Ухвала суду № 98732560, 02.08.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

02 серпня 2021 року справа № 480/6450/21

Cуддя Сумського окружного адміністративного суду Бондар С.О., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 через систему "Електронний суд" звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області в якому просить:

- визнати протиправними дії та бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо відмови 26.11.2020 у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2018 - коли виникли підстави для перерахунку пенсії за постановою КМУ від 30.08.2017 № 704, яка набирала чинності з 01.03.2018 з урахуванням розміру основних і додаткових видів грошового забезпечення, згідно довідки Сумського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 25.11.2020 № 52135, а також у здійсненні відповідних виплат з урахуванням вже виплачених сум;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2018 з сум грошового забезпечення, відповідно до вимог Постанови КМУ від 30.08.2017 № 704, яка набирала чинності з 01.03.2018 з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій в розмірах, установлених законодавством та зазначених у довідці Сумського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 25.11.2020 № 52135 та з урахуванням фактично виплачених сум, а також відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області 200000 (двісті тисяч) гривень на відшкодування завданої моральної шкоди.

Ухвалою суду від 22.07.2021 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, оскільки позивачем не було надано суду оригіналу квитанції про сплату судового збору або належних доказів скрутного майнового стану (відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за попередній календарний рік, витяг з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування); не надано повідомлення про призначення субсидії, яким встановлено відсоток обов`язкової частки сплати 14,64%, призначено грошову готівкову субсидію для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг з жовтня 2020 року по квітень 2021 року; також не надано доказу надсилання листом з описом вкладення відповідачу копій поданих до суду документів (позовна заява та додатки).

Позивачу встановлено семиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків. При цьому у даній ухвалі роз`яснено позивачу, що у разі невиконання вимог цієї ухвали у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута протягом п`яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху отримана позивачем 22.07.2021.

28.07.2021 на електронну адресу суду від ОСОБА_1 надійшла заява, в якій «вимагає» відкрити провадження та розглянути справу по суті.

Заява мотивована тим, що, на думку позивача, ухвалою від 22.07.2021 суд безпідставно не звільнив його від сплати судового збору, оскільки позивач просив звільнити його від сплати судового збору, посилаючись на пункт 13 частини 2 статті 3 Закону України "Про судовий збір", відповідно до якого судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу місцевого самоврядування, а також на частину третю статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів", згідно якої споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

При цьому, у своїй заяві позивач наголошує, що норми закону, які надають підстави для звільнення від сплати судового збору є імперативними та підлягають безумовному застосуванню.

Проте суд зазначає, що в даному випадку, позивачем у позовній заяві, окрім позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди, заявлено інші вимоги немайнового характеру, які не підпадають під дію пункту 13 частини 2 статті 3 Закону України "Про судовий збір", а саме: про визнання протиправними дій та бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо відмови 26.11.2020 у проведенні перерахунку пенсії з 01.03.2018 та зобов`язання здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2018 з сум грошового забезпечення, відповідно до вимог Постанови КМУ від 30.08.2017 № 704, яка набирала чинності з 01.03.2018 з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій в розмірах, установлених законодавством та зазначених у довідці Сумського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 25.11.2020 № 52135 та з урахуванням фактично виплачених сум, а також відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Отже, за немайнову вимогу про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, позивачу необхідно сплатити судовий збір у встановленому законом розмірі.

Що стосується твердження позивача про звільнення його від сплати судового збору на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів" як споживача права на судовий захист, суд зазначає, що даний Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Закон України "Про захист прав споживачів" не поширюється на публічно-правові відносини. Позивач не є споживачем, а відповідачі не є виробниками чи продавцями товарів, виконавцями робіт або надавачами послуг у розумінні цього Закону.

Таким чином, положення ч. 3 ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів" до спірних правовідносин не застосовуються.

За визначенням ст. 1 цього Закону споживач, це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Оскільки ОСОБА_1 звернувся до суду за вирішенням публічно-правового спору, підстави для застосування приписів Закону України "Про захист прав споживачів" та звільнення позивача від сплати судового збору відсутні, оскільки він в даній справі не має статусу "споживача" в розумінні означеного Закону.

Тому доводи позивача про наявність підстав для звільнення його від сплати судового збору з огляду на вимоги Закону України "Про захист прав споживачів" не ґрунтуються на законі.

Вказані висновки суду узгоджуються з позицією Верховного Суду, висловленою в ухвалі від 24.03.2020 у справі № 480/4274/19.

Відмовляючи у задоволенні клопотання та залишаючи позовну заяву без руху, суд зазначив перелік документів, які позивач може надати на підтвердження незадовільного майнового стану, а саме: відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за попередній календарний рік, витяг з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, та інших доказів, якими об`єктивно підтверджується неможливість сплати судового збору у встановлений судом строк позивачем надано не було.

Ще одною з підстав звільнення від сплати судового збору позивач вказує, що він є пенсіонером, людиною похилого віку та має незадовільний майновий стан, що підтверджується заявою про призначення житлової субсидії, декларацією про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії.

Зазначаючи про свій незадовільний майновий стан, позивач подав до суду заяву про призначення та надання житлової субсидії від 30.06.2021, декларацію про доходи і витрати особи, які звернулися за призначенням житлової субсидії від 30.06.2021, як підставу для звільнення його від сплати судового збору відповідно до ст. 8 Закону України "Про судовий збір".

Разом з тим, станом на 02.08.2021 позивач не надав суду доказів прийняття рішення уповноваженого органу про призначення субсидії.

Суд звертає увагу, що ОСОБА_1 , посилаючись на пенсійний похилий вік та незадовільний майновий стан, водночас вказує, що він є аспірантом кафедри права Сумського національного аграрного університету (СНАУ), проте не надає довідки про свої доходи чи про відсутність таких доходів. Хоча, як юрист та аспірант кафедри права СНАУ, позивач повинен розуміти про необхідність надання відповідних доказів для звільнення його від сплати судового збору.

Таким чином, позивач, замість усунення недоліків чи надання належних доказів підстав звільнення від сплати судового збору, намагається, у тому числі шляхом висловлення погроз судді, отримати незаконні переваги при зверненні до суду з позовною заявою.

Враховуючи викладене, у суду відсутні законні підстави для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору.

Щодо посилання позивача на обмеження доступу до правосуддя та відхилення від практики ЄСПЛ, від судової практики в аналогічних справах, суд зауважує, що Європейський суд з прав людини від 19 червня 2001 року у справі “Креуз проти Польщі” зазначив, що вимога сплати судового збору судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

У рішенні від 26 липня 2005 року у справі “Kniat v. Poland” ЄСПЛ указав на те, що при вирішенні питання про звільнення від сплати судового збору, про надання відстрочення чи розстрочення, національні суди повинні встановити реальний дохід (розмір заробітної плати, соціальних виплат, стипендії тощо) особи, чи наявне в неї рухоме та нерухоме майно, цінні папери, чи є в неї можливість розпоряджатися вказаним без значного погіршення власного фінансового стану.

Крім того, суд зазначає, що звільнення позивача від сплати судового збору може розцінюватися як надання окремим учасникам судового процесу процесуальних переваг перед іншими.

Суд також зауважує, що звільнення від сплати судового збору є правом, а не обов`язком суду і можливе лише за наявності для цього вичерпного переліку умов визначених Законом.

За таких обставин, вказане клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору не підлягало задоволенню, оскільки воно не мотивоване та не доведене.

Щодо посилання позивача на відсутність обов`язку надати доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів, суд зазначає наступне.

Частинами шостою, восьмою статті 18 КАС України передбачено, що адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, судові експерти, державні органи та органи місцевого самоврядування, суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в добровільному порядку.

Реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі в порядку, визначеному цим Кодексом. Особи, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, подають процесуальні та інші документи, письмові та електронні докази, вчиняють інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", якщо інше не визначено цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 42 КАС України учасниками справи є сторони, треті особи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 46 КАС України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб`єкти владних повноважень.

Згідно з частинами сьомою, восьмою і десятою статті 44 КАС України документи (у тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.

Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом заповнення форм процесуальних документів відповідно до Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника). Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника).

Позовна заява ОСОБА_1 надіслана на адресу Сумського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд", однак, доказів надсилання листом з описом вкладення її копій іншим учасникам справи не надано.

Отже вказана позовна заява не відповідає вимогам до документів (процесуальних документів), що подані в електронній формі встановленим частиною 9 статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оскільки позовна заява подана через підсистему "Електронний суд", позивач зобов`язаний додати докази надсилання листа з описом вкладення копії позовної заяви іншим учасникам справи.

Проте вказана вимога суду позивачем не усунута.

Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Враховуючи невиконання позивачем у встановлений строк вимог ухвали, суд вважає необхідним повернути позовну заяву.

При цьому, слід зазначити, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом, що передбачено ч. 8 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 169, 248, 256, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди і додані до неї документи - повернути позивачу.

Роз`яснити, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї документами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду в п`ятнадцятиденний строк з дня складання ухвали. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Суддя С.О. Бондар