Рішення № 98728855, 16.07.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Вінниця

16 липня 2021 р. Справа №120/1786/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Крапівницької Н.Л.,

розглянувши письмово в місті Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом:

ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язати вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що 10.12.2020 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з заявою про здійснення перерахунок стажу робити за період з 10.12.1970 року по 30.06.1992 року у пільговому обчисленні - кожний рік роботи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі за 1 рік і 6 місяців, а також здійснення перерахунок та виплату донарахованої пенсії в зв`язку з обчисленням пільгового стажу з розрахунку один рік роботи в районах, прирівняних до Крайньої Півночі за один рік і 6 місяців. Однак, Головне управляння Пенсійного фонду України у Вінницькій області листом за №5785-5711/Б-02/8-0200/20 від 29.12.2020 року позивачу було відмовлено в перерахунку стажу та перерахунку і виплати пенсії в зв`язку з відсутністю договорів про роботу районах Крайньої Півночі. Вважаючи бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою від 10.03.2021 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в письмовому проваджені. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

У встановлений судом строк відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує щодо задоволення даного позову. Зокрема зазначає, що пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Водночас, пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, письмового трудового договору, довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами. При цьому, пільгове обчислення стажу роботи проводиться на підставі документів (трудової книжки, копії трудового договору, довідок та інших документів), які підтверджують право на ті пільги, які були встановлені для працюючих в районах Крайньої Півночі чи в місцевостях, прирівняних до цих районів.

Вказує, що оскільки в матеріалах пенсійної справи позивача відсутні трудові договори про роботу в районах та місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі, зарахувати позивачу період роботи з 10.12.1970 року по 01.01.1991 року в пільговому обчисленні відсутні законні підстави.

Що стосується періоду роботи з 02.01.1991 року по 30.06.1992 року, то зазначаємо, що чинним законодавством не передбачено включення районного коефіцієнту за роботу в районі Крайньої Півночі чи місцевості прирівняній до районів Крайньої Півночі.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що відповідно до записів трудової книжки та архівних довідок вих. №73 від 11.12.1987 року, вих. №94 від 23.06.1992 року, вих. №47 від 04.06.1993 року, вих. №51 від.19.05.1992 року, вих. №274/6с від 06.1992 року, вих. №257 від 31.03.1999 року, вих. №2/16528 від 28.10.2004 року, вих. №Б-6 від 28.06.2007 року, позивач у періоди з 10.12.1970 року по 30.06.1992 року працював повний робочий день в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі (а.с. 12-28).

10.12.2020 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з заявою про здійснення перерахунок стажу робити за період з 10.12.1970 року по 30.06.1992 року у пільговому обчисленні - кожний рік роботи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі за 1 рік і 6 місяців, а також здійснення перерахунок та виплату донарахованої пенсії в зв`язку з обчисленням пільгового стажу з розрахунку один рік роботи в районах, прирівняних до Крайньої Півночі за один рік і 6 місяців.

Розглянувши звернення позивача Головне управляння Пенсійного фонду України у Вінницькій області листом за № 5785-5711/Б-02/8-0200/20 від 29.12.2020 року відмовило в перерахунку стажу та перерахунку і виплати пенсії в зв`язку з відсутністю договорів про роботу районах Крайньої Півночі.

Не погоджуючись з такою бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Це ж положення міститься у пункті 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637.

Відповідно до пункту 5 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген, зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.

Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року №148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі"".

За приписами наведеної норми пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.

У пункті 7 Інструкції про порядок надання пільг особам, що працюють в районах Крайньої Півночі та в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженої Постановою Державного Комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати та Президії ВЦРПС від 16 грудня 1967 року №530/П-28, зазначено, що трудові договори на визначений термін, тобто письмові договори, укладаються тільки тими підприємствами і організаціями, які розміщені в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до таких районів.

Судом встановлено, що позивач у період з 10.12.1970 по 01.01.1991 року працював місті Мирний, Плесецького району, Архангельської області.

Відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР від 10 листопада 1967 року №1029 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг осіб, що працюють у районах Крайньої Півночі та у місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі», Архангельська область прирівняна до районів Крайньої Півночі.

Підпунктом д пункту 5 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» передбачено, що робітникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей держави, на умовах укладення ними трудових договорів на роботу в цих районах на строк 5 років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки, надавати додаткові наступні пільги: зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців при обчисленні стажу, який дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності. Пільги, які передбачені цією статтею, надаються також особам, які прибули в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за власним бажанням і які уклали строковий договір про роботу в цих районах.

Згідно з пунктом 3 постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі»» працівникам, які користуються в даний час пільгами, кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, до 1 березня 1960 року зараховувати за два роки роботи при розрахунку стажу для отримання пенсії за віком, по інвалідності і за вислугу років, а після 1 березня 1960 року - за один рік і шість місяців роботи при обрахуванні стажу для отримання пенсії за віком і по інвалідності.

Судом встановлено з матеріалів справи, відповідно до записів трудової книжки та архівних довідок вих. №73 від 11.12.1987 року, вих. №94 від 23.06.1992 року, вих. №47 від 04.06.1993 року, вих. №51 від.19.05.1992 року, вих. №274/6с від 06.1992 року, вих. №257 від 31.03.1999 року, вих. №2/16528 від 28.10.2004 року, вих. №Б-6 від 28.06.2007 року, позивач у періоди з 10.12.1970 року по 30.06.1992 року працював повний робочий день в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі (а.с. 12-28)

Вказаний стаж роботи позивача підтверджується відповідними записами у його трудовій книжці з посиланням на дату та номер наказів про прийняття, звільнення та записом про місцезнаходження підприємств, на яких він виконував роботи, архівними довідками.

Твердження відповідача про те, що обов`язковою умовою надання пільг при обчисленні стажу роботи в районах Крайньої Півночі один рік роботи за один рік 6 місяців є наявність письмового трудового договору про роботу у вказаній місцевості, не ґрунтується на законі, оскільки з огляду на приписи пункту 5 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», згідно до якої пільгове обчислення страхового стажу проводиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.

Тобто, наявність письмового трудового договору не є виключною і єдиною підставою для пільгового обчислення страхового стажу і вказана норма надає особі можливість надавати вказані документу за її вибором.

Аналогічного висновку дійшла колегія Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду в постанові від 19 вересня 2019 року (справа №348/2208/16-а, провадження №К/9901/32412/18), постанові від 14 листопада 2019 року у справі №265/6105/16-а адміністративне провадження №К/9901/44953/18.

Крім того, Верховний Суд вже висловив правову позицію з цього питання, так, у постанові від 03 липня 2018 року (справа № 302/662/17-а) зазначив, що для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані або трудова книжка або письмовий трудовий договір або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Аналогічна позиція викладена також Верховним Судом у Постанові від 18 червня 2020 року справа №537/1415/17 адміністративне провадження №К/9901/22807/18.

Тобто, достатньо одного із перерахованих документів, а не їх сукупність.

Що стосується визначення трудового стажу, відпрацьованого в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, після 1 січня 1991 року, то Законами України «Про пенсійне забезпечення» і «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не передбачено пільг при його обчисленні.

Не йдеться про пільгове обчислення такого стажу в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, Тимчасовій угоді між Урядом України і Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, в галузі пенсійного забезпечення від 15 січня 1993 року та затвердженому відповідно до Тимчасової угоди Порядку переведення і виплати пенсій (постанова правління Пенсійного фонду від 07.08.1996 р. № 10-3).

За наведених обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зарахування в пільговому обчисленні стажу роботи позивача після 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі і в прирівняних до них місцевостях, відтак позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду у вищевказаній постанові від 19 вересня 2019 року (справа №348/2208/16-а, провадження №К/9901/32412/18).

Судом встановлено з матеріалів справи, що позивач звертався до Пенсійного фонду із заявою в якій ставив питання про зарахування його трудового стажу за спірні періоди в пільговому обчисленні, а саме один рік шість місяців за один рік роботи у місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Однак, відповідач не врахував того, що позивач має право на пільгове обчислення стажу за час роботи в місцевості прирівняної до районів Крайньої Півночі і відмовив йому у зарахуванні стажу як пільгового.

Суд також звертає увагу відповідача, що Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у своїй постанові в справі № 748/696/17 від 27.11.2019 зазначив, що відповідно до п. 4.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою, яка є додатком до вказаного порядку.

При ухваленні даного рішення, судом враховано правові висновки Верховного Суду, відомості трудової книжки під час роботи позивача в районі Крайньої Півночі та у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, а тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зарахування до пільгового трудового стажу позивача періоду з 10.12.1970 по 01.01.1991.

Перевіривши юридичну, та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд відповідно до частин першої та третьої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

У Конституції України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні - в соціальній і правовій державі, в якій визнається і діє принцип верховенства права (статті 1, 3 та 8).

Основний Закон Держави встановлює, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на їх забезпечення, зокрема, у старості та в інших випадках, передбачених законом; це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків фізичних та юридичних осіб, бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (стаття 46).

Конституція України містить імперативну норму, згідно з якою громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом; не може бути привілеїв чи обмежень, зокрема, за ознаками місця проживання або іншими ознаками (стаття 24).

Юридична природа соціальних виплат, в тому числі пенсій, розглядається ЄСПЛ не лише з позицій права власності, але й пов`язує з ними принцип захисту "законних очікувань" (reasonableexpectations) та принцип правової визначеності (legalcertainty), що є невід`ємними елементами принципу правової держави та верховенства права: Справа "Суханов та Ільченко проти України" - якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є чинний Закон, який передбачає таке право, або є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (Заява №68385/10 та №71378/10, пункт 35).

У контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції об`єктами права власності можуть бути у тому числі легітимні очікування та майнові права (PineValleyDevelopmentsLtdandOthers v. Ireland), заява №12742/87; ухвала ЄСПЛ від 13 грудня 1984 року щодо прийнятності заяви S. v. theUnitedKingdom, № 10741/84)

Тобто, коли соціальна чи інша подібна виплата закріплена законом, вона має виплачуватися на основі чітких і об`єктивних критеріїв і якщо людина очевидно підходить під ці критерії - це породжує у такої людини виправдане очікування в розумінні статті 1 Першого протоколу.

Відтак, є підстави стверджувати про наявність "законних сподівань" у особи при призначенні пенсії, оскільки останні підпадають під дію статті 1 Першого протоколу, при умові наявного "чіткого і недвозначного" закону, який гарантує право на отримання пенсії у визначеному розмірі та у встановлені строки.

З урахуванням викладеного, та керуючись принципом верховенства права суд дійшов висновку, що для належного захисту порушених прав позивача позовні вимоги слід задовольнити частково шляхом визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не зарахування позивачу в пільговому обчисленні трудовий стаж в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях за період з 10.12.1970 року по 01.01.1991 року, та зобов`язати відповідача зарахувати позивачу стаж роботи за період з 10.12.1970 року по 01.01.1991 року в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі на пільгових умовах, а саме один рік роботи у вказаний період часу у районі Крайньої Півночі, за один рік та шість місяців.

Також, позивач в прохальній частині позовної заяви просить суд вирішити процесуальне питання щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.

Відповідно до ч.1 ст.382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, встановлення судового контролю за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі - шляхом зобов`язання його подати у встановлений судом строк звіт про його виконання є правом суду, який ухвалив судове рішення, а не його обов`язком.

У даному ж випадку, суд не бачить підстав для окремого встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, наголошуючи при цьому, що, відповідно до частин 2-3 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).

Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Питання про розподіл судових витрат вирішується судом відповідно до ст.139 КАС України.

Керуючись статтями 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області у зарахуванні до стажу роботи ОСОБА_1 періоду з 10.12.1970 року по 01.01.1991 року в районі Крайньої Півночі на пільгових умовах, із розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 період з 10.12.1970 по 01.01.1991 в районі Крайньої Півночі на пільгових умовах, із розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців, здійснити перерахунок та виплату пенсії із урахуванням виплачених сум.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908,00 грн (дев`ятсот вісім гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду у Вінницькій області.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , тел. НОМЕР_2 ).

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7. м. Вінниця, 21100, Код ЄДРПОУ-13322403, тел. \0432\ 66-05-17 тел. факс \0432\66-02-95).

Суддя підпис Крапівницька Н. Л.

Згідно з оригіналом

Суддя

Секретар