Ухвала суду № 98741792, 28.07.2021, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/12478/21

Провадження № 1-кп/127/512/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2021 року місто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді: Гайду Г.В.,

за участю секретаря судового засідання: Бойко І.М.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні матеріали кримінального провадження відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22021020000000049 від 13.05.2021 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Сімферополь, АР Крим, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , українки, громадянки України, раніше не судимої, у вчинені злочинів, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 307 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора: Сопруна В.В.,

захисника: Мельниченка В.М.,

обвинуваченої: ОСОБА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчинені злочинів, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 307 КК України разом із угодою про визнання винуватості від 13.05.2021 укладеної між прокурором Сопруном В.В. та обвинуваченою ОСОБА_1 .

Прокурор Сопрун В.В. у ході підготовчого судового засідання просив суд затвердити угоду про визнання винуватості від 13.05.2021, оскільки обвинувачена ОСОБА_1 під час досудового розслідування активно сприяла розкриттю злочинів, вину визнає, щиро кається, надала зізнавальні покази та викрила інших учасників злочинної організації, розповіла розподіл ролей між учасниками та алгоритм їх дії.

Разом з тим, прокурор Сопрун В.В. просив суд у разі не затвердження угоди про визнання винуватості, постановити ухвалу про призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту вважаючи, що під час досудового розслідування були дотримані всі вимоги КПК України, підстав для закриття та повернення обвинувального акту не вбачає та просив суд викликати у судове засідання захисника та обвинувачену.

Захисник Мельниченко В.М. зазначив, що під час досудового розслідування обвинувачена ОСОБА_1 активно сприяла розкриттю злочину, надала зізнавальні покази, якими викрила інших учасників злочинної організації. Крім того, ОСОБА_1 має скрутне матеріальне становище, є студенткою, має міцні соціальні зв`язки, а тому захисник Мельниченко В.М. просив суд затвердити угоду про визнання винуватості від 13.05.2021 та ухвалити вирок, яким призначити ОСОБА_1 узгоджене сторонами покарання.

Обвинувачена ОСОБА_1 підтримала думку захисника та зазначила, що вона розуміє надані їй законом права, розуміє наслідки укладання угоди та затвердження угоди про визнання винуватості, характер пред`явленого обвинувачення та вид покарання, який до неї буде застосований у результаті затвердження угоди судом. Також, обвинувачена ОСОБА_1 зазначила проте, що свою вину у інкримінованих їй злочинах вона визнає повністю, щиро розкаюється, активно сприяла розкриттю злочинів та зазначила, що угода про визнання винуватості є добровільною та наполягала на затвердженні угоди про визнання винуватості.

Суд вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, перевіривши угоду на відповідність вимогам закону, приходить до наступного висновку.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення, зокрема, затвердити угоду або відмовити в затверджені угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу.

Згідно із ч. 2 ст. 474 КПК України розгляд щодо угоди проводиться судом під час підготовчого судового засідання за обов`язкової участі сторін угоди з повідомленням інших учасників судового провадження. Відсутність інших учасників судового провадження не є перешкодою для розгляду.

Згідно із ч. 2 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо: кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів; особливо тяжких злочинів, віднесених до підслідності Національного антикорупційного бюро України за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим іншої особи у вчиненні злочину, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України, якщо інформація щодо вчинення такою особою злочину буде підтверджена доказами;

особливо тяжких злочинів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, організованою групою чи злочинною організацією або терористичною групою за умови викриття підозрюваним, який не є організатором такої групи або організації, злочинних дій інших учасників групи чи інших, вчинених групою або організацією злочинів, якщо повідомлена інформація буде підтверджена доказами.

Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Відповідно до ч. 7 ст. 474 КПК України суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо: 1) умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди; 2) умови угоди не відповідають інтересам суспільства; 3) умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб; 4) існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися; 5) очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань; 6) відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.

Як вбачається зі змісту укладеної між прокурором Сопруном В.В. та обвинуваченою ОСОБА_1 угоди про визнання винуватості, сторони дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченої ОСОБА_1 та покарання, яке повинна понести ОСОБА_1 , а саме: за ч. 2 ст. 255 КК України у виді 5 років позбавлення волі; за ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_1 остаточне покарання у виді 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням.

Крім того, зі змісту угоди про визнання винуватості від 13.05.2021 слідує, що підставою застосування ст. 69 КК України є наявність пом`якшуючих обставин передбачених ст. 66 КК України, а саме щире каяття, активне сприяння розкриттю злочинів, вчинення злочинів внаслідок збігу тяжких обставин, а саме важкого матеріального стану.

Разом з тим, у ході перевірки угоди на відповідність вимогам КПК України встановлено, що угода про визнання винуватості від 13.05.2021 укладена між прокурором Сопруном В.В. та обвинуваченою ОСОБА_1 не відповідає інтересам суспільства, оскільки ОСОБА_1 органами досудового розслідування обвинувачується у вчинені ряду тяжких та особливо тяжких злочинів, вчинених у складі злочинної організації.

Крім того, вказані злочини ОСОБА_1 вчиняла задля власного забезпечення та збагачення, а не у зв`язку зі скрутним матеріальним становищем, оскільки, як було встановлено у ході підготовчого судового засідання, обвинувачена має постійне місце проживання, проживає у власній квартирі, працевлаштована, отримує фінансову допомогу від батьків, є студенткою Національного медичного університету імені Богомольця О.О. , навчається на платній основі, навчання оплачують батьки.

Так, судом встановлено дві обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_1 , однак, виходячи зі змісту ст. 69 КК України призначення основного покарання нижче від найнижчої межі, встановленої у санкції ч. 2 ст. 307 КК України можливе лише у тому випадку, коли встановлені по справі обставини, що пом`якшують покарання, настільки істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було б явно несправедливим.

У п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» зазначено, що призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м`якого виду основного покарання, або непризначення обов`язкового додаткового покарання може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.

У кожному такому випадку суд зобов`язаний у мотивувальній частині вироку зазначити, які саме обставини справи або дані про особу підсудного він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом`якшення покарання.

При цьому необхідно враховувати не тільки мету й мотиви, якими керувалась особа при вчиненні злочину, а й її роль серед співучасників, поведінку під час та після вчинення злочин них дій тощо.

Сторонами дійсно наведено та обґрунтовано наявність двох пом`якшуючих покарання обставин, однак суд приходить до висновку, що ці обставини не є такими, які, враховуючи тяжкість інкримінованих обвинуваченій злочинів, істотно знижують ступінь цієї тяжкості.

Тобто, покарання, призначене обвинуваченій ОСОБА_1 , має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації. При призначенні покарання необхідно враховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину.

Враховуючи викладене та те, що суд у підготовчому судовому засіданні приймає рішення про відмову у затвердженні угоди про визнання винуватості від 13.05.2021 та оскільки угоду про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченою, було укладено під час досудового розслідування суд вважає, що кримінальне провадження підлягає поверненню прокурору для продовження досудового розслідування, в порядку, передбаченому статтями 468-475 КПК України, оскільки відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України чітко визначені дії суду при відмові у затвердженні угоди.

Таким чином п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України визначено, що суд відмовивши у затвердженні угоди має повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування, а тому законні підстави для призначення обвинувального акту до судового розгляду відсутні.

Крім того, суд звертає увагу, що судовий розгляд на підставі обвинувального акту у разі відмови у затвердженні угоди про визнання винуватості, може бути призначений в загальному порядку лише у разі, коли до суду надійшов обвинувальний акт (без укладеної під час досудового розслідування угоди), проте угоду від 13.05.2021 було укладено під час досудового розслідування.

У ході підготовчого судового засідання прокурор Сопрун В.В. звернувся до суду з клопотанням про продовження строку тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_1 , оскільки ризики, які передбачені ст. 177 КПК України, не зменшились та продовжують існувати, а саме те, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчинені ряду тяжких та особливо тяжких злочинів, а тому може переховуватись від суду, а також обвинувачена ОСОБА_1 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Захисник Мельниченко В.М. заперечував щодо задоволення клопотання прокурора, зазначив, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України прокурором не доведені, обвинувачена ОСОБА_1 визнає свою вину у інкримінованих їй злочинах, щиро кається, активно сприяла розкриттю злочину, а тому жодного наміру переховуватись від суду не має, у зв`язку із чим захисник просив суд змінити запобіжний захід обвинуваченій ОСОБА_1 із тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.

Обвинувачена ОСОБА_1 підтримала думку захисника.

Суд вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження та матеріали клопотання прокурора приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

Разом з тим, чинні норми КПК України передбачаються право суду вирішувати питання в підготовчому судовому засіданні, щодо продовження заходів забезпечення кримінального провадження в тому числі запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Реалізація такого права судом можлива за наявності клопотання прокурора або інших учасників судового провадження, що відповідає принципу незалежності та безсторонності суду.

Судом встановлено, що у межах даного кримінального провадження ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 19.03.2021 до обвинуваченої ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. В подальшому, ухвалами Вінницького міського суду Вінницької області від 09.04.2021 та від 02.06.2021 застосований запобіжний захід обвинуваченій ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою продовжувався.

При вирішенні заявленого клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_1 суд враховує вимоги ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою злочину, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений, може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Крім того, при вирішенні клопотання прокурора, щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_1 суд, крім наявності ризиків зазначених у ч. 1 ст. 177 КПК України, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити у сукупності всі обставини у тому числі зазначені у ч. 1 ст. 178 КПК України.

З урахуванням вказаного суд вважає, що клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_1 є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, оскільки обвинувачена ОСОБА_1 відповідно до обвинувального акту обвинувачується у вчиненні ряду тяжких та особливо тяжких злочинів, зареєстрована та проживає на території Київської області, до затримання офіційно не працювала та не мала офіційного джерела доходу.

Суд вважає, що прокурором доведені ризики передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_1 не маючи офіційного стабільного джерела доходів, а тому може продовжити вчинювати інші злочини, оскільки обвинувачена ОСОБА_1 зареєстрована та проживає на території Київської області, обвинувачується у вчинені ряду тяжких та особливо тяжких злочинів, а тому вона може переховуватись від суду, може чинити тиск на свідків у вказаному кримінальному провадженні, а також обвинувачена ОСОБА_1 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, клопотання прокурора та вислухавши думку учасників судового провадження, суд приходить до висновку, що обраний обвинуваченій ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою необхідно продовжити, оскільки будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які існували на момент застосування відносно обвинуваченої ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відповідно до ухвали суду не перестали існувати та не зменшились, а тому підстав для застосування відносно обвинуваченої ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, у судовому засіданні встановлено не було.

При цьому, судом враховано вимоги ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», фактичні обставини справи, особу обвинуваченої ОСОБА_1 та характер висунутого обвинувачення, тяжкість покарання у їх взаємозв`язку з можливими ризиками по справі, а тому суд не вбачає ґрунтовних підстав для можливості застосування іншого запобіжного заходу, альтернативного триманню під вартою, як такого, що недостатній для запобіганню ризиків та забезпеченню виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов`язків.

Враховуючи викладене, суд вважає за доцільне клопотання прокурора задовольнити та продовжити строк дії застосованого до обвинуваченої ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а у клопотанні захисника Мельниченка В.М. про зміну запобіжного заходу слід відмовити.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 314, 315, 370, 372, ст. 474 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

У затверджені угоди про визнання винуватості від 13.05.2021 укладеної між прокурором та обвинуваченою ОСОБА_1 у кримінальному провадженні відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22021020000000049 від 13.05.2021 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчинені злочинів, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 307 КК України - відмовити.

Кримінальне провадження відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22021020000000049 від 13.05.2021 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчинені злочинів, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 307 КК України - повернути прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 КПК України.

У клопотанні захисника Мельниченка В.М. про зміну запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_1 із тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт - відмовити.

Клопотання прокурора Сопруна В.В. про продовження дії обраного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Продовжити ОСОБА_1 строк дії застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 25.09.2021 включно.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення у частині продовження строку тримання під вартою, в решті - ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду у частині продовження строку тримання під вартою не зупиняє її виконання.

Суддя: