Рішення № 98729193, 18.06.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2021 року Справа № 160/7446/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, в якій позивач просить:

- визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, буд. 17 ЄДРПОУ: 21910427) щодо відмови у зарахуванні періодів роботи в колгоспі ім. Калініна з 09.03.1987 року по 01.04.1988 року, періодів роботи з 20.04.1989 року по 21.06.2000 року в Рибколхозі «Червоний рибак» та періоди навчання з 01.09.1975 року по 18.07.1977 року до загального трудового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , Паспорт серії НОМЕР_1 виданий Самарським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській обл. 28.08.1998 р., РНОКПП: НОМЕР_2 );

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, буд. 17 ЄДРПОУ: 21910427) зарахувати до загального трудового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 виданий Самарським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській обл. 28.08.1998 p., РНОКПП: НОМЕР_2 ) періодів роботи в колгоспі ім. Калініна з 09.03.1987 року по 01.04.1988 року, періодів роботи з 20.04.1989 року по 21.06.2000 року в Рибколхозі «Червоний рибак» та періоди навчання з 01.09.1975 року по 18.07.1977 року та призначити пенсію за віком починаючи з 12.01.2021 року.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що після досягнення пенсійного віку, в грудні 2020 р. останній звернувся із заявою про призначення пенсії за віком до Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, одночасно з заявою подано обов`язкові документи, необхідні для призначення пенсії, зокрема трудову книжку. Листом відповідач повідомив про відмову у призначенні пенсії, у зв`язку з відсутністю необхідного стажу роботи. В рішенні визначено, що страховий стаж позивача складає 23 роки 10 місяці 05 днів. До загального страхового стажу не зараховано періоди роботи з 09.03.1987 року по 01.04.1988 року оскільки, на думку відповідача нечитаєма печатка підприємства під час запису про звільнення з роботи та відсутні підтверджуючі довідки про вступ до колгоспу ім. Калініна із зазначенням кількості фактично відпрацьованих вихододнів та періоди роботи з 20.04.1989 року по 21.06.2000 року в Рибколхозі «Червоний рибак». Також, до страхового стажу не зараховано та не взято і до уваги періоди навчання в ПТУ №21 м. Дніпропетровська на денному відділенні з 01.09.1975 року (Наказ №15-к від 15.09.1975 року) за фахом «Електрозварник» і відрахований у зв`язку з випуском 20.07.1977 року (Наказ №9-к від 15.07.1977 року). Трудова книжка Позивача серії НОМЕР_3 від 25.07.1977 року містить запис про період навчання з 01.09.1975 року по 18.07.1977 року. Позивач вважає, що не зарахування періодів роботи з 09.03.1987 року по 01.04.1988 року та періодів навчання з 01.09.1975 року по 18.07.1977 року до загального страхового стажу порушує його право на соціальний захист, та вважає за необхідне звернутися за захистом своїх прав до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.05.2021 року відкрито провадження у справі №160/7446/21 та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

Відповідач ухвалу суду від 17.05.2021 року отримав 03.06.2021 року, проте відзив на позовну заяву станом на 18.06.2021 року не надав.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

За приписами ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно ч.2 ст.263 КАС України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що в матеріалах справи міститься трудова книжка ОСОБА_1 Серії НОМЕР_3 , якою визначено трудовий шлях останнього.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що в грудні 2021 р. позивач - ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було направлено на адресу ОСОБА_1 лист «Щодо відмови в призначенні пенсії», в тексті якого зазначено про відмову в призначенні пенсії за віком, з посиланням на той факт, що до страхового стажу не враховано періоди роботи, а саме: з 09.03.1987 р. по 01.04.1988 р. - оскільки нечитаєма печатка підприємства під час запису про звільнення з роботи та відсутні підтверджуючі довідки про вступ до колгоспу ім.Калінана із зазначенням кількості фактично відпрацьованих вихододнів.

Матеріалами справи підтверджено, що факт роботи в колгоспі ім.Калініна з 09.03.1987 р. по 01.04.1988 р., з 20.04.1989 р. по 21.06.2000 р. в Рибколхозі «Червоний рибак» та періоди навчання з 01.09.1975 р. по 18.07.1977 р. підтверджується записами внесеними до трудової книжки Серії НОМЕР_4 від 25.07.1977р, копія якої міститься в матеріалах справи, та копією довідки № 165 від 04.03.2021 р.; копією наказу №15-к від 01.09.1975 р.; копією наказу №9-к від 15.07.1977 р.

Не погоджуючись з відмовою відповідача у призначенні пенсії за віком, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов`язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов`язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.

Надане вищевказаною статтею право деталізоване у Законах України від 05.11.1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788) та від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058).

Закон України «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій, спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих; та гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Згідно із ст. 1 Закону №1788 громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. 7 Закону №1788 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Частиною 1 статті 26 Закону №1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону №1058, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.

Відповідно до ст. 1 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно з ч.1 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Наведене кореспондується положенням ч.2 ст.24 Закону №1058-IV, за якими страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ч.4 ст.24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується також:

а) будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків;

д) навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі;

ж) час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.

Згідно з статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, згідно із статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідні положення містить і Постанова Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).

Так, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених правових положень свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.

Трудова книжка ОСОБА_1 підтверджує спірні періоди роботи, та період навчання разом з тим містить деякі недоліки оформлення, що й слугували підставою для відмови у врахуванні даного періоду роботи позивача до його страхового стажу. Суд критично ставиться до зазначеної позиції відповідача, оскільки обов`язок щодо заповнення трудових книжок покладено саме на роботодавця. Матеріали справи не містять доказів у підтвердження того, що дані трудової книжки позивача (в частині спірного періоду роботи) містять неправдиві або недостовірні відомості, а тому зазначені відповідачем недоліки, а саме: нечитаєма печатка підприємства під час запису про звільнення з роботи, не можуть бути самостійною підставою для відмови у призначенні позивачу пенсії за віком.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Також суд зауважує, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.02.2018 року у справі №687/975/17.

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем було протиправно не зараховано спірний період роботи позивача до загального страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу адміністративного судочинства України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Отже, оскільки позовну заяву задоволено, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 908,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст.243-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву задовольнити.

Визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, буд. 17 ЄДРПОУ: 21910427) щодо відмови у зарахуванні періодів роботи в колгоспі ім. Калініна з 09.03.1987 року по 01.04.1988 року, періодів роботи з 20.04.1989 року по 21.06.2000 року в Рибколхозі «Червоний рибак» та періоди навчання з 01.09.1975 року по 18.07.1977 року до загального трудового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , Паспорт серії НОМЕР_1 виданий Самарським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській обл. 28.08.1998 р., РНОКПП: НОМЕР_2 ).

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, буд. 17 ЄДРПОУ: 21910427) зарахувати до загального трудового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 виданий Самарським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській обл. 28.08.1998 p., РНОКПП: НОМЕР_2 ) періодів роботи в колгоспі ім. Калініна з 09.03.1987 року по 01.04.1988 року, періодів роботи з 20.04.1989 року по 21.06.2000 року в Рибколхозі «Червоний рибак» та періоди навчання з 01.09.1975 року по 18.07.1977 року та призначити пенсію за віком починаючи з 12.01.2021 року.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у сумі 908,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова