Рішення № 98729973, 02.08.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2021 року м. Житомир справа № 240/16489/20

категорія 112030100

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Токаревої М.С.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання неправомірними дій, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом у якому просить:

- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови при призначенні пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" застосувати заробітну плату працюючого державного службовця за останньою займаною посадою;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести призначення пенсії із заробітної плати працюючого державного службовця за грудень 2019 року.

В обґрунтування позову вказано, що 30.01.2020 він звільнився з посади державної служби, та 31.01.2020 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області за призначенням пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу". До заяви було долучено всі необхідні документу у тому числі і довідку про заробітну плату державного службовця за попередній місяць, що передує місяцю звернення. Однак, у призначенні пенсії по Закону України "Про державну службу" із заробітної плати працюючого державного службовця, тобто за грудень 2019 року відповідачем було відмовлено з посиланням на відсутність 20 річного стажу роботи на посадах державної служби.

Справу призначено до розгляду у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідачем було подано відзив на позовну заяву за змістом якого він просив відмовити у задоволенні позову з посиланням на те, що у позивача відсутнє право на обрахунок пенсії із заробітної плати працюючого державного службовця, тобто за грудень 2019 року у зв`язку з відсутню у нього 20 річного стажу роботи на посадах державної служби.

Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи суд дійшов наступного висновку.

Сторонами не заперечується факт того, що до 30.01.2020 ОСОБА_1 працював на посаді, яка відноситься до посад державної служби та з цієї дати його біло звільнено.

31.01.2020 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області за призначенням пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу".

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області ОСОБА_1 було призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" , яку обчислено у розмірі 60% суми заробітної плати, зокрема: посадового окладу, надбавки за ранг та вислугу років враховано у розмірах, установлених на день звернення за при значенням пенсії. Премія, надбавка за інтенсивність праці, матеріальна допомога враховані за період з 01.05.2016 по 31.12.2019.

Однак, у призначенні пенсії по Закону України "Про державну службу" не було враховано заробітної плати працюючого державного службовця, тобто за грудень 2019 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області було відмовлено з посиланням на відсутність 20 річного стажу роботи на посадах державної служби.

14.08.2020 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою щодо застосування при обрахунку його пенсії на момент її призначення заробітної плати працюючого державного службовця, тобто за грудень 2019 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області було відповідь аналогічного змісту, тобто відмовлено з посиланням на відсутність 20 річного стажу роботи на посадах державної служби.

Вважаючи такі дії протиправними позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01.05.2016 визначалися Законом України від 16.12.1993 № 3723-XII Про державу службу (далі - Закон № 3723-XII).

У ході реформування системи державного управління 10.12.2015 прийнято новий закон, який регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, а саме: Закон України від 10.12.2015 №889-VIII Про державну службу (далі - Закон №889-VIII) .

З 01.05.2016 Закон №889-VIII набув чинності, а положення Закону №3723-XII втратили чинність, в тому числі норми, якими було врегульоване пенсійне забезпечення державних службовців (крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону №889-VIII).

Відповідно до частини 1 статті 37 №3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що необхідною умовою для наявності у осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

При цьому, зазначений вік визначається статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Отже, законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" №889-VIII з 01.05.2016 (далі - Закон №889-VIII) втратив чинність Закон України "Про державну службу" №3723-XII (далі - Закон №3723-XII), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пункті 10 і 12 цього розділу.

Положеннями пунктів 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Таким чином, за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно до частини 1 статті 37 Закону № 3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Аналіз вказаної норми свідчить, що нею чітко розмежовано розмір та підстави застосування заробітної плати для державного службовця та осіб, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями.

Разом з тим, вказана норма не містить посилання щодо застосування до осіб, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі лише виключно у випадку наявності у такої особи 20 річного стажу державної служби.

Відповідачем не заперечується факт наявності у позивача права на призначення пенсії Закону України "Про державну службу".

Суд наголошує, що позивача було звільнено з державної служби 30.01.2020, тобто станом на 31.01.2020, коли він звернувся за призначенням пенсії він не був державним службовцем.

Відповідно до ч.1, 2 ст.7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

З огляду на наведену норму суд не приймає до уваги посилання відповідача на положення абз.6 п.4 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622, оскільки він є підзаконним нормативно-правовим актом, тобі як у ст. 37 Закону № 3723-XI вказаного обмеження щодо необхідності наявності 20 річного стажу державної служби не міститься.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню .

Визначаючись зі способом захисту порушеного права суд виходить з нступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 КАС України закріплено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У ході судового розгляду було встановлено, що ОСОБА_1 вже було призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", а тому у суду відсутні підстави для зобов`язання відповідача призначати пенсію.

Разом з тим, суть порушеного права позивача зводиться до того, що при призначенні пенсії не було враховано не було враховано заробітну плату працюючого державного службовця, тобто за грудень 2019, а тому у даному випадку належним способом захисту буде зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" з врахуванням заробітної плати плату працюючого державного службовця, за останньою займаною посадою за грудень 2019.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7, м.Житомир,10003, код ЄДРПОУ 13559341) про визнання неправомірними дій, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови при призначенні пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" застосувати заробітну плату працюючого державного службовця за останньою займаною посадою.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" з врахуванням заробітної плати плату працюючого державного службовця, за останньою займаною посадою за грудень 2019.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області понесені судові витрати зі сплати судового збору у сумі 840,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.С. Токарева