Рішення № 98739175, 02.08.2021, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/2697/21

2/357/2330/21

Категорія 71

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02 серпня 2021 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді - Орєхова О.І.,

за участю секретаря - Бараєвої А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: служба у справах дітей Білоцерківської міської ради про позбавлення батьківських прав,-

В С Т А Н О В И В:

В березні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа: служба у справах дітей Білоцерківської міської ради про позбавлення батьківських прав, мотивуючи тим, що 26.01.2007 зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . У шлюбі народилися: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 28.04.2015 року шлюб між сторонами розірвано (рішення Білоцерківського міськрайонного суду, справа №357/3454/15-ц (ЄДРСР: 43924515)). 16.06.2015 року з Відповідача стягнуто аліменти на утримання дітей у розмірі 1/3 частин від усіх видів доходу на кожну дитину (рішення Білоцерківського міськрайонного суду, справа № 357/3456/15-ц (ЄДРСР: 463 71759)). 04.01.2016 року Відповідач визнаний таким, що втратив праві користування житловим приміщенням квартири АДРЕСА_1 , оскільки з травня 2014 року не проживає у квартирі з синами та позивачем (рішення Білоцерківського міськрайонного суду, справа № 357/15678/15-ц ). Станом на 20.01.2021 року за Відповідачем рахується заборгованість з аліментів в розмірі 142 995,87 гривень. Відповідач жодної допомоги синам не надає, не спілкується з ними, не виявляє батьківського піклування та турботи, не цікавиться життям синів, ігнорує, не спілкується та не проявляє щонайменшої батьківської турботи. 3 травня 2014 року Відповідач жодного разу не поцікавився життям дітей, здоров`ям та інтересами. Сини батька не знають, оскільки зник з життя дітей, коли ОСОБА_4 було 6 місяців, а ОСОБА_3 5 років 8 місяців, в час необхідної підтримки батька при підготовці до шкільного життя, що виразилося у відчутті неповноцінності серед однолітків. Спроби Відповідача проявити інтерес та батьківську любов до синів, надати кошти на утримання чи погашення заборгованості з аліментів - відсутні. Просила суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та стягнути з ОСОБА_2 понесені Позивачем судові витрати, що складаються зі сплаченого судового збору у розмірі 908 гривень (а.с. 1-3).

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 березня 2021 року головуючим суддею по справі визначено Орєхова О.І. (а.с. 22).

Відповідно до ч. 6 ст. 187 ЦПК України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

12 березня 2021 року судом було зроблено запити стосовно місця проживання та реєстрації ОСОБА_2 (а.с. 26).

16 квітня 2021 року за вх. № 18122 судом отримано з Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області стосовно ОСОБА_2 (а.с. 28).

В зазначеній відповіді було вказано, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Знято з реєстрації 10.06.2016 року за рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 187 ЦПК України за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 185 цього Кодексу.

Якщо відповідачем вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суд відкриває провадження не пізніше наступного дня з дня отримання судом у порядку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача.

Якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України ( ч. 10 ст. 187 ЦПК України ).

Ухвалою судді від 05 травня 2021 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження. Постановлено провести розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання у справі (а.с. 29-30).

Ухвалою суду від 02 червня 2021 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.07.2021 року (а.с. 38-39).

05 липня 2021 року розгляд справи було відкладено на 02 серпня 2021 року (а.с. 46).

22 липня 2021 року за вх. № 34400 судом отримано від служби у справах дітей БМР висновок № 485 від 13.07.2021 року щодо розв`язання даного спору.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася, 02.08.2021 року за вх. № 36085 судом отримано заяву, в якій остання просила розглядати справу у її відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи свідчить наявне оголошення (а.с. 48).

Оголошення було вчинено судом у відповідності до вимог ч. 10 ст. 187 ЦПК України, так як зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження відповідача не відомо.

Відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Зазначене вище оголошення було здійснено 06.07.2021 року, тобто завчасно.

Третя особа служба у справах дітей Білоцерківської міської ради в судове засідання свого представника не направила, 02.08.2021 року за вх. № 36084 судом отримано заяву від представника третьої особи, в якій останній просив справу розглядати у відсутності представника. Просив задовольнити вимоги в повному обсязі.

Інших заяв та клопотань на адресу суду не надходило, як і не надходило з боку відповідача, а також на адресу суду не надходило і відзив на позовну заяву позивача.

Стаття 280 ЦПК України визначає, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки, належним чином повідомлений відповідач ОСОБА_2 не з`явився в судове засідання, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового розгляду, не повідомивши суду про поважність причини неявки та не надав відзив і позивач не заперечує проти такого вирішення справи, а саме заочного, суд вважає за можливим по даній справі провести заочний розгляд.

Ухвалою суду від 02.08.2021 року постановлено провести розгляд даної цивільної справи в заочному порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 281 ЦПК України розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Отже, оскільки сторони не з`явилися в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Судом встановлені наступні обставини та спірні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що сторони по справі перебували в зареєстрованому шлюбі з 26.01.2007 року, про що в матеріалах справи свідчить копія свідоцтва про шлюб, серія НОМЕР_1 (а.с. 5).

Під час перебування в шлюбі у подружжя народилися діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що свідчать наявні в матеріалах справи свідоцтва про народження (а.с. 6, 7).

В зазначених свідоцтвах про народження вбачається, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28.04.2015 року, справа №357/3454/15-ц, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано (а.с. 8).

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16.06.2015 року, справа № 357/3456/15-ц, з відповідача ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання дітей у розмірі 1/3 частин від усіх видів заробітку (доходу), однак не менше, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи з 10.03.2015 року і до досягнення дітьми повноліття (а.с. 11-12).

Заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04.01.2016 року ОСОБА_2 визнано таким, що втратив право користування житловим приміщенням, квартирою АДРЕСА_1 ( а. с. 9-10 ).

Зазначеним судовим рішенням було встановлено, що ОСОБА_2 з травня 2014 року не проживає у вищевказаній квартирі з синами та позивачем.

Згідно наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 20.01.2021 року, заборгованість ОСОБА_2 становить в розмірі 142 995,87 гривень ( а. с. 13-14 ).

Звертаючись до суду з позовною заявою про позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_2 , позивач ОСОБА_1 зазначає, що відповідач жодної допомоги синам не надає, не спілкується з ними, не виявляє батьківського піклування та турботи, не цікавиться життям синів, ігнорує. 3 травня 2014 року відповідач жодного разу не поцікавився життям дітей, здоров`ям та інтересами. Сини батька не знають, оскільки зник з життя дітей, коли ОСОБА_4 було 6 місяців, а ОСОБА_3 5 років 8 місяців.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Частиною 5 та 6 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З довідки, виданої ОСОБА_1 22.02.2021 року за вих. № 11 Білоцерківською спеціалізованою школою І-ІІІ ступенів № 1 з поглибленим вивченням слов`янських мов БМР Київської області вбачається, що мати ОСОБА_1 дійсно виховує дитину ОСОБА_3 сама, батько навчанням та вихованням дитини не цікавиться і не займається (а.с. 15).

Рішенням виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області № 485 від 13 липня 2021 року про вирішення судового спору щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно його малолітніх дітей, орган опіки та піклування дійшов до висновку, що ОСОБА_2 в порушення вимог чинного законодавства України з питань охорони дитинства ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дітей, що є підставою для позбавлення його батьківських прав. Позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо його малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є доцільним та таким, що відповідає інтересам дітей.

Відповідно до ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до ч. 4 ст. 155 Сімейного кодексу України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по виханню дитини.

Відповідно п. 16 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Таке рішення має бути прийнято з метою захисту інтересів неповнолітньої дитини, яка фактично позбавлена його батьківського піклування.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ передбачено, що, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2019 року (справа № 631/2406/15-ц провадження № 61-36905св18).

Як встановлено в судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 був належним чином повідомлений про розгляд справи щодо позбавлення останнього батьківських прав, однак в судове засідання не з`явився, жодних пояснень та заперечень стосовно позовних вимог не надав.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_2 ухиляється від виконання батьківських обов`язків відносно своїх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується наявними матеріалами цивільної справи та встановленими обставинами.

Відповідно до статті 76 ЦПК Країни доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, в судовому засіданні під час розгляду вказаної справи знайшло свого підтвердження того, що відповідач ОСОБА_2 у відповідності до вимог ст. 164 СК України тривалий час ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дітей.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

А тому, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача до відповідача про позбавлення батьківських прав є обґрунтованими, доведеними та такими, що знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, а тому підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 131 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

При зверненні до суду з вищевказаними позовними вимогами позивачем було сплачено судові витрати у розмірі 908,00 гривень, що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією (а.с. 19).

Оскільки позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача понесенні останньою судові витрати у вищезазначеному розмірі.

Одночасно суд роз`яснює, що відповідно до ч. 1 ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 150, 155, 164, 166 СК України, ст. ст. 2, 5, 10, 12, 13, 19, 76, 77, 79, 80, 81, 89, 128, 141, 187, 247, 263-265, 273, 280-289 ЦПК України, п. 16 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: служба у справах дітей Білоцерківської міської ради про позбавлення батьківських прав, - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянина України, батьківських прав відносно дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 908,00 (дев`ятсот вісім) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області потягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення на надсилається протягом двох днів з дня його складання у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (адреса проживання: АДРЕСА_3 , паспорт серії НОМЕР_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 );

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (остання відома адреса проживання: АДРЕСА_3 , паспорт серії НОМЕР_4 , РНОКПП: НОМЕР_5 );

Третя особа: Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради (адреса місцезнаходження: 09107, Київська область, м. Біла Церква, вул. Першотравнева, буд. 8, ЄДРПОУ: 35615529).

Повний текст заочного рішення складено 02 серпня 2021 року.

Заочне рішення надруковане в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

СуддяО. І. Орєхов