Вирок № 98734566, 02.08.2021, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

02.08.2021

Справа №639/785/21

Провадження №1-кп/639/255/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2021 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Кіся Д.П., за участю секретаря судового засідання - Крбеян К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження №639/785/21 (в ЄРДР №12020225500000103 від 06.08.2020 року) за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, українця, одруженого, маючого на утриманні малолітнього сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з середньо-спеціальною освітою, працюючого водієм господарчої групи Управління освіти адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради, не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України,

сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:

прокурори - Бєляєв О.І., Ємельянова М.В.,

обвинувачений - ОСОБА_1 ,

захисника - Готвянський С.І.,

потерпіла - ОСОБА_3 ,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 15.07.2020р., приблизно о 15 год. 30 хв., перебуваючи у дворі багатоповерхового житлового будинку АДРЕСА_2 , в якому він мешкає у кв. № 19 , став ініціатором конфлікту на ґрунті давно сформованих неприязних відносин зі своєю сусідкою, ОСОБА_3 , 1950 року народження, яка проживає у квартирі № 17 вказаного будинку.

Реалізуючи свій раптово виниклий протиправний умисел, спрямований на побиття ОСОБА_3 , ОСОБА_1 спочатку наблизився до неї, а потім, нехтуючи тією обставиною, що перед ним жінка похилого віку, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер свого задуму, наніс один удар долонею правої руки в ділянку лівого плеча потерпілої, а потім наніс їй ще один удар долонями обох рук у верхню ділянку грудної клітини спереду. В результаті отриманих ударів потерпіла ОСОБА_3 зазнала фізичного болю у ділянках нанесення ударів.

Після цього ОСОБА_1 припинив свої протиправні дії та залишив місце події.

Відповідальність за вчинення зазначеного кримінального правопорушення, скоєного ОСОБА_1 , передбачена ч. 1 ст. 126 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні не визнав. При цьому ОСОБА_1 визнав факт свого знаходження у дворі багатоповерхового будинку АДРЕСА_2 15.07.2020р., приблизно о 15 год. 30 хв., а також те, що між ним та ОСОБА_3 в зазначений час та місці відбувся конфлікт, проте наполягав, що він був виключно словесним та він не застосував до потерпілої будь-якого фізичного насильства.

Зокрема, ОСОБА_1 показав, що в день вказаних подій знаходився у дворі будинку біля належного йому сараю, ремонтував свій автомобіль та почув крики, які лунали із двору будинку. За криками він зрозумів, що ОСОБА_3 кричала на дітей. Він визирнув та побачив як потерпіла жене дітей з сусіднього двору - двох дівчат та хлопчика , штовхаючи їх при цьому в спини. Він зробив ОСОБА_3 зауваження, підійшов до них, хотів заспокоїти дітей, сказав, що діти можуть залишатися. В цей момент між ним та ОСОБА_3 відбувся словесний конфлікт (сварка), в ході якого він виразів не підбирав, але фізичного насильства до потерпілої не застосовував. ОСОБА_3 кричала, що діти погані, а він казав їй, що вона не має права їх чіпати. Коли діти все ж таки пішли з дитячого майданчику, він також розвернувся та пішов до свого сараю, де закінчив ладити автомобіль, потім пішов додому пообідати, а коли вийшов на вулицю, то побачив як ОСОБА_3 спілкується з працівниками поліції. Про намір викликати поліцію вона повідомила йому ще коли він пішов від неї до свого сараю. Під час конфлікту, який відбувся між ними, окрім дітей нікого у дворі не було, він лише чув крики ОСОБА_4 , яка казала йому викликати поліцію, але він цього не зробив.

Також обвинувачений зазначив, що це був не перший конфлікт між ними, адже ОСОБА_3 вважає двір будинку своєю власністю та веде себе агресивно, здебільшого по відношенню до дітей.

Незважаючи на невизнання обвинуваченим ОСОБА_1 своєї вини, винність останнього у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку знайшла своє підтвердження наданими стороною обвинувачення та дослідженими в судовому засіданні доказами в їх сукупності.

Так, під час судового розгляду потерпіла ОСОБА_3 показала, що з обвинуваченим знайома давно, вони проживають в одному багатоквартирному будинку за адресою: АДРЕСА_4 , раніше між ними були словесні конфлікти, ОСОБА_1 має на неї давню образу, оскільки в 2015 році він сам був потерпілим через його побиття, а вона виступала свідком захисту під час розгляду вказаного кримінального провадження в суді.

15.07.2020р. вдень вона спілкувалась з сусідкою у дворі будинку. В цей час її донька також знаходилась у дворі та зробила зауваження хлопчику, який лазив по деревах щоб той не зламав гілки. Коли вони зайшли до квартири, то, подивившись у вікно, донька сказала, що хлопець знов лазить по деревах. Вона вийшла з квартири та попрямувала до дитячого майданчику, на якому знаходились дві дівчинки, які гуляли з вказаним хлопцем. Підійшовши до дівчат, вона спитала звідки вони прийшли та чому хлопчик, який прийшов з ними, лазить по деревах та ламає їх. Дівчинки нічого не відповіли та попрямувала у напрямку виходу із двору. Вона пішла за ними та сказала, що хоче поспілкуватися з їх батьками. Раптово від свого сараю вийшов ОСОБА_1 та почав кричати на неї, ображаючи та висловлюючись на її адресою ненормативною лексикою. Вона відповіла йому, що діти ламають гілки дерев, які вона висаджувала, на що обвинувачений продовжив кричати на неї, погрожуючи, що взагалі спиляє їх. Коли ж вона сказала, що зараз викликає поліцію, ОСОБА_1 відповів: «викликай», підійшов до неї ближче і вдарив долонею правої руки в ліве плече, а потім ще долонями обох рук в область грудей зверху, внаслідок чого вона відчула біль. Від другого удару вона похитнулась, але не впала. Приводу для такої агресивної поведінки вона обвинуваченому не давала. Після цього вона розвернулась та пішла, побачила що їй на зустріч йде її донька, ОСОБА_5 , а біля під`їзду стоїть ОСОБА_6 .. Донька спитала в неї чому ОСОБА_1 її штовхнув, вона сказала що зараз буде викликати поліцію, що і зробила. По приїзду працівникам поліції вона повідомила про те, що сталось та написала заяву. Через декілька днів вранці вона відчула біль в плечі та звернулась до лікарні. Під час досудового розслідування за її участі проводився слідчий експеримент, під час якого вона показала механізм та спосіб нанесення їй ударів ОСОБА_1 .

Також ОСОБА_3 заперечувала, що свідки сторони захисту, ОСОБА_4 та ОСОБА_8 могли бачити зі свого балкону, що відбувалось між нею та ОСОБА_1 , оскільки огляд їм закривали дерева та чагарники, які знаходились у вегетаційному періоду при повному розпуску листя.

Допитана під час судового розгляду свідок ОСОБА_5 пояснила, що ОСОБА_3 є її матер`ю. 15.07.2020р. вдень вони гуляли у дворі їх будинку за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_4 , разом з дитиною. У дворі також гуляли дві дівчинки та хлопчик. ОСОБА_9 почав лазити по дереву, яке було нещодавно висаджено. Вона пояснила, що це молоде дерево з тонкими гілками та може зламатися. Приблизно о 15:00 год. вони пішли обідати і вона побачила у вікно, що хлопчик вибрався ще на одне дерево - горобину. Її мати сказала, що зробить йому зауваження та пішла, а вона залишилась в квартирі. Через деякий час вона почула крики нецензурною лайкою, які лунали з вулиці. За голосом вона зрозуміла, що це ОСОБА_1 . Також з вулиці доносився приглушений голос її матері. Вона злякалась, оскільки ОСОБА_1 раніше проявляв агресію до її матері, вибігла у двір та пішла в бік дитячого майданчику. Там вона побачила ОСОБА_1 та її матір, які стояли обличчям один до одного на відстані одного метра. При цьому ОСОБА_1 кричав на її матір, а потім вдарив правою рукою в її ліве плече, після чого ще і штовхнув двома руками в груди, від чого мати похитнулась назад. Далі мати розвернулась та пішла в її бік, а ОСОБА_1 - в інший. Вона спитала у матері, що сталось, чому ОСОБА_1 її штовхнув, на що та сказала, що буде викликати поліцію, що в подальшому і зробила. Біля під`їзду також вони побачили їх сусідку ОСОБА_6 . Через деякий час приїхала поліція, працівники якої відібрали у них пояснення та заяву. Зі слів матері потім їй стало відомо, що коли вона підійшла до дівчат, підбіг ОСОБА_1 та почав кричати на неї через те, що мати зробила зауваження дітям.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 надала показання, згідно яких проживає за адресою: АДРЕСА_5 . В середині липня 2020р. знаходилась вдома, виявила відсутність питної води, взяла пляшку, вийшла у під`їзд на сходовий майданчик, де у відчинено вікно почула чоловічу нецензурну лайку, яка лунала з вулиці. Вона спустилася на перший поверх, вийшла на вулицю та побачила у дворі ОСОБА_1 , який кричав на ОСОБА_3 . В цей час в їх бік йшла донька ОСОБА_3 - ОСОБА_10 . Потім ОСОБА_1 вдарив правою рукою в ліве плече ОСОБА_3 , після чого ще штовхнув її долонями обох рук в область грудної клітини зверху. Після цього вони розійшлись, ОСОБА_3 пішла на зустріч ОСОБА_10 , а ОСОБА_1 - в бік свого сараю.

Перед допитом потерпіла ОСОБА_3 , свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 були ознайомленні із обсягом прав та обов`язків у кримінальному судочинстві та попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання.

При цьому аналіз показань потерпілої та свідків, викладених вище, відсутність будь-яких протиріч між ними, а також показаннями, наданими ними ж під час досудового розслідування та змістом письмових пояснень, складених 15.07.2020р. одразу після відповідних подій (а.с. 11-13, 17-27матеріалів кримінального провадження), їх логічність та послідовність, дають підстави дійти висновку щодо їх правдивості.

Окрім вищезазначених показань потерпілої ОСОБА_3 , свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які були допитані під час судового розгляду, вина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується сукупністю інших письмових доказів у кримінальному провадженні.

Так, із заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 15.07.2020р., вбачається, що ОСОБА_3 просила органи поліції вжити заходів до ОСОБА_1 , який висловлювався на її адресу нецензурною лайкою, штовхнув в плече та груди. (а.с. 10 матеріалів кримінального провадження)

У судовому засіданні досліджено протокол проведення слідчого експерименту від 09.09.2020р. за участі свідка ОСОБА_6 , яка на статисті показала механізм та спосіб поштовху 15.07.2021р., приблизно о 15:00 год. ОСОБА_3 ОСОБА_1 (а.с. 30-35 матеріалів кримінального провадження)

При цьому допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 після оголошення вказаного протоколу повідомила, що вказаному поштовху передував удар в плече потерпілої з боку ОСОБА_1 .

Також під час проведення слідчого експерименту 03.02.2021р. потерпіла ОСОБА_3 показала спосіб та механізм, в який ОСОБА_1 15.07.2021р., приблизно о 15:30 год. у дворі будинку за адресою: АДРЕСА_4 , вдарив її правою рукою в ліве плече, а потім штовхнув двома руками верхню ділянку груди. (а.с. 41-43 матеріалів кримінального провадження)

Згідно даних, які містить консультативний висновок лікаря-спеціаліста, 17.07.2020р. №10/9857 ОСОБА_3 зверталась за медичною допомогою з приводу забою грудної клітини. (а.с. 15 матеріалів кримінального провадження)

Достовірність та об`єктивність наведених доказів у суду сумніву не викликає, адже вони отримані без порушення закону, узгоджуються один з одним, відносні, допустимі та достатні, у зв`язку з чим суд їх прийняв, та вважає такими, що є достатніми для належної правової оцінки дій обвинуваченого.

Щодо наданих прокурором висновків експертів №09-2945/2020 від 28.09.2020р. та №09-150/2021 від 03.02.2021р., то вони не кладуться в основу доведеності обвинувачення, адже відповідно до них діагноз «забій грудної клітини» консультативного висновку лікаря-спеціаліста №10/9857 від 17.07.2020р. при встановленні ступеню тяжкості не може бути прийнятий до уваги , так як встановлений на підставі суб`єктивних факторів та не підтверджується об`єктивними судово-медичними даними. (а.с. 37, 46,47)

Водночас, судом враховується, щоОСОБА_1 згідно обвинувального акту у даному кримінальному провадженні не обвинувачується у спричиненні тілесних ушкоджень потерпілій, а тому вказані висновки не свідчать і про його невинуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України.

Стосовно показань обвинуваченого ОСОБА_1 , відповідно до яких він заперечував нанесення удару та будь-яких інших насильницьких дій відносно потерпілої, то суд до них ставиться критично, вважає їх тактикою його захисту, та такими, що спростовуються вищенаведеними доказами.

Суд також не приймає до уваги показання в суді свідків сторони захисту, ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , які показали, що, знаходячись на балконі своєї квартири, розташованої на четвертому поверсі будинку за адресою: АДРЕСА_4 , бачили як ОСОБА_3 підійшла до дітей, які гралися на майданчику, та почала їх виштовхувати, після чого до неї підійшов ОСОБА_1 , вступився за дітей, між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 відбулось спілкування на протязі 3-5 хвилин, піч якого обвинувачений жодного насилля до потерпілої не застосовував.

Так, вказані покази є непослідовними, суперечливими між собою, не відповідають іншим доказам, які були досліджені судом. Зокрема, свідки вказували інші дані щодо часу подій, одягу, в якому були його учасники тощо. Також зазначенні показання суперечать і показам самого обвинуваченого ОСОБА_1 , який визнавав, що між ним та потерпілою був словесний конфлікт, а не просто спілкування.

Крім того, надані як потерпілою, так і стороною захисту фотоматеріали спростовують твердження свідків щодо фізичної можливості повноцінно спостерігати цими свідками за відповідними подіями, з місця де вони знаходились згідно їх показань - балкон четвертого поверху, за наявності великої кількості дерев та чагарників у дворі будинку в літню пору роки під час вегетаційного періоду при повному розпуску листя вказаних зелених насаджень.

При цьому, як зазначили самі свідки, у них неприязні відносини до ОСОБА_3 , що тривають не менш ніж протягом останніх 5 років.

Оцінюючи відповідно до вимог ст. 94 КПК України кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку доведена поза розумним сумнівом та підтверджується показаннями потерпілої та свідків, а також сукупністю зібраних письмових доказів у кримінальному провадженні.

Аналізуючи фактичні дані, встановлені на підставі наведених доказів, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 в обсязі пред`явленого обвинувачення у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України, тобто умисному завданні побоїв, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень.

Перевіркою даних про особу обвинуваченого ОСОБА_1 встановлено, що він на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває,; одружений, має на утриманні малолітню дитину - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; офіційно працевлаштований, за місцем роботи характеризується позитивно; раніше не судимий, до кримінальної відповідальності притягується вперше.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , судом не встановлено.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , передбаченою п. 6 ч. 1 ст. 67 КК України, є вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.

Призначаючи покарання ОСОБА_1 , суд виходить із положень ст. ст. 50, 65 КК України, а саме - принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який є кримінальним проступком; відношення обвинуваченого до скоєного; його конкретні обставини - кількість; особу винного; обставину, яка обтяжує покарання.

Відповідно до частини другої статті 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Таким чином, у частині другій статті 65 КК встановлено презумпцію призначення більш м`якого покарання, якщо не доведено, що воно не є достатнім для досягнення мети покарання. Обов`язок доведення того, що менш суворий вид покарання або порядок його відбування є недостатнім, покладається на сторону обвинувачення.

Відповідний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 17.04.2018р. (справа № 298/95/16)

Обставин, які б свідчили, що призначення обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України, у виді штрафу буде недостатнє для досягнення цілей покарання, прокурором не доведено.

При цьому судом враховуються незначна кількість та характер насильницьких дій з боку ОСОБА_1 по відношенню до потерпілої; дані про особу обвинуваченого, зокрема, що він вперше притягається до кримінальної відповідальності, одружений, має на утриманні малолітню дитину, офіційно працевлаштований, що також свідчить про можливість виконання покарання у виді штрафу.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що досягнення цілей покарання щодо ОСОБА_1 в цілому на теперішній час можливе шляхом призначення йому покарання у виді штрафу в межах санкцій ч. 1 ст. 126 КК України, яке буде необхідним і достатнім.

Водночас, з огляду на наявність обтяжуючої покарання обставини, відповідне покарання у виді штрафу повинно бути призначене обвинуваченому в максимальному розмірі, передбаченому ч. 1 ст. 126 КК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд,

у х в а л и в :

ОСОБА_1 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн. (вісімсот п`ятдесят грн. 00 коп.).

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, його захиснику, прокурору та не пізніше наступного дня направити потерпілій.

Роз`яснити обвинуваченому право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Суддя Д.П. Кісь