Рішення № 98729924, 02.08.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2021 року м. Житомир справа № 240/9855/20

категорія 109040000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Токаревої М.С.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, третя особа: Верхівнянська філія Житомирського агротехнічного коледжу Житомирської області про визнання протиправним припису та скасування його,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом у якому просить:

- визнати протиправним припис Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області №502-ДК/о154П/03/01/-20 від 15.06.2020 та скасувати його.

В обґрунтування позову вказано, що з січня 1973 року по 05 січня 2016 року працювала викладачем у Верхівнянській філії Житомирського агротехнічного коледжу, загальний трудовий стаж викладача в Верхівнянській філії Житомирського агротехнічного коледжу складає 43 роки. 05.01.2016 звільнилась на пенсію, є ветераном праці. Так як працювала викладачем, з 1985 року користувалась земельною ділянкою в розмірі 0,30 га, яка була виділена Вехівнянською філією для огороду. Дана земельна ділянка належить Верхівнянській філії Житомирського агротехнічного коледжу на підставі Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 070066. 15.06.2020 державний інспектор у сфері Державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель у Житомирській області -головним спеціалістом відділу контролю за використанням земель в Андрушівському, Бердичівському, Любарському, Ружинському, Чуднівському районах Управління з контролю за використанням та охороною земель Драчуком Іваном Степановичем винесено припис реєстраційний № 502-ДК/о154ПР/03/01/-20, який мотивовано тим, що при обстеженні на території Верхівнянської сільської ради Ружинського району Житомирської області земельної ділянки в межах населеного пункту, сільськогосподарського призначення, державної форми власності, площею 67,4075 га, яка згідно Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 070066 належить на праві постійного користування Верхівнянській філії Житомирського агротехнічного коледжу для здійснення сільськогосподарської, науково-дослідної і навчальної діяльності встановлено, що на частині вказаної земельної ділянки площею 0,30 га гр. ОСОБА_1 проведено поверхневий обробіток грунту. На момент перевірки право власності або право користування земельною ділянкою площею 0,30 га за вказаною особою не зареєстровано, рішення органів місцевого самоврядування, державної виконавчої влади чи будь-яких державних органів про передачу вказаної земельної ділянки у власність або користування (оренду), відсутнє, що вказує на її самовільне зайняття, і чим порушено вимоги ст. ст. 125,126 ЗК України та ст.1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" Провела самовільне зайняття земельної ділянки та поверхневий обробіток грунту ОСОБА_1 . За змістом припису необхідно усунути порушення вимог земельного законодавства, виявлені при використанні земельної ділянки державної форми власності площею 0,30 га на території Верхівнянської сільської ради Ружинського району Житомирської області шляхом припинення її використання та звільнення.

У встановлений судом строк відповідачем було подано відзив на позовну заяву за змістом якого він просив відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування відзиву вказано, що земельна ділянка на території Верхівнянської сільської ради Ружинського району Житомирської області площею 67.4075 га, на підставі Державного акту на право постійного користування належить Верхівнянської філії Житомирського агроекологічного коледжу для здійснення сільськогосподарської, науково-дослідної і навчальної діяльності. Відповідач вказує, що за змістом рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 №5-рп/2005 власники землі та орендарі поряд із повноваженнями щодо володіння та користування наділяються і повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками (орендарі - в частині передачі земель у оренду за згодою власника). Натомість, постійні користувачі такої можливості позбавлені, тобто Верхівнянська філія ні в якому разі не могла надати у користування земельну ділянку працівникам. Крім того, зазначає, що доводи позивача щодо своєчасної сплати за користування земельною ділянкою є необгрунтованими, оскільки плата вноситься відповідно до договору оренди (суборенди) землі, однак, такий договір позивачем не укладався, тому сплата за користування земельною ділянкою не може слугувати підтвердженням правомірності користування земельною ділянкою.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позові та просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав та заперечував щодо його задоволення з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Представник третьої особи подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Суд, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, усною ухвалою постановленою без виходу до нарадчої кімнати та занесеною до протоколу судового засідання перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

У ході судового розгляду встановлено, що згідно наказу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 03.06.2020 №502-ДК, зокрема державному інспектору у сфері Державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель у Житомирській області -головний спеціаліст відділу контролю за використанням земель в Андрушівському, Бердичівському, Любарському, Ружинському, Чуднівському районах Управління з контролю за використанням та охороною земель Івану Драчуку доручено здійснити державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності, родючості грунтів шляхом проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства під час використання земель з регіональною особливістю на території Верхівнянської сільської ради Ружинського району Житомирської області в період з 09.06.2020 по 22.06.2020.

05.06.2020 державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель у Андрушівському, Бердичівському, Любарському, Ружинському Чуднівському Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області було виявлено факт самовільного зайняття та використання (проведено поверхневий обробіток грунту) земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, площею 0.30 га, яка розташована на території Верхівнянської сільської ради Ружинського району Житомирської області. Факт самовільного зайняття земельної ділянки був зафіксований актом перевірки від 15.06.2020 №502-ДК/100/АО/20. За самовільне зайняття земельної ділянки відносно ОСОБА_1 15.06.2020 було складено протокол про адміністративне правопорушення №502-ДК/0079П/67/01/-20.

Крім того, було винесено припис №502-ДК/о154П/03/01/-20 від 15.06.2020 у якому вказано, що при обстеженні на території Верхівнянської сільської ради Ружинського району Житомирської області земельної ділянки в межах населеного пункту, сільськогосподарського призначення, державної форми власності, площею 67,4075 га, яка згідно Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 070066 належить на праві постійного користування Верхівнянській філії Житомирського агротехнічного коледжу для здійснення сільськогосподарської, науково-дослідної і навчальної діяльності встановлено, що на частині вказаної земельної ділянки площею 0,30 га гр. ОСОБА_1 проведено поверхневий обробіток грунту. На момент перевірки право власності або право користування земельною ділянкою площею 0,30 га за вказаною особою не зареєстровано, рішення органів місцевого самоврядування, державної виконавчої влади чи будь-яких державних органів про передачу вказаної земельної ділянки у власність або користування (оренду), відсутнє, що вказує на її самовільне зайняття, і чим порушено вимоги ст. ст. 125,126 ЗК України та ст.1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" Провела самовільне зайняття земельної ділянки та поверхневий обробіток грунту ОСОБА_1 . За змістом припису необхідно усунути порушення вимог земельного законодавства, виявлені при використанні земельної ділянки державної форми власності площею 0,30 га на території Верхівнянської сільської ради Ружинського району Житомирської області шляхом припинення її використання та звільнення.

Вважаючи оскаржуваний припис протиправним, оскільки вона працювала викладачем у Верхівнянській філії Житомирського агротехнічного коледжу та з 1985 року користувалась земельною ділянкою в розмірі 0,30 га, яка була виділена Верхівнянською філією для огороду позивач звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Згідно п."а" ч.1 ст.96 ЗК України землекористувачі зобов`язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки.

Відповідно до статті 187 ЗК України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Згідно з статтею 188 ЗК України державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

За змістом постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2016 №482 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності є завданнями Держгеокадастру.

Пункт 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15 (Положення №15), визначає, що Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Згідно п.п. 25-1 п. 4 Положення №15, Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" від 19.06.2003 №963-IV (Закон № 963-IV), який визначає правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, основними завданнями державного контролю за використанням та охороною земель є, зокрема, забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України.

Згідно статтей 4, 5 Закону №963-IV об`єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України.

Органом, який здійснює державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, проведення моніторингу родючості ґрунтів є центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Стаття 6 Закону №963-IV до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі відносить, зокрема, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині: додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням; додержання вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових угод, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; ведення державного обліку і реєстрації земель, достовірності інформації про земельні ділянки та їх використання.

Відповідно до ст.9 Закону №963-IV державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом: проведення перевірок; розгляду звернень юридичних і фізичних осіб; участі у прийнятті в експлуатацію меліоративних систем і рекультивованих земель, захисних лісонасаджень, протиерозійних гідротехнічних споруд та інших об`єктів, які споруджуються з метою підвищення родючості ґрунтів та забезпечення охорони земель; розгляду документації із землеустрою, пов`язаної з використанням та охороною земель; проведення моніторингу ґрунтів та агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення.

Відповідно до статті 20 ЗК Української РСР від 8 липня 1970 року (що був чинним на 1985 рік, з якого позивач посилається на користування земельною ділянкою) відповідно до Основ земельного законодавства Союзу РСР і союзних республік право землекористування колгоспів, радгоспів та інших землекористувачів засвідчується державними актами на право користування землею. Форми актів встановлюються Радою Міністрів СРСР.

Право короткострокового тимчасового користування землею засвідчується рішенням органу, який надав земельну ділянку в користування.

Право довгострокового тимчасового користування землею засвідчується актами, форма яких встановлюється Радою Міністрів Української РСР.

Зазначені документи видаються після відводу земельних ділянок в натурі.

Статтею 22 ЗК України від 18 грудня 1990 року встановлено, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Згідно з частиною першою статті 23 ЗК України від 18 грудня 1990 року право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

За змістом частин першої та другої статті 92 ЗК України (у редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного припису) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації; в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності; г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування»; ґ) заклади освіти незалежно від форми власності; д) співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Згідно з частиною першою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Статтями 122 і 124 цього Кодексу передбачено, що вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у постійне користування або в оренду із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (статті 125 ЗК України).

Відповідно до статті 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що, як ЗК Української РСР 1970 року, так і ЗК України у редакціях 1990 року та чинною на момент виникнення спірних правовідносин передбачали, що право постійного користування земельною ділянкою набувається у встановленому законом порядку та засвідчується державним актом на право користування землею або іншими правовстановлюючими документами (договорами, рішеннями уповноважених органів тощо), зареєстрованими у встановленому порядку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 444/1247/16-а, від 24 січня 2019 року у справі № 826/3771/15.

Згідно із положеннями статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочинну щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що будь-які дії, направлені на фактичне використання земельної ділянки без оформлення права власності на земельну ділянку або права постійного користування чи права оренди земельної ділянки тощо в порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", є самовільним заняттям земельної ділянки, незалежно від добросовісності особи, яка фактично користується земельною ділянкою.

Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 28 лютого 2019 року у справі № 817/1337/17, від 20 лютого 2020 року у справі № 1940/1655/18.

Суду не надано доказів отримання позивачем акта на право користування земельною ділянкою або іншого правовстановлюючого документа, виданого та зареєстрованого відповідно до вимог статті 20 ЗК Української РСР 1970 року, статей 23, 30 ЗК України 1990 року або статей 125, 126 ЗК України у чинній редакції.

Слід зазначити, що встановлення Держгеокадастру самовільного зайняття земельної ділянки є, зокрема, констатацією факту того, що землекористувач не володіє належними документами, вимога щодо яких передбачена чинним законодавством, а також не залежить від добросовісності чи недобросовісності дій суб`єкта щодо використання цієї земельної ділянки, зокрема, у зв`язку з неоформленням її у встановленому порядку.

Крім того, слід вказати, що 15.06.2020 державним інспектором у сфері Державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель у Житомирській області -головним спеціалістом відділу контролю за використанням земель в Андрушівському, Бердичівському, Любарському, Ружинському, Чуднівському районах Управління з контролю за використанням та охороною земель Драчуком Іваном Степановичем винесено постанову № 502-ДК/0076По/08/01/-20 про накладення адміністративного стягнення, якою визнано, ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною - статті 53 і Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 170 грн ( сто сімдесят) гривень.

Не погоджуючись з вказаною постановою та вважаючи її протиправною ОСОБА_1 оскаржила її до суду.

Рішенням Ружинського районного суду Житомирської області від 02 грудня 2020 року, яке в установленому законом порядку набрало законної сили у задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено.

За приписами ч.4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, суд дійшов висновку про самовільне використання позивачем вказаної земельної ділянки без належно оформлених документів.

Згідно з п.19 ч.1 ст.4 КАС України індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Отже, припис - це обов`язкова для виконання письмова вимога уповноваженого органу щодо усунення порушень вимог законодавства. Заходи в приписі, спрямовані на усунення порушень вимог закону, а тому мають бути чітко сформульовані та конкретизовані.

Припис №502-ДК/о154П/03/01/-20 від 15.06.2020 містить висновки про виявлені під час проведення перевірки порушення вимог законодавства, та містить визначення конкретних дій, обов`язкових до виконання для усунення виявлених порушень, а саме "зобов`язано позивача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку або виготовити документи, що посвідчують право користування на дану земельну ділянку".

Таким чином, оскаржуваний припис №502-ДК/о154П/03/01/-20 від 15.06.2020, як акт індивідуальної дії винесений з дотриманням вимог законодавства є конкретизований, зокрема містить посилання на встановлені факти під час здійснення перевірки та порушені норми земельного законодавства та шляхи усунення таких порушень.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на встановлені у ході судового розгляду обставини та норми законодавства, які їх регулюють, суд дійшов висновку, що в задоволенні адміністративного позову належить відмовити.

Згідно статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. 2, 5, 6, 14, 77, 139, 241-246, 255, 263, 295, 370 КАС України суд,

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (вул.Довженка, 45, м.Житомир,10002, код ЄДРПОУ 39765513), третя особа: Верхівнянська філія Житомирського агротехнічного коледжу Житомирської області (вул.Миру,20 с.Верхівня, Ружинський район, Житомирська область,13613, код ЄДРПОУ 00727943) про визнання протиправним припису та скасування його відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.С. Токарева