, 18.05.2021 о 11 годині 59 хвилин, співробітниками поліції були зупинені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , у якої під час проведення огляду місця події, виявлений та вилучений полімерний контейнер жовтого кольору, у якому містились 11 згортків з полімерної плівки із наркотичним засобом, обіг якого обмежено – метадон, загальним кількісним вмістом 1,770г, які остання за попередньою домовленістю з ОСОБА_2 незаконно зберігала при собі з метою подальшого збуту.

Отже, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 незаконно придбали та зберігали наркотичний засіб, обіг якого обмежено – метадон, загальним кількісним вмістом 1,9г, що є великими розмірами.

Таким чином, ОСОБА_1 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, а саме незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту наркотичного засобу у великих розмірах, вчиненого за попередньою змовою групою осіб.

Слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обґрунтовуючи його наявністю ризиків, передбачених п.п.3,4,5, ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовуючи наступним:

- згідно з п.3 ч.1 ст.177 КПК України ОСОБА_1 може незаконно впливати на свідків, іншого підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні;

- згідно п.4 ч.1 ст.177 КПК України ОСОБА_1 може перешкоджати кримінальному провадження іншим чином, а саме перешкоджати встановленню осіб, які також можуть бути причетними до вчинення зазначеного кримінального правопорушення;

- згідно п.5 ч.1 ст.177 КПК України ОСОБА_1 може вчинити інше кримінальне правопорушення, так як остання не працевлаштована та не має постійного місця роботи.

В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання у повному обсязі, зазначивши, що менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити виконання підозрюваною процесуальних обов`язків, передбачених чинним Кримінальним процесуальним кодексом України.

Захисник підозрюваної – адвокат Мала А.М. в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та просила обрати відносно її підзахисної запобіжний захід у виді домашнього арешту. Крім того, захисник вважала, що ризики на які посилався прокурор в судовому засіданні не доведені та необґрунтовані. Підозрювана має родину, має міцні соціальні зв`язки. Крім того на утриманні у підозрюваної є важкохворий батько, який потребує постійного догляду.

Підозрювана підтримала думку свого захисника.

Вивчивши клопотання та матеріали які обґрунтовують доводи клопотання, вислухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Згідно ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

При розгляді клопотання слідчого, виконуючи вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», слідчий суддя застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

Відповідно до практики ЄСПЛ, «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.F. проти Німеччини, 27.11.1997 р., § 57).

Згідно п.32 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року, та відповідно до п.219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» («NechiporukandYonkalo v. Ukraine») від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04 суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» №35615/06 від 13.11.07 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

Крім того, слідчий суддя враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.

Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в п.84 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року в справі «Харченко проти України», п.4 ст.5 Конвенції передбачає право заарештованих або затриманих осіб на судовий контроль щодо матеріально-правових і процесуальних підстав позбавлення їх волі, що, з погляду Конвенції, є найважливішими умовами забезпечення «законності». Це означає, що суд відповідної юрисдикції має перевірити не тільки питання дотримання процесуальних вимог національного законодавства, але й обґрунтованість підозри, яка послужила підставою для затримання, і законність мети, з якою застосовувались затримання та подальше тримання під вартою (див. справу «Буткевічус проти Литви» (Butkeviciusv. Lithuania) № 48297/99, п. 43, ЄКПЛ 2002-ІІ).

Крім того, Європейський суд з прав людини у п.п. 68-69 Рішення від 17.10.2013 року у справі «Таран проти України» зазначив, що пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, не достатньо того, щоб цей захід здійснювався відповідно до національного законодавства; він також має бути необхідним за конкретних обставин (див. рішення від 27 лютого 2007 року у справі «Нештяк проти Словаччини» (Neљќбk v. Slovakia), заява № 65559/01, п. 74). На думку Суду, тримання під вартою відповідно до підпункту «с» пункту 1 статті 5 Конвенції має втілювати вимогу пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, яким здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення (див. рішення у справі «Ладент проти Польщі» (Ladent v. Poland), заява № 11036/03, п. 55, ECHR 2008-... (витяги), і від 14 жовтня 2010 року у справі «Хайредінов проти України» (Khayredinov v. Ukraine), заява № 38717/04, п. 86).

Суд також постановив, що пункт 3 статті 5 Конвенції вимагає, що обґрунтування будь-якого строку тримання під вартою, незалежно від того, наскільки коротким він є, має бути переконливо продемонстроване владою. Аргументи «за» і «проти» звільнення, включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі, не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), але мають підтверджуватися фактичними даними. Ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування можливості переховування обвинуваченим, або доведуть, що така можливість є настільки невеликою, що вона не може обґрунтовувати досудове ув`язнення (див. рішення від 4 жовтня 2005 року у справі «Бекчєв проти Молдови» (Becciev v. Moldova), заява № 9190/03, пункти 56 і 59, з подальшими посиланнями).

Разом з тим, згідно п.99 рішення ЄСПЛ у справі «Геращенко проти України», визначаючи доцільність звільнення або подальшого тримання особи під вартою, відповідні органі державної влади зобов`язані розглянути також альтернативні заходи забезпечення її явки до суду.

Дослідивши долучені до клопотання матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до переконання про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує практику ЄСПЛ, а саме рішення ЄСПЛ у справі «Боротюк проти України», п.61-817, згідно якого існування обґрунтованої підозри щодо вчинення тяжкого злочину спочатку може виправдовувати тримання під вартою, а також рішення ЄСПЛ у справі «Бєлєвіцький проти Росії», п.101-815, згідно якого серйозність обвинувачення є належним аспектом при оцінюванні загрози ухилення від слідства чи продовження зайняття злочинною діяльністю.

Так, 28.07.2021 року ОСОБА_1 вручено письмове повідомлення про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.

Приймаючи до уваги наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 тяжкого кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваній у разі визнання її винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, його суспільно-небезпечний характер, а саме: ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення в сфері незаконного обігу наркотичних засобів, що на теперішній час є дуже негативним явищем у суспільстві, особу підозрюваної, яка незаміжня, не працевлаштована та іншого джерела прибутку не має, що надає їй можливість переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання, оскільки підозрювана усвідомлює, що санкція ч.2 ст.307 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі, на строк від шести до десяти років, що доводить існування ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України.

Крім того, на переконання слідчого судді підозрювана може перешкоджати кримінальному провадженню, а саме повідомити невстановленій особі інформацію про стан досудового розслідування, слідчий суддя приходить до переконання про доведеність в судовому засіданні наявність ризику передбаченого п.4 ч.1 ст.177 КПК України, що з урахуванням обґрунтованості клопотання слідчого вказує на доцільність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Також, ОСОБА_1 вироком Київського районного суду м. Одеси від 08.06.2021 року засуджена за ч.1 ст.185 КК України до 100 годин громадських робіт, однак знов вчинила кримінальне правопорушення, що свідчить про схильність підозрюваної ОСОБА_1 до скоєння кримінальних правопорушень та існування ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, тобто ризику вчинення підозрюваною нового кримінального правопорушення.

Разом з тим, жодними належними доказами не доведено існування ризику передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України, так, слідчий суддя вважає, що зазначений ризик стороною обвинувачення не доведений, так як відносно іншого підозрюваного уже обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор», тому підозрювана ніяким чином не зможе незаконно впливати на іншого підозрюваного в кримінальному провадженні. Також, органом досудового розслідування не доведено те, що підозрювана може впливати на свідків, так як в рамках кримінального провадження свідками є поняті.

Крім того, жодними належним доказами не доведено того, що на утриманні підозрюваної, яка не працевлаштована, перебуває її батько.

Беручи до уваги встановлені в судовому засіданні ризики та обставини, специфіку інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, а також обґрунтованість клопотання слідчого, підстав для застосування більш м`яких запобіжних заходів відносно підозрюваної в судовому засіданні встановлено не було.

Згідно п.2 ч.5 ст.182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З урахуванням викладеного, враховуючи майновий стан підозрюваної, а також наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, слідчий суддя приходить до переконання про необхідність застосування застави у розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, вважаючи, що саме такий розмір застави є достатнім для забезпечення виконання підозрюваною його процесуальних обов`язків.

На підставі встановленого, керуючись ст.ст. 176-178, 183, 184, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого СВ ОРУП №1 ГУНП в Одеській області Самокиш М.П., погоджене прокурором Київської окружної прокуратури міста Одеси Левицьким О.А. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №12021162480000797 від 18.05.2021року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 – задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ДУ «Одеський слідчий ізолятор».

Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваною ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язків, передбачених КПК України в розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 181 600 (сто вісімдесят одна тисяча шістсот) гривень.

Роз`яснити підозрюваній, що вона або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок № UA418201720355249001000005435, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача – ДКСУ м. Київ, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.

У разі внесення застави підозрювану звільнити з-під варти негайно та покласти на підозрювану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язки строком на 2 (два) місяці, передбачені ч.5 ст.194 КПК України:

- прибувати до слідчого або прокурора, суду за першою вимогою;

- не відлучатися з міста Одеси без дозволу слідчого, прокурора, суду;

- повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання, реєстрації, контактних номерів мобільного телефону;

- утримуватися від спілкування з учасниками та сторонами кримінального провадження;

- здати на зберігання до органу досудового розслідування свій паспорт для виїзду за кордон.

Роз`яснити підозрюваній ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що відповідно до ч.8, ч.10, ч.11 ст.182 КПК України, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрювана, обвинувачена, будучи належним чином повідомлена не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на неї при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваної, обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України. Застава внесена підозрюваною, обвинуваченою, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Строк дії ухвали обчислюється з моменту проголошення ухвали, а саме з 30.07.2021 року та припиняє свою дію 27.09.2021 року, в межах строку досудового розслідування.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Чаплицький В. В.