Ухвала суду № 98741550, 03.08.2021, Теплицький районний суд Вінницької області

Справа № 144/721/21

Провадження № 1-кп/144/55/21

У Х В А Л А

03.08.2021 року смт. Теплик

Теплицький районний суд Вінницької області в складі:

головуючої - судді Бондарук О.П.,

при секретарі судових засідань - Сторожук О.М.,

з участю прокурора – Спіженка О.Б.,

потерпілої ОСОБА_1 ,

захисника Кулинича О.І.,

обвинуваченого ОСОБА_2 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в смт. Теплик клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою щодо

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Мишарівка Теплицького району Вінницької області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого, -

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12021020110000054 від 07.04.2021 року, -

в с т а н о в и в :

Відповідно до ухвали слідчого судді Теплицького районного суду від 09.04.2021 року обвинуваченому ОСОБА_2 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою.

4 червня 2021 року судом було продовжено строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 до 04.08.2021 року включно.

Строк тримання під вартою обвинуваченого закінчується 05.08.2021 року однак, судове провадження по даній справі не закінчено.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двохмісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_2 , оскільки є достатньо підстав та ризиків, що обвинувачений може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчинити інші кримінальні правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Прокурор посилається на те, що існують достатні докази про вчинення ОСОБА_2 нового кримінального правопорушення, про підозру у вчиненні якого ОСОБА_2 повідомлено та обвинувальний акт скеровано до суду. Прокурор вважає за необхідне продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, що забезпечить явку обвинуваченого до суду, і буде запобігати вчиненню інших кримінальних правопорушень, на його думку, інші більш м`які запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, можуть не забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків.

Потерпіла ОСОБА_1 поклалась на думку суду.

Захисник та обвинувачений проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_2 заперечили, посилаючись на відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, просили змінити обвинуваченому запобіжний захід на домашній арешт.

Суд, заслухавши думку прокурора, який просить продовжити строк тримання під вартою на 60 днів, потерпілу, яка покладається на думку суду, обвинуваченого та його захисника, які просять змінити запобіжний захід на домашній арешт, приходить до наступного висновку.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження ОСОБА_2 строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, а саме: запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків для застосування обвинуваченому більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.

Суд звертає увагу на вчинення ОСОБА_2 нового кримінального правопорушення, про підозру у вчиненні якого його повідомлено та обвинувальний акт скеровано до суду, тому суд вважає, що існує ризик вчинення ОСОБА_2 іншого кримінального правопорушення.

Суд не вправі на даному етапі судового розгляду досліджувати і оцінювати докази. На даному етапі суд тільки встановлює наявність чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для вирішення підставності продовження чи не продовження обвинуваченому запобіжного заходу.

Суд вважає, що наведені прокурором в судовому засіданні підстави для продовження строків тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та мотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу на даний час не змінилися.

Інші, більш м`які запобіжні заходи, зокрема домашній арешт, який просять застосувати захисник та обвинувачений, є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим ст.177 КПК України, а тому клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою слід задоволити.

Разом з тим, при продовженні обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України, зобов`язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків та запобігання ризикам зазначеним в ст. 177 КПК України однак, застава визначена попередньою ухвалою, яка є чинною.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 331 КПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_2 задовольнити.

ОСОБА_2 , обвинуваченому у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, продовжити строк тримання під вартою з 3 серпня по 2 жовтня 2021 року, включно.

Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому ОСОБА_3 , захиснику та скерувати начальнику державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1) для відома.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п`яти діб з дня її оголошення.

Суддя