Рішення № 98729176, 02.08.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2021 року Справа № 160/9651/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ніколайчук С.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:

- визнати протиправними дії головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, Код ЄДРПОУ 21910427) щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 " ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) в частині зменшення процентного розміру пенсії за вислугу років з 90% до 60% від місячної заробітної плати та застосування обмеження суми пенсії максимальним граничним розміром;

- зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, Код ЄДРПОУ 21910427) з 13 грудня 2019 року здійснити перерахунок пенсії та виплачувати пенсію ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) за вислугу років із врахуванням розміру 90% від суми місячної заробітної плати без застосування обмеження суми пенсії максимальним (граничним) розміром, згідно із довідкою прокуратури Дніпропетровської області від 28.02.2020 року №18-18вих.20, та виплатити з урахуванням раніше проведених виплат різницю суми між нарахованою після перерахунку та фактично отриманою пенсією, виплату здійснити разово та однією сумою.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що перебуває на обліку головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. Відповідно до рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 09.12.2016 року зобов`язано відповідача, зокрема, здійснити перерахунок пенсії за вислугу років згідно з ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789 у розмірі 90% без обмежень максимальним розміром від суми заробітку за відповідною посадою.

Надалі позивач звернувся з позовною заявою до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, яка рішенням від 15.03.2021 року у справі № 160/12238/20 позовні вимоги задоволено частково, зокрема, зобов`язано головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 13 грудня 2019 року здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII на підставі довідки прокуратури Дніпропетровської області від 28.02.2020 року №18-18вих.20, з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії.

На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 160/12238/20 перерахунок пенсії позивача головним управлінням пенсійного фонду України в Дніпропетровській області був здійснений розмірі 60 % від заробітної плати та з обмеженням десятьма мінімальними розмірами прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, застосувавши ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697 -VII.

Позивач вважає протиправними дії відповідача, які полягають у перерахунку пенсії у розмірі 60% від заробітної плати з обмеженням десятьма мінімальними розмірами прожиткового мінімуму для осіб, оскільки рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 09.12.2016 року у справі № 200/19652/16-а встановлено розмір пенсії виходячи з розміру 90% від суми щомісячного заробітку.

Позовні вимоги просить задоволити у повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 червня 2021 року було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

На виконання вимог ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 червня 2021 року на адресу суду від відповідача 20.07.2021 року надійшов відзив на позовну заяву.

В наданому до суду відзиві зазначено, що позивач з 27.02.2006 року перебуває на обліку в головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримував пенсію за вислугу років, призначену на підставі статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" в розмірі 90 % від суми місячної заробітної плати посади прокурора прокуратури.

Відповідач вважає, що здійснення перерахунку пенсії з розрахунку 90 % на підставі норм нечинного Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ (в редакції, що діяла на момент призначення пенсії та визначала умови перерахунку пенсії за вислугу років працівника прокуратури збільшення заробітної плати за посадою, з якої ця особа звільнялась на пенсію), оскільки зазначений Закон, ще з 01.01.2015 року є нечинним. У таких випадках, слід керуватись діючим законодавством, зокрема ст. 86 Закону "Про прокуратуру" № 1697- VІІ.

Таким чином, відповідач вважає, що у позивача відсутнє право на перерахунок пенсії у розмірі 90% без застосування обмеження суми пенсії максимальним (граничним) розміром.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за вислугою років, яку останньому призначено з 27.02.2006 року на підставі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року №1789 - XII із розрахунку 90% складових заробітної плати без обмеження її граничного розміру.

Прокуратурою Дніпропетровської області 28.02.2020 року ОСОБА_1 видано довідку про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховуються для перерахунку пенсії №18-18вих.20, згідно із якою заробітна плата з 06.09.2017 року (дата набрання чинності постанови КМУ № 657 від 30.08.2017 року) складає 43 792,00 грн.

Рішенням Бабушкінського районної суду від 09.12.2016 року у справі № 200/ 196/16 зобов`язано відповідача, зокрема, здійснити перерахунок пенсії за вислугу років згідно з ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789 у розмірі 90% без обмежень максимальним розміром від суми заробітку за відповідною посадою.

Маючи право на перерахунок пенсії, 04.03.2020 року ОСОБА_1 звернувся до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про перерахунок призначеної пенсії за вислугою років на підставі довідки прокуратури Дніпропетровської області від 28.02.2020 року №18-18вих.20 та надав всі необхідні документи.

Проте листом від 10.04.2020 року №0400-0306-8/16692 відділ з питань перерахунків пенсій №1 управління застосування пенсійного законодавства головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомив про відмову у проведенні перерахунку пенсії з посиланням на те, що постановою Кабінету Міністрів України «Про умови оплати праці прокурорів» від 11.12.2019 року № 1155 затверджено схеми посадових окладів прокурорів Офісу Генерального прокурора, обласних, окружних прокуратур та прирівняних до них прокуратур. При цьому, пунктом 7 постанови № 1155 встановлено, що зміна розмірів посадових окладів для працівників прокуратури, передбачених цією постановою, не є підставою для перерахунку пенсій, що призначені згідно із Законом України «Про прокуратуру», у зв`язку з чим відсутні підстави для проведення перерахунку пенсії.

Не погодившись з діями відповідача 01.10.2020 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 березня 2021 року у справі № 160/12238/20 позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково, а саме:

- визнано протиправним та скасовано рішення головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову ОСОБА_1 в проведенні перерахунку пенсії за вислугу років на підставі довідки прокуратури Дніпропетровської області від 28.02.2020 року за №18-18вих.20, викладене в листі від 10.04.2020 року №0400-0306-8/16692.

- зобов`язано головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 13 грудня 2019 року здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII на підставі довідки прокуратури Дніпропетровської області від 28.02.2020 року №18-18вих.20, з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Так, судовим рішенням у справі № 160/12238/20 встановлено, зокрема, спору щодо відсоткового розміру заробітної плати для перерахунку пенсії на час звернення позивача у цій справі до суду не існувало.

Також у рішення зазначено, що відповідач ще не ухвалював рішення щодо перерахунку призначеної позивачу пенсії за вислугу років на виконання даного рішення суду, а тому відсутні підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині при здійсненні такого перерахунку будуть порушені.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.03.2021 року у справі № 160/12238/20 набрало законної сили 15.04.2021 року.

28 квітня 2021 року позивач звернувся до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області стосовно інформації про відсотковий розмір пенсії відносно заробітної плати та в якому розмірі здійснюється виплата пенсії після перерахунку.

За результатами розгляду звернення відповідачем надано відповідь від 20.05.2021 року № 16768-13372/Г-01/8-0400/21, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.03.2021 року у справі № 160/12238/20 головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області проведено перерахунок пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII на підставі довідки прокуратури Дніпропетровської області від 28.02.2020 року №18-18вих.20, якою визначено, що пенсія призначається в розмірі 60% від суми місячного (чинної) заробітної плати.

Не погоджуючись з проведено перерахунок пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII на підставі довідки прокуратури Дніпропетровської області від 28.02.2020 року №18-18вих.20 в розмірі 60% від суми місячного (чинної) заробітної плати, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладеним в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

Статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пунктом 6 статті 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Умови та порядок пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих Верховною Радою України відповідно до конституційних норм визначено на законодавчому рівні статтею 50-1 Закону "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ (далі Закон № 1789-ХІІ). Редакція зазначеної статті змінювалась.

Згідно з частиною першою статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ (у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Системний аналіз чинного законодавства свідчить про неперервність у позивача права на перерахунок пенсії з часу виходу на пенсію 27.02.2006 року до нинішнього часу, в тому числі і в період з 01.01.2015 до 13.12.2019. У цьому разі Закон України № 213-VІІІ від 02.03.2015 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" (далі - Закон № 213-VІІІ) жодного впливу на неперервність права на перерахунок пенсії працівникам прокуратури немає.

Закон України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ з 15 липня 2015 року частково втратив чинність у зв`язку з набранням чинності Законом України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ "Про прокуратуру" (далі - закон № 1697-VІІ). У новому Законі № 1697-VІІ, який є чинним і на сьогодні, відсутні будь-які відомості про скасування норм щодо пенсійного забезпечення прокурорів. Законодавчі зміни до пункту 5 розділу ІІІ "Прикінцеві положення" Закону № 213-VІІІ щодо поширення його дії на прийнятий пізніше Закон № 1697-VІІ також не вносилися.

Варта уваги правова позиція Верховного Суду, який у постановах від 26 червня 2018 року у справах №№ 212/6157/16-а, 686/17309/17 підкреслив, що аналіз положень пункту 5 Прикінцевих положень Закону № 213-VIII дає підстави для висновку, що ним скасовано діючі станом на 01 червня 2015 року норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначались відповідно до конкретного переліку законів, зокрема, і відповідно до Закону № 1789-ХІІ, який частково втратив чинність з 15 липня 2015 року у зв`язку з набранням чинності Законом № 1697-VIІ, який є чинним і на сьогодні. Статтею 86 Закону № 1697-VIІ визначено і на теперішній час регулюється питання забезпечення прокурорів і слідчих органів прокуратури України. До ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" законодавцем вносились зміни, зокрема у ч. 9, 15 згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 19 грудня 2017 року № 2249-VІІ, ч. 15 згідно із Законом України від 06 грудня 2016 року № 1771- VІІ, що додатково свідчить про чинність Закону України "Про прокуратуру".

Верховний Суд у пункті 23 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14.02.2018 у справі № 569/5531/16-а (провадження К/9901/15141/18) звертає увагу, що наведені зміни до законодавства не позбавляють позивача права на перерахунок пенсії, який був йому гарантований ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ при призначені пенсії.

Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 06.07.2016 в справі № 800/15163/16 зауважив, що "право на перерахунок пенсії надано позивачу з моменту призначення пенсії і на підставі діючого на той час законодавства, а тому не може бути обмежене чи скасоване при прийнятті нових законів чи інших нормативно-правових актів, оскільки це б суперечило ст. 22 Конституції України, яка є нормою прямої дії".

Враховуючи, що в пункті 5 розділу ІІІ "Прикінцеві положення" Закону № 213-VIIІ про скасування з 1 червня 2015 року норм щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" значно звужено і частково скасовано обсяг конституційних гарантій незалежності суддів як складової їхнього правового статусу, Конституційний Суд України своїм рішенням від 8 червня 2016 року № 4-рп/2016 визнав їх такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Суд вказує, що за правилами ч. 2 ст. 48 Закону України "Про Регламент Верховної Ради України" закони, постанови та інші акти Верховної Ради, що набрали чинності, скасуванню Верховною Радою не підлягають, вони можуть бути визнані Верховною Радою такими, що втратили чинність.

Таким чином, відсутні підстави вважати, що у зв`язку зі скасуванням норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Закону України "Про прокуратуру", з 01.06.2015 пенсії не призначаються і раніше призначені пенсії не перераховуються.

Відтак, посилання відповідача на статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII, як на підставу для відмови в проведенні перерахунку призначеної позивачу пенсії за вислугою років із розрахунку 90% складових заробітної плати без обмеження її граничного розміру є безпідставними.

У зв`язку з прийняттям рішення Конституційним Судом України (другий сенат) щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 13 грудня 2019 року № 7-р (ІІ)/2019 суд вважає, що після прийняття цього рішення у держави виник додатковий обов`язок провести позивачу перерахунок пенсії у відповідності до частини 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" в редакції: "20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки".

Суд стверджує, що частиною 1 статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII в імперативній формі встановлено, що заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

За приписами абзаців 1 та 3 пункту 3, пункту 4 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ із змінами і доповненнями, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих положень кримінального процесуального законодавства" від 4 жовтня 2019 № 187-ІХ до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури.

За прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.

День початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур визначається рішеннями Генерального прокурора стосовно Офісу Генерального прокурора, усіх обласних прокуратур, усіх окружних прокуратур. Вказані рішення публікуються у газеті "Голос України".

Рішення про день початку роботи обласних прокуратур відсутнє, через що прокурори регіональних прокуратур отримують заробітну плату згідно з постановою № 657 від 30.08.2017 року "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури". У подальшому заробітна плата повинна була нараховуватись та виплачуватись прокурорам згідно із статтею 81 Закону України "Про прокуратуру".

Проте, Кабінет Міністрів України постановою від 11 грудня 2019 року № 1155 "Про умови оплати праці прокурорів" затвердив схеми посадових окладів прокурорів Офісу Генерального прокурора, обласних, окружних прокуратур та прирівняних до них прокуратур; надав право керівникам органів прокуратури в межах установленого фонду оплати праці установлювати прокурорам посадові оклади відповідно до затверджених цією постановою схем посадових окладів; надбавку за інтенсивність праці або за виконання особливо важливої роботи у розмірі до 100 відсотків посадового окладу; щомісячну надбавку за вислугу років за наявності стажу роботи; надбавку за виконання обов`язків тимчасово відсутнього прокурора, що перебуває на адміністративній посаді, або за вакантною адміністративною посадою; надбавку до посадових окладів державних експертів з питань таємниць та фахівців, які залучаються до підготовки рішень та висновків державних експертів з питань таємниць, у розмірі та порядку, що визначені законодавством; компенсацію за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці тощо.

Пунктами 6 та 7 постанови було встановлено, що для прокурорів, умови оплати праці яких затверджені цією постановою, не застосовуються умови оплати праці працівників органів прокуратури, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 р. № 505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" (Офіційний вісник України, 2012 р., № 44, ст. 1697; 2015 р., № 80, ст. 2668; 2017 р., № 72, ст. 2201) та зміна розмірів посадових окладів для працівників прокуратури, передбачених цією постановою, не є підставою для перерахунку пенсій, що призначені згідно із Законом України "Про прокуратуру".

Постанова офіційно опублікована в газеті "Урядовий кур`єр" від 16.01.2020 № 8 і з того дня набрала чинності.

При цьому, суд відзначає, що пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення зміни до пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади" щодо визначення розмірів посадових окладів та інших складових оплати праці, грошового забезпечення працівників правоохоронних та інших органів державної влади" від 20 грудня 2019 року № 422-IX установлено, що з 1 січня 2020 року норми і положення законів України, якими визначені розміри посадових окладів та інших складових оплати праці, грошового забезпечення працівників державних органів, крім Апарату Верховної Ради України, Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро України, Вищого антикорупційного суду, Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, Національного агентства з питань запобігання корупції, Рахункової палати та членів Центральної виборчої комісії, застосовуються в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Закон опублікований в офіційному виданні - газеті "Голос України" від 31.01.2020 - № 19 та набрав чинності 01.02.2020.

Тобто постанова Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1155 "Про умови оплати праці прокурорів" прийнята значно раніше, ніж Закон України "Про внесення зміни до пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади" щодо визначення розмірів посадових окладів та інших складових оплати праці, грошового забезпечення працівників правоохоронних та інших органів державної влади" від 20 грудня 2019 року № 422-IX.

Зазначаючи, що Україна є правовою державою (стаття 1 Конституції України), де існує сувора ієрархія нормативних актів, відповідно до якої постанови та інші рішення органів виконавчої влади мають підзаконний характер і не повинні викривляти сутність і зміст законів, Конституційний суд України в рішеннях від 19.06.2001 N 9-рп/2001, від 28.10.2009 № 28-рп/2009) та від 17.02.2010 N 6-рп/2010 акцентував увагу на тому, що органи державної влади зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а їхні нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (стаття 1, частина друга статті 8, частина друга статті 19 Основного Закону України), а Кабінет Міністрів України, керуючись у своїй діяльності законами при врегулюванні у своїх актах відповідних питань, не може змінювати, доповнювати чи розширювати зміст цих законів.

Відтак, положеннями пунктів 6 та 7 Постанови № 1155 фактично заблоковано реалізацію відповідних чинних положень Закону України "Про прокуратуру" стосовно перерахунку пенсій працівникам прокуратури.

Тим самим Кабінет Міністрів України вийшов за межі повноважень, встановлених статтями 81, 86 Закону України "Про прокуратуру", частиною 1 статті 49 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" і порушив вимоги частини 3 статті 17, частини другої статті 19, пункту 6 частини 1 статті 92, пункту 14 частини 1 статті 92, частини третьої статті 113 і частини першої статті 117 Конституції України.

Конституційний суд України 26 березня 2020 року ухвалив Рішення щодо відповідності Конституції окремого положення п.26 розділу VI " Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України".

Конституційний Суд визнав неконституційним вказане окреме положення і вказав що заробітна плата прокурорів в розумінні статті 131-1 Основного Закону має визначатись виключно законом. Наділення Кабінету Міністрів повноваженнями встановлювати порядок і розміри заробітної плати прокурора запроваджує відмінне від статті 81 Закону нормативне регулювання заробітної плати прокурора.

Відтак Конституційний Суд вказав, що оскаржувані положення Кодексу спричиняють юридичну невизначенісь при застосуванні Кодексу та Закону, отже суперечать принципу верховенства права передбаченого статтею 8 Конституції України.

Адміністративний суд вирішуючи даний спір, керується правовими висновками Конституційного Суду України та визначає спосіб відновлення порушених прав позивача виходячи із принципу верховенства права закріпленому в Основному Законі Держави.

Крім того, суд враховує, що підпунктом "г" пункту 5 розділу "Гарантії, надані прокурорам для виконання їх функцій" Рекомендацій (2000) 19 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо ролі прокуратури в системі кримінального правосуддя, ухвалених Комітетом Міністрів Ради Європи на 724 засіданні заступників міністрів 6 жовтня 2000 року встановлено, що "держава повинна вжити заходів, щоб "необхідні умови для служби реryлювалися законом, такі як заробітна платня, перебування на посаді і пенсія, беручи до уваги важливість роботи прокурорів, а також відповідний вік виходу на пенсію".

У цьому зв`язку суд визнає факт грубого порушення конституційного права позивача на соціальний захист, пенсійне забезпечення і перерахунок пенсії через прийняття Кабінетом Міністрів України неконституційної постанови від 11 грудня 2019 року № 1155 "Про умови оплати праці прокурорів".

Суд наголошує, що відповідно до вимог ч. ч. 1, 12, 18 ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якою особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком. Вказані норми спеціального закону не передбачають для пенсіонера органів прокуратури обов`язку надавати органам пенсійного фонду лише довідку встановленої форми про заробітну плату для перерахунку пенсії.

Велика Палата Верховного Суду не погодилась з доводами відповідача в касаційній скарзі, що позивач не подав суду належний розрахунок позовних вимог, внаслідок чого суд самостійно розрахував суму, яку стягнув з відповідача, та в пункті 30 постанови від 03 липня 2019 року в справі № 676/1557/16-ц (провадження № 14-197 цс 19) зауважила, "що позивач розрахував розмір позовних вимог так, як вважав за можливе, виходячи з його досвіду та знань. Натомість суд, застосовуючи норми права, оцінює наданий йому позивачем розрахунок і перевіряє його правильність, зокрема, вчиняє арифметичні дії, спрямовані на встановлення суми, яку слід стягнути згідно з тими нормами, які регулюють спірні правовідносини. Отже, зазначений довід відповідача є необґрунтованим".

Між тим, приписами частин 5 та 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Постановою Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі № 360/1428/17 (адміністративне провадження № К/9901/17860/18) передбачено, що дія положень Закону України від 24 грудня 2015 року № 911-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" щодо визначення максимального граничного розміру пенсії (обмеження) застосовуються до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року (п.2 Прикінцевих положень цього Закону).

Отож, всі зміни до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру", які були внесені (прийняті) після призначення позивачу пенсії у лютому 2006 року, зокрема, щодо зменшення пенсії у відсотках, обмеження граничного розміру пенсії, умов та порядку перерахунку пенсії тощо не можуть бути застосовані при перерахунку пенсії, а виключно при призначенні пенсії працівникам прокуратури.

У постанові від 10 грудня 2013 року в справі № 21-348а/13 Верховний Суд України підкреслив, що "при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а тому дійшов такого правового висновку: внесені Законом № 3668-VІ зміни до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення. Крім того, вирішуючи питання про застосування цього Закону в часі, колегія суддів виходить із того, що згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод".

Згідно з частиною 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини.

Відтак, при перерахунку пенсії позивачу має застосовуватись норма, яка визначає розмір пенсії у відсотках без обмеження її граничного розміру, що діяла на момент призначення пенсії. Оскільки пенсія позивачу була призначена у 2006 році, відповідач не вправі обмежувати пенсію позивача максимальним розміром.

У статті 22 Конституції України зазначено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Тлумачення словосполучення "звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина", що міститься в ч. 3 ст. 22 Конституції України Конституційний Суд України дав у рішенні від 22.09.2005 № 5-рп/2005 (справа про постійне користування земельними ділянками), згідно з яким "конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (частина друга), при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина третя). Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні діяльності визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними". При цьому Конституційний Суд України зазначив, що "загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена" (абзац 4 підпункту 5.2 пункту 5 мотивувальної частини).

За змістом частини 3 статті 22 Основного Закону вирішальним є розуміння словосполучення "при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів". Тобто оцінювати на відповідність нормам Конституції необхідно саме нові закони або внесені зміни до чинних законів. У даних спірних правовідносинах це стосується положень нового Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 № 76-VІІІ (далі - Закон № 76-VІІІ) про те, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України", які були імплементовані в тіло Законів України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ та № 1697-VІІ. Зіставляючи норми частини 18 статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ,частини 20 статті 86 № 1697-VІІ з одного боку та Закону № 76-VІІІ, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України з іншого боку, стає цілком очевидним, що останній закон ліквідує механізм перерахунку пенсії працівникам прокуратури і, відповідно позбавляє їх права на перерахунок пенсії, що є порушенням конституційних норм частини 3 статті 22 Основного Закону та статті 58 Конституції України, згідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Зокрема, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 09.02.1999 р. №1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини 1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Закріплений в Конституції України принцип неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів узгоджується з міжнародно-правовими актами, зокрема Міжнародним пактом про громадянські та політичні права (стаття 15), Конвенцією про захист прав і основних свобод людини (стаття 7).

Рішенням № 7-р(ІІ)2019 від 13 грудня 2019 року Конституційний Суд України не змінював законодавчого регулювання умов та порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури, яким пенсія призначена до 01.01.2015. Конституційний Суд лише підтвердив, що до даних спірних відносин мають застосовуватись положення статті 50-1 Закону №1789-ХІІ в редакції, чинній на час призначення пенсії. Цим рішенням врегулюваний порядок та умови перерахунку пенсії працівникам прокуратури, пенсія яким призначена після 01.01.2015, тобто набрання чинності Законом України від 28.12.2014 № 76-VІІІ "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України".

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема, працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Вирішуючи спір, суд враховує висновки Верховного Суду України, а саме пункт 19 Постанови Пленуму ВСУ від 13 червня 2007 року № 8 "Про незалежність судової влади", в яких роз`яснив, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод.

Відповідно до роз`яснень, наведених у пункті 2 Постанови Пленуму Верховною Суду України від 01 листопада 1996 року № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", оскільки Конституція України, як зазначено в статті 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати законність того чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції, у всіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення повинні ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Також, суд підкреслює про порушене відносно позивача право власності і що право на перерахунок пенсії належить до категорії прав, які підлягають також захисту згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Стаття 1 Першого протоколу передбачає: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права".

У Конституційному поданні від 22.01.2016 р. N 201-231/0/8-16 Верховний Суд України заначив, що "аналіз прецедентної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) дає підстави для формування позиції, що при вирішенні питань щодо порушення державами - учасницями Ради Європи положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї велика увага акцентується на дотриманні державою принципу "правомірних або законних очікувань" та захисту прав людини через призму цього принципу.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини як джерело права.

Пенсія, як гарантована щомісячна грошова виплата та вид соціального забезпечення, є джерелом існування, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Стаття 1 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, у редакції протоколів № 11 та № 14 (04.11.1950), визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Суханов та Ільченко проти України" (Заяви № 68385/10 та № 71378/10) від 26.06.2014 Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності.

У рішенні в справі "Філозофенко проти України" (№ 72954/11) від 9 січня 2020 року Європейським судом з прав людини констатовано порушення ст. 1 до Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на мирне володіння майном) у зв`язку з відмовою органів державної влади виплатити заявниці підвищену пенсію, визначену законом.

При прийнятті рішення суд приймає до уваги міркування Вищого адміністративного суду України, викладені в справі № К/800/4195/17, що "частиною вісімнадцятою статті 50-1 Закону № 1789 (в редакції, яка діяла на час призначення позивачу пенсії) передбачено, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій проводиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Стосовно позовної вимоги про виплату позивачу заборгованості з пенсії разово та однієї сумою, суд зазначає наступне.

Спосіб виконання дій, які має вчинити за рішенням суду суб`єкт владних повноважень, не визначений в спірних правовідносинах нормативно. У разі задоволення позову та набрання чинності рішенням суду про зобов`язання сплатити недоплачену частину пенсії перерахування недоплачених сум буде вважатися належним виконанням судового рішення, як у разі перерахування присудженої суми єдиним платежем, так і кількома платежами, а повним виконанням рішення суду буде сплата відповідачем всієї недоплаченої різниці.

З системного аналізу положень частини першої статті 2 та частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України в кореспонденції з приписами статті 6 Конституції України, якою закріплений принцип розподілу державної влади, вбачається, що суд не може перебирати на себе функції суб`єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта.

Кількість платежів у межах однієї суми коштів не порушує прав особи на соціальний захист у формі пенсійного забезпечення, адже метою судового захисту є спонукання владного суб`єкта до належного виконання адміністративних функцій у повному обсязі, що (у даному конкретному випадку) полягає у проведенні розрахунку за усією належною до одержання сумою пенсії. Отже, з огляду на зазначене, суд робить висновок про відсутність підстав для задоволення вимог позивача в частині зобов`язання відповідача здійснити виплату пенсії однією сумою в повному обсязі, разово.

Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, суд робить висновок, що відповідач не довів правомірності своїх дій, в той час як позивачем позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами, оспорюване рішення відповідача не відповідає критерію законності та обґрунтованості, відтак, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу адміністративного судочинства України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в загальному розмірі 400,00 грн., що документально підтверджується квитанцією від 14.06.2021 року № 0.0.2160371120.1.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 400,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 241-246, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задоволити частково.

Визнати протиправними дії головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, Код ЄДРПОУ 21910427) щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 " ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) в частині зменшення процентного розміру пенсії за вислугу років з 90% до 60% від місячної заробітної плати та застосування обмеження суми пенсії максимальним граничним розміром.

Зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, Код ЄДРПОУ 21910427) з 13 грудня 2019 року здійснити перерахунок пенсії та виплачувати пенсію ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) за вислугу років із врахуванням розміру 90% від суми місячної заробітної плати без застосування обмеження суми пенсії максимальним (граничним) розміром, згідно із довідкою прокуратури Дніпропетровської області від 28.02.2020 року №18-18вих.20, та виплатити з урахуванням раніше проведених виплат різницю суми між нарахованою після перерахунку та фактично отриманою пенсією.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) сплачені позивачем судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 400,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук