Рішення № 98732223, 02.08.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

02 серпня 2021 року м. Рівне №460/942/21

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Борискіна С.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доВійськової частини А1671 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинення певних дій, -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини А1671, в якому просив:

-визнати протиправними дії військової частини А1671 щодо не правильного нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 з 01.01.2014 по 07.09.2018, з встановленням базового місяця - січень 2008 року та березень 2018 року;

-зобов`язати військову частину A1671 донарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2014 по 07.09.2018 з врахуванням проведеної виплати, з встановленням базового місяця - січень 2008 року та березень 2018 року.

Позов мотивовано неправильним нарахуванням та виплатою відповідачем в період з січня 2014 року по грудень 2015 року індексації грошового забезпечення - без встановлення базового місяця - січень 2008 року, а також не нарахуванням та невиплатою індексації грошового забезпечення з січня 2016 року по лютий 2018 року з базовим місяцем березень 2018 року.

Ухвалою суду від 17.02.2021 відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Позиція відповідача щодо позовних вимог висловлена у відзиві на позовну заяву від 31.03.2021, відповідно до змісту якого він заперечував проти їхнього задоволення, з підстав необґрунтованості та безпідставності таких вимог. На підтвердження такої позиції зазначено, що за період з січня 2014 року по грудень 2015 року індексація грошового забезпечення позивачу була нарахована та виплачена відповідно до вимог Порядку №1078, а за період з 01.01.2016 по 07.09.2018 не нараховувалася та не виплачувалася, з огляду на відсутність чітких роз`яснень керівництва Міністерства оборони України та відсутність фінансування на таку мету. Просив повністю відмовити у задоволенні позову (а.с.23-32).

Враховуючи, що розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження, то у відповідності до вимог ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково, з огляду на таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 16.01.2007 по 07.09.2018 проходив військову службу у військовій частині А1671.

Наказом командира військової частини А1671 від 07.09.2018 №222 позивач був виключений зі списків особового складу військової частини, з усіх видів забезпечення та вибув до нового місця служби в місто Київ - з 07.09.2018 (а.с.17).

02.02.2021 позивач звернувся до відповідача із запитом на отримання публічної інформації стосовно нарахування і виплати йому індексації грошового забезпечення (а.с.18).

Листом від 03.02.2021 №1/173 відповідач повідомив, що нарахування та виплата ОСОБА_1 індексації не проводилися в період з грудня 2015 року по лютий 2018 року, у зв`язку з тим, що відповідно до статті 51 Бюджетного кодексу України керівник бюджетних установ здійснюють фактичні видатки на грошове забезпечення лише в межах фонду грошового забезпечення. Для виплати індексації в грудні 2015 року - лютому 2018 року фінансового ресурсу в Міністерстві оборони України не було. Фінансування на виплату індексації не здійснювалося. На підставі вказівок директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 №248/3/9/1/2 та від 10.02.2016 №248/3/9л/108 нарахування та виплата індексації грошового забезпечення з 01.12.2015 в Збройних Силах України не здійснювалось. Відповідно до розпорядження директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 21.11.2018 №248/7939 з 01.12.2018 розпочато виплату індексації грошового забезпечення військовослужбовців з встановленням місяця підвищення доходу (базового місяця) - березень 2018 року. При цьому зауважив, що під час проходження позивачем військової служби йому була виплачена індексація грошових доходів в повному розмірі за період з січня 2014 року по листопад 2015 року, де до розрахунку брався базовий місяць - січень 2014 року та червень 2014 року. З 01.03.2018 по 10.08.2018 йому також було здійснено нарахування та виплату індексації грошового забезпечення, де до розрахунку брався базовий місяць - березень 2018 року. Тому, законних підстав для перерахунку індексації з встановленням базового місяця - січень 2008 року немає (а.с.19).

За наведених обставин, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Насамперед, вирішуючи спір по суті, суд враховує, що спірним у цій справі, на думку позивача, є неправильне визначення базового місяця при здійсненні індексації його грошового забезпечення у період з січня 2014 року по грудень 2015 року, а саме: січень 2014 року та червень 2014 року замість січня 2008 року, а також ненарахування та невиплата індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 року по 07.09.2018 з базовим місяцем - січень 2008 року та березень 2018 року відповідно.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей") соціальний захист військовослужбовців діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Частинами 2, 3 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до Закону.

Згідно з ч.1 ст.2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 № 1282-XII (далі - Закон України "Про індексацію грошових доходів населення") індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії, оплата праці (грошове забезпечення).

Частиною 6 статті 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" передбачено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Підстави для проведення індексації визначені ст.4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", відповідно до якої індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Статтею 5 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" врегульовано, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

У статті 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 №2017-III зазначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно з статтею 19 цього Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці, складовою частиною грошового забезпечення та підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі - Порядок №1078).

Пунктом 2 Порядку №1078 передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Згідно з п.4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується оплата праці (грошове забезпечення).

За змістом п.5 Порядку №1078, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

З наведених правових норм слідує, що базовим місяцем при обчисленні індексу для проведення індексації грошового забезпечення слід вважати саме місяць підвищення розміру грошового забезпечення за рахунок зростання його постійних складових, зокрема, тарифних ставок (окладів) та якщо сума підвищення грошового забезпечення за рахунок постійних складових менша від суми індексації, нарахованої відповідно до Порядку №1078, то місяць такого підвищення не вважається базовим і індексація продовжується. У разі ж порівняння суми підвищення заробітної плати та суми індексації при визначенні базового місяця береться грошове забезпечення в частині постійних складових в розрахунку за повний відпрацьований місяць.

Із долученого до матеріалів справи розрахунку суми індексації грошового забезпечення позивача за період з січня 2014 року по 07.09.2018 від 30.03.2021 №11529 судом встановлено, що позивачу здійснено нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з січня 2014 року по листопад 2015 року включно із врахуванням як базових місяців: січень 2014 року, березень 2014 року та червень 2014 року. Нарахування та виплата індексації грошового забезпечення з грудня 2015 року по вересень 2018 року відповідачем не проводились (а.с.34).

Відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 07.11.2007 №1294 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Перелік одноразових додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил затверджено Додатком 25 до вказаної постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294.

Як зазначено відповідачем, за період з січня 2014 року по листопад 2015 року основним базовим місяцем при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення позивача визначено січень, березень та червень 2014 року - місяці підвищення розміру грошового забезпечення, у зв`язку з збільшенням розміру щомісячної додаткової грошової винагороди, надбавки за таємність.

Абзацом 5 пункту 5 Порядку №1078 передбачено, що у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Разом з тим, згадана грошова винагорода та доплата за таємність не мали постійного характеру, не були основними та змінювались, що свідчить про те, що такі не повинні впливати на розмір індексації грошового забезпечення. Наявність обставин зміни посадового окладу позивача станом на січень, березень та червень 2014 року відповідачем не доведена.

У свою чергу, схема посадових окладів осіб офіцерського складу Збройних Сил України затверджена постановою Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 07.11.2007 №1294, яка набрала чинності з 01.01.2008.

У подальшому, після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", якою затверджено схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил, базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації став березень 2018 року.

Таким чином, з січня 2008 року по березень 2018 року розміри посадових окладів військовослужбовців не змінювались, що виключало підстави для встановлення іншого (відмінного від січня 2008 року) базового місяця при проведенні індексації грошового забезпеченні у згаданий період.

Отже, відповідачем протиправно нараховано і виплачено ОСОБА_1 індексацію його грошового забезпечення за період з 01.01.2014 по 30.11.2015 з встановленими базовими місяцями січень 2014 року, березень 2014 року та червень 2014 року.

Аналізуючи наведені вище правові норми та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що за період з 01.01.2014 по 30.11.2015 позивачу нарахування індексації необхідно здійснювати з урахуванням січня 2008 року як базового місяця, а тому позовні вимоги в цій частині є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Що ж стосується ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення, з визначенням базового місяця, за період з грудня 2015 року по вересень 2018 року, то суд зауважує таке.

Як на підставу для ненарахування позивачеві індексації грошового забезпечення за спірний період відповідач покликається на відсутність фінансових ресурсів, з приводу чого суд вказує на таке.

Згідно з ст.1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні від 08.11.2005 по справі "Кечко проти України" Європейський суд з прав людини зауважив, що реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 № 5- рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

З огляду на викладене, обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у відповідача обов`язку щодо нарахування індексації грошового забезпечення позивачу.

При цьому, доводи відповідача про відсутність чітких роз`яснень керівництва Міністерства оборони України щодо виплати індексації у відповідні періоди суд також не приймає до уваги, оскільки вказані обставини не можуть позбавляти позивача права на отримання належних йому сум невиплаченого доходу.

У листі від 03.02.2021 №1/173 відповідач повідомляв, що з 01.03.2018 по 10.08.2018 ОСОБА_1 було здійснено нарахування та виплату індексації його грошового забезпечення. Проте, з дослідженого судом розрахунку суми індексації від 30.03.2021 №11529 судом встановлено, що з грудня 2015 року по вересень 2018 року жодні нарахування та виплата індексації грошового забезпечення позивачеві не проводилися. Більше того, відповідач, як у вказаному листі, так і у відзиві на позовну заяву, повідомляв, що виплату індексації грошового забезпечення військовослужбовців розпочато лише з 01.12.2018 з встановленням базового місяця підвищення доходу - березень 2018 року.

Тому, враховуючи наявність правових підстав для отримання позивачем індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 07.09.2018, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в цій частині та наявність підстав для їх задоволення.

Щодо встановлення базового місяця судом у вказаний період, то суд вказує на наступне.

У Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, роз`яснено, що під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Здійснюючи судочинство, Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 у справі "Педерсен і Бодсгор проти Данії" зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Волохи проти України" (заява № 23543/02) від 02.06.2006 при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є "передбачуваною", якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. "…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання".

Тобто, під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб`єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.

Зміст компетенції органу виконавчої влади складають його повноваження - певні права та обов`язки органу діяти, вирішуючи коло справ, визначених цією компетенцією. В одних випадках це зміст прав та обов`язків (право діяти чи утримуватися від певних дій). В інших випадках органу виконавчої влади надається свобода діяти на свій розсуд, тобто оцінюючи ситуацію, вибирати один із кількох варіантів дій (або утримуватися від дій) чи один з варіантів можливих рішень.

У даній правовій ситуації індексація грошового забезпечення за період з грудня 2015 року по вересень 2018 року не була нарахована та виплачена позивачеві.

Тобто, питання про те, який базовий місяць буде використаний відповідачем при нарахуванні індексації є передчасним, оскільки у цій частині права позивача ще не порушені.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 15.10.2020 по справі №240/11882/19, які в силу положень ч.5 ст.242 КАС України мають бути враховані при розгляді цієї справи.

Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень частково не обґрунтував обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а позивач частково довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

При зазначених обставинах, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають до задоволення частково.

Підстави для розподілу судового збору відповідно до ст. 139 КАС України відсутні.

Керуючись ст.241-246, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини А1671 (вул. Соборна, 231, м. Рівне, 33000, код ЄДРПОУ 07726579) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинення певних дій - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії військової частини А1671 щодо неправильного нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2014 по 30.11.2015, а саме: без урахуванням січня 2008 року як базового місяця.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини А1671 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 07.09.2018.

Зобов`язати військову частину А1671 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 в повному розмірі індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2014 по 30.11.2015, з урахуванням січня 2008 року як базового місяця та з урахуванням раніше проведених виплат.

Зобов`язати військову частину A1671 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 07.09.2018, з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 02 серпня 2021 року

Суддя С.А. Борискін