Рішення № 98729330, 21.07.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2021 року Справа № 160/3848/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Турової О.М.,

за участі секретаря судового засідання: Молоданова М.Ю.,

позивача: ОСОБА_1 ,

представника відповідача: Коссович А.О.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

16.03.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), що полягає у неврахуванні винагороди державного виконавця, яка є складовою заробітної плати, у період з січня 2020 року по жовтень 2020 року, при обчисленні середньої заробітної плати ОСОБА_1 в розрахунках відпускних за квітень 2020 року, червень 2020 року, липень 2020 року, жовтень 2020 року, в розрахунках матеріальної допомоги на оздоровлення за жовтень 2020 року, в розрахунках матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за вересень 2020 року;

- стягнути з Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на користь ОСОБА_1 заборгованість в сумі 331736,08грн., що складається з: не нарахованих та невиплачених сум щорічної основної відпустки за квітень 2020 року, липень 2020 року, жовтень 2020 року, а також додаткової відпустки у зв`язку із навчанням за червень 2020 року - в загальному розмірі 54699,52грн; суми матеріальної допомоги на оздоровлення за жовтень 2020 року в загальному розмірі 252323,38грн; суми матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за вересень 2020 року у загальному розмірі 24713,18грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначається, що відповідач у 2020 році неправомірно здійснював розрахунок сум відпускних до щорічних основних оплачуваних відпусток та додаткової оплачуваної відпустки позивача, а також сум матеріальної допомоги на оздоровлення та сум матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, що були нараховані та виплачені позивачеві, не включаючи до розрахунків середньої заробітної плати позивача, з якої обчислюються вищевказані виплати, суми виплаченої позивачеві винагороди державного виконавця відповідно до статті 46 Закону України «Про виконавче провадження», що є порушенням законодавства про оплату праці, оскільки винагорода державного виконавця є оплатою праці у вигляді додаткової заробітної плати, належить до фонду оплати праці, має систематичний характер та відноситься до структури заробітної плати, а отже повинна враховуватись при обчисленні всіх виплат, які розраховуються виходячи із середньої заробітної плати.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 березня 2021 року прийнято до розгляду вищевказану позовну заяву ОСОБА_1 та відкрито провадження в адміністративній справі №160/3848/21, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами з 22.04.2021 року.

19 квітня 2021 року до канцелярії суду надійшов відзив Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач пред`явлений позов не визнав та просив повністю відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що винагорода державного виконавця за своєю правовою природою є специфічною заохочувальною виплатою, встановленою Законом України «Про виконавче провадження», яка виплачується із суми фактично стягнутого з боржника виконавчого збору по кожному конкретному виконавчому документу окремо, і за своєю суттю носить одноразовий характер, а тому в силу положень п.п. «б» п.4 розділу ІІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995р., не може враховуватись при обчисленні середньої заробітної плати та, відповідно, при обчисленні всіх виплат, які розраховуються виходячи із середньої заробітної плати. Таким чином, позовні вимоги позивача є безпідставними.

Крім того, 19 квітня 2021 року відповідачем разом із відзивом на позов подано клопотання про вихід зі спрощеного позовного провадження.

21 квітня 2021 року на електронну адресу суду, з наступним наданням 26 квітня 2021 року оригіналу до канцелярії суду, від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій ОСОБА_1 викладено позицію аналогічну висловленій у позовній заяві.

21 квітня 2021 року на електронну адресу суду, з наступним наданням 26 квітня 2021 року оригіналу до канцелярії суду, від позивача надійшли заперечення на клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року клопотання Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про вихід зі спрощеного позовного провадження в адміністративній справі №160/3848/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів задоволено, вирішено перейти до розгляду адміністративної справи №160/3848/21 за правилами загального позовного провадження, а також призначено підготовче судове засідання на 19 травня 2021 року о 13:30 год.

05 травня 2021 року до канцелярії суду від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких останнім висловлено позицію аналогічну викладеній у відзиві на позовну заяву.

19 травня 2021 року до канцелярії суду від позивача надійшла заява, в якій остання просила провести підготовче судове засідання 19.05.2021 року в порядку письмового провадження та розпочати розгляд справи по суті у наступному судовому засіданні.

Представники сторін в підготовче судове засідання 19 травня 2021 року не з`явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 травня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу №160/3848/21 до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 30 червня 2021 року о 13:15год.

30.06.2021р. до суду від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи судової практики в аналогічній справі, а саме: рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12.03.2021р. у справі №240/21338/20, яким у задоволенні аналогічних позовних вимог було відмовлено.

У судовому засіданні 30.06.2021р. судом витребувано у відповідача додаткові письмові пояснення щодо розрахунку сум щорічної основної оплачуваної відпустки, сум матеріальної допомоги на оздоровлення та сум матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань позивача за 2020 рік, у зв`язку із чим оголошено перерву до 14.07.2021р. на 11:00год.

13.07.2021р. до суду надійшли додаткові письмові пояснення відповідача щодо здійсненого ним розрахунку.

14.07.2021р. до суду надійшли письмові заперечення позивача щодо здійсненого відповідачем розрахунку, в якому ОСОБА_1 , зокрема, зазначала, що фактична сума заборгованості відповідача перед позивачем навіть є більшою, ніж заявлена нею у позовних вимогах, оскільки розмір матеріальної допомоги на оздоровлення за жовтень 2020 року фактично складає 266208,18грн., в той час, як вона просила стягнути лише 252323,38грн (різниця - 13884,80грн.); а розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за вересень 2020 року мав становити 49118,47грн., в той час, як нею заявлено меншу суму до стягнення, а саме:24713,18грн. (різниця - 24405,29грн.).

У судовому засіданні 14.07.2021р. судом витребувано у відповідача повторно додаткові письмові пояснення щодо розрахунку сум щорічної основної оплачуваної відпустки, сум матеріальної допомоги на оздоровлення та сум матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань позивача за 2020 рік, у зв`язку із чим оголошено перерву до 21.07.2021р. на 16:30год.

20.07.2021р. до суду надійшли додаткові уточнюючі письмові пояснення відповідача щодо здійсненого ним розрахунку.

У судових засіданнях позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі та, посилаючись на викладені у позовній заяві та відповіді на відзив доводи, просив повністю їх задовольнити. Також позивач зазначав, що про неточності у проведених ним розрахунках суми заборгованості, яку він просить стягнути з відповідача, йому стало відомо вже після закриття підготовчого провадження у справі, тому, у зв`язку із спливом строку на подання уточненої позовної заяви, в якій було б можливо збільшити розмір позовних вимог, позивач підтримує первинно заявлені позовні вимоги на зазначену в них суму.

Представник відповідача у судових засіданнях пред`явлений позов не визнав та просив повністю відмовити у його задоволенні, посилаючись на доводи, викладені у відзиві на позов та у запереченнях на відповідь на відзив.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Судом встановлено, що відповідно до наказу Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 28.12.2019р. №1700-к ОСОБА_1 з 28.12.2019р. призначено на посаду головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), у порядку переведення, з посадовим окладом згідно зі штатним розписом, із збереженням 9 рангу державного службовця в межах категорії «В» посад державної служби та встановлених надбавок за ранг та вислугу років, відповідно до п.2 ч.1 ст.41 Закону України «Про державну службу».

Працюючи на вищевказаній посаді, ОСОБА_1 протягом 2020 року неодноразово перебувала у відпустках, а саме: в період з 21.04.2020р. по 24.04.2020р., з 06.07.2020р. по 13.07.2020р. та з 07.10.2020р. по 13.10.2020р. - у щорічній основній оплачуваній відпустці та у період з 01.06.2020р. по 10.06.2020р. - у додатковій оплачуваній відпустці у зв`язку із навчанням, на підставі чого позивачеві виплачувалися відпускні, а також матеріальна допомога на оздоровлення у жовтні 2020 року та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у вересні 2020 року.

Як свідчать матеріали справи, щорічну основну оплачувану відпустку з 21.04.2020р. по 24.04.2020р. (тривалість відпустки - 4 дні) ОСОБА_1 надано відповідно до наказу № 343-в/с від 06.04.2020. Розрахунковий період визначений: з січня 2020 року по березень 2020 року.

Середньоденну заробітну плату позивача для обчислення відпускних за цей період розраховано, виходячи з сум окладу, надбавки за вислугу років, надбавки за ранг, надбавки за інтенсивність праці, премії та лікарняного по догляду за дитиною, наступним чином: 38154,18 / 88 = 433,57 грн., у зв`язку із чим сума відпускних нарахована: 433,57 * 4 = 1 734,28 грн.; сума відпускних до виплати: 1 734,28 - 19,5% =1 396,09 грн.

Додаткову оплачувану відпустку у зв`язку із навчанням у період з 01.06.2020р. по 10.06.2020р. (тривалість відпустки - 10 днів) ОСОБА_1 надано відповідно до наказу № 538-в/с від 25.05.2020р. Розрахунковий період визначений: з січня 2020 року по травень 2020 року.

Середньоденну заробітну плату позивача для обчислення відпускних за цей період розраховано, виходячи з сум окладу, надбавки за вислугу років, надбавки за ранг, надбавки за інтенсивність праці, премії, лікарняного по догляду за дитиною та відпускних за щорічну відпустку, наступним чином: 65 013,70 / 146 = 445,30 грн., у зв`язку із чим сума відпускних нарахована: 445,30 * 10 = 4 453,00 грн., сума відпускних до виплати: 4 453,00 - 19,5% =3 584,66грн.

Щорічну основну оплачувану відпустку з 06.07.2020р. по 13.07.2020р. (тривалість відпустки - 8 днів) ОСОБА_1 надано відповідно до наказу № 825-в/с від 01/07/20. Розрахунковий період визначений: з січня 2020 року по червень 2020 року.

Середньоденну заробітну плату позивача для обчислення відпускних за цей період розраховано, виходячи з сум окладу, надбавки за вислугу років, надбавки за ранг, надбавки за інтенсивність праці, премії, лікарняного по догляду за дитиною та відпускних за щорічну і учбову відпустки, наступним чином: 78 491,95 / 174 = 451,10 грн., у зв`язку із чим сума відпускних нарахована: 451,10 * 8 = 3 608,80 грн., сума відпускних до виплати: 3 608,80 - 19,5% = 2 905,09грн.

Щорічну основну оплачувану відпустку з 07.10.2020р. по 13.10.2020р. (тривалість відпустки - 7 днів) ОСОБА_1 надано відповідно до наказу № 1814-в/с від 06.10.2020р. Розрахунковий період визначений: з січня 2020 року по вересень 2020 року.

Середньоденну заробітну плату позивача для обчислення відпускних за цей період розраховано, виходячи з сум окладу, надбавки за вислугу років, надбавки за ранг, надбавки за інтенсивність праці, премії, лікарняного по догляду за дитиною та відпускних за щорічну і учбову відпустки, наступним чином: 12 0593,17/265 = 455,07 грн., у зв`язку із чим сума відпускних нарахована: 455,07 * 7 = 3 185,49 грн., сума відпускних до виплати: 3 185,49 - 19,5% = 2 564,32грн.

Крім того, судом встановлено, що позивачеві у жовтні 2020 року до щорічної основної оплачуваної відпустки з 07.10.2020р. по 13.10.2020р. було виплачено матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі 11 178,15 грн. (нарахована у сумі 13 885,99 грн.).

Середньоденну заробітну плату позивача для обчислення матеріальної допомоги на оздоровлення (розрахунковим періодом є 2 календарні місяці, що передують події, а саме: з серпня 2020 року по вересень 2020 року; середньомісячна кількість робочих днів за серпень-вересень 2020 року складає (20+22)/2 = 21 день) розраховано, виходячи з сум окладу, надбавки за вислугу років, надбавки за ранг, надбавки за інтенсивність праці та щомісячної премії (від окладу), наступним чином: 27 770,00/42 = 661,19 грн., у зв`язку із чим сума грошової допомоги нарахована: 661,19 * 21=13 885,99грн., сума до виплати: 13 885,99 -19,5%=11 178,15грн.

Також судом встановлено, що у вересні 2020 року ОСОБА_1 було виплачено матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань у розмірі 11 370,51 грн. (нарахована у сумі 14 124,86грн.).

Середньоденну заробітну плату позивача для обчислення матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань (розрахунковим періодом є 2 календарні місяці, що передують події, а саме: з липня 2020 року по серпень 2020 року; середньомісячна кількість робочих днів за липень-серпень 2020 року складає: (20+23)/2=21,5 днів) розраховано, виходячи з сум окладу, надбавки за вислугу років, надбавки за ранг, надбавки за інтенсивність праці та щомісячної премії (від окладу), наступним чином: 22 336,75/34=656,97 грн., у зв`язку із чим сума матеріальної допомоги нарахована: 656,97 * 21,5=14 124,86 грн., сума до виплати: 14 124,86- 19,5%= 11 370,51грн.

Судом встановлено та відповідачем визнається, що розрахунок сум відпускних до щорічних основних та додаткової оплачуваних відпусток позивача, сум матеріальної допомоги на оздоровлення та сум матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань здійснений, виходячи із розрахунку середньої заробітної плати позивача, з якої обчислюються всі вищевказані виплати, до якої (середньої заробітної плати) не було включено суми виплаченої позивачеві винагороди державного виконавця відповідно до статті 46 Закону України «Про виконавче провадження».

Разом з цим, судом встановлено та сторонами визнається, що ОСОБА_1 у 2020 році декілька разів нараховувалась та виплачувалась винагорода державного виконавця, а саме:

- винагорода державного виконавця у березні 2020 року у сумі 219649,79грн.;

- винагорода державного виконавця у липні 2020 року у сумі 16651,50грн.;

- винагорода державного виконавця у серпні 2020 року у сумі 32808,07грн.;

- винагорода державного виконавця у вересні 2020 року у сумі 471838,69грн.

Позивач вважає, що відповідач неправомірно здійснював розрахунок сум відпускних до щорічних основних оплачуваних відпусток та додаткової оплачуваної відпустки позивача, а також сум матеріальної допомоги на оздоровлення та сум матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, що були нараховані та виплачені позивачеві, не включаючи до розрахунків середньої заробітної плати позивача, з якої обчислюються вищевказані виплати, суми виплаченої позивачеві винагороди державного виконавця відповідно до статті 46 Закону України «Про виконавче провадження», що є порушенням законодавства про оплату праці, оскільки винагорода державного виконавця є оплатою праці у вигляді додаткової заробітної плати, належить до фонду оплати праці, має систематичний характер та відноситься до структури заробітної плати, а отже повинна враховуватись при обчисленні всіх виплат, які розраховуються виходячи із середньої заробітної плати.

Наведене стало підставою для звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ст.13 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02 червня 2016 року №1403-VІІІ заробітна плата працівника органу державної виконавчої служби складається з посадового окладу, премії, доплати за ранг та надбавки за вислугу років, винагороди, а також інших надбавок згідно із законодавством. Порядок виплати та розміри винагород працівникам органів державної виконавчої служби встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.

Вимогами статті 94 КЗпП України передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати максимальним розміром не обмежується. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Аналогічні положення містяться у ст.1 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року №108/95-ВР (далі - Закон №108/95).

Положеннями ст.2 Закону №108/95 передбачено, що додаткова заробітна плата це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Відповідно до п.1.3 розділу 1 Інструкції зі статистики заробітної плати», затвердженої наказом Державної казначейської служби України від 13.01.2004 №5, до фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцiненi в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплатi, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат.

Відповідно до розділу 2 цієї Інструкції фонд оплати праці складається з фонду основної заробітної плати, фонду додаткової заробітної плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Порядок обчислення середньої заробітної плати врегульовано Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі - Порядок №100).

Приписами п.3 Постанови №100 визначено перелік виплат, які включаються до розрахунку при обчисленні середньої заробітної плати: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час, суміщення професій і посад, розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками, високі досягнення в праці (високу професійну майстерність), умови праці, інтенсивність праці, керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи і вислугу років, тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату.

При цьому п.п. «б» п.4 Порядку №100 встановлено, що при обчисленні середньої зарплати не враховуються одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, тощо).

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2016р. №643 затверджено Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця (далі - Порядок №643).

Відповідно до п.2 Порядку №643 у разі фактичного виконання (повного або часткового) виконавчого документа майнового характеру, стягнення заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців, за виконавчим документом про стягнення аліментів державним виконавцям, визначеним у частині першій статті 7 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», виплачується винагорода у розмірах, наведених у цьому Порядку.

Пунктом 3 Порядку №643 передбачено, що державному виконавцю, на виконанні у якого перебував виконавчий документ немайнового характеру та який забезпечив його фактичне виконання в повному обсязі, виплачується винагорода в розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, якщо боржником за виконавчим документом є фізична особа, та двох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, якщо боржником за виконавчим документом є юридична особа.

Згідно з п.17 Порядку №643 винагорода виплачується одночасно з виплатою заробітної плати.

Пунктом 18 Порядку №643 визначено, що виплата винагороди здійснюється в межах і за рахунок відповідних надходжень до спеціального фонду державного бюджету на підставі кошторисів та планів асигнувань спеціального фонду на відповідний рік.

Згідно з приписами Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 12.03.2012 №333, премії та інші види заохочень чи винагород відповідно до законодавства включена до коду економічної класифікації видатків (КЕКВ) 2.1.1.1 «Заробітна плата».

З аналізу вищенаведених норм слідує, що винагорода державного виконавця є частиною його оплати праці. Введення інституту винагороди державного виконавця мало на меті стимулювання своєчасного виконання рішень судів та інших компетентних органів, що сприяє підвищенню авторитету правосуддя, дотриманню принципу законності як складової верховенства права. Право на винагороду у державного виконавця виникає у зв`язку з повним фактичним виконанням виконавчого документу, стягненням виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій.

Таким чином, винагорода державному виконавцю відноситься до виплат, що належать до фонду оплати праці, вказана виплата не включена до переліку виплат, що не враховуються при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, наведеному у п.4 Порядку №100.

Суд зауважує, що винагорода державному виконавцю за своєю суттю охоплюється поняттям «додаткова заробітна плата» та входить до структури заробітної плати, оскільки ця стимулююча виплата виплачується за сумлінне виконання державним виконавцем своїх обов`язків під час проведення виконавчих дій. Враховуючи те, що вказана виплата може виплачуватись неодноразово в залежності від якості та результативності праці державного виконавця, продуктивності його роботи, вона не може вважатись одноразовою грошовою виплатою, а тому має бути врахована під час обчислення середньої заробітної плати.

Таким чином, суд дійшов висновку, що така складова заробітної плати, як винагорода державному виконавцю, враховується при обчисленні середньої заробітної плати працівника у всіх випадках її збереження відповідно до положень Порядку №100.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 09 вересня 2020 року у справі №814/564/16 (адміністративне провадження №К/9901/29455/18).

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При цьому, суд не бере до уваги посилання відповідача на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12.03.2021р. у справі №240/21338/20, яким у задоволенні аналогічних позовних вимог було відмовлено, позаяк нормами КАС України не передбачено необхідність врахування судом при вирішенні аналогічної справи правової позиції іншого суду першої інстанції.

Водночас, суд наголошує, що саме прямою нормою закону (ст.13 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02 червня 2016 року №1403-VІІІ) визначено, що винагорода є складовою частиною заробітної плати працівника органу державної виконавчої служби.

Таким чином, не враховуючи винагороду державного виконавця, виплачену ОСОБА_1 , яка є складовою її заробітної плати, при обчислені середньої заробітної плати під час нарахування позивачеві відпускних за квітень 2020 року, червень 2020 року, липень 2020 року, жовтень 2020 року, а також в розрахунках матеріальної допомоги на оздоровлення за жовтень 2020 року та в розрахунках матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за вересень 2020 року, відповідач припустився протиправної бездіяльності.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект, тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Таким чином, у зв`язку із визнанням судом бездіяльності відповідача щодо неврахування винагороди державного виконавця, яка є складовою заробітної плати, у період з січня 2020 року по жовтень 2020 року, при обчисленні середньої заробітної плати ОСОБА_1 в розрахунках відпускних за квітень 2020 року, червень 2020 року, липень 2020 року, жовтень 2020 року, а також в розрахунках матеріальної допомоги на оздоровлення за жовтень 2020 року, в розрахунках матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за вересень 2020 року, протиправною, з метою належного та ефективного захисту вищевказаних порушень прав позивача, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості, що складається з: не нарахованих та невиплачених сум відпускних до щорічної основної відпустки за квітень 2020 року, за липень 2020 року та за жовтень 2020 року, а також до додаткової відпустки у зв`язку із навчанням за червень 2020 року, та з суми не нарахованої і невиплаченої частини матеріальної допомоги на оздоровлення за жовтень 2020 року і суми не нарахованої та невиплаченої частини матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за вересень 2020 року.

При цьому, визначаючись з сумою такої заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд зазначає, що під час судового розгляду було встановлено та визнано позивачем, що ним частково невірно визначено суму до стягнення.

Так, з наданих сторонами розрахунків судом встановлено, що середньоденну заробітну плату позивача для обчислення відпускних за період з 21.04.2020р. по 24.04.2020р. (розрахунковий період: з січня 2020 року по березень 2020 року) розраховано, виходячи з сум окладу, надбавки за вислугу років, надбавки за ранг, надбавки за інтенсивність праці, премії та лікарняного по догляду за дитиною, наступним чином: 38154,18 / 88 = 433,57 грн.

При цьому, у такому розрахунку не врахована винагорода державного виконавця у березні 2020 року у сумі 219649,79грн.

Водночас, середньоденна заробітна плата з урахуванням такої винагороди становить: (38 154,18 +219 649,79)/ 88 = 2 929,59 грн.

Отже, сума відпускних, яка мала бути нарахована з урахуванням винагороди, складає: 2 929,59 * 4 = 11 718,36 грн., а сума відпускних до виплати з урахуванням винагороди: 11 718,36 - 19,5% =9 433,28 грн. (замість фактично нарахованих 1 734,28 грн. та виплачених: 1 734,28 - 19,5% =1 396,09 грн.).

Таким чином, різниця між фактично нарахованими відпускними за період з 21.04.2020р. по 24.04.2020р. та відпускними, що мали бути нараховані за цей період, з урахуванням при обчисленні середньої заробітної плати винагороди державного виконавця, складає 9984,08 грн. (11718,36грн. - 1734,28грн.).

Середньоденну заробітну плату позивача для обчислення відпускних за період з 01.06.2020р. по 10.06.2020р. (розрахунковий період: з січня 2020 року по травень 2020 року) розраховано, виходячи з сум окладу, надбавки за вислугу років, надбавки за ранг, надбавки за інтенсивність праці, премії, лікарняного по догляду за дитиною та відпускних за щорічну відпустку, наступним чином: 65 013,70 / 146 = 445,30 грн.

При цьому, у такому розрахунку не врахована винагорода державного виконавця у березні 2020 року у сумі 219649,79грн.

Водночас, середньоденна заробітна плата з урахуванням такої винагороди становить: (65 013,70+219 649,79) / 146 = 1 949,75 грн.

Отже, сума відпускних, яка мала бути нарахована з урахуванням винагороди, складає: 1 949,75 * 10 = 19 497,50 грн., а сума відпускних до виплати з урахуванням винагороди: 19 497,50 - 19,5% =15 695,49 грн. (замість фактично нарахованих 4 453,00 грн. та фактично виплачених: 4 453,00 - 19,5% =3 584,66грн.).

Таким чином, різниця між фактично нарахованими відпускними за період з 01.06.2020р. по 10.06.2020р. та відпускними, що мали бути нараховані за цей період, з урахуванням при обчисленні середньої заробітної плати винагороди державного виконавця, складає 15044,50 грн. (19497,50грн. - 4453,00грн.).

Середньоденну заробітну плату позивача для обчислення відпускних за період з 06.07.2020р. по 13.07.2020р. (розрахунковий період: з січня 2020 року по червень 2020 року) розраховано, виходячи з сум окладу, надбавки за вислугу років, надбавки за ранг, надбавки за інтенсивність праці, премії, лікарняного по догляду за дитиною та відпускних за щорічну і учбову відпустки, наступним чином: 78 491,95 / 174 = 451,10 грн.

При цьому, у такому розрахунку не врахована винагорода державного виконавця у березні 2020 року у сумі 219649,79грн.

Водночас, середньоденна заробітна плата з урахуванням такої винагороди становить: (78 491,95 +219 649,79)/ 174 = 1 713,46 грн.

Отже, сума відпускних, яка мала бути нарахована з урахуванням винагороди, складає: 1 713,46 * 8 = 13 707,68 грн., а сума відпускних до виплати з урахуванням винагороди: 13 707,68 - 19,5% = 11 034,68 грн. (замість фактично нарахованих 3 608,80 грн. та фактично виплачених: 3 608,80 - 19,5% = 2 905,09грн.).

Таким чином, різниця між фактично нарахованими відпускними за період з 06.07.2020р. по 13.07.2020р. та відпускними, що мали бути нараховані за цей період, з урахуванням при обчисленні середньої заробітної плати винагороди державного виконавця, складає 10098,88 грн. (13707,68грн. - 3608,80грн.).

Середньоденну заробітну плату позивача для обчислення відпускних за період з 07.10.2020р. по 13.10.2020р. (розрахунковий період: з січня 2020 року по вересень 2020 року) розраховано, виходячи з сум окладу, надбавки за вислугу років, надбавки за ранг, надбавки за інтенсивність праці, премії, лікарняного по догляду за дитиною та відпускних за щорічну і учбову відпустки, наступним чином: 12 0593,17/265 = 455,07 грн.

При цьому, у такому розрахунку не врахована винагорода державного виконавця у березні 2020 року у сумі 219649,79грн.; винагорода державного виконавця у липні 2020 року у сумі 16651,50грн.; винагорода державного виконавця у серпні 2020 року у сумі 32808,07грн. та винагорода державного виконавця у вересні 2020 року у сумі 471838,69грн.

Водночас, середньоденна заробітна плата з урахуванням винагороди становить: (120 593,17+ 219 649,79+ 16 651,50 + 32 808,07 + 471 838,69) /265 = 3 251,10 грн.

Отже, сума відпускних, яка мала бути нарахована з урахуванням винагороди, складає: 3 251,10 * 7 = 22 757,70 грн., а сума відпускних до виплати з урахуванням винагороди: 22 757,70 - 19,5% = 18 319,95 грн. (замість фактично нарахованих 3 185,49 грн. та фактично виплачених: 3 185,49 - 19,5% = 2 564,32грн.)

Таким чином, різниця між фактично нарахованими відпускними за період з 07.10.2020р. по 13.10.2020р. та відпускними, що мали бути нараховані за цей період, з урахуванням при обчисленні середньої заробітної плати винагороди державного виконавця, складає 19572,21 грн. (22757,70грн. - 3185,49грн.).

Таким чином, загальна сума не нарахованих та невиплачених сум відпускних до щорічної основної відпустки за квітень 2020 року, за липень 2020 року та за жовтень 2020 року, а також до додаткової відпустки у зв`язку із навчанням за червень 2020 року, складає 54699,67грн. (9984,08+15044,50+10098,88+19572,21).

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості, що складається з: не нарахованих та невиплачених сум відпускних до щорічної основної відпустки за квітень 2020 року, за липень 2020 року та за жовтень 2020 року, а також до додаткової відпустки у зв`язку із навчанням за червень 2020 року - в загальному розмірі 54699,52грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Водночас, судом встановлено, що позивачем не зовсім вірно розраховано суму заборгованості відповідача з не нарахованої та невиплаченої частини матеріальної допомоги на оздоровлення за жовтень 2020 року у загальному розмірі 252323,38грн., з огляду на таке.

Як встановлено судом, що позивачеві у жовтні 2020 року до щорічної основної оплачуваної відпустки з 07.10.2020р. по 13.10.2020р. було виплачено матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі 11 178,15 грн. (нарахована у сумі 13 885,99 грн.).

Середньоденну заробітну плату позивача для обчислення матеріальної допомоги на оздоровлення (розрахунковим періодом є 2 календарні місяці, що передують події, а саме: з серпня 2020 року по вересень 2020 року; середньомісячна кількість робочих днів за серпень-вересень 2020 року складає (20+22)/2 = 21 день) розраховано, виходячи з сум окладу, надбавки за вислугу років, надбавки за ранг, надбавки за інтенсивність праці та щомісячної премії (від окладу), наступним чином: 27 770,00/42 = 661,19 грн.

При цьому, у такому розрахунку не врахована винагорода державного виконавця у серпні 2020 року у сумі 32808,07грн. та винагорода державного виконавця у вересні 2020 року у сумі 471838,69грн.

Водночас, середньоденний заробіток з урахуванням такої винагороди становить: (27 770,00+32 808,07+471 838,69) / 42 = 12 676,59 грн.

Отже, сума матеріальної допомоги на оздоровлення, яка мала бути нарахована з урахуванням винагороди, складає: 12 676,59 * 21=266 208,39 грн., сума матеріальної допомоги на оздоровлення до виплати з урахуванням винагороди; 266 208,39 - 19,5% = 214 297,75 грн. (замість фактично нарахованої 13 885,99грн. та фактично виплаченої: 13 885,99 -19,5%=11 178,15грн.)

Таким чином, різниця між фактично нарахованою матеріальною допомогою на оздоровлення у жовтні 2020 року та матеріальною допомогою на оздоровлення, що мала бути нарахована за цей період, з урахуванням при обчисленні середньої заробітної плати винагороди державного виконавця, складає 252322,40грн. (266208,39грн. - 13885,99грн.), а не 252323,38грн., як помилково розрахував позивач (на 0,98коп. більше).

За наведених обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на її користь заборгованості з не нарахованої та невиплаченої частини матеріальної допомоги на оздоровлення за жовтень 2020 року у загальному розмірі 252323,38грн., підлягають задоволенню в частині щодо стягнення з відповідача на користь позивача такої заборгованості саме у сумі 252322,40грн., а і в іншій частині слід відмовити через необґрунтованість та недоведеність розрахунку.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 в частині щодо стягнення з відповідача на її користь заборгованості з не нарахованої та невиплаченої частини матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за вересень 2020 року у загальному розмірі 24713,18грн., суд зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, у вересні 2020 року ОСОБА_1 було виплачено матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань у розмірі 11 370,51 грн. (нарахована у сумі 14 124,86грн.).

Середньоденну заробітну плату позивача для обчислення матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань (розрахунковим періодом є 2 календарні місяці, що передують події, а саме: з липня 2020 року по серпень 2020 року; середньомісячна кількість робочих днів за липень-серпень 2020 року складає: (20+23)/2=21,5 днів) розраховано, виходячи з сум окладу, надбавки за вислугу років, надбавки за ранг, надбавки за інтенсивність праці та щомісячної премії (від окладу), наступним чином: 22 336,75/34=656,97 грн.

При цьому, у такому розрахунку не врахована винагорода державного виконавця у липні 2020 року у сумі 16651,50грн. та винагорода державного виконавця у серпні 2020 року у сумі 32808,07грн.

Водночас, середньоденний заробіток з урахуванням такої винагороди становить: (22 336,75+16 651,50+32 808,07)/34=2 111,66 грн.

Отже, сума матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, яка мала бути нарахована з урахуванням такої винагороди, складає: 2 111,66 * 21,5 = 45 400,69 грн., а сума до виплати з урахуванням винагороди: 45 400,69 -19,5% = 36 547,56 грн. (замість фактично нарахованої 14124,86грн. та фактично виплаченої: 14124,86 -19,5%=11 370,51грн.)

Таким чином, різниця між фактично нарахованою матеріальною допомогою на вирішення соціально-побутових питань у вересні 2020 року та матеріальною допомогою на вирішення соціально-побутових питань, що мала бути нарахована за цей період, з урахуванням при обчисленні середньої заробітної плати винагороди державного виконавця, складає 31275,83грн. (45400,69грн. - 14124,86грн.).

Разом з цим, як зазначалося вище, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача на її користь заборгованості з не нарахованої та невиплаченої частини матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за вересень 2020 року лише на суму 24713,18грн., що є фактично меншою, ніж сума різниці між фактично нарахованою матеріальною допомогою на вирішення соціально-побутових питань у вересні 2020 року та матеріальною допомогою на вирішення соціально-побутових питань, що мала бути нарахована за цей період, з урахуванням при обчисленні середньої заробітної плати винагороди державного виконавця (менше на 6562,65грн.).

При цьому, сума, яку просить стягнути у даному випадку позивач (24713,18грн.,) є підтвердженою частиною заборгованості відповідача з не нарахованої та невиплаченої частини матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за вересень 2020 року, тому позовні вимоги про її стягнення є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо іншої частини такої заборгованості, то позивачем визнано помилковість своїх розрахунків вже під час розгляду справи по суті, тому останній через пропуск строку на подання уточненої позовної заяви про збільшення розміру позовних вимог, встановленого ст.47 КАС України, просив суд задовольнити позовні вимоги у заявленому розмірі. При цьому, позивач не позбавлений можливості в подальшому звернутися до суду з іншою позовною заявою в частині щодо залишку такої заборгованості.

Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України, суд зазначає, що позивач у справі, що розглядається, звільнений від сплати судового збору на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», тому судовий збір останнім сплачено помилково, а отже відсутні підстави для стягнення таких судових витрат зі сплати судового збору з відповідача.

Керуючись ст. ст. 242-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (код ЄДРПОУ 43314918, місцезнаходження: пр. Дмитра Яворницького, 21-а, м. Дніпро, 49027) про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (код ЄДРПОУ 43314918, місцезнаходження: пр. Дмитра Яворницького, 21-а, м. Дніпро, 49027), що полягає у неврахуванні винагороди державного виконавця, яка є складовою заробітної плати, у період з січня 2020 року по жовтень 2020 року, при обчисленні середньої заробітної плати ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) в розрахунках відпускних за квітень 2020 року, червень 2020 року, липень 2020 року, жовтень 2020 року, а також в розрахунках матеріальної допомоги на оздоровлення за жовтень 2020 року, в розрахунках матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за вересень 2020 року.

Стягнути з Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (код ЄДРПОУ 43314918, місцезнаходження: пр. Дмитра Яворницького, 21-а, м. Дніпро, 49027) на користь ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) заборгованість в загальній сумі 331735,10грн. (триста тридцять одна тисяча сімсот тридцять п`ять гривень 10 копійок), що складається з: не нарахованих та невиплачених сум відпускних до щорічної основної відпустки за квітень 2020 року, за липень 2020 року та за жовтень 2020 року, а також до додаткової відпустки у зв`язку із навчанням за червень 2020 року - в загальному розмірі 54699,52грн (п`ятдесят чотири тисячі шістсот дев`яносто дев`ять гривень 52 копійки); з суми не нарахованої та невиплаченої частини матеріальної допомоги на оздоровлення за жовтень 2020 року в загальному розмірі 252322,40грн (двісті п`ятдесят дві тисячі триста двадцять дві гривні 40 копійок); суми не нарахованої та невиплаченої частини матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за вересень 2020 року у загальному розмірі 24713,18грн (двадцять чотири тисячі сімсот тринадцять гривень 18 копійок), без урахування податків та інших обов`язкових платежів.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

У стягненні судових витрат зі сплати судового збору з відповідача - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 02 серпня 2021 року.

Суддя: О.М. Турова