Рішення № 98733054, 02.08.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

02 серпня 2021 року Справа №520/13695/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Ніколаєвої О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС в Харківській області

про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 ) 08.10.2020 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Харківській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС в Харківській області), в якому просить визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.06.2020 №63993-5706-2031.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача щодо сплати орендної плати, на його думку, прийнято контролюючим органом з порушеннями вимог податкового законодавства, оскільки відповідачем не враховано, що зміна індексації нормативної грошової оцінки, на переконання позивача, не тягне автоматичну зміну умов договору щодо розміру орендної плати, а є лише підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі його учасниками.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Ніколаєвій О.В.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13.10.2020 позовну заяву у справі №520/13695/2020 залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 05.11.2020 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи.

Цією ж ухвалою відповідачу надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення копії ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідачем до суду надано відзив на позовну заяву, згідно з яким останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що нарахування позивачу контролюючим органом орендної плати відбулося, оскільки умовами додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки передбачено проведення індексації орендної плати. На думку відповідача, під час визначення податкового зобов`язання позивачу з орендної плати з фізичних осіб контролюючий орган правомірно керувався умовами додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки.

У період з 29.03.2021 по 02.04.2021, 05.04.2021 та з 06.05.2021 по 16.05.2021, з 29.06.2021 по 23.07.2021 суддя перебувала у відпустці.

Розглянувши надані документи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Харківський окружний адміністративний суд встановив наступне.

Судом встановлено та сторонами не заперечується, що між Харківською міською радою (орендодавець) та позивачем (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки від 19.04.2004 №6677/04 терміном дії до 31.12.2028. Об`єкт оренди - земельна ділянка площею 0,0244 га, яка знаходиться за адресою: місто Харків, вулиця Мироносицька, будинок 46.

Пунктом 2.2 вказаного договору визначено розмір орендної плати. У пункті 2.3 даного договору зазначено, що розмір грошової оцінки земельної ділянки змінюється, у зв`язку з проведенням її щорічної індексації без внесення змін до цього договору.

Рішенням Київського районного суду міста Харкова від 23.12.2015 у справі №640/15419/15-ц внесено зміни до договору оренди від 19.04.2004 №6677/04 шляхом укладення додаткової угоди до даного договору оренди землі.

Вказане рішення набрало законної сили 05.01.2016.

Постановою Верховного Суду від 30.01.2020 рішення Київського районного суду міста Харкова від 23.12.2015 у справі №640/15419/15-ц залишено без змін.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, 11.05.2019 зареєстрована додаткова угода до договору оренди земельної ділянки від 30.04.2004 №6677/04.

У резолютивній частині рішення Київського районного суду міста Харкова від 23.12.2015 у справі №640/15419/15-ц відображено зміст додаткової угоди.

Відповідно до пункту 1.4. Додаткової угоди нормативна грошова оцінка земельної ділянки відповідно до витягу з технічної документації від 08.11.2013 №247 становить 873 888,00 грн. (вісімсот сімдесят три тисячі вісімсот вісімдесят вісім гривень). При змінах у нормативній грошовій оцінці земель за рішенням міської ради орендар за свій рахунок виконує розрахунок оновленої грошової оцінки земельної ділянки і направляє один екземпляр відповідному органу державної податкової служби за місцем знаходження земельної ділянки.

Відповідно до абзацу 2 пункту 2.1 Додаткової угоди розмір орендної плати за земельну ділянку згідно з розрахунком від 02.12.2013 №1046/14 на рік становить 5,6% від її нормативної грошової оцінки і складає 48 937,73 грн. (сорок вісім тисяч тридцять сім гривень 73 копійки), або у місяць 4078,14 грн. (чотири тисячі сімдесят вісім гривень 14 копійок).

Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На підставі вказаної угоди відповідачем здійснено розрахунок орендної плати з фізичних осіб та прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 15.06.2020 №63993-5706-2021.

З наданого відзиву на позовну заяву вбачається, що податковим органом здійснено нарахування позивачу орендної плати з фізичних осіб за 2020 рік у розмірі 92 844,96 грн., з урахуванням Додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 30.04.2004 №6677/04 в автоматичному режимі засобами АІС «Податковий блок» за наступною формулою: (873 888,00 грн.*1*1*1*1,249*1,433*1,06*1*1*1)*5.6%, де:

873 888,00 грн. - нормативно грошова оцінка земельної ділянки, визначена у пункті 1.4 додаткової угоди;

1 - коефіцієнт індексації нормативно грошової оцінки землі за 2011 рік;

1 - коефіцієнт індексації нормативно грошової оцінки землі за 2012 рік;

1 - коефіцієнт індексації нормативно грошової оцінки землі за 2013 рік;

1,249 - коефіцієнт індексації нормативно грошової оцінки землі за 2014 рік;

1,433 - коефіцієнт індексації нормативно грошової оцінки землі за 2015 рік;

1,06 - коефіцієнт індексації нормативно грошової оцінки землі за 2016 рік;

1 - коефіцієнт індексації нормативно грошової оцінки землі за 2017 рік;

1 - коефіцієнт індексації нормативно грошової оцінки землі за 2018 рік;

1 - коефіцієнт індексації нормативно грошової оцінки землі за 2019 рік;

5,6 - визначений пунктом 2.1 додаткової угоди відсоток, що використовується при розрахунку розміру орендної плати.

Не погоджуючись з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням контролюючого органу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Із набранням законної сили змін до Податкового кодексу України, внесених Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71-VIII, плату за землю було віднесено до місцевих податків у складі податку на майно, та підпункт 14.1.147 викладено у наступній редакції: плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Підпунктом 288.1.1 пункту 288.1 статті 288 ПК України встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Нормами пункту 288.5 цієї статті, як у редакції до внесення змін Законом України від 28.12.2014 №71-VIII, так і після набрання цим Законом законної сили, законодавцем встановлені мінімальну та максимальну граничні межі розміру орендної плати, незалежно від того, чи збігається її розмір із визначеним у договорі.

Приписами частини першої статті 210 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) встановлено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України «Про оренду землі» від 06.10.1998 №161-XIV (далі по тексту - Закон України №161-XIV).

Відповідно до статті 14 Закону України №161-XIV договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації (стаття 18 Закону України №161-XIV).

Згідно положенням статті 20 Закону України №161-XIV укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації (частина друга статті 125 ЗК України у відповідній редакції).

Приписами частини третьої статті 640 ЦК України (у редакції, чинній на дату укладення додаткової угоди від 30.04.2004) договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Відповідно до частини третьої статті 653 ЦК України у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом

чи не випливає із звичаїв ділового обороту (стаття 654 ЦК України).

За приписами частини третьої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01.01.2013, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов`язки по договору, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) стає правовідносинами, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.

Такий зміст правового регулювання вказаних норм відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 18.01.2017 у справі №532/129/16-ц.

Застосовуючи вказані правові норми, суд дійшов висновку, що додаткова угода до договору оренди підлягала державній реєстрації, як і договір оренди земельної ділянки.

За встановлення у судовому процесі обставин наявності факту державної реєстрації додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, на переконання суду, у сторін цієї додаткової угоди виникли права та обов`язки, які нею визначені. Відтак, нарахування позивачу податкового зобов`язання із орендної плати за землю, виходячи із умов, визначених додатковою угодою, яка набрала чинності, є правомірним.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновків про відсутність правових підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки, на думку суду, при визначенні податкового зобов`язання відповідач правомірно керувався умовами додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до абзацу 1 частини п`ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, а матеріали справи не містять доказів понесення відповідачем судових витрат, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 139, 244-246, 262, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вулиця Пушкінська, 46, місто Харків, 61057, код ЄДРПОУ: 43143704) про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили у порядку, передбаченому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає оскарженню у порядку та у строки, визначені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 02.08.2021.

Суддя О.В. Ніколаєва