Рішення № 98729158, 31.05.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2021 року Справа № 160/2106/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кадникової Г.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправної та скасування податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки),

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДПС у Дніпропетровській області, відповідач) про сплату боргу (недоїмки) від 19.02.2020 №Ф-280867-55 У.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 19.02.2020 р. відповідачем винесено вимогу про сплату боргу (недоїмку) №Ф-280867-55 У, яка містить інформацію про заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску. Про існування оспорюваної вимоги позивач дізнався 26.10.2020 від бухгалтера КНП Кам`янської міської ради «Центр первинної медико-санітарної допомоги №3», куди була надіслана постанова державного виконавця від 23.10.2020 про примусове виконання вимоги про сплату боргу (недоїмку) №Ф-280867-55 У від 19.02.2020. Позивач вважає, що вимога є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки підстав для її винесення не було. Позивач зазначає, що як фізична особа-підприємець не здійснював підприємницьку діяльність, доходи не отримував та не подавав звітність, оскільки закінчив підприємницьку діяльність у березні 2011. Крім того, з 01.06.2020 і по теперішній час позивач перебуває у трудових відносинах з КНП Кам`янської міської ради «Центр первинної медико-санітарної допомоги №3», тобто є найманий працівником. З огляду на викладене, вимога від 19.02.2020 №Ф-280867-55 У є незаконною, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою суду від 17.02.2021р. позовну заяву залишено без руху на підставі ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України, зі встановленням строку для усунення виявлених недоліків.

На виконання ухвали суду, позивачем усунуті виявлені недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 09.04.2021р. позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

06.05.2021 року відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав, просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції зазначив наступне. Відповідно до даних інформаційної системи податкового органу позивач перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області (Кам`янська ДПІ) як фізична особа-підприємець та відповідно до п.4 ч.1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» є платником єдиного внеску. З 01 січня 2017 на підставі п.2 ч.1 ст. 7 та ч.5 ст. 8 Закону №2464 фізичні особи-підприємці на загальній системі оподаткування нараховують та сплачують єдиний внесок у розмірі 22% на суми доходу, отриманого від їх діяльності. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, в якому отримано дохід. Мінімальний розмір обов`язкового платежу прямо визначений Законом і не залежить від подання платником податків відповідної звітності, або здійснення нарахувань контролюючим органом. Станом на момент формування вимоги в інтегрованій картці платника по коду бюджетної класифікації 71040000 фізичної особи підприємця ОСОБА_1 рахувалась заборгованість в сумі 37788,74 грн. за період за 2017 рік - 4 квартал 2020 р. Станом на 26.04.2021 в ІКП ОСОБА_1 по коду бюджетної класифікації (71040000) обліковується недоїмка зі сплати єдиного внеску у розмірі 35281,13грн. з урахуванням стягнення в межах виконавчого провадження в березні 2021 на 2507,61грн. (04.03.2021 - 1128,55грн. та 31.03.2021 - 1379грн.). Вимога узгоджена, оскільки направлена засобами поштового зв`язку на адресу, вказану в реєстраційних даних платника. За таких обставин, відповідач зазначив, що оспорювана вимога прийнята на підставі, у межах та у спосіб, що передбачений законодавством, тому підстави для задоволення відстуні.

Також, відповідачем у відзиві заявлено клопотання про заміну Головного управління ДПС у Дніпропетровській області в порядку правонаступництва на належного відповідача - Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, як відокремлений підрозділ.

Розглянувши заявлене клопотання та подані до нього документи, суд вважає, що воно не підлягає задоволенню, оскільки відповідачем не надано доказів ліквідації Головного управління ДПС у Дніпропетровській області у встановленому законодавством порядку та спірне рішення винесено саме Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши наведені сторонами доводи, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за запитом до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань за реєстраційним номером облікової картки платника податків, зареєстрований як фізична особа-підприємець, дата запису: 03.03.2011, номер запису: 22230000000017159.

Станом на станом на час винесення оскаржуваної вимоги та звернення до суду із цим позовом відомості щодо припинення підприємницької діяльності позивача відсутні.

З трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 у період з 03.06.2013 по 13.02.2020 працював у КЗОЗ ДМР «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2 м. Дніпродзержинськ на посаді водія автотранспортних засобів (санітарних), назву якого змінено 17.07.2018 на Комунальне некомерційне підприємство Кам`янської міської ради «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2 (записи 25-29); з 14.02.2020 - і по теперішній час - на посаді водія автотранспортних засобів (санітарних) Комунального некомерційного підприємства Кам`янської міської ради «Центр первинної медико-санітарної допомоги №3 (запис 30).

Згідно із відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 03.11.2020 №61834 ОСОБА_1 за період з 2011 по 2 квартал 2020 протягом 2017-ІІ квартал 2020 отримував дохід від:

код ЄДРПОУ 37906554 - Комунальне некомерційне підприємство Кам`янської міської ради «»ЦЕНТР ПЕРВИННОЇ МЕДИКО-САНІТАРНОЇ ДОПОМОГИ №2»;

код ЄДРПОУ 34303996 - Первинна профспілкова організація Комунального некомерційного підприємства Кам`янської міської ради «ЦЕНТР ПЕРВИННОЇ МЕДИКО-САНІТАРНОЇ ДОПОМОГИ №2»;

код ЄДРПОУ 37906491 - Комунальне некомерційне підприємство Кам`янської міської ради «ЦЕНТР ПЕРВИННОЇ МЕДИКО-САНІТАРНОЇ ДОПОМОГИ №3»

код ЄДРПОУ 33984199 - Первинна профспілкова організація Комунального некомерційного підприємства Кам`янської міської ради «ЦЕНТР ПЕРВИННОЇ МЕДИКО-САНІТАРНОЇ ДОПОМОГИ №3»;

код ЄДРПОУ 37906491 - Комунальне некомерційне підприємство Кам`янської міської ради «ЦЕНТР ПЕРВИННОЇ МЕДИКО-САНІТАРНОЇ ДОПОМОГИ №3».

Згідно із відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 03.11.2020 №61834 ОСОБА_1 за період з 2011 та з 2017-ІІ квартал 2020 як підприємець дохід не отримував.

19.02.2020 року відповідачем на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 19.02.2020 року №Ф-280867-55, якою ОСОБА_1 визначено до сплати 29 293,44грн. недоїмки з єдиного внеску станом на 31.01.2020 року.

Відповідачем у відзиві зазначено, що сума недоїмки розраховується автоматично, загальна сума заборгованості з єдиного внеску на 26.04.2021 складає 35 281,13грн., що складається з наступного:

- за 2017 рік в сумі 8448,00грн., граничний строк сплати до 09.02.2018 року;

-1 квартал 2018 у сумі 2457,18грн., граничний строк сплати до 19.04.2018 року;

-2 квартал 2018 у сумі 2457,18грн., граничний строк сплати до 19.07.2018 року;

-3 квартал 2018 у сумі 2457,18грн., граничний строк сплати до 19.10.2018 року;

-4 квартал 2018 у сумі 2457,18грн., граничний строк сплати до 21.01.2019 року;

-1 квартал 2019 у сумі 2754,18грн., граничний строк сплати до 19.04.2019 року;

-2 квартал 2019 у сумі 2754,18грн., граничний строк сплати до 19.07.2019 року;

-3 квартал 2019 у сумі 2754,18грн., граничний строк сплати до 21.10.2019 року;

-4 квартал 2019 у сумі 2754,18грн., граничний строк сплати до 20.01.2020 року;

-1 квартал 2020 у сумі 2 078,12 грн., граничний строк сплати до 21.04.2020 року;

-2 квартал 2020 у сумі 1039,06 грн., граничний строк сплати до 20.07.2020 року;

-3 квартал 2020 у сумі 3178,12грн., граничний строк сплати до 19.10.2020 року;

- 4 квартал 2020 у сумі 3300,00грн., граничний строк сплати до 19.01.2021 року;

-1 квартал 2021 у сумі 2507,61грн. граничний строк сплати до 19.04.2021 року.

Копію вимоги від 19.02.2020 року №Ф-280867-55 направлено позивачу на адресу: АДРЕСА_1 , проте не вручено у зв`язку з тим, що поштове відправлення було повернуто відправнику з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».

Листом від 10.07.2020 за №68263/10/04-36-55-60-12 відповідачем було відправлено узгоджену податкову вимогу від 19.02.2020 №Ф-280867-55 У на суму 29293,44грн. для примусового виконання до Південного районного відділу ВДВС у м. Кам`янське Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).

Постановою державного виконавця Південного районного відділу ВДВС у м. Кам`янське Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 07.08.2020 відкрито виконавче провадження ВП №62745689 з примусового виконання вимоги від 19.02.2020 №Ф-280867-55 У.

Позивач, не погодившись із вимогою, подав скаргу до ДПС України, за наслідками розгляду якої прийнято рішення ДПС України від 20.11.2020 №33157/6/99-00-06-03-01-06, в якому зазначено, що оскаржувана вимога може бути предметом оскарження в адміністративному та судовому порядку.

Не погодившись з вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 19.02.2020 р. №Ф-280867-55 У, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України щодо відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», яким визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем.

Пункт 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дає визначення поняттю «працівник» - фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Пунктами 3 і 10 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI надано визначення поняттям:

застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок;

страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI до платників єдиного внеску віднесено фізичних осіб-підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення підприємницької діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом № 2464-VI не врегульовано.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці.

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою господарської діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ.

Саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць.

При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Отже, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

З урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Отже, особа, яка провадить господарську діяльність, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.

Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI, на якому наполягає ГУ ДПС у Дніпропетровській області, щодо необхідності сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Відповідного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 02.04.2020 року у справі №140/2475/19 (адміністративне провадження №К/9901/36616/19), від 23.01.2020 р. у справі №480/4656/18, від 27.11.2019 року у справі №160/3114/19 та у постанові від 04.12.2019 у справі №440/2149/19.

Відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Таким чином, з урахуванням наведеного, при вирішенні спору підлягають дослідженню обставини щодо: наявності у позивача статусу фізичної особи-підприємця; здійснення ним підприємницької діяльності та отримання ним доходу у періоді, за який податковим органом нарахований єдиний внесок; нараховування та сплати роботодавцем за позивача, як за застраховану особу, єдиного внеску в розмірі не меншому мінімального страхового внеску на місяць.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву зазначено, що заборгованість (недоїмка) зі сплати єдиного внеску сформована позивачу за його несплату за 2017-2020 роки, а саме: за 2017 рік в сумі 8448,00грн., 1 квартал 2018 у сумі 2457,18грн., 2 квартал 2018 у сумі 2457,18грн., 3 квартал 2018 у сумі 2457,18грн., 4 квартал 2018 у сумі 2457,18грн., 1 квартал 2019 у сумі 2754,18грн., 2 квартал 2019 у сумі 2754,18грн., 3 квартал 2019 у сумі 2754,18грн., 4 квартал 2019 у сумі 2754,18грн., 1 квартал 2020 у сумі 2 078,12 грн., 2 квартал 2020 у сумі 1039,06 грн., 3 квартал 2020 у сумі 3178,12грн., 4 квартал 2020 у сумі 3300,00грн., 1 квартал 2021 у сумі 2507,61грн.

Водночас, матеріалами справи не встановлено те, що у спірний період позивач, маючи статус фізичної особи-підприємця, здійснював підприємницьку діяльність та отримував дохід від такої діяльності у періоді, за який податковим органом нарахований єдиний внесок.

Відповідачем зворотнього не доведено.

Разом з цим, матеріалами справи підтверджено, у період з 2017 по 2020 позивач перебував у трудових відносинах.

Так, з трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 у період з 03.06.2013 по 13.02.2020 працював у КЗОЗ ДМР «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2 м. Дніпродзержинськ (назву якого змінено 17.07.2018 на Комунальне некомерційне підприємство Кам`янської міської ради «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2 (записи 25-29); та у період з 14.02.2020 і по теперішній час - в Комунальному некомерційному підприємстві Кам`янської міської ради «Центр первинної медико-санітарної допомоги №3 (запис 30).

Відсутність доходу у позивача від підприємницької діяльності за період 2017 - ІІ квартал 2020 підтверджується відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 03.11.2020 №61834 за період з 2011 по 2 квартал 2020.

Крім того, згідно із Відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків ОСОБА_1 за період з 2011 по 2 квартал 2020 протягом 2017-ІІ квартал 2020 отримував дохід лише від: код ЄДРПОУ 37906554 Комунального некомерційного підприємства Кам`янської міської ради «»ЦЕНТР ПЕРВИННОЇ МЕДИКО-САНІТАРНОЇ ДОПОМОГИ №2»; код ЄДРПОУ 34303996 - Первинної профспілкової організації Комунального некомерційного підприємства Кам`янської міської ради «ЦЕНТР ПЕРВИННОЇ МЕДИКО-САНІТАРНОЇ ДОПОМОГИ №2»; код ЄДРПОУ 37906491 - Комунального некомерційного підприємства Кам`янської міської ради «ЦЕНТР ПЕРВИННОЇ МЕДИКО-САНІТАРНОЇ ДОПОМОГИ №3», код ЄДРПОУ 33984199 - Первинної профспілкової організації Комунального некомерційного підприємства Кам`янської міської ради «ЦЕНТР ПЕРВИННОЇ МЕДИКО-САНІТАРНОЇ ДОПОМОГИ №3» та код ЄДРПОУ 37906491 - Комунального некомерційного підприємства Кам`янської міської ради «ЦЕНТР ПЕРВИННОЇ МЕДИКО-САНІТАРНОЇ ДОПОМОГИ №3».

Відповідачем доказів щодо отримання позивачем інших доходів, ніж від трудової діяльності як найманим працівником, суду не надано.

Згідно з підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи Серков проти України (заява № 39766/05), Щокін проти України (заяви №№ 23759/03 та 37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.

Законом №2464-VI не врегульовано відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та здійснення підприємницької діяльності. Проте із системного аналізу його норм вбачається, що єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Вказана мета досягається шляхом регулярної сплати мінімального страхового внеску.

Таким чином, в розумінні Закону №2464-VI позивач у спірний період є застрахованою особою і єдиний внесок за нього у період, за який винесена спірна вимога, нараховував та сплачував роботодавець, що виключає обов`язок зі сплати єдиного внеску позивачем ще як особою, що зареєстрована як фізична особа-підприємець.

Нарахування ж ЄСВ позивачу у спірний період (2017-2020 роки) як фізичній особі-підприємцю, без доказів здійснення ним підприємницької діяльності та отримування доходу від такої діяльності, та при одночасному перебуванні позивача у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо позивачем та його роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

При цьому, факт перебування особи на обліку в податковому органі не змінює вищенаведених висновків, оскільки взяття на облік осіб, в тому числі юридичних або самозайнятих, здійснюється контролюючим органом незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.

З огляду на викладене, вимога про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 19.02.2020 №Ф-280867-55 У є протиправною та підлягає скасуванню.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд вважає, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено правомірності своїх дій щодо прийняття оскаржуваної вимоги про сплату боргу позивачу.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа, тому судові витрати з оплати судового збору в розмірі 908,00 грн. підлягають стягненню на користь позивача з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст.9, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправної та скасування податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки) - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 19.02.2020 №Ф-280867-55 У, винесену відносно ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ).

Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49000, м.Дніпро, вул.Сімферопольська, буд.17-а, код ЄДРПОУ 43145015) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) судові витрати з оплати судового збору у сумі 908,00грн. (дев`ятсот вісім гривень грн. 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Г. В.Кадникова