Рішення № 98729341, 09.07.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2021 року Справа № 160/7239/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (письмове провадження) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

06.05.2021 ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зменшення з 01 січня 2018 року при перерахунку основного розміру, призначеної позивачу пенсії з 82% до 70% від місячного грошового забезпечення та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату з 01 січня 2018 року ОСОБА_1 , пенсії виходячи з 82% від суми місячного грошового забезпечення, визначеного відповідними довідками про склад грошового забезпечення, з урахуванням раніше проведених виплат без обмеження пенсії максимальним розміром.

Одночасно позивач просив допустити судове рішення до негайного виконання в межах всієї суми стягнення та стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на свою користь судові витрати за сплату судового збору у розмірі 908 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач отримує пенсію за вислугою років згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.02.2021 у справі №160/16023/20, ГУ ПФУ у Дніпропетровській області провело перерахунок пенсії позивача з 01.04.2019, з обмеженням максимальним (граничним) розміром. В подальшому після набрання вказаним рішенням законної сили, позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії відповідно до рішення суду по справі №160/16023/20. Однак відповіч листом від 09.04.2021 повідомив позивача про здійснення перерахунку із застосуванням 70%, а не 82% для визначення розміру пенсії та обмеженням пенсії максимальним розміром. Отже, позивач, вважаючи протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду щодо перерахунку його пенсії з 01.01.2018 виходячи з розміру 70% місячного грошового забезпечення, замість 82% при цьому жодних пояснень щодо підстав такого перерахунку відповідачем не надано.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.05.2021 було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні.

02.07.2021 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки стаття 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" №2262-ХІІ визначає, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення. Тому перерахунок пенсії здійснено за чинною на час перерахунку пенсії редакцією Закону № 2262-ХІІ, тобто у розмірі 70% грошового забезпечення.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно із ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Частинами 5, 8 ст. 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

За викладених обставин, відповідно до вимог статей 258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у серпні 2004 року позивачу була призначена пенсія за вислугу років у розмірі 82% грошового забезпечення відповідно до положень Закону України № 2262-12 від 09.04.1992 року «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області як пенсіонер Служби безпеки України.

Розмір пенсії у 2018 році був розрахований відповідачем виходячи з основного розміру пенсії - 70% грошового забезпечення.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду 08.02.2021 року (справа №160/16023/20) позов ОСОБА_1 задоволено частково і зобов`язано відповідача - Головне управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 1 квітня 2019 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до наданої довідки Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії № 55/11/202-334 від 2 жовтня 2020 року, яке складається з: посадовий оклад 9460,00 грн., оклад за військовим званням 1480,00 грн., надбавка за вислугу років 5470,00 грн., надбавка за виконання особливих завдань 8533,20 грн., надбавка за службу в умовах режимних обмежень 1419,00 грн., доплата військовослужбовцям оперативних підрозділів, які співробітничають з особами залучення до участі в оперативно-розшуковій діяльності 1419,00 грн., премія 946,00 грн.

Також, позивач у позові зазначив, що отримує пенсію у розмірі 70% від суми грошового забезпечення.

Як убачається із тексту судового рішення від 08.02.2021 у справі №160/16023/20 та про що зазначає позивач у позові у даній справі:

«…Управлінням Служби безпеки України у Дніпропетровській області підготовлено довідку № 55/11/202-334 від 02.10.2020 року про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , до якої увійшли: посадовий оклад 9460,00 грн.; оклад за військовим званням 1480,00 грн.; надбавка за вислугу років 5470,00 грн., надбавка за виконання особливих завдань під час проходження військової служби 8533,20 грн., надбавка за службу в умовах режимних обмежень 1419,00 грн., доплата військовослужбовцям оперативних підрозділів, які співробітничають з особами залучення до участі в оперативно-розшуковій діяльності 1419,00 грн., премія 946,00 грн.».

В подальшому, позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії. Відповідач листом від 09.04.2021 повідомив позивача про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Щодо позовних вимог позивача про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зменшення з 01 січня 2018 року при перерахунку основного розміру, призначеної пенсії з 82% до 70% від місячного грошового забезпечення та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату з 01 січня 2018 року ОСОБА_1 , пенсії виходячи з 82% від суми місячного грошового забезпечення, визначеного відповідними довідками про склад грошового забезпечення, з урахуванням раніше проведених виплат без обмеження пенсії максимальним розміром, суд зазначає, що їх визнано передчасними рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі №160/16023/20.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”. Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII) визначено, що цей Закон визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які, зокрема, перебували на військовій службі.

Стаття 10 Закону № 2262-XII передбачає, що призначення і виплата пенсій особам, зазначеним у статті 1-2 цього Закону, здійснюються органами Пенсійного фонду України.

Відповідно до ч. 3 ст. 43 Закону № 2262-XII пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною 7 статті 43 Закону № 2262-XII встановлено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Проте, рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень другого речення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 9 квітня 1992 року № 2262-XII зі змінами, а саме: частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

При цьому, у вказаному рішенні Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-XII, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.

Згідно з пунктами 3, 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 14 грудня 2000 року № 15-рп/2000 у справі про порядок виконання рішень Конституційного Суду України обов`язок виконання рішення Конституційного Суду України є вимогою Конституції України, яка має найвищу юридичну силу щодо всіх інших нормативно-правових актів. Це виключає можливість органу державної влади, у тому числі парламенту, органу місцевого самоврядування, їх посадових осіб відтворювати положення правових актів, визнаних Конституційним Судом України неконституційними, крім випадків, коли положення Конституції України, через невідповідність яким певний акт (його окремі положення) було визнано неконституційним, у подальшому змінені в порядку, передбаченому розділом XIII Основного Закону України.

Конституційний Суд України в пункті 7 рішення № 4-рп/2016 від 08.06.2016 року вже висловив правову позицію, згідно з якою зауважив, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, не можуть бути прийняті в аналогічної редакції, оскільки рішення Конституційного Суду України є обов`язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені. Повторне запровадження правового регулювання, яке Конституційний Суд України визнав неконституційним, дає підстави стверджувати про порушення конституційних приписів, згідно з якими закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй”.

З огляду на те, що положення ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-XII визнано Конституційним Судом України неконституційним, воно втратило чинність з дня ухвалення такого рішення, а саме з 20.12.2016 року, тому внесені Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” № 1774-VIII від 06.12.2016 року до частини сьомої зазначеної статті зміни є нереалізованими, оскільки частина 7 статті 43, після рішення Конституційного Суду України, у Законі № 2262-XII відсутня. Крім цього, вказані зміни, по своїй суті є повторним запровадженням правового регулювання, яке Конституційний Суд України визнав неконституційним, а тому ці зміни самі по собі не створюють підстав для обмеження пенсії максимальним розміром.

Зазначені висновки суду відповідають висновкам Верховного Суду, що викладені у постановах від 09.11.2020 у справі № 813/678/18 та від 09.02.2021 у справі № 640/2500/18.

Враховуючи наведене, суд вважає, що відповідач протиправно обмежив розмір пенсії позивача.

Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом від 17.07.1997 № 475/97-ВР кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005 (заява № 38722/02)).

Отже, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Таким чином,суд зазначає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату з 01.04.2019 ОСОБА_1 пенсії виходячи з 82% від сум місячного грошового забезпечення на підставі довідки Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області про розмір грошового забезпечення №55/11/202-334 від 02.10.2020 без обмеження максимальним розміром з урахуванням раніше проведених виплат.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті.

У цій справі, заявлені позивачем позовні вимоги, про обґрунтованість яких суд дійшов висновку під час її розгляду, носять зобов`язальний характер та не стосуються виплати пенсії, а також судом не визначається сума такого розміру пенсії. Відтак, вимога позивача про негайне виконання рішення суду у межах всієї суми стягнення, задоволенню не підлягає.

Отже, з огляду на приписи статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги позивача про допущення до негайного виконання рішення суду в межах всієї суми стягнення.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 454,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Дніпропетровській області пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНРОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зменшення при перерахунку основного розміру, призначеної ОСОБА_1 пенсії з 82% до 70% від місячного грошового забезпечення.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату з 01.04.2019 ОСОБА_1 пенсії виходячи з 82% від сум місячного грошового забезпечення на підставі довідки Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області про розмір грошового забезпечення №55/11/202-334 від 02.10.2020 без обмеження максимальним розміром з урахуванням раніше проведених виплат.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 454,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко