Рішення № 98729155, 30.04.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2021 року Справа № 160/4260/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кадникової Г.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування вимог,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправними та скасування вимог Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2018 та від 11.12.2019 за №Ф-6411-57-У.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем сформовано винесено вимоги про сплату боргу (недоїмку) № Ф-6411-57-У від 13.11.2018 та від 11.12.2019, які містять інформацію про заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску. Про вимоги дізнався 09.03.2021, коли їх отримав. Позивач вважає, що вимоги № Ф-6411-57-У від 13.11.2018 та від 11.12.2019 є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки підстав для їх винесення не було. На фізичну особу-підприємця норма про ЄСВ з «нульового доходу» не розповсюджується. Буквальний аналіз п.2 ч.1 ст.7 Закону України №2464 дає підстави зробити засновок, що «бездохідна» норма розповсюджується лише на тих платників ЄСВ, які мають за звітний період квартал, у свою чергу ФОП звітують по ЄСВ за результатами року (ч. 8 ст. 9 Закон №2464). Крім того, відповідачем не надано розрахунок санкцій відповідно до наказу від 20.04.2015 року за №449 «Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Розрахунок фінансової санкції на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів. Також, відповідач має право нарахувати ЄСВ на підставі: а) акту перевірки; б) звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів; в) бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до Закону нараховується внесок. Проте, позивач не подавав звітність, державний орган не проводив перевірку стосовно позивача, не випробовувались та не надавались до відповідача бухгалтерські та інші документи. Відомості з картки платника внеску та з реєстру не входять до переліку «інших документів», оскільки не підтверджують суми виплат (доходу). Такі відомості є підставою для призначення перевірки. Разом з цим, відповідачем також порушено строки обчислення боргу зі сплати ЄСВ, що мав бути зроблений в кінці календарного місяця (кварталу) у разі існування недоїмки зі сплати ЄСВ. З огляду на викладене, вимоги є незаконними, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою суду від 29.03.2021 позов прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено його розгляд проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

27.04.2021 року відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав, просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції зазначив наступне. Відповідно до даних інформаційної системи податкового органу позивач перебував на обліку в Криворізькій північній ДПС «Покровський район м. Кривий Ріг) з 15.03.2006 по 03.06.2019 та відповідно до п.4 ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» був платником єдиного внеску. Відповідно до ч.8 ст.9 Закону №2464 ФОП зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. В інтегрованій картці платника по коду бюджетної класифікації 71040000 ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) були відображені щоквартальні нарахування, на підставі яких винесено вимогу про сплату боргу(недоїмки) від 13.11.2018 року №Ф-6411-57 на суму 15819,54 грн.: за 1 квартал 2017 року у сумі 2112,00 грн.; за 2 квартал 2017 року у сумі 2112,00 грн.; за 3 квартал 2017 року у сумі 2112,00 грн.; за 4 квартал 2017 року у сумі 2112,00 грн.; за 1 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн.; за 2 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн.; за 3 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн. Також були відображені щоквартальні нарахування, на підставі яких винесено вимогу про сплату боргу(недоїмки) від 11.12.2019 року №Ф-6411-57 на суму 5211,36 грн.: за 4 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн.; за 1 квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн. Копію вимоги від 13.11.2018 року №Ф-6411-57 на суму 15819,54 грн. було надіслано позивачу на юридичну адресу: АДРЕСА_1 , рекомендованим листом с повідомленням про вручення. Керуючись пунктом 7 статті 13, абзацом 2 пунктом 4, пунктом 5 статті 25 Закону 2464, Законом України від 02.06.2016 року №1404-УІІІ «Про виконавче провадження» до Покровського відділу державної виконавчої служби направлено заяву від 15.04.2019 року №44678/10/04-36-57-60 щодо примусового стягнення боргу (недоїмки) з ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та вимоги від 13.11.2018 року №Ф-6411-57-У на суму 15819,54 грн., виконавче провадження №59144212, за яким з ОСОБА_1 стягнуто кошти у розмірі 15819,59 грн. Постанова про закінчення виконавчого провадження від 14.11.2019 року. Щодо вимоги від 11.12.2019 року №Ф-6411-57 на суму 5211,36 грн. відповідач зазначив, що її копію було надіслано позивачу у належний спосіб та отримано ним 24.01.2020 р., про підтверджується відповідною відміткою на поштовому повідомленні про вручення рекомендованого поштового відправлення. Внаслідок несплати суди боргу вимога була надіслана для примусового виконання до Покровського відділу державної виконавчої служби. В рамках виконавчого провадження №62402737 з ОСОБА_1 стягнуто кошти у розмірі 5211,36грн. (постанова про закінчення виконавчого провадження). Станом на теперішній час в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 заборгованість з ЄСВ відсутня. За таких обставин, відповідач вважає, що тому підстави для задоволення відсутні.

Також, відповідачем у відзиві заявлено клопотання про заміну Головного управління ДПС у Дніпропетровській області в порядку правонаступництва на належного відповідача -Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, як відокремлений підрозділ.

Розглянувши заявлене клопотання та подані до нього документи, суд вважає, що воно не підлягає задоволенню, оскільки відповідачем не надано доказів ліквідації Головного управління ДПС у Дніпропетровській області у встановленому законодавством порядку та спірне рішення винесено саме Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши наведені сторонами доводи, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за запитом до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань за реєстраційним номером облікової картки платника податків, на час винесення оскаржуваних вимог та звернення до суду із цим позовом відомості щодо ОСОБА_1 відсутні.

Згідно із обліковими даними податкового органу щодо позивача, ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 ) зареєстрований фізичною особою-підприємцем 14.03.2006, перебуває на обліку в ГУ ДПС у Дніпропетровській області (ГУ ДПС у Дніпропетровській області (Криворізька північна ДПІ)), дані про зняття з обліку - 03.06.2019 припинено, але не знято з обліку.

З трудової книжки НОМЕР_2 ОСОБА_1 у період з 19.06.2013 по 04.01.2018 працював водієм автотранспортних засобів 3 класу автоколони №3 автобази філії №2 ТОВ «Метінвест-Промсервіс» м. Кривий Ріг (запис 8); з 15.01.2018 по 31.09.2018 - слюсарем філії №2 ТОВ «Метінвест-Промсервіс» м. Кривий Ріг (запис 9); з 01.10.2018 по теперішній час - слюсарем цеху Центральний філії №2 ТОВ «Метінвест-Промсервіс» м. Кривий Ріг (запис 10).

Згідно з довідкою форми ОК-7 «Індивідуальні відомості про застраховану особу» від 04.02.2021 р. за періоди з 2013 по 2020, ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) у період 2017-2019 є найманим працівником та отримував заробітну плату у наступних страхувальників:

у 2017 році - код ЄДРПОУ 00191307 - Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат»;

у 2018 році - код ЄДРПОУ 00191307 - Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат»; код ЄДРПОУ 40511677 - філія №2 ТОВ «Метінвест-Промсервіс» м. Кривий Ріг;

у 2019 році - код ЄДРПОУ 40511677 - філія №2 ТОВ «Метінвест-Промсервіс» м. Кривий Ріг.

Відповідачем у відзиві зазначено, що сума недоїмки з ЄСВ розраховується автоматично, заборгованість з єдиного внеску за позивачем складалась з наступного:

за 1 квартал 2017 року у сумі 2112,00 грн.;

за 2 квартал 2017 року у сумі 2112,00 грн.;

за 3 квартал 2017 року у сумі 2112,00 грн.;

за 4 квартал 2017 року у сумі 2112,00 грн.;

за 1 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн.;

за 2 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн.;

за 3 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн.;

за 4 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн.;

за 1 квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн.

13.11.2018 року відповідачем на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2018 року №Ф-6411-57, якою позивачу визначено до сплати 15819,54грн. недоїмки з єдиного внеску.

Копію вимоги направлено позивачу на адресу: АДРЕСА_2 , згідно із повідомленням про вручення поштового відправлення, проте відправлення не було вручено, конверт повернувся відправнику з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».

Відповідачем супровідним листом від 15.04.2019 р. за вих.№ 44678/10/04-36-57-60 надіслано вимогу від 13.11.2018 року №Ф-6411-57 У разом із заявою про примусове виконання до Покровського відділу ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області.

17.05.2019 р. державним виконавцем Покровського відділу ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області відкрито виконавче провадження з примусового виконання вимоги від 13.11.2018 року №Ф-6411-57 У (ВП №59144212), яка надіслана в тому числі ОСОБА_1 як боржнику.

Постановою від 14.11.2019 р. у ВП №59144212 закінчено виконавче провадження з примусового виконання вимоги від 13.11.2018 року №Ф-6411-57 У про стягнення 15819,54грн., «рішення виконано в повному обсязі».

Також, матеріалами справи встановлено, що відповідачем на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.12.2019 року №Ф-6411-57, якою позивачу визначено до сплати 5211,36грн. недоїмки з єдиного внеску.

Копію вимоги направлено позивачу на адресу: АДРЕСА_2 , та вручено 24.01.2020 згідно із повідомленням про вручення поштового відправлення, що міститься в матеріалах справи.

Відповідачем супровідним листом від 09.06.2020 р. за вих.№ 55524/10/04-36-57-60 надіслано вимогу від 11.12.2019 року №Ф-6411-57 У разом із заявою про примусове виконання до Покровського відділу ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області.

25.06.2020 р. державним виконавцем Покровського відділу ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області відкрито виконавче провадження з примусового виконання вимоги від 11.12.2019 року №Ф-6411-57 У (ВП №62402737), яка надіслана в тому числі ОСОБА_1 як боржнику.

Постановою від 09.03.2021 р. у ВП №62402737 закінчено виконавче провадження з примусового виконання вимоги від 11.12.2019 року №Ф-6411-57 У про стягнення 5211,36грн., «рішення виконано в повному обсязі».

За даними ІТС «Податковий блок» самозайнятою особою ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 ), за 2017 - 2019 роки сплачено єдиного внеску, станом на 31.03.2021 заборгованість відсутня.

Позивач, не погодившись із вимогами № Ф-6411-57-У від 13.11.2018 та від 11.12.2019, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України щодо відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», яким визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем.

Пункт 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дає визначення поняттю «працівник» - фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Пунктами 3 і 10 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI надано визначення поняттям:

застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок;

страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI до платників єдиного внеску віднесено фізичних осіб-підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення підприємницької діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом № 2464-VI не врегульовано.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці.

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою господарської діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць.

При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Отже, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

З урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Отже, особа, яка провадить господарську діяльність, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.

В ході судового розгляду встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач у період з 14.03.2006 по 03.06.2019 був зареєстрований фізичною особою-підприємцем та був взятий на облік як платник ЄСВ; з 03.06.2019 р. припинено підприємницьку діяльність, проте не знятий з обліку.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву зазначено, що заборгованість (недоїмка) з єдиного внеску виникла за позивачем за її несплату за 2017-2019 роки, а саме: за 1 квартал 2017 року у сумі 2112,00 грн.; за 2 квартал 2017 року у сумі 2112,00 грн.; за 3 квартал 2017 року у сумі 2112,00 грн.; за 4 квартал 2017 року у сумі 2112,00 грн.; за 1 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн.; за 2 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн.; за 3 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн.; за 4 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн.; за 1 квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн.

Матеріалами справи підтверджено направлення позивачу оскаржуваних вимог.

Так, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2018 року №Ф-6411-57, якою позивачу визначено до сплати 15819,54грн. недоїмки з єдиного внеску, направлена позивачу на адресу: АДРЕСА_2 .

Згідно із повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи, поштове відправлення не було вручено, оскільки конверт повернувся відправнику з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».

Вимога про сплату боргу (недоїмки) від 11.12.2019 року №Ф-6411-57, якою позивачу визначено до сплати 5211,36грн. недоїмки з єдиного внеску, направлена позивачу на адресу: АДРЕСА_2 , та отримана позивачем 24.01.2020.

Суд зазначає, шо вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Вимога від 13.11.2018 року №Ф-6411-57 та вимога від 11.12.2019 року №Ф-6411-57 податковим органом були передані до Покровського відділу ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області на примусове виконання.

Протягом з 12.07.2019 по 25.11.2019 Покровським відділом ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області перераховано стягнуті кошти у розмірі 15819,54грн. в межах ВП №59144212 з примусового виконання вимоги №Ф-6411-57 У від 13.11.2018, які було зараховано в рахунок погашення боргу.

Постановою від 14.11.2019 у ВП №659144212 закінчено виконавче провадження з примусового виконання вимоги від 13.11.2018 року №Ф-6411-57 У про стягнення 15819,54грн., «рішення виконано в повному обсязі».

Також, 31.03.2021 Покровським відділом ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області перераховано стягнуті кошти у розмірі 5211,36грн. в межах ВП №6240273 з примусового виконання вимоги №Ф-6411-57 У від 11.12.2019, які було зараховано в рахунок погашення боргу.

Постановою від 09.03.2021 р. у ВП №62402737 закінчено виконавче провадження з примусового виконання вимоги від 11.12.2019 року №Ф-6411-57 У про стягнення 5211,36грн., «рішення виконано в повному обсязі».

Отже, податковий борг з єдиного внеску у позивача згідно з вимог від 13.11.2018 №Ф-6411-57 та від 11.12.2019 року №Ф-6411-57 У відсутній, оскільки у повному обсязі сплачений позивачем, що підтверджено відповідачем.

Доводи позивача про те, що на фізичну особу-підприємця норма про ЄСВ з «нульового доходу» не розповсюджується, а буквальний аналіз п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України №2464 дає підстави зробити засновок, що «бездохідна» норма розповсюджується лише на тих платників ЄСВ, які мають дохід за звітний період квартал, не враховуються судом.

Сплачуючи заборгованість за вимогами від 13.11.2018 №Ф-6411-57 та від 11.12.2019 року №Ф-6411-57 У позивач безумовно погодився з правомірністю нарахування ЄСВ за спірний період та прийняття вимог від 13.11.2018 №Ф-6411-57 та від 11.12.2019 року №Ф-6411-57.

З цим же підстав не враховуються і доводи позивача про процесуальні порушення з боку відповідача під час формування оскаржуваних вимог.

Враховуючи вищенаведене, слід дійти до висновку, про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог, у зв`язку із чим у задоволенні позову слід відмовити.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд зазначає, що позивачем не доведено та не підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, натомість відповідачем як суб`єктом владних повноважень доведено правомірність рішень, що оскаржуються.

Враховуючи, що оскаржувані вимоги реалізовані, сплачені позивачем в повному обсязі, відтак фактично не створюють для позивача обов`язків чи правових наслідків, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Приймаючи до уваги наведене у сукупності, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України в разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись ст.ст.9, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Г. В.Кадникова