
Справа №705/1701/21
2/705/1578/21
З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 липня 2021 року м. Умань
Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого - судді Білик О.В.
за участю секретаря судового засідання Остропольської О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Умань цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
В С Т А Н О В И В:
В провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В позові позивач вказує, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву № б/н від 01.03.2011. Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом відповідача на заяві. Для користування кредитним картковим рахунком, відповідач отримав кредитну картку. У позові вказано, що Банк свої зобов`язання виконав в повному обсязі за Договором, а саме надав можливість відповідачу розпоряджатися кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту. В позові зазначено, що у порушення норм закону та умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, у зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 29.03.2021 має заборгованість в сумі - 16954,60 грн., яка складається з наступного: 4814,06 грн. - заборгованість за тілом кредиту, з яких 4814,06 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 9339,40 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 2801,14 грн.- нарахована пеня. При цьому, у позові вказано, що законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення повної суми заборгованості , а кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь- яку частину суми заборгованості за кредитом. Оскільки відповідач добровільно не виконує взяті на себе зобов`язання, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість в розмірі 14153,46 грн. за кредитним договором № б/н від 01.03.2011 в примусовому порядку та покласти на відповідача витрати по оплаті судового збору.
Представник позивача у судове засідання не з`явився, однак на адресу суду подав клопотання, в якому просив справу слухати без участі представника банку, позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, шляхом направлення рекомендованого повідомлення про вручення, яке повернулося на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», про причини своєї неявки у судові засідання відповідач суду не повідомив, заяв про відкладення судового розгляду, відзив на позовну заяву чи зустрічну позовну заяву до суду не подав, та відповідно до положень ч.11 ст.128 ЦПК України вважається, що відповідач повідомлений належним чином про розгляд справи.
Відповідно до ч. 8 ст.178 ЦПК України в разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Частина 1 статті 280 ЦПК України визначає, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Згідно статті 281 ЦПК України про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу.
Суд у судовому засіданні, враховуючи письмову згоду представника позивача на заочний розгляд справи, ухвалив провести заочний розгляд справи за відсутності представника позивача та відповідача, враховуючи наявність підстав, передбачених ч.1 ст.280 ЦПК України.
Вивчивши і дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
Згідно з положеннями ч.1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Звертаючись до суду з позовом, АТ КБ «Приватбанк» зазначає, що ОСОБА_1 було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку на надано кредитну картку для користування кредитними коштами.
В позові вказано, що 01.03.2011 відповідачем було підписано Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПриватБанк». У вказаній Анкеті-заяві зазначено, що підписант згідний з тим, що дана заява разом із Умовами надання банківських послуг і Тарифами складають між клієнтом і банком договір про надання банківських послуг.
Через невиконання відповідачем договірних зобов`язань у нього утворилася заборгованість, яка згідно розрахунку позивача станом на 29.03.2021 становить: 16954,60 грн., яка складається з наступного: 4814,06 грн. - заборгованість за тілом кредиту, з яких 4814,06 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 9339,40 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 2801,14 грн.- нарахована пеня. При цьому, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість в розмірі 14153,46 грн. за кредитним договором № б/н від 01.03.2011.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першоюстатті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини 1статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Банк у відповідності до умов кредитного договору видав ОСОБА_1 кредитні картки № НОМЕР_1 від 24.04.2013 з терміном дії до 11/16 та № НОМЕР_2 від 14.06.2014 з терміном дії до 04/18, з встановленням кредитного ліміту в розмірі 500 грн., який збільшувався до 5000 грн., що підтверджується довідками про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 (а.с.15) та про видачу відповідачу кредитних карток (а.с.16).
Згідно виписки по рахунку, вбачається, що ОСОБА_1 користувався кредитними коштами, зокрема, знімав готівку в банкоматі, розраховувався карткою в магазині, частково погашав заборгованість по кредиту, що свідчить про визнання кредитних правовідносин з банком.
Статтею 81 ЦПК України встановлено, що обов`язок доведення обставин, на які зроблено посилання як на підставу заявлених вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, покладається на учасників справи, у тому числі і на позивача. Обставини мають бути підтверджені належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами (ст.77-ст.80 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях і суд не вправі збирати докази, що стосуються предмета спору, за своєю ініціативою, крім конкретних випадків, встановлених цим Кодексом.
Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно достатті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Пунктом 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254(в редакції, чинній на час звернення до суду з позовною заявою), виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Такого ж змісту норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75(в редакції, чинній на час вирішення справи судами першої та апеляційної інстанцій).
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Таким чином, надана банком виписка по картковому рахунку ОСОБА_1 , підтверджує обставини видачі кредиту та його розміру, а також заборгованість по кредиту, розмір якої відображено у детальному розрахунку.
Доказів на спростування розрахунку заборгованості або визнання договору недійсним (нікчемним) відповідачем суду не надано, як і не заявлено клопотання щодо проведення судової економічної експертизи.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту в сумі 4814,06 та включає в себе заборгованість за тілом кредиту та простроченим тілом кредиту, які добровільно не повернуті позичальником, підлягають до задоволення.
Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, крім тіла кредиту, просив стягнути заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 01.03.2011 та виписки по рахунку, посилався на Витяг з «Умов та Правил надання банківських послуг», як невід`ємну частину спірного договору.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з «Умов та Правил надання банківських послуг» узгоджені з відповідачем при підписанні заяви від 01.03.2011, а також те, що вказаний документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містив умови, щодо сплати відсотків, нарахованих на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України, а також розмір і порядок її нарахування. Наданий витяг з Умов не підписаний відповідачем.
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «Приватбанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою- споживачем банківських послуг (ч.1 ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів»). Згідно з п. 22 ч.1 ст.1 вказаного закону споживач це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.
Конституційний Суд України у рішенні від 11 липня 2013 року у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» зазначив, що з огляду на приписи ч.4 ст.42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема, у договорах про надання споживчого кредиту.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» дотрималося вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.
Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що також зазначено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).
Суд враховує, що банк систематично змінює зміст Умов, отже стверджувати, що з 2011 року (коли сторони у справі уклали договір) до 2021 року (коли позивач звернувся до суду з позовом про стягнення кредитної заборгованості) зміст кредитного договору був незмінним підстав немає.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві про одержання кредиту домовленості сторін про сплату відсотків, нарахованих на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України, а також їх розміру, наданий банком Витяг з Умов сам по собі не може розцінюватися як зміст кредитного договору, наявного між сторонами справи, який суд відхиляє як неналежний та недопустимий доказ, з підстав недоведення того, що він є невід`ємною частиною договору від 01.03.2011.
Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил,чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в акнеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Такі висновки відповідають правовій позиції Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі №342/180/17.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату пені та штрафів, наданий позивачем Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.
З огляду на це, неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України.
Також доводи скаржника про необхідність стягнення заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, слід оцінити критично, адже вказана норма матеріального права передбачає відповідальність у виді сплати 3% за порушення грошового зобов`язання, а в цій справі банк не довів погоджені сторонами умови для нарахування платежів, строки повернення кредиту, прострочення зі сторони позичальника щодо яких, слугувало б підставою для здійснення нарахувань згідно ст. 625 ЦК України.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги ч.2 ст.530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав та він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Інші вимоги позивача, а саме, стягнення заборгованості по відсоткам, нарахованим на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України не підлягають до задоволення, оскільки не доведені належними та допустимими доказами.
На підставі ст.141 ЦПК України, ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», враховуючи ставки судового збору, який сплачується за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою, розподіл судових витрат між сторонами, необхідно стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 2270 грн.
Керуючись ст.ст. 525,526,530,611,624,626,634,1054 ЦК України, ст..ст. 19, 141, 76-81, 258-259, 263-265, 274, 279, 280 ЦПК України, суд,-
В И Р І Ш И В:
Позов Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» (юридична адреса: 01001 м. Київ, вул. Грушевського, 1Д код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_4 , МФО № 305299) заборгованість за кредитним договором № б/н від 01.03.2011 у розмірі 4814,06 грн. (чотири тисячі вісімсот чотирнадцять гривень шість копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» (юридична адреса: 01001 м. Київ, вул. Грушевського, 1Д код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_4 , МФО № 305299) витрати по оплаті судового збору в розмірі 2270 грн.
В задоволенні решти вимог позову, - відмовити.
Копію рішення направити сторонам.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Уманський міськрайонний суд Черкаської області на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Суддя О.В. Білик
Судове рішення № 98740274, Уманський міськрайонний суд Черкаської області було прийнято 30.07.2021. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 705/1701/21. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: