Рішення № 98741523, 29.07.2021, Оратівський районний суд Вінницької області

Справа № 141/899/19

Провадження №2/141/153/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2021 року смт. Оратів

Оратівський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Климчука С.В.

при секретарі судового засідання Солоненко І.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу № 141/899/19 за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

До Оратівського районного суду Вінницької області 24.10.2019 року надійшла позовна заява АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 126934,05 грн.

Позивач свої вимоги обґрунтував тим, що між АТ КБ "ПриватБанк" і відповідачем ОСОБА_1 10.04.2013 року було укладено кредитний договір № б/н, за яким позичальник отримав кредит у розмірі 4000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

У зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного договору відповідачем ОСОБА_1 станом на 30.09.2019 року виникла заборгованість за кредитом, яка становить 381299,82 грн, з яких: 3894,64 грн. - заборгованість за кредитом, 373990,43 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом, 3414,75 грн - заборгованість за пенею та комісією.

Позивачем на власний розсуд зменшено частину заборгованості за кредитом. Таким чином, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 126934,05 грн., яка складається з наступного: 3894,64 грн - заборгованість за кредитом, 123039,41 - заборгованість по процентам за користування кредитом з 10.04.2013 по 31.03.2018 року.

17.03.2021 року до суду надійшла заява АТ КБ "ПриватБанк" (№ 824/21-Вх) про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за договором № б/н від 10.04.2013 року, в розмірі 14322,70 грн. (3894,64 грн. - заборгованість за тілом кредиту; в т.ч. 3894,64 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; 10329,57 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 98,49 грн. - заборгованість з пені, а також понесені позивачем судові витрати у розмірі 1921,00 грн.

Позивачем АТ КБ «ПриватБанк» було подано клопотання від 21.10.2019 року про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Оратівського районного суду Вінницької області від 27.05.2021 року відкрито провадження у справі та з врахуванням вимог ст. 274 ЦПК України розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження та призначено на 09.07.2021 року.

Судове засідання, призначене на 09.07.2021 року, не відбулось та було відкладено на 29.07.2021 року, у зв`язку з відпусткою судді.

Представник позивача АТ КБ «ПриватБанк», належним чином повідомлявся про час, день та місце розгляду справи,в матеріалах справи наявне письмове клопотання про розгляд справи без участі представника позивача на підставі наявних у справі доказів, позовні вимоги підтримують у повному обсязі.

Як вбачається з трекінгу поштових віправлень, відповідач ухвалу суду отримав 07.06.2021 року.

За змістом ст. 275 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Статтею 43 ЦПК України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справі "Шульга проти України" та справі "Красношапка проти України" зазначено, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ та організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними.

До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

26 липня 2021 року від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач просить в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, оскільки позовні вимоги є необгрунтованими та не підтвердженими жодними доказами, та заява про застосування строку позовної давності.

Суд, розглянувши заяву АТ КБ «Приватбанк» від 17.03.2021 року про зменшення розміру позовних вимог, дійшов наступних висновків.

Відповідно до п.2 ч.2 ст. 49 ЦПК України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

На підставі наведеного, суд вважає, що заяву позивача від 17.03.2021 року слід прийняти до розгляду та зменшити розмір позовних вимог, як підлягають стягненню з ОСОБА_1 до 14322,70 грн. (3894,64 грн - заборгованість за тілом кредиту, в тому числі 3894,64 грн заборгованість за простроченим тілом кредита; 0,00 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; 10329,57 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 98,49 грн. - заборгованість з пені).

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

10.04.2013 року між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено договір № б/н шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку.

Згідно інформації, викладеної у заяві № б/н від 10.04.2013 року, ОСОБА_1 підтвердив, що він погоджується із тим, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становлять між ним та банком договір про надання банківських послуг.

Банк, звертаючись до суду з позовом, надав до кредитного договору Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які викладені на банківському сайті https://privatbank.ua/terms/.

Суд вважає, що позивачем надано достатньо доказів на підтвердження факту отримання відповідачем кредиту, про що свідчить анкета-заява від 10.04.2013 року про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, яка підписана ОСОБА_1 , розрахунок заборгованості за кредитним договором № б/н від 10.04.2013 року, з якого вбачається, що позичальник користувався грошима та частково погашав забогованість.

Як вбачається з довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 (договір № б/н), 10.04.2013 року було здійснено старт карткового рахунку № НОМЕР_1 та ОСОБА_1 було встановлено кредитний ліміт у розмірі 300,00 грн, який 10.04.2013 року було збільшено до 4000,00 грн, а 06.11.2019 року зменшено до 0,00 грн.

Відповідно до довідки, виданої АТ КБ «ПриватБанк», між ним та ОСОБА_1 був підписаний кредитний договір № б/н, за яким останньому 10.04.2013 року було відкрито кредитну картку НОМЕР_1 , термін дії 07/16.

Згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог від 17.03.2021 року, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором становить 14322,70 грн., з яких 3894,64 грн - заборгованість за тілом кредиту, в тому числі 3894,64 грн заборгованість за простроченим тілом кредита; 0,00 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; 10329,57 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 98,49 грн. - заборгованість з пені.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

При укладенні договору сторони керувалися ч.1 ст.634 ЦК України.

Відповідно до вимог ст. 628 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець ( в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Саме такий висновок зроблений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року, справа № 342/180/17.

Відповідачу було оформлено кредит на підставі заяви, підписаної 10.04.2013 року.

З анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 10.04.2013 року, слідує, що в ній зазначено особисту інформацію відповідача, а саме: прізвище, ім`я, по батькові, серію та номер паспорта, дату народження, ідентифікаційний код, адресу проживання, адресу реєстрації, номери засобів зв`язку, сімейний стан, місце роботи.

У анкеті-заяві відсутня інформація щодо дії та строку кредитної картки, також не зазначена процентна ставка.

Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, в заяві про зменшення розміру позовних вимог, просив стягнути крім заборгованості за тілом кредиту (простроченим тілом кредиту), заборгованість за простроченими відсотками та заборгованість з пені.

Обґрунтовуючи своє право вимоги в цій частині, а також розмір і порядок нарахування, позивач крім розрахунку кредитної заборгованості за договором від 10.04.2013 року посилається на витяг з Тарифів банку та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, розміщених на сайті https://privatbank.ua/terms/, як невід`ємні частини спірного договору, якими визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, а також містяться додаткові положення.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг Приватбанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема щодо сплати відсотків, неустойки (пені, штрафів) чи відповідальності за прострочення виконання зобов`язань, та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Наданий позивачем витяг із Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанком належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем.

Анкета-заява не містить відомостей про те, що відповідач не лише ознайомився зі змістом Умов та правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», а й отримав ці Умови та правила, з якими він погодився. За відсутності у сторони цих стандартних умов та правил банку, які є невід`ємною частиною договору, оскільки містять його істотні умови, які в анкеті-заяві не викладені, сторона не має можливості свідомо здійснити своє волевиявлення при укладенні договору та дотримуватися його умов, тобто визначити свою поведінку за цими правилами, що є необхідною умовою для вільного волевиявлення особи при укладенні правочину, передбаченого частиною третьою статті 203 ЦК України.

Крім того, в Анкеті-заяві про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПриватБанк» відсутні умови договору про зміну розміру процентів.

А тому, при розгляді справ з аналогічними фактичними обставинами банки, на підтвердження тих чи інших умов кредитування, повинні надавати судам підписані позичальником Умови та Правила надання банком кредиту або докази, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів відповідач, підписуючи заяву позичальника, наприклад, підписану заяву позичальника, яка містить посилання на конкретну редакцію таких Умов, відповідно, із наданням суду цієї редакції Умов або докази на підтвердження того, яка саме редакція Умов була чинною на дату підписання заяви позичальником, тощо.

Надані Умови та Правила надання банком кредиту, без підтвердження того, що саме ці Умови розумів відповідач, підписуючи заяву позичальника, не повинні оцінюватися судами, як належний доказ у справах з аналогічними фактичними обставинами.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Такі висновки, відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, які є обов`язковими для застосування у відповідності до ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Відтак у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за простроченими відсотками та заборгованості за пенею слід відмовити.

Зі змісту укладеного між сторонами кредитного договору від 10.04.2013 року у вигляді заяви-анкети вбачається, що він не містить і строку повернення кредиту (користування ним). Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, які підлягають захисту шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Таким чином з ОСОБА_1 стягненню підлягає 3894,64 грн. (3894,64 грн. заборгованість за тілом кредита ( в тому числі 3894,64 грн. заборгованість за простроченим тілом кредита).

При цьому, відповідач у відзиві не навів доказів спростування нарахованої заборгованості та доказів відсутності за ним заборгованості за тілом кредита, в тому числі за простроченим тілом кредита.

Відносно заперечень відповідача стосовно недопустимості та визнання такими, що не грунтуються на дійсних обставинах справи розрахунків заборгованості за договором № б/н від 10.04.2013 року, суд зазначає, що відповідно до змісту частини першої статті 1050 ЦК України з урахуванням статей 526, 527, 530 ЦК України, банк має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором. Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із вказаною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Позивачем в якості доказу на підтвердження викладених у позовній заяві обставин 28.09.2020 року (№ 1255/20- Вх) подано клопотання про долучення письмових доказів до матеріалів справи, яке 29.09.2020 року також було направлено відповідачу. У вказаному клопотання додано виписку за договором № б/н станом на 27.07.2020 року , в якій зазначено прізвище, ім`я та по батькові клієнта ПриватБанк - ОСОБА_1 , його РНОКПП - НОМЕР_2 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 , валюта рахунку - грн. Згідно наданої виписки, за ОСОБА_1 станом на 27.07.2020 року рахується заборгованість. При цьому, з виписки по картковому рахунку чітко прослідковується встановлення відповідачу кредитного ліміту, неодноразове зняття ним кредитних коштів через банкомат, користування коштами, а отже він отримав кредитну картку, оскільки за її відсутності проведення таких операцій є неможливим.

Щодо поданої відповідачем ОСОБА_1 заяви про застосування позовної давності у вказаній справі про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 10.04.2013 року, у зв`язку з тим, що перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, простроченого виконання) відповідачем обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного платежу, на підставі ч.4 ст 267 ЦК України та відмови позивачу у задоволенні позову, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін (ч. 1 ст 259 ЦК України).

За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України). З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності пов`язаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою особою. Так, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України). За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Судом встановлено, що 10.04.2013 року відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок та користувався кредитними коштами, що підтверджується розрахунками заборгованості та випискою по картковому рахунку.

Як вбачається судом із розрахунку заборгованості, наданої позивачем, відповідач користувався кредитною карткою та сплачував кошти за користування нею. Будь-яких доказів на спростування зазначених розрахунків позивача, відповідачем надано не було.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 періодично вносив кошти на погашення кредитної заборгованості, що свідчить про переривання позовної давності.

Таким чином, правові підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 про застосування строків позовної давності відсутні.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно пункту 36 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 №10, вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову (частина перша статті 141 ЦПК) застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір.

З урахуванням положень статті 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь AT КБ «ПриватБанк» слід стягнути судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що становить 522,36 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 256, 257, 261, 264, 526, 527, 530, 536, 546, 549, 550, 610-611, 625, 629, 638, 1048, 1049 1054, 1055 ЦК України, ст.12, 13, 81, 89, 141, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 10.04.2013 року в розмірі 3894,64 грн. (заборгованість за тілом кредиту ( в тому числі 3894,64 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту).

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь АТ КБ «ПриватБанк» витрати по відшкодуванню судового збору в сумі 522,36 грн.

Копію рішення направити сторонам у справі згідно ч.5 ст.272 ЦПК України.

Повний текст рішення суду оформлено та виготовлено 03.08.2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду через Оратівський районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: АТ КБ «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: вул. Грушевського, буд. 1 Д, м. Київ, 01001; адреса для листування 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50).

Відповідач: ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ).

Суддя С.В. Климчук