Рішення № 98743696, 02.08.2021, Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 467/1232/20

2/467/199/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.08.2021 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого - судді Явіци І.В.,

за участю секретаря судового засідання - Савчук О.І.

представника позивача - Хмельницького А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Арбузинка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Вимоги позивача та доводи на їх обґрунтування

Звернувшись до суду із вказаним позовом, представник АТ КБ «ПриватБанк» посилався на те, що 22 листопада 2011 року відповідач отримала в банку кредитні кошти, попередньо підписавши заяву про приєднання до «Умов і правил надання банківських послуг у «ПриватБанку», тим самим підтвердивши свою згоду, що ця заява разом із «Умовами та правилами надання банківських послуг» і «Тарифами», які викладені на банківському сайті, складають між нею та позивачем Договір про надання банківських послуг (далі - кредитний договір).

У свою чергу, позивач відповідно до виявленого відповідачем бажання, відкрив для неї картковий рахунок, установив початковий кредитний ліміт, який у подальшому було неодноразово збільшено та видав кредитну картку для користування кредитними коштами, тим самим виконавши свої зобов`язання за кредитним договором у повному обсязі.

Відповідач же зобов`язалась повернути використані нею кредитні кошти відповідно до умов кредитного договору і сплатити проценти за користування ними шляхом внесення коштів на рахунок у розмірі не менше мінімального обов`язкового платежу.

Проте, ці зобов`язання, як вказав позивач, відповідач виконувала неналежно із порушенням обумовлених договором строків, внаслідок чого станом на 04 жовтня 2020 року у неї виникла заборгованість перед банком на загальну суму 51 805,21 грн., із яких 36 941,00 грн. - це заборгованість за простроченим тілом кредиту, 12 372,00 грн. - заборгованість за простроченими відсотками, 2 392,21 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України та 100,00 грн. - заборгованість за пенею.

Оскільки на момент пред`явлення позову відповідач існуючу у нього заборгованість не погасила, то позивач через свого представника просив суд стягнути її на користь банку разом із сплаченим судовим збором у розмірі 2 102,00 грн.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою судді Арбузинського районного суду Миколаївської області від 05 квітня 2021 року поновлено пропущений строк для подання заяви про перегляд заочного рішення та прийнято до розгляду відповідну заяву.

Ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 13 квітня 2021 року заочне рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 30 грудня 2020 року було скасоване, в справа призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Позиції сторін

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі з підстав, що викладені у заяві, та просив його задовольнити.

Зокрема, пояснив, що відповідачка дійсно, підписавши анкету - заяву, отримала у позивача кредитні кошти. Однак, свої зобов`язання щодо їх повернення та сплати процентів за користування ними виконувала не належно, внаслідок чого у неї утворилась заборгованість за тілом кредиту, процентами та пенею у розмірі, що вказана у позовній заяві.

Крім цього, позивач направив відзив на заяву про перегляд заочного рішення, яка, по суті, містить позицію його у справі, зокрема, вказує, що відповідач протягом дев`яти років до банку за фактом неправильного нарахування процентів не зверталась, а тому знала про їх розмір та інші умови обслуговування і погоджувалась із ними. При цьому, вона користувалась кредитними коштами та здійснювала погашення за кредитним договором.

Крім того, відповідач особисто підписала анкету - заяву та виявила бажання оформити на своє ім`я кредитну картку «Універсальна», у той час, як із наявного в матеріалах справи Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» чітко вбачаються поточна процентна ставка у розмірі 2,5 % (30 % на рік), розмір комісій та штрафів, а так само і щомісячного платежу.

Тобто, сторонами при укладенні кредитного договору були досягнуті усі істотні його умови.

До того ж, Умови і Правила надання банківських послуг, а так само і Тарифи є загальнодоступною інформацією, що розміщена на офіційному сайті банку.

При цьому, відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий, судово - економічна експертиза не призначалась.

У той час, як наявні достатні докази того, що відповідач отримала пластикову картку, користувалась кредитними коштами позивача та здійснювала погашення заборгованості, тому їй були добре відомі і зрозумілі умови укладеного договору.

З цих підстав позивач просив у задоволенні позову відмовити.

Відповідач в судове засідання прибула, про його дату, час і місце була повідомлялась неодноразово шляхом направлення судових повісток за адресою, що вказана у позовній заяві, причин свого неприбуття не повідомляла.

При цьому, відповідач причин своєї неявки не вказувала, заяв по суті справи ( відзив) не направляла, у зв`язку із чим суд вважає наявними одночасно існування усіх передумов, визначених ч.1 ст. 280 ЦПК України, і необхідних для ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки відповідач неодноразово повідомлялась про дату, час і місце судового засідання, проте, на розгляд справи не з`явилась, причин своєї неявки не вказала, відзив на позов не подала, у той час, як позивач не заперечує проти такого порядку вирішення справи (а.с. 67).

При цьому, представник позивача кожного разу повідомлявся про дату, час і місце судового засідання, проте, аналогічно відповідачу у нього не з`явився, причин свого неприбуття не повідомляв, заяв і клопотань до суду не направляв.

За такого, суд вважає за можливе ухвалити повторне заочне рішення (ч.3 ст.288 ЦПК України).

Установлені фактичні обставини справи і зміст правовідносин, що виникли між сторонами, із посиланням на докази, у тому числі й ті, що відхилені судом, а так само і застосовані при вирішенні спору правові норми

Тож, суд, вирішуючи справу за наявними у ній доказами, оцінивши їх з точки зору належності, допустимості і достовірності, а також достатності та взаємозв`язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому їх дослідженні, виходив із такого.

Судом встановлено, що 22 листопада 2011 року між ПАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПРИВАТБАНК», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір б/н, який складається з анкети-заяви позичальника про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в «Приватбанку»», Умов надання та правил банківських послуг та Тарифів Банку.

Умови та правила надання банківських послуг в «Приватбанк»» підпису позичальника не містять.

Заява позичальника підписана відповідачем 22 листопада 2011 року і відповідно до неї відповідач мала отримати бажаний кредитний ліміт по платіжній картці, найменування картки, строк її дії та розмір кредитного ліміту не зазначений.

В анкеті-заяві зазначено, що відповідач згодний з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та Банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомлена та погодилась із Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які розміщені на офіційному сайті www.privatbank.ua.

До позовної заяви, крім анкети-заяви, позивач додав Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку і витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна».

З повідомлення банку видно, що згідно кредитного договору відповідач отримала три кредитні картки, остання з яких із терміном дії до червня 2021 року.

Згідно довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти оформленої на ім`я відповідача 22 листопада 2011 року по картковому рахунку НОМЕР_1 було встановлено кредитний ліміт у розмірі 300 грн., який в подальшому неодноразово змінювався, зокрема, останнього разу 26 липня 2019 року його було встановлено у розмірі 0 грн.

Вирішуючи спір по суті, суд ураховував таке.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Згідно із ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст.634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку - АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом ст.1056-1 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст.1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Разом з цим, у заяві позичальника відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді процентів, неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення заборгованості за кредитним договором, просив стягнути з відповідача, крім простроченого тіла кредиту, заборгованість за відсотками і пеню.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна Gold» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: www/privatbank.ua, як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна Gold» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, розміщені на сайті: www/privatbank.ua, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, порядок та строк їх повернення, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідач та ознайомилась і погодилась із ними, підписуючи заяву-анкету, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Суд, встановивши наведені обставини, вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1 ст. 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (22 листопада 2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (24 листопада 2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Довідки про умови кредитування за укладеним договором, яка була б підписана відповідачем, позивач до суду не надав, хоча про це провадження був повідомлений належно і направив свого представника до суду.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність в анкеті-заяві, яка підписана відповідачем, домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

А згідно з частиною 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг у ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Оскільки Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, розміщені на сайті: www/privatbank.ua, які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 22 листопада 2011 року шляхом підписання заяви-анкети.

Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

За такого, суд відхиляє доводи позивача про обізнаність відповідача у частині умов кредитування, як то, розміру процентної ставки, розміру пені та штрафів, порядку іх нарахування та сплати.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за простроченими відсотками - 12 372,00 грн. та пені у розмірі 100,00 грн. не можуть бути задоволені у зв`язку з їх безпідставністю через відсутність передбаченого обов`язку відповідача по їх сплаті позивачу у анкеті-заяві, оскільки витяг з Умов та правил надання банківських послуг, який викладений на банківському сайті, а так само і Тарифи банку, не можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору з мотивів, що наведені судом вище.

Вказане відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду у справі № 342/180/17 (постанова від 03 липня 2019 року).

Стосовно вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту, то суд погоджується із доводами позивача про отримання відповідною кредитних коштів та їх використання у власних цілях, що підтверджується, зокрема, випискою по картковому рахунку і довідкою про зміну кредитного ліміту у сукупності.

Адже, згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Так, позивач пред`явив вимогу про стягнення заборгованості за тілом кредиту на суму 36 941,00 грн.

Разом із цим, із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що за період кредитування позивачем було сплачено в рахунок погашення пені 650,00 грн. (а.с.12) графа «Погашено заборгованості по пені»).

Проте, як вказав суд вище, доказів узгодження таких дій Банку із позичальником, як то, розміру пені, умов і порядку її нарахування і сплати, матеріали справи не містять.

За такого, із суми заборгованості за тілом кредиту належить відрахувати фактично сплачену відповідачкою пеню у розмірі 650,00 грн. (36 941,00 грн. - 650,00 грн. = 36 291,00 грн.).

Крім цього, досліджуючи наданий позивачем розрахунок заборгованості, судом було установлено, що відповідач, зокрема, за період з 01 червня 2015 року по 30 вересня 2019 року, внесла у рахунок погашення кредиту грошові кошти на загальну суму 66 767,16 грн., що слідує із графи «Сума коштів, внесених клієнтом на погашення заборгованості».

Відповідно, якщо позивач отримала кредит і використовувала його, що достовірно установлено судом, то ураховуючи фактично внесені нею кошти на погашення заборгованості - 66 767,16 грн., та пред`явлену позивачем вимогу про стягнення тіла кредиту - 36 941,00 грн., слід визнати, що заборгованість за тілом кредиту у відповідачки перед позивачем відсутня.

Як наслідок, відсутні підстави і для задоволення вимоги про стягнення відсотків, нарахованих згідно ст. 625 ЦК України, оскільки відповідач здійснила погашення заборгованості за тілом кредиту, навіть у більшому розмірі.

Тому суд робить висновок, що за установлених ним обставин, права позивача з боку відповідачки не порушені, а тому не підлягають судовому захисту у спосіб, що ним запропонований, тобто, шляхом стягнення пред`явленої суми заборгованості на його користь.

Із цього слідує, що у задоволенні позову належить відмовити повністю, позаяк, установлено, що розмір відсотків та пені не були обумовлені сторонами при укладенні кредитного договору і через це не підлягають стягненню на користь позивача, у той час, як відповідач у рахунок погашення пред`явленої позивач заборгованості по тілу кредиту - 36 941,00 грн., внесла загалом 66 756,44 грн.

Щодо розподілу судових витрат

При розподілі судових витрат, як то, судового збору, суд виходив із правила, установленого ч.1 ст. 141 ЦПК України, за яким судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно, судовий збір у розмірі 2 102,00 грн. не підлягає стягненню із відповідача на користь позивача.

З цих мотивів, керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 76-81, 263-265, 279, 280-282 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

В силу положень ч.3 ст. 288 ЦПК України повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Рішення суду може бути оскаржене учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач : Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д, код ЄДРПОУ 14360570).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя І.В. Явіца