Ухвала суду № 98732448, 02.08.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

02 серпня 2021 року м. Рівне №460/8133/21Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Борискіна С.А., після одержання позовної заяви

ОСОБА_1 доРівненської обласної прокуратури про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, -В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Рівненської обласної прокуратури, в якому просив:

-визнати протиправною бездіяльність Рівненської обласної прокуратури щодо нездійснення нарахування та виплати усіх належних сум ОСОБА_1 , а саме: заробітної плати, нарахованої відповідно до розміру посадового окладу, визначеного ст. 81 Закону України "Про прокуратуру";

-зобов`язати Рівненську обласну прокуратуру здійснити перерахунок заробітної плати ОСОБА_1 , виходячи з розміру посадового окладу, визначеного ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" та з урахуванням усіх встановлених надбавок до посадового окладу, премій за період з 26.03.2020 по день винесення судового рішення;

-зобов`язати Рівненську обласну прокуратуру виплатити ОСОБА_1 недоотриману частину заробітної плати, нарахованої відповідно до розміру посадового окладу, визначеного ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" та з урахуванням усіх встановлених надбавок до посадового окладу, премій за період з 26.03.2020 по день винесення судового рішення.

Ухвалою суду від 22.06.2021 позовну заяву залишено без руху. Позивачу запропоновано усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення із зазначенням інших підстав для його поновлення, а також доказів поважності причин його пропуску.

16.07.2021 позивачем подано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, в якій з покликанням, зокрема, на вимоги ч.2 ст.233 Кодексу законів про працю України та рішення Конституційного Суду №8-рп/2013 від 15.10.2013, №9-рп/2013, позивач зазначив, що строки звернення до суду в даній категорії спорів не застосовується.

На переконання суду, причини на які покликається позивач, мотивуючи заяву про поновлення строку звернення до суду, не є поважними та не можуть бути підставою для її задоволення, з огляду на таке.

Як встановлено зі змісту позовних вимог, позивач просить зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату недоотриманої заробітної плати з 26.03.2020 під час його роботи в органах прокуратури внаслідок дії положень пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України, які визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України №6-р/2020 від 26.03.2020.

Отже, предметом спору є недотримана частина заробітної плати, яка мала бути нарахована ОСОБА_1 з 26.03.2020 в період перебування позивача на публічній службі.

За правилами ч.1 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частиною другою цієї статті, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За частиною п`ятою цієї ж статті, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Велика Палата Верховного Суду постановою від 05.06.2019 у справі №686/23445/17, розглядаючи спір, який виник за подібних фактичних обставин, що й розглядуваний спір, а саме: внаслідок визнання прийнятого Верховною Радою України неконституційного акта (закону) позивачу, який на той час перебував на посаді судді (публічній службі) було завдано майнової шкоди у вигляді недоотриманої заробітної плати, зробила висновок, що такий спір повинен розглядатись за правилами адміністративного судочинства та зазначила, що такий спір стосується проходження позивачем публічної служби, до чого включається і виплата заробітної плати.

При цьому, суд враховує, що відповідно до п.17 ч.1 ст.4 КАС України публічною службою є, діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

За змістом п.1, 2 ч.1 ст.19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Згідно з ч.1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Таким чином, в національному законодавстві розмежовується предметна підсудність трудових спорів та спорів з приводу публічної служби (прийняття, проходження, звільнення), які є подібними за змістом, водночас мають особливості нормативно-правового регулювання.

Відповідно до ст.1 КЗпП України зазначений кодекс регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.

Законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами (ч.1 ст.3 КЗпП України).

Закон України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII (далі – Закон України "Про прокуратуру") визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.

Заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок (ч.1, 2 ст. 81 Закону України "Про прокуратуру").

Отже, Закон України "Про прокуратуру" є спеціальним нормативно-правовим актом, який регламентує особливості прийняття, проходження, звільнення з публічної служби в органах прокуратури та визначає, зокрема, умови оплати праці.

При цьому, саме особливості регулювання питань прийняття, проходження та звільнення з публічної служби відносить спори з таких питань до юрисдикції окружних адміністративних судів.

Заперечуючи зв`язок оплати праці з категорією "проходження публічної служби", позивач, фактично кваліфікує даний спір як такий, що належить розглядати за правилами цивільного судочинства.

Водночас, оскільки оплата праці прокурорів здійснюється з державного бюджету, її особливості визначаються спеціальним нормативно-правовим актом, за висновком суду, спори щодо таких виплат безпосередньо стосуються проходження публічної служби.

Усталеною є позиція Верховного Суду щодо застосування норм КЗпП України у разі неврегульованості положеннями спеціального законодавства правовідносин, щодо яких виник спір.

Статтею 233 КЗпП України визначені строки звернення до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за вирішенням трудових спорів.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком (ч. 2 ст. 233 КЗпП України).

Відповідно до ч.1 ст.21 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" місцевими загальними судами є окружні суди, які утворюються в одному або декількох районах чи районах у містах, або у місті, або у районі (районах) і місті (містах).

Місцевими адміністративними судами є окружні адміністративні суди, а також інші суди, визначені процесуальним законом (ч. 3 ст. 21 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою - четвертою цієї статті.

Буквальне тлумачення ст. 233 КЗпП України дозволяє дійти висновку про те, що її дія розповсюджується на трудові спори, за вирішенням яких слід звертатись до місцевих загальних судів та підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства.

При цьому, з огляду на те, що згадана стаття не визначає інші види судів, окрім згаданих у ч. 1 ст. 21 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", застосування даної норми стосовно окружних адміністративних судів, як спеціальної, суперечить процесуальному закону - КАС України.

Оскільки ч. 5 ст. 122 КАС України визначений строк звернення до суду, зокрема, з питань проходження публічної служби, відсутня потреба у застосуванні аналогії закону до спірних правовідносин.

Подібну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 11.02.2021 у справі №240/532/20.

За таких умов суд дійшов висновку, що даний спір є спором щодо проходження публічної служби, який виник у зв`язку з виплатою позивачу заробітної плати у розмірі, меншому ніж він сподівався.

Відтак, до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме вимоги ч.5 ст.122 КАС України.

Правовою підставою для вимоги позивача про стягнення завданої йому шкоди стало прийняття Конституційним Судом України рішення №6-р/2020 від 26.03.2020. Відтак саме з цього дня розпочався перебіг процесуального строку звернення до суду.

Враховуючи те, що позивач звернувся із даним позовом до суду 17.06.2021, то відповідний строк ним пропущено.

За приписами ч.2 ст.123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до п.9 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування приписів КАС України щодо визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, а відтак і про повернення даного позову.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (ч.8 ст.169 КАС України).

Питання про повернення позовної заяви вирішується судом з урахуванням часу перебування головуючого судді у відпустці.

Керуючись ст.169, 241, 256 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позовну заяву і додані до неї документи повернути позивачу.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Повний текст ухвали складений 02.08.21

Суддя С.А. Борискін