Рішення № 98729375, 03.08.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2021 року Справа № 160/6916/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віхрової В.С., розглянувши у місті Дніпрі в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

29.04.2021 року ОСОБА_1 (надалі – позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (надалі – відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0564571304 від 03.12.2018 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0566681304 від 18.12.2018 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не погоджується з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, зазначаючи, що до розрахунку загального місячного (річного) оподаткованого доходу не повинна бути включена курсова різниця між сумою основного (прощеного) боргу в іноземній валюті за офіційним курсом НБУ на дату зміни валюти зобов`язання з іноземної валюти у гривню та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом НБУ станом на 1 січня 2014 року. Тобто, курсова різниця, що виникла внаслідок знецінення національної валюти по відношенню до курсу валюти прощеного боргу (кредиту) не відноситься до доходів платника податку та не підлягає оподаткуванню. На думку позивача, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними, у зв`язку з чим вона звернувся до суду з даним позовом та просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Частиною 2 ст. 257 КАС України встановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 261 КАС України, відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі. Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.

У відповідності до ч.1 ст. 262 КАС України, розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.04.2021 року позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків позову.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.05.2021 року відкрито провадження у адміністративній справі; справу №160/6916/21 призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

04.06.2021 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити в задоволенні позову. В обгрунтування правової позиції зазначив, що відповідно до наявної податкової інформації фізична особа – платник податків ОСОБА_1 у періоді з 01.04.2017 року по 30.06.2017 року отримала доходи у вигляді додаткового блага в сумі 159798,50 грн., які згідно з абз. «д» пп.164.2.17 п. 164.2 ст.164 ПК України підлягають включенню до загального річного оподатковуваного доходу та відображенню в річній податковій декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік. ГУ ДФС у Дніпропетровській області до ПАТ «Пумб» надіслано лист від 18.07.2018 року №1882/10/04-67-13-01 щодо підтвердження нарахування (виплати) доходу у вигляді додаткового блага (прощення (анулювання) кредитом суми боргу). До ГУ ДФС у Дніпропетровській області надійшла відповідь, надана ПАТ «Пумб» від 02.08.2018 року №КНО-08.1.2.1/68, якою підтверджено анулювання (прощення) боргу у визначеній сумі. На підставі отриманої інформації, відповідачем було винесено наказ про проведення перевірки та проведено перевірки у три робочі дні згідно з нормами ст. 78 ПК України. Відповідачем направлено до позивача наказ від 20.09.2018 року №5410-п та письмове повідомлення від 20.09.2018 року №220 до початку перевірки. На думку відповідача, боржник, який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) основної суми боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов`язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку. У відзиві відповідач виклав незгоду з підставами та розрахунком суми правничої допомоги.

16.06.2021 року представником позивача подано заяву, якою доповнено позицію, викладену в позовній заяві, а саме зазначено, що в акті перевірки вказано, що копія наказу ГУ ДФС у Дніпропетровській області №5410-п від 20.09.2018 року направлена на адресу фізичної особи ОСОБА_1 . Проте, з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник податків не був ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.07.2021 року витребувано від Акціонерного товариства «ПУМБ» розрахунок складових прощеної суми боргу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за кредитним договором від №6772065 від 20.08.2008 року у розмірі 6033,37 дол. США, з визначенням основної суми боргу, відсотків та пені за користуванням кредитом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.07.2021 року зупинено провадження в адміністративній справі №160/6916/21 до надходження до суду витребуваного від Акціонерного товариства «ПУМБ» розрахунку складових прощеної суми боргу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за кредитним договором від № 6772065 від 20.08.2008 року у розмірі 6033,37 дол. США, з визначенням основної суми боргу, відсотків та пені за користуванням кредитом.

03.08.2021 року до суду надійшов лист Акціонерного товариства «ПУМБ» №КНО-07.8.3/4953БТ від 28.07.2021 року з наданням витребуваної інформації.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.08.2021 року поновлено провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) знаходиться на обліку як платник податків в ГУ ДПС у Дніпропетровській області.

Відповідно до чинного законодавства відповідач є платником податків, зборів (обов`язкових платежів).

ГУ ДПС у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_1 з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року.

За результатами перевірки складено акт від 19.11.2018 року №66143/04-36-13-04/ НОМЕР_1 .

Перевіркою встановлені порушення:

- п.п.49.18.4 п. 49.18 ст. 49, п. 176.1 ст. 176, п. 179.1 ст. 179 Податкового кодексу України внаслідок неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік;

- абз. «д» п.п.164.2.17 п. 164.2 ст.164 Податкового кодексу України у зв`язку з отриманням додаткового блага у вигляді суми анульованої (прощеної) заборгованості за кредитом, у результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб за 2017 рік в розмірі 28619,73 грн.;

- п.161 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України у зв`язку з отриманням додаткового блага у вигляді суми анульованої (прощеної) заборгованості за кредитом, в результаті чого донараховано військовий збір за 2017 рік в розмірі 2384,96 грн.

На підставі акту перевірки ГУ ДПС у Дніпропетровській області сформовані податкові повідомлення-рішення:

- №0564571304 від 03.12.2018 року про збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування за податковим зобов`язанням на суму 28619,73 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 7154,93 грн.;

- №0566681304 від 18.12.2018 року про збільшення відповідачу суми грошового зобов`язання за платежем – військовий збір на суму податкового зобов`язання у розмірі 2384,96 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 596,24 грн.

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 21.02.2020 у справі №826/17123/18 сформулювала правовий висновок, відповідно до якого, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Таким чином, звертаючись до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення, позивач вправі посилатись на процедурні порушення проведення перевірки та надіслання рішень за результатами перевірки, а суд зобов`язаний надавати правову оцінку таким доводам позивача в першу чергу.

В обгрунтування підстав звернення до суду позивачем, крім іншого, зазначено про порушення процедури проведення перевірки, а саме не надіслання наказу про проведення перевірки.

Надаючи правову оцінку відповідним доводам позивача в першу чергу у відповідності до правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.02.2020 у справі №826/17123/18, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи..

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

З акту перевірки від 19.11.2018 року №66143/04-36-13-04/2996814020 відомо, що перевірку проведено на підставі підпункту 78.1.2 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до підпункту 78.1.2 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звітність для податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу, якщо їх подання передбачено законом.

Згідно з пунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Особливості проведення документальної невиїзної перевірки передбачені ст. 79 Податкового кодексу України.

Згідно п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику) (пункт 42.2 статті 42 Податкового кодексу України).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

З аналізу наведених норм встановлено, що платник вважається належним чином повідомленим про призначення перевірки, у випадку надіслання на його зареєстровану адресу наказу про призначення перевірки.

У посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки, фактичної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред`явлення оформлених відповідно до вимог ПК України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава).

Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 22.09.2020 року у справі № 520/8836/18 та від 21.02.2020 року у справі № 826/17123/18.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що копія наказу ГУ ДФС у Дніпропетровській області №5410-п від 20.09.2018 року та направлення від 20.09.2018 року були направлені на адресу фізичної особи ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення у порядку, визначеному ст.42 Податкового кодексу України. Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення повернулось до ГУ ДФС у Дніпропетровській області з відміткою про вручення 03.11.2018 року.

Таким чином, позивачем було отримано копію наказу про проведення перевірки №5410-п від 20.09.2018 року – 03.11.2018 року, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення.

В акті перевірки від 19.11.2018 року №66143/04-36-13-04/ НОМЕР_1 зазначено, що перевірку проведено у період з 09.11.2018 року по 13.11.2018 року.

Таким чином, податковим органом дотримано строки проведення перевірки та її проведено після отримання позивачем копії наказу про проведення перевірки №5410-п від 20.09.2018 року.

Таким чином, суд приходить до висновку про належне повідомлення позивачки про проведення перевірки, а тому суд не вбачає підстав для встановлення порушення її прав проведеною перевіркою.

Оцінюючи обґрунтованість прийнятих відповідачем рішень, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 14.1.47, п. 14.1 ст. 14 ПК України, додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Згідно з п.п. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 ПК України, платниками податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Відповідно до п. 163.1 ст. 163 ПК України, об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Пунктом 164.1 статті 164 ПК України визначено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (далі - ПК України) є вичерпним.

Так, відповідно до підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України (в редакції, чинній з 1 січня 2015 року) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, прощені (анульовані) кредитором.

Наведене підтверджується і змінами, які в подальшому внесені до законодавства, зокрема, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов`язань» від 09.04.2015 № 321-VIII, який набрав чинності 07.05.2015, редакція підпункту 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 ПК України була доповнена абзацом другим, у зв`язку з чим сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності не підлягали включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Таким чином, боржник, який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) основної суми боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов`язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Отже, при вирішенні даної справи визначальним є встановлення і дослідження обставин щодо складових суми прощеного (анульованого) кредитором боргу, яка може включати в себе як основну суму кредиту, так і відсотки за користування ним, а також дотримання порядку повідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу, що дозволить визначити правовий статус прощеної заборгованості й, відповідно, наявність у позивача обов`язку сплати податку з доходів фізичних осіб та відображення їх у річній податковій декларації.

Відповідно до матеріалів справи 20.08.2008 року між Закритим акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №6772065.

05.05.2017 року Публічним акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний банк» було прощено ОСОБА_1 частину боргу у розмірі 6033,37 доларів США.

ГУ ДФС у Дніпропетровській області до ПАТ «ПУМБ» надіслано лист від 18.07.2018 року №1882/10/04-67-13-01 щодо підтвердження нарахування (виплати) дохода у вигляді додаткового блага (прощення (анулювання) кредитором суми боргу) (126 ознака доходу).

До ГУ ДФС надійшла відповідь, надана ПАТ «ПУМБ» від 02.08.2018 року № КНО-08.1.2.1/68 (вх. № 6384/10 від 08.08.2018 року) з додатком - повідомлення про прощення частини боргу вих. №КНО-44.2.1/74 від 05.05.2017 року, у якій зазначено, що ПАТ «ПУМБ», керуючись вимогами абз. «д» п.п.164.2.17 п. 164.2 ст.164 Податкового кодексу України, застосував до фізичної особи ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) процедуру анулювання (прощення) боргу та включив основну суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг анульовано (прощено).

Про обов`язок зі сплати податків Банк повідомив фізичну особу шляхом надання повідомлення про прощення боргу.

У наданому ПАТ «ПУМБ» повідомленні № КНО-44.2.1/74 від 05.05.2017 року зазначено, що 20.08.2008 року Закритим акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний банк» було укладено кредитний договір № 6772065 про надання Банком кредиту в розмірі 27275,00 дол. США. Банком повідомлено, що 05.2017 року за Кредитним договором було прощено частину боргу у розмірі 6033,37 дол. США (шість тисяч тридцять три дол. США 37 центів).

У повідомленні Банком зазначено, що згідно абзацу д) пп. 164.2.17 Податкового кодексу України сума боргу платника податку, анульованого кредитором по його самостійному рішенню, підлягає обкладанню податком з доходів фізичних осіб.

Згідно напису на повідомленні, ОСОБА_1 отримала останнє 05.05.2017 року.

Отже, з матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до умов кредитного договору № 6772065 від 20.08.2008 року сторони дійшли згоди, що анулюванню (прощенню) підлягає основна сума кредиту в розмірі 6033,37 доларів США.

Відносини, що виникли між банком та його клієнтом з питань надання кредиту є цивільно-правовими відносинами, які регулюються актами цивільного законодавства України. Пеня та штраф є лише засобом забезпечення виконання основного зобов`язання перед банком та не є доходом платника податку у разі їх анулювання за рішенням банківської установи.

Підвищені проценти, сплачувані позичальником згідно з договором за користування кредитними коштами понад установлений у договорі строк за своєю правовою природою також є забезпеченням виконання позичальником узятих на себе зобов`язань за кредитним договором та є відмінними від неустойки (штраф, пеня), проте також не є доходом платника податку у разі їх анулювання за рішенням банківської установи.

Аналогічна позиція була висловлена колегією суддів Верховного суду в постановах від 24.10.2018 №816/2380/17 (ЄДРСРУ 77417131) від 13.03.2018 №826/2226/15 (ЄДРСРУ 72721598), від 08.05.2018 №819/596/16 (ЄДРСРУ №73869545), №817/401/16 (ЄДРСРУ 73869634) та №802/692/16-а (ЄДРСРУ 73869504).

Таким чином, суд приходить до висновку, що доходом платника податку є основна сума боргу та відсотки за кредитним договором, які були анульовані (прощені) кредитором, натомість анульовані (прощені) пеня, штраф чи підвищені відсотки (за прострочення платежу) не є доходом платника податку, а, відповідно, і не є об`єктом оподаткування податком з доходу фізичних осіб.

Разом з тим, слід зазначити, що відповідачем під час проведення перевірки неправильно, всупереч нормам податкового законодавства визначено об`єкт оподаткування та, відповідно, розмір податку на доходи з фізичних осіб та розмір військового збору, з огляду на наступне.

З акта перевірки випливає, що відповідачем із суми прощеного боргу визначено податок на доходи з фізичних осіб в сумі 35774,66 грн, у тому числі: за основним платежем 28619,73 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 7154,93 грн., та нараховано військовий збір у розмірі 2981,20 грн., у тому числі: за основним платежем 2384,96 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 596,24 грн.

За курсом Національного банку України на день прощення боргу у розмірі 6033,37 дол. США, 1 долар США становив 26,4858 грн. основна сума прощенного боргу в гривневому еквіваленті складала 159 798,50 грн.

Слід зазначити, що у зв`язку з політичною та фінансовою кризою, яка сталася у 2014 році, та спричинила девальвацію національної валюти в Україні, враховуючи скрутне становище, в якому опинилися позичальники - фізичні особи, які отримали споживчі кредити в іноземній валюті, підрозділ 1 розділу XX ПКУ було доповнено п.8 згідно із Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов`язань" №321-VIIІ від 09 квітня 2015 року.

Пунктом 8 підрозділу 1 розділу XX Перехідних положень ПКУ встановлено, що не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року. Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.

З наведеної норми випливає, що до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу позивача не повинна включатися сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 01 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням.

За курсом Національного банку України на день прощення боргу (1 долар США) становив 26,4858 грн. основна сума прощенного боргу в гривневому еквіваленті складала 159 798,63 грн. За курсом Національного банку України станом на 01 січня 2014 року (1 долар США) становив 7,9930 грн., ця ж сума прощеного боргу в гривневому еквіваленті становила 48 224,73 грн. за валютним курсом долара США до української гривні - 7,99 грн. Отже, курсова різниця на момент прощення боргу становила 111573,90 грн.

У відповідності до приписів п. 8 підрозділу 1 розділу ХХ ПК України різниця між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України станом на день прощення боргу за кредитом, що отримав позивач, з іноземної валюти у гривню та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, яка становить 111 573,90 грн., не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.

Таким чином, при визначенні позивачу грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з суми прощеного боргу відповідач безпідставно не застосував норми п. 8 підрозділу 1 розділу ХХ ПК України і протиправно нарахував податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та податкові зобов`язання з військового збору, а також штрафних санкцій, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення на суму нарахувань у розмірі 111 573,90 грн. є протиправними та підлягають скасуванню.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.05.2019 року у справі №1940/1610/18 (адміністративне провадження №К/9901/8347/19) та постанові Верховного Суду від 06.11.2018 року у справі №813/3274/17 (касаційне провадження №К/9901/55163/18).

Отже, невірний розрахунок суми прощеного боргу, з урахуванням курсової різниці, призвів до неправильного нарахування податкових зобов`язань на суму 111 573,90 грн.

Як встановлено судом сума боргу у розмірі 48224,73 грн. є основною сумою боргу позивача, яка підлягає оподаткуванню. Вказане підтверджується листом ПАТ «Пумб» №КНО-07.8.3/4953БТ від 28.07.2021 року про прощення основної суми боргу у розмірі 6033,37 дол. США.

Відповідно до п. 167.1 ст. 167 ПК України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Отже, оподаткуванню підлягає 18% від 47424,73 грн. ((6033,37 дол. США х 7,9930)-800 грн. – наявна передплата, яка віднімалась податковим органом при проведенні розрахунку податкових повідомлень-рішень), що складає 8536,45 грн. – сума податкового зобов`язання позивача, яка підлягає сплаті до бюджету.

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 ПК України вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2 (крім випадків зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету у зв`язку із використанням права на податкову знижку), 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 10 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Згідно з п. 123.2 ст. 123 ПК України діяння, передбачені пунктом 123.1 цієї статті, вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Оскільки позивачем свідомо не сплачено суму оподаткування від прощеної суми боргу, штрафні санкції складають 2134,11 грн. (8536,45 грн. х 0,25%).

Отже, судом встановлено часткову правомірність нарахувань за податковим повідомленням-рішенням №0564571304 від 03.12.2018 року про збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування на загальну суму 10670,56 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням на суму 8536,45 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 2134,11 грн.

Податкове повідомлення-рішення №0564571304 від 03.12.2018 року підлягає скасуванню в частині збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування на загальну суму 25104,10 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням на суму 20083,28 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 5020,82 грн.

Стосовно податкового повідомлення-рішення №0566681304 від 18.12.2018 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Згідно з п.п. 1.2 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

На підставі п.п. 1.3 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Отже, сума податкового зобов`язання за платежем військовий збір складає 711,37 грн. (1,5% від 47424,73 грн.).

Сума штрафних санкцій складає 177,84 грн. (25% від 711,37 грн.).

Отже, судом встановлено часткову правомірність нарахувань за податковим повідомленням-рішенням №0566681304 від 18.12.2018 року про збільшення позивачу суми грошового зобов`язання за платежем військовий збір на загальну суму 1067,05 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням на суму 889,21 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 177,84 грн.

Податкове повідомлення-рішення №0564571304 від 03.12.2018 року підлягає скасуванню в частині збільшення позивачу суми грошового зобов`язання за платежем військовий збір на загальну суму 1914,15 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням на суму 1495,75 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 418,40 грн.

Відтак, судом встановлено часткове підтвердження сум нарахувань оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд робить висновок про часткове задоволення позовної заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

На підставі ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати розподіляються пропорційно до задоволених вимог позивача.

При зверненні до суду позивачем сплачено суду судового збору у розмірі 1816,00 грн., що підтверджується квитанціями від 28.04.2021 року та 13.05.2021 року.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено частково, сплачений судовий збір за подачу позову до суду у розмірі 1816,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 1266,00 грн. у розмірі, пропорційному до задоволених позовних вимог.

В позовній заяві позивачем заявлено клопотання про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 7400 грн.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених норм дає суду підставу прийти до висновку про те, що витрати сторони на правничу допомогу мають бути фактично понесеними (здійсненими) та підтвердженими відповідними належними, достовірними, достатніми та допустимими доказами.

До матеріалів справи позивачем додано:

- копію договору про надання правової допомоги від 30.03.2021 року;

- додаток до договору «Вартість юридичних послуг»;

- копію акту приймання-передачі послуг від 23.04.2021 року;

- копію ордеру серії АЕ №1063504;

- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП №3743 від 02.07.2018 року.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу — це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Верховним судом в постанові від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Суд зазначає, що здійснені адвокатом дії, визначені в рахунках на оплату, мали бути здійснені адвокатом фактично, та дійсність їх вчинення має бути підтверджена в матеріалах справи.

Більше того, адвокатом в поданих документах має бути відображений фактичний час, витрачений на здійснення тих чи інших дій в межах заявленого спору у відповідності до п.2 ч.5 ст. 134 КАС України.

З акту приймання та передачі послуг від 23.04.2021 року встановлено, що адвокатом Данильченко М.С. надані позивачу наступні послуги:

- Адвокатський запит до ГУ ДПС у Дніпропетровській області, контроль надання відповіді та отримання її – 1200 грн.;

- Складання проекту позовної заяви до Дніпропетровського окружного адміністративного суду – 5000 грн.;

- Формування позовної заяви, ксерокопії додатків та направлення до суду – 1200 грн.

Адвокатом визначено суму коштів без врахування витраченого часу, відповідна позиція адвоката не відповідає прямий вимозі процесуального законодавства, а саме п.2 ч.5 ст. 134 КАС України.

Суд вважає, що відсутність підтвердженого та обґрунтованого часу витраченого адвокатом на надання кожної послуги, свідчить про непідтвердження в акті приймання-передачі послуг від 23.04.2021 року обґрунтованості та фактичності заявленої ціни правової допомоги.

Отже, акт приймання-передачі наданих послуг від 23.04.2021 року не є належними доказами витраченого адвокатом часу на надані послуги та підтвердженням надання вказаних послуг, оскільки є формально складеним.

Також, суд звертає увагу, що відшкодуванню підлягають лише послуги адвоката, пов`язані з розглядом справи.

Послуга - адвокатський запит до ГУ ДПС у Дніпропетровській області, контроль надання відповіді та отримання її - не є послугою, наданою під час розгляду адміністративної справи, а надана адвокатом в рамках власної оплатної діяльності під час досудового врегулювання спору.

Суду не надано належним чином складеного платіжного документу на перерахування суми коштів за надання правової допомоги.

В той час, як п. 4.4 договору про надання правової допомоги від 30.03.2021 року встановлює оплату послуг клієнтом на розрахунковий чи картковий рахунок адвоката або готівкою протягом п`яти днів з дня отримання акту передачі послуг.

Акт приймання-передачі послуг складений 23.04.2021 року, доказів оплати послуг протягом п`яти днів з дня отримання акту передачі послуг, суду не надано.

Суду не надано жодного документу, який має посилання на адміністративну справу, в межах якої повинні бути сплачені ці кошти.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.04.2019 року по справі №806/2143/18 (адміністративне провадження №К/9901/4571/19).

Судом встановлено, що у матеріалах адміністративної справи відсутня квитанція, яка б достовірно підтверджувала саме факт понесених позивачем витрат на правову допомогу, що, є підставою для відмови у стягненні з відповідача на користь позивача суми витрат на правову допомогу.

Верховний Суд України у постанові від 01.10.2002 року № 36/63 визначив умови, за яких стороні сплачуться судові витрати за участь адвоката при розгляді справи, а саме: кошти сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались; їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.04.2019 року по справі №806/2143/18 (адміністративне провадження №К/9901/4571/19).

Оскільки належно складених документів первинного обліку та фінансового документу, який би підтверджував сплату адвокату коштів та надання послуг, позивачем суду не надано, у суду відсутні підстави для стягнення витрат на правову допомогу.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 132, 139, 246, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул.Сімферопольська, 17-А, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0564571304 від 03.12.2018 року в частині збільшення ОСОБА_1 суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування на загальну суму 25104,10 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням на суму 20083,28 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 5020,82 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0564571304 від 03.12.2018 року в частині збільшення ОСОБА_1 суми грошового зобов`язання за платежем військовий збір на загальну суму 1914,15 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням на суму 1495,75 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 418,40 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1266,00 грн.

У задоволенні клопотання про стягнення витрат на правову допомогу – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.С. Віхрова