Рішення № 98728930, 03.08.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

03 серпня 2021 р. Справа № 120/3339/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Богоноса М.Б., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 в інтересах малолітнього ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в інтересах малолітнього ОСОБА_6 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Вінницький обласний військовий комісаріат про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

УСТАНОВИВ:

14.04.2021 у Вінницький окружний адміністративний суд надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 в інтересах малолітнього ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в інтересах малолітнього ОСОБА_6 (далі - позивачі) до Міністерства оборони України (далі - відповідач, Міністерство).

У позовній заяві позивачі просять:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача, оформлене протоколом № 170 від 17.12.2020 про відмову у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги;

- зобов`язати відповідача прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги передбаченої ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів сімей» відповідно до Порядку № 975 від 25.12.2013, у зв`язку із смертю внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, члена сім`ї ОСОБА_7 , в розмірі передбаченому ст. 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів сімей» у рівних частках.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачі зазначають, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер колишній військовослужбовець ОСОБА_7 , який звільнений із військової служби 12.07.2016.

Із посиланням на протокол № 624 від 21.09.2020 11 Регіональної військово - лікарської комісії позивачі зазначають, що смерть ОСОБА_7 пов`язана із захистом Батьківщини.

Вважаючи себе особами, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із смертю колишнього військовослужбовця, позивачі звернулися із заявою про призначення та виплату допомоги у розмірі передбаченому ст. 16-2 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

За результатом розгляду заяв Міністерством прийнято рішення оформлене протоколом № 170 від 17.12.2020 про відмову у призначенні та виплаті допомоги. Рішення мотивовано тим, що на момент смерті ОСОБА_7 не був військовослужбовцем, а його смерть настала в понад річний термін після звільнення з військової служби.

Позивачі із рішенням відповідача не погоджуються та з посиланням на ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зазначають, що визначальним при виплаті допомоги є не час який минув від моменту звільнення військовослужбовця до дня його смерті, а те, що причина смерті ОСОБА_7 пов`язана із виконанням обов`язків військової служби та захисту Батьківщини.

Ухвалою від 19.04.2021 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачам строк для усунення її недоліків.

19.04.2021 до суду надійшла заява представника позивачів для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 26.04.2021 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження.

Також ухвалою від 26.04.2021 залучено до участі у справі в процесуальному статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Вінницький обласний військовий комісаріат, витребувано за ініціативи суду додаткові докази та встановлено строк для подання учасниками справи заяв по суті справи.

12.05.2021 третьою особою подано витребувані докази - заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 в інтересах малолітнього ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в інтересах малолітнього ОСОБА_6 щодо виплати одноразової грошової допомоги із додатками до них та прийняте щодо заяви рішення, яке оформлене протоколом від 17.12.2020 № 170 про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги.

20.05.2021 відповідачем подано відзив на позовну заяву із проханням відмовити у задоволенні позову повністю.

У відзиві відповідач із посиланням на ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів сімей» просить врахувати, що позивачі не мають права на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки ОСОБА_7 був звільнений зі служби 12.07.2016, а його смерть настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто більше як через рік після звільненні зі служби.

Дата ухвалення рішення обумовлена, в тому числі, перебуванням судді у справі в період з 22.06.2021 по 12.07.2021 в щорічній відпустці на підставі Наказу від 02.06.2021 № 077-в/к.

Надавши оцінку аргументам учасників справи, що наведені у заявах по суті та дослідивши здобуті докази, суд встановив наступне.

У період із 24.04.2015 по 12.07.2016 ОСОБА_7 ( ОСОБА_7 ) проходив військову службу у зв`язку з призовом за частковою мобілізацією, що підтверджується копіями довідки № 2247 від 29.09.2020 та військового квитка НОМЕР_1 (а.с. 80, 82-83).

Із посвідчення серії НОМЕР_2 від 18.07.2016 встановлено, що ОСОБА_7 набув статусу учасник бойових дій (а.с. 28).

Із копії свідоцтва про смерть серія НОМЕР_3 від 31.05.2019 та лікарського свідоцтва про смерть № 323к від 21.11.2019 встановлено, що ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , причина смерті «гостра ішемічна хвороба серця, гостра серцева недостатність» (а.с. 31, 85).

Із витягу з протоколу засідання 11 Регіональної військово - лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв № 624 від 21.09.2020 встановлено, що захворювання та причини смерті ОСОБА_7 «пов`язані із захистом Батьківщини» (а.с. 81).

У зв`язку із смертю ОСОБА_7 позивачі звернулися до Вінницького об`єднаного міського військового комісаріату із заявами від 01.10.2020 з додатками та просили виплатити одноразову грошову допомогу у зв`язку із смертю військовослужбовця (а.с. 71-74).

До заяв долучено документи з метою підтвердження родинних зав`язків із ОСОБА_7 .

Із цих документів встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками померлого учасника бойових дій ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 від 10 березня 1982 року (а.с. 29)

У період з 02.09.2010 до 06.02.2012, ОСОБА_7 перебував у шлюбі з ОСОБА_5 , що розірваний на підставі рішення Замостянського районного суду м. Вінниці (а.с. 96).

Від шлюбу народилася дитина - сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 (а.с. 88).

20 вересня 2016 року ОСОБА_7 зареєстрував шлюб з ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_6 від 20 вересня 2016 року (а.с. 21).

Під час шлюбу народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_7 (а.с. 22).

Заяви позивачів із додатками до них 01.10.2020 Вінницьким об`єднаним військовим комісаріатом надіслані на адресу Вінницького обласного військового комісаріату (а.с. 75-76).

Згідно супровідного листа від 06.10.2020, Вінницький обласний військовий комісаріат надіслав документи позивачів до Міністерства оборони України для прийняття відповідного рішення (а.с. 77).

Рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги, оформленим протоколом від 17.12.2020 № 170, позивачам відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги (а.с. 78).

Підставою для прийняття рішення від 17.12.2020 № 170 зазначено, що на час смерті ОСОБА_7 не був військовослужбовцем. В доповнення відповідач зіслався на те, що згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення соціального захисту військовослужбовців» від 06.09.2018 № 2522-VІІІ, виплата одноразової грошової допомоги членам сім`ї померлих осіб, звільнених з військової служби є можливою у тому випадку, якщо смерть настала протягом року після звільнення зі служби. Водночас, смерть ОСОБА_7 настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто понад річний термін після звільнення з військової служби (12.07.2016).

Не погоджуючись із рішенням від 17.12.2020 № 170 позивачі звернулися до суду із позовом про його скасування. Зазначають, що приймаючи рішення про відмову у призначенні допомоги відповідач помилково застосував норми Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та не врахував, що спірна одноразова грошова допомога виплачується не тільки у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання обов`язків військової служби чи в період її проходження, а й у разі смерті, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби незалежно від часу звільнення з військової служби.

Визначаючись щодо позовних вимог суд керується такими мотивами.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей регулюються Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон від 20.12.1991 № 2011-XII).

Правові відносини пов`язані із нарахуванням та виплатою одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), військовослужбовців унормовуються статтями 16 - 16-4 Закон від 20.12.1991 № 2011-XII. Зокрема стаття 16 Закону передбачає підстави виплати допомоги, ст. 16-1 - коло осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, ст. 16-2 - розмір одноразової грошової допомоги, а ст. 16-3 - порядок призначення і виплата одноразової грошової допомоги.

Згідно ч. 9 ст. 16-3 Закону від 20.12.1991 № 2011-XII, порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (далі - Порядок від 25.12.2013 № 975).

Спірні правовідносини виникли при наданні відповідачем оцінки підставам для призначення та виплати одноразової грошової допомоги. Тому ключовим питанням у цьому спорі є те, чи правильно Міністерством застосовано норми ст. 16 Закону від 20.12.1991 № 2011-XII при розгляді заяв позивачів.

Відповідно до п. 1-2 ч. 2 ст. 16 Закону від 20.12.1991 № 2011-XII (у редакції до внесення змін Законом від 06.09.2018 № 2522-VIII), одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:

1) загибелі (смерті) військовослужбовця (крім військовослужбовця строкової служби) під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби;

2) смерті військовослужбовця (крім військовослужбовця строкової служби), що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби.

Щодо застосування вказаної норми Верховним Судом у постанові від 06.02.2018 (справа № 761/18099/15-а) сформовано таку правову позицію:

«зі змісту вказаних норм вбачається, що допомога виплачується не тільки у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання обов`язків військової служби чи в період її проходження, а й у разі смерті, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби не залежно від часу звільнення з військової служби.

Визначальним є той факт, що військовослужбовець під час або у зв`язку з виконанням ним обов`язків військової служби захворів, внаслідок чого помер. Допомога у такому випадку призначається незалежно від того, чи була особа військовослужбовцем на час смерті. Факт наявності статусу військовослужбовця на час смерті має значення лише у випадку загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання обов`язків військової служби чи в період її проходження.

Суд зауважує, що цей правовий висновок Верховного Суду стосується застосування п. 1-2 ч. 2 ст. 16 Закону від 20.12.1991 № 2011-XII у редакції до внесення змін Законом від 06.09.2018 № 2522-VIII.

Однак, в подальшому, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення соціального захисту військовослужбовців» від 06.09.2018 № 2522-VIII (набрав чинності 13.10.2018) норми п. 1-2 ч. 2 ст. 16 Закону від 20.12.1991 № 2011-XII істотно змінено, внаслідок чого вони набули такого змісту:

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:

1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби;

2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби.

Нормою пункту 3 Порядку від 25.12.2013 № 975 передбачено, що у разі загибелі (смерті) військовослужбовця днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Із свідоцтва про смерть ОСОБА_7 встановлено, що датою його смерті є ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відтак, юридичним фактом, що є підставою виникнення у членів сім`ї, батьків та утриманців померлого військовослужбовця права на отримання одноразової грошової допомоги є подія смерті військовослужбовця, а днем виникнення права - дата смерті. Тому правила щодо призначення та виплати допомоги регулюються положеннями законодавства, яке було чинним саме на той момент.

Як зазначалося, станом на 30.05.2019 норма пункту 2 ч. 2 ст. 16 Закону від 20.12.1991 № 2011-XII діяла у редакції із урахуванням змін внесених законом від 06.09.2018 № 2522-VIII.

Системний аналіз цієї норми дає підстави для висновків, що виникнення права на одноразову грошову допомогу пов`язано із такими юридичними фактами:

По - перше - смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби;

По - друге - смерті військовослужбовця, що настала внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби;

По - третє - смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби.

У перших двох випадках йдеться про смерть діючих військовослужбовців.

У третьому випадку, підставою для призначення та виплати допомоги є смерть особи, звільненої з військової служби. Однак законодавець передбачив, що для виникнення права на допомогу необхідним є одночасне існування таких умов:

1) смерть особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення;

2) смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби.

Суд встановив, що ОСОБА_7 звільнено з військової служби 12.07.2016, а його смерть настала ІНФОРМАЦІЯ_1 . Отже, між датою звільнення зі служби та датою смерті минуло більше двох років, а тому одна із обов`язкових умов для призначення та виплати одноразової грошової допомоги не дотримана. Тому та обставина, що у витязі з протоколу засідання 11 Регіональної військово - лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв № 624 від 21.09.2020 встановлено, що захворювання та причини смерті ОСОБА_7 «пов`язані із захистом Батьківщини» не є підставою для призначення бажаної для позивачів допомоги, адже перша із двох обов`язкових умов для отримання допомоги не дотримана.

Щодо посилань представника позивачів на правовий висновок Верховного Суду в постанові від 06.02.2018 (справа № 761/18099/15-а) то суд їх оцінює критично, адже висновок Суду касаційної інстанції стосується застосування п. 1-2 ч. 2 ст. 16 Закону від 20.12.1991 № 2011-XII у редакції до внесення змін Законом від 06.09.2018 № 2522-VIII, тоді як до спірних правовідносин застосуванню підлягає норма закону текст якої із урахуванням змін, істотно змінився.

Враховуючи встановлені обставини та надану їм оцінку, суд дійшов висновку, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем правильно застосовано норми ч. 2 ст. 16 Закону від 20.12.1991 № 2011-XII. Висновки Міністерства про відсутність у позивачів права на оспорювану допомогу є правомірними. Тому, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення № 170 від 17.12.2020 про відмову у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги задоволенню не підлягають.

Як наслідок відсутні підстави і для задоволення позовних вимог зобов`язального характеру, адже такі є похідними від позовних вимог про скасування рішення.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову, сплачений позивачами судовий збір не підлягає стягненню із відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні вимог адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_8 );

Позивач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_9 );

Позивач: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_10 );

Позивач: ОСОБА_3 в інтересах малолітнього ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_10 );

Позивач: ОСОБА_5 в інтересах малолітнього ОСОБА_6 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_11 );

Відповідач: Міністерства оборони України (проспект Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022);

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Вінницький обласний військовий комісаріат (вул. Д. Галицького, 31, м. Вінниця, 21036, код ЄДРПОУ 08483713).

Суддя Богоніс Михайло Богданович