Рішення № 98736217, 03.08.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2021 року м. Київ № 640/12065/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Келеберди В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Колоринг» до Київської міської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Колоринг» (03150, м. Київ, вул. Ділова, буд. 5-Б, офіс 307, код ЄДРПОУ 39649809) з позовом до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України (03124, м. Київ, бул. Гавела Вацлава, 8-А, код ЄДРПОУ 39470947) про визнання протиправним та скасування рішення Київської міської митниці Державної фіскальної служби України про коригування митної вартості товарів № UA100000/2019/300104/2 від 07.06.2019 та визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100120/2019/00135.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач зазначив, що на підтвердження заявленої митної вартості товарів товариством були надані всі необхідні документи, проте висновки митного органу про наявність підстав для коригування митної вартості, ґрунтуються на неповному дослідженні наданих документів, в зв`язку із чим рішення про коригування митної вартості товару та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100120/2019/00315 підлягають скасуванню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.07.2019 відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

09.08.2019 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, вказав на те, що при наданні декларантом документів для митного оформлення товарів, не було підтверджено дійсну митну вартість товару.

Суд зазначає, що, наразі, правонаступником Київської міської митниці ДФС є Київська митниця Держмитслужби, у зв`язку з чим, вважає за необхідне замінити первісного відповідача на його правонаступника.

Відповідно до ст. 52 КАС України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Зі змісту постанови Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 року № 858 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби», випливає, що територіальні органи Державної фіскальної служби, які реорганізуються, продовжують здійснювати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної митної служби.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 року № 1217-р «Питання Державної митної служби» погоджено пропозицію Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення з 08.12.2019 року Державною митною службою покладених на неї функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 ЦК України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Згідно додатку 2 до постанови 02.10.2019 року № 858, Київська міська митниця ДФС реорганізується шляхом приєднання до Київської митниці Держмитслужби. При цьому, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, запис про створення Київської митниці Держмитслужби здійснено 07.11.2019.

З урахуванням наведеного, суд вважає за можливе допустити заміну відповідача - Київської міської митниці ДФС (ЄДРПОУ 39422888) його правонаступником - Київською митницею Держмитслужби (ЄДРПОУ 43337359).

Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається із матеріалів даної адміністративної справи, рішенням Київської міської митниці Державної фіскальної служби № UA100000/2019/300104/2 від 07.06.2019 про коригування митної вартості товарів було збільшено митну вартість товару позивача.

На підставі вказаного рішення було оформлено та вручено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100120/2019/00135.

Не погоджуючись з вказаними вище діями та прийнятими рішеннями, позивач звернувся до суду з даними адміністративним позовом.

При вирішенні спору, суд виходить з наступного.

Правовідносини, пов`язані зі справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Частиною 1 статті 7 Митного кодексу України, встановлено порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Згідно з нормами п. п. 23 та 24 ч. 1 ст. 4 МК України, митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

За змістом ст. ст. 49, 50 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (ч. ч. 1, 2 ст. 51 МК України).

Так, частинами 1- 3 ст. 57 МК України, передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

При цьому, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58- 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (ч. ст. 64 МК України).

За змістом ч. 2 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

У силу норм ч. ч. 1- 3 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч. ч. 5, 6 ст. 53 МК України).

Відповідно до положень ч. ч. 1- 3 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

У той же час, частиною 6 зазначеної статті передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі (ч. 12 ст. 264 МК України).

З наведеного слідує, що, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості, зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом), однак, витребувати від декларанта додаткові документи має лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

При цьому, суд наголошує на тому, що надані повноваження митного органу на витебування додаткових документів не є абсолютними та мають бути обґрунтованими та не базуватись на припущеннях.

Зі змісту наявних у матеріалах справи документів, вбачається, що митним органом було сформовано висновок про неможливість визначення митної вартості товарів за поданими документами.

Позивач визначив митну вартість товару із застосуванням першого методу визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну (за ціною договору/контракту).

01.02.2019 був укладений контракт № CR-01.02.19 між Компанією RASTAL GnbH&Co.KG (продавець) та TOB «Колоринг» (покупець), згідно якого, продавець продає, а покупець купує товар на підставі інвойсу до контракту, який є його невід`ємною частиною.

TOB «КОЛОРИНГ» 06.06.2019 заявив до митного оформлення за митною декларацією № UA100120/2019/201280 наступний товар: посуд скляний столовий для пиття на ножці (бокал); посуд скляний столовий для пиття без ніжки, посуд скляний столовий для пиття; механічного виготовлення без ніжки, без оздоблення; посуд скляний столовий для пиття на ножці, механічного виготовлення (бокал).

На підтвердження заявленої митної вартості товару, позивач надав митному органу копії наступних документів: Контракт № CR-01.02.19 від 01.02.2019 р.; додаткову угоду № 1 від 16.04.2019 р. до контракту № CR-01.02.19 від 01.02.2019; міжнародну товарно-транспортну накладну № 666414 від 28.05.2019 р.; інвойс № 90124371 від 28.05.2019; скртифікат Євро 1 від 28.05.2019; експортну декларацію від 28.05.2019; пакувальний лист б/н від 28.05.2019; прайс-лист компанії Rastal від 28.05.2019; платіжне доручення від 13.05.2019; договір № 172 від 22.05.2019; договір № 9 від 09.01.2019; транспортну заявку № 2 від 22.05.2019; довідку про транспортні витрати № 1 від 31.05.2019; копію проформи інвойсу № 196011757 від 28.05.2019; копію проформи інвойсу № 196011495 від 23.04.2019.

Під час перевірки документів, митний орган зазначив, що вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв`язку з цим, відповідач на підставі ч. ч. 2, 3 ст. 53 Митного Кодексу України, запросив такі додаткові документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості товарів; додатки до зовнішньоекономічного договору (контракту); транспортні (перевізні) документи, та/або документи, що підтверджують вартість перевезення; прайс-листи, каталоги, специфікації виробника товарів; банківські платіжні доручення, що підтверджують вартість товарів; інші платіжні та бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією; інші документи за власним бажанням.

На зазначену вище вимогу, позивачем були надані наступні документи: прайс-лист компанії; заявку на перевезення від 22.05.2018; видаткові накладні, експертну довідку Київської обласної ТПП № Фц-19/444 від 06.06.2019.

Незважаючи на додатково подані документи, відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товару № UA100000/2019/300104/2 від 07.06.2019.

Проаналізувавши оскаржувані рішення, з урахуванням наданих пояснень позивача та відповідача, а також наявних у справі документів що стосуються ввезеного товару, суд вважає прийняті рішення незаконним та необґрунтованими з наступних підстав.

У оскаржуваному рішенні від 07.06.2019 відповідач зазначив, що банківські платіжні документи стосовно оплати товарів не містять відміток банку; прайс-лист виробника для товарів ТОВ «Колоринг» суперечить суті прайс-листа, як пропозиції необмеженому колу покупців; в довідці про транспортні витрати відрізняються дані про перевізника з СМР.

Твердження відповідача про відсутність відмітки банківської установи на платіжних документах суперечить нормам чинного законодавства, а саме п. 4. ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, в якому зазначено, що документами, що підтверджують митну вартість товару є - «якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;». Крім того, платіжні доручення, які надані до митниці, оформлені відповідно до Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України № 216 від 28.07.2008 р.

До того ж, зазначена обставина свідчить про те, що декларування товару повинно було здійснюватися саме за ціною договору/контракту, а доводи відповідача про неможливість встановлення митної вартості за ціною договору (контракту) є необґрунтованими.

Також, щодо зазначення митним органом про те, що у довідці про транспортні витрати відрізняються дані про перевізника з СМР, суд зазначає про те, що позивачем надавався договір № 9 від 09.01.2019 про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом, укладеним між позивачем та ТОВ «Марлен-Груп», відповідно до умов якого, ТОВ «Марлен-Груп» зобов`язується від свого імені і за рахунок ТОВ «Колоринг» здійснювати організацію доставки вантажів, залучаючи для здійснення перевезень третю сторону, з огляду на що, наведені висновки митного органу суперечать суті самого договору, та ґрунтуються на неповному дослідженні наданих декларантом документів.

На вимогу відповідача, позивач надав додатково Експертну довідку Київської обласної (регіональної) ТПП № Фц-19/444 від 06.06.2019 р., як висновок про якісні та вартісні характеристики товарів. Проте, відповідач не прийняв надану довідку до уваги та зазначив, що вона не може бути підставою для підтвердження заявленої митної вартості, оскільки містить аналіз товарів на ринку Китаю, не проаналізувавши ціни на аналогічну продукцію від інших виробників європейського ринку.

Водночас, суд не погоджується із даними твердженням відповідача та зазначає, що в даному експертному висновку в основу експертизи було закладено порівняльний аналіз вартості аналогічної продукції різних виробників та моніторинг зовнішніх товарних ринків та цін, що складаються на таких ринках. В результаті аналізу, експерт прийшов до висновку, що товар відповідає кон`юнктурі ринку.

Крім того, суд вважає зауваження митного органу до наданого декларантом прайс-листа необґрунтованим, адже такий було надано офіційним виробником (продавцем товару), він містить конкретні вихідні дані та пропозиції, а зазначення щодо того, що він адресований конкретно позивачу, у даному випадку, жодним чином не спростовує заявлену позивачем митну вартість товару.

У зв`язку із вищенаведеним, суд вважає, що позивач на підтвердження заявленої митної вартості товарів подав до митного оформлення всі необхідні документи.

Проте, відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які б перешкоджали митному оформленню товару за ціною договору.

Крім того, сплата позивачем заявленої у декларації митному органу ціни товару за першим (основним) методом підтверджується відповідним платіжним дорученням.

Суд вважає також за необхідне наголосити на тому, що твердження в оскаржуваному рішенні про неможливість застосування інших методів визначення митної вартості товарів, окрім резервного, у зв`язку з відсутністю необхідної для цього інформації, не є та не може бути беззаперечним та достатнім доказом опрацювання митним органом джерел інформації з метою пошуку необхідної інформації. В оскаржуваному рішенні, митний орган не надав докладну та аргументовану інформацію стосовно того, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навів жодних розрахунків, за якими митним органом визначено таку вартість товару, а лише констатував числове значення.

У той же час, відповідачем не надано жодних доказів недостовірності заявленої товариством вартості товару, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товару, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу її визначення.

Доводи митного органу не є підставою для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом, адже варто враховувати й те, що торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах свободи договору, при цьому, безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Водночас, оскільки судом зроблено висновок про надання позивачем достатніх документів для визначення митної вартості товару, а рішення про коригування митної вартості визнано протиправними, скасуванню підлягає і картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, заповнена на підставі оскаржуваного рішення.

Згідно з ч. ч. 1- 3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявного у матеріалах справи платіжного доручення, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 3842,00 грн., згідно платіжних доручень № 8 від 02.07.2019 та № 16 від 10.07.2019. Відтак, на користь позивача підлягають стягненню вказані судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги, у даному випадку, підлягають частковому задоволенню, а оскаржувані рішення - скасуванню.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 139, 242 - 246, 255 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

Задовольнити адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Колоринг» до Київської міської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення.

Визнати протиправними та скасувати рішення Київської міської митниці Державної фіскальної служби України про коригування митної вартості товарів № UA100000/2019/300104/2 від 07.06.2019 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100120/2019/00135.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Колоринг» (03150, м. Київ, вул. Ділова, буд. 5-Б, офіс 307, код ЄДРПОУ 39649809) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3842,00 грн. (три тисячі вісімсот сорок дві гривні) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби (ЄДРПОУ 43337359, бульвар Вацлава Гавела, 8-а).

За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Келеберда