Ухвала суду № 98744110, 03.08.2021, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/2899/21

н\п 2-з/490/140/2021

Центральний районний суд м. Миколаєва

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2021 року Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Шолох Л.М., розглянувши клопотання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Миколаївської міської ради, управління комунального майна Миколаївської міської ради, виконавчого комітету Миколаївської міської ради, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, -

В С Т А Н О В И В:

16 квітня 2021 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшов позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Миколаївської міської ради, управління комунального майна Миколаївської міської ради, виконавчого комітету Миколаївської міської ради, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, в якому вони просять суд:

визнати незаконним та виключити з рішення №19/24 Миколаївської міської ради від 25.03.2004 року «Про внесення доповнень до рішення міської ради від 26.04.2000 року №18/7 «Про виконання Програми приватизації комунального майна м. Миколаєва, затвердження звіту про використання коштів позабюджетного фонду приватизації за 1999 рік та затвердження Програми приватизації за 2000-2002 роки» з переліку об`єктів групи «А» комунальної власності територіальної громади м. Миколаєва, що підлягають приватизації способом «викуп» - нежитлове приміщення – підвал, що розташований в будинку по АДРЕСА_1 ;

визнати недійсним рішення Миколаївської міської ради від 25.03.2004 року №19/24 та скасувати Свідоцтво про право власності на нерухоме майно – нежиле приміщення по АДРЕСА_1 , видане Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради від 15.07.2004 року і зареєстроване в Миколаївському міжміському бюро технічної інвентаризації від 15.07.2004 року №132, реєстраційний №587089 часткою 4/10, загальною площею 2639,6 кв. м.;

визнати незаконними та скасувати рішення Виконкому Миколаївської міської ради №2498 від 20.12.2004 року в частині зміни адреси підвалу з АДРЕСА_1 на адресу АДРЕСА_2 , 32, АДРЕСА_3 рішення Виконкому Миколаївської міської ради №15 від 26.01.2005 року;

визнати недійсним договір купівлі-продажу №2066 від 21.08.2020 року, посвідчений приватним нотаріусом Димовим О.С., відповідно до якого ОСОБА_6 купив нежитлове приміщення загальною площею 270,2 кв.м., що розташоване у АДРЕСА_1 та виключити запис про державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення за ОСОБА_6 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №37863156 від 21.08.2020 року;

витребувати у ОСОБА_6 допоміжне приміщення – підвал з №78-1, 78-9 площею 270,2 кв. м. за адресою АДРЕСА_1 та повернути у спільну власність співвласників будинку за адресою АДРЕСА_1

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 квітня 2021 року визначено головуючого по справі суддю Шолох Л.М. та цього ж дня передано судді Шолох Л.М.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 20.04.2021 року позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 залишено без руху та надано строк для усунення виявлених судом недоліків.

14.05.20201 року позивачем виконано вимоги ухвали Центрального районного суду м. Миколаєва від 20.04.2021 року.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 18.05.2021 року справу прийнято суддею Шолох Л.М. до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено у підготовче судове засідання на 18.08.2021 року на 17 год. 15 хв.

18.05.2021 року ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва задоволено клопотання позивачів про забезпечення позову та накладено заборону відчуження на нежитлові приміщення загальною площею 2639,6 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 , які належать на праві комунальної власності територіальній громаді м. Миколаєва в особі Миколаївської міської ради та на нежиле приміщення загальною площею 270,2 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить на праві власності ОСОБА_6 (літ. « ОСОБА_7 » за № 78-1, 78-2, 78-3, 78-4, 78-5, 78-6, 78-7, 78-8, 78-9) до набрання судовим рішенням у даній справі № 490/2899/21 законної сили.

02.08.2021 року позивачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до суду подано заяву про забезпечення позову, в якій вони просять суд заборонити ОСОБА_6 вчиняти в спірному приміщенні певні дії, а саме проводити ремонтно-будівельні роботи, пов`язані з будь якою зміною розташування інженерних комунікацій (системи холодного водопостачання, водовідведення, централізованого опалення, приладу обліку теплової енергії тощо), які забезпечують життєдіяльність всіх мешканців будинку і будь-які переобладнання приміщень спірного підвалу та припинити дії з не допуску мешканців будинку до розташування інженерних комунікацій.

Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, умовою застосування забезпечення позову, як сукупності процесуальних дій, є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Такі заходи гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Згідно з частиною першою статті 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу (частина сьома статті 153 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Як вказано у частині третій статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У свою чергу співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Під час розгляду питання про забезпечення позову, суд повинен брати до уваги як права позивача, на захист яких вжито заходів забезпечення позову, так і права інших учасників процесу, права яких можуть бути порушені застосовуваними заходами.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

З аналізу наведених норм слідує, що забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду у цій справі у разі задоволення позовних вимог у справі.

Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості забезпечення позову з урахуванням співмірності із заявленими вимогами, відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу.

Зі змісту позовної заяви слідує, що предметом спору у даній справі є правомірність рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 19/24 від 25.03.2004 року, № 2498 від 20.12.2004 року, договір купівлі-продажу №о 2066 від 21.08.2020 року та запис про державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення №о37863156 від 21.08.2020 року.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 травня 2021 року накладено заборону відчуження спірних нежитлових приміщень за адресою АДРЕСА_1 .

Звертаючись із заявою про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_6 вчиняти дії щодо проведення ремонтно-будівельних робіт у спірних нежитлових приміщеннях та припинити дії з не допуску мешканців будинку до розташування інженерних комунікацій, заявниками не наведено переконливих обставин та не надано доказів, яким чином не забезпечення позову у такий спосіб може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, у разі задоволення цього позову.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви позивачів про забезпечення позову, тому в її задоволенні слід відмовити.

Керуючись ст. ст.149-153 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні заяви позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з дня її постановлення.

Копії ухвали надіслати сторонам у справі.

Суддя Л.М. Шолох