Рішення № 98729088, 30.07.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2021 року ЛуцькСправа № 140/4721/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових-повідомлень рішень,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі – ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі – ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових-повідомлень рішень від 20.02.2020 № 0001483/2-5033-0316 на суму 2932, 11 грн; від 20.02.2020 № 0001483/1-5033-0316 на суму 3404,48 грн; від 20.02.2020 № 0001483-5033-0316 на суму 7921, 80 грн; від 20.02.2020 № 0001482-5033-0316 на суму 221,15 грн; від 21.04.2020 № 0015033-5033-0316 на суму 2974, 51 грн; від 21.04.2020 № 0015034-5033-0316 на суму 8879, 31 грн.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що податковий орган безпідставно здійснив нарахування позивачу суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки йому належать нежитлові будівлі, які використовуються за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції, а відтак в силу підпункту “є” підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 21.05.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та на підставі статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.

У відзиві на позов відповідач пред`явлені позовні вимоги заперечив, мотивуючи тим, що фізична особа ОСОБА_1 є власником об`єктів нерухомості, а саме: складу. Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, у тому числі його частка (підпункт 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України). Оскільки позивачем не надано жодних доказів щодо здійснення виробничої діяльності в даних приміщеннях, тому, об`єкт нерухомості, який на праві власності належить позивачу, навіть за наявності у нього статусу фізичної особи-підприємця, не підпадає під дію підпункту “є” підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований та перебуває на обліку в Володимир-Волинській ОДПІ ГУ Міндоходів у Волинській області як фізична особа-підприємець та відповідно до свідоцтва платника єдиного податку від 01.01.2012 здійснює господарську діяльність – виробництво інших меблів (КВЕД 36.14.0), лісопильне та стругальне виробництво (КВЕД 16.10), виробництво інших дерев`яних будівельних конструкцій (КВЕД 16.23), виробництво інших виробів з деревини (КВЕД 16.29), виробництво інших меблів (КВЕД 31.09), оптова торгівля меблями (КВЕД 46.47), роздрібна торгівля меблями (КВЕД 47.59).

Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 29.09.2008 № 20401136 за позивачем ОСОБА_1 зареєстровано склад площею 1063,9 кв.м «Б-1», що знаходиться за адресою, АДРЕСА_1 .

Також, згідно копії Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ОСОБА_1 належить 1/3 об`єкту нерухомого майна складу Б-1, загальною площею 1063,9 кв.м., що знаходиться за адресою, АДРЕСА_1 .

Податковими повідомленнями-рішеннями ГУ ДПС у Волинській області позивачу визначено податкове зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 20.02.2020 № 0001483/2-5033-0316 за 2016 рік на суму 2932, 11 грн; від 20.02.2020 № 0001483/1-5033-0316 за 2017 рік на суму 3404,48 грн; від 20.02.2020 № 0001483-5033-0316 за 2018 рік на суму 7921, 80 грн; від 20.02.2020 № 0001482-5033-0316 за 2018 рік на суму 221,15 грн; від 21.04.2020 № 0015033-5033-0316 за 2019 рік на суму 2974, 51 грн; від 21.04.2020 № 0015034-5033-0316 за 2019 рік на суму 8879, 31 грн.

Спірним у цій справі є питання правомірності нарахування податковим органом грошових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, власнику нежитлового приміщення, яке віднесене до будівель промисловості, та можливість застосування положень підпункту “є” підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України до будівлі, яка віднесена до будівель промисловості, та згідно правовстановлюючих документів, перебуває у власності фізичної особи та використовується у виробничому процесі.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Законом України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи” від 28.12.2014 № 71-VIII запроваджено новий місцевий податок, а саме - податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок, податок на майно, відмінне від земельної ділянки, та плата за землю.

За правилами підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підпункт 266.6.1. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України).

В силу вимог підпункту “є” підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема, виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Згідно пункту 30.1 статті 30 Податкового кодексу України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Положеннями підпункту 14.1.129-1. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, зокрема, що об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють серед іншого будівлі промислові та склади.

Зміст наведених положень дає підстави дійти правового висновку, що застосування підпункту “є” підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена Верховним Судом у постанові від 17.02.2020 у справі № 820/3556/17, якою сформовано новий правовий висновок, відмінний від сформованого у постанові Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 806/2461/17.

Як вбачається з копії технічного паспорту, виданого Волинським обласним бюро технічної інвентаризації, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяжень, витягів про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів про реєстрацію права власності та договору купівлі-продажу, нежитлова будівля, що належать позивачу, є виробничою будівлею.

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 № 507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Відповідно до вказаного Державного класифікатора будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу “Будівлі нежитлові” (група 125 “Будівлі промислові та склади” клас 1251 “Будівлі промисловості”).

Тобто, з урахуванням Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, нежитлові будівлі майстерні, що використовується для лісопильного та стругального виробництва, відноситься до будівель лісопильного та стругального виробництва КВЕД 16.10.

Також, 26.05.2014 Територіальним управлінням Держгірпромнагляду у Волинській області видано дозволи ФОП ОСОБА_1 на експлуатацію устаткування підвищеної небезпеки при виробництві меблів та виконання робіт підвищеної небезпеки при виробництві меблів, що відповідає видам його діяльності за КВЕД.

Таким чином, позивач використовував належні йому на праві власності нежитлові будівлі, які відносяться до будівель промисловості, за функціональним призначенням.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що податковим органом безпідставно здійснено нарахування позивачу суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки нежитлові будівлі, використовуються за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції, а тому в силу підпункту “є” підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

При цьому, суд не приймає до уваги твердження відповідача про те, що в межах спірних правовідносин не дотримано однієї з обов`язкових умов, які дозволяють застосування пункту “є” підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, а саме перебування об`єкту нерухомості у власності фізичної особи, а не промислового підприємства з посиланням на рішення Верховного Суду від 15.05.2018 у справі №806/2461/17.

В контексті зазначеного, суд звертає увагу відповідача на те, що Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у рішенні, ухваленому у справі №820/3556/17 (№ К/9901/23672/18), вирішила частково відступити від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 15.05.2018 (справа № 806/2676/17), який є аналогічним тому, на який покликається скаржник в апеляційній скарзі, що застосування підпункту “є” підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі дотримання двох обов`язкових умов, наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств, та сформувати новий правовий висновок, відповідно до якого визначити, що застосування підпункту “є” підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Водночас, стверджуючи про правомірність рішень про нарахування податкових зобов`язань, відповідачем не ставиться під сумнів віднесення належних позивачу на праві власності будівель до будівель промисловості.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 20.02.2020 № 0001483/2-5033-0316 на суму 2932, 11 грн; від 20.02.2020 № 0001483/1-5033-0316 на суму 3404,48 грн; від 20.02.2020 № 0001483-5033-0316 на суму 7921, 80 грн; від 20.02.2020 № 0001482-5033-0316 на суму 221,15 грн; від 21.04.2020 № 0015033-5033-0316 на суму 2974, 51 грн; від 21.04.2020 № 0015034-5033-0316 на суму 8879, 31 грн. є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 908,00 грн.

Керуючись статтями 241, 242, 243, 245, 246, 262, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові-повідомлення рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 20.02.2020 № 0001483/2-5033-0316, від 20.02.2020 № 0001483/1-5033-0316, від 20.02.2020 № 0001483-5033-0316, від 20.02.2020 № 0001482-5033-0316, від 21.04.2020 № 0015033-5033-0316 та від 21.04.2020 № 0015034-5033-0316.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області судові витрати в сумі 908,00 грн (дев`ятсот вісім гривень 00 коп).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська обл., м. Луцьк, Київський м-н, 4, код ЄДРПОУ 43143484).

Суддя Р.С. Денисюк