Рішення № 98728816, 02.08.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

02 серпня 2021 р. Справа № 120/4035/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Чернюк Алли Юріївни, розглянувши у письмовому проваджені в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення (Правобережне) Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради, Вінницької обласної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення (Правобережне) Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю, на думку позивача, рішення Комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї (далі також – Комісія), яке оформлене у вигляді протоколу №2 від 24.03.2021 року.

В обґрунтування позову зазначив, що рішення відповідача є протиправним, оскільки Комісією безпідставно не були враховані документи, що підтверджують правомірність отримання позивачем статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, тому підлягає скасуванню. На переконання позивача, ним було надано достатньо письмових доказів, в тому числі пояснення свідка, які підтверджують участь ОСОБА_1 у ліквідації наслідків аварії. На підставі викладеного просив задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 26.05.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою також залучено до участі у справі в якості співвідповідача Вінницьку обласну державну адміністрацію.

10.06.2021 року представником Вінницької обласної державної адміністрації до суду подано відзив на позовну заяву, в якому він просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що надані позивачем документи були розглянуті на засіданні Комісії від 24.03.2021 року та прийнято рішення про відсутність правових підстав для підтвердження позивачу статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, оскільки не підтверджено факт виконання ним робіт у зоні відчуження. На переконання відповідача, у Комісії відсутні правові підстави надання позивачу статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС на підставі поданих ним документів, тому вважає даний позов необґрунтованим та просить суд відмовити в його задоволенні.

14.06.2021 року до суду надійшов відзив Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради, представник якого не погоджується з позовними вимогами, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на те, що надані позивачем документи на дають змоги достовірно встановити факт його безпосередньої участі в будь-яких роботах, пов`язаних із усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках. Крім того, вказує на те, що Департамент соціальної політики Вінницької міської ради, в межах компетенції, вчинив всі необхідні та передбачені чинним законодавством дії для забезпечення реалізації позивачем права на визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, діяв в межах повноважень та на підставі норм чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

10.03.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Управління соціального захисту населення (Правобережне) Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради щодо встановлення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

15.03.2021 року виконавчим комітетом Вінницької міської ради до Департаменту соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної державної адміністрації направлено подання вих. № 01-00-008-14820 на видачу ОСОБА_1 посвідчення громадянина, постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи, для затвердження відповідного посвідчення.

24.03.2021 року Комісією з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосування ядерної зброї, після розгляду матеріалів справи ОСОБА_1 щодо визначення відповідного статусу, було прийнято рішення про відсутність правових підстав для підтвердження позивачу статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, про що викладно в Протоколі №2.

Не погоджуючись із таким рішенням суб`єкта владних повноважень позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі по тексту також - Закону № 796-ХІІ), постановою Кабінету Міністрів України №551 від 11 липня 2018 року "Деякі питання видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян" (далі по тексту також - Постанова № 551-2018-п), Порядком віднесення громадян із числа тих, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї або постраждали за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, до відповідних категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 грудня 1992 року №674 (далі по тексту також - Постанова № 674-92-п).

Закон України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

Згідно зі статтею 9 Закону №796-XII особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є:

1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків;

2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт;

4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.

Відповідно до статті 10 Закону №796-XII учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пп. 2, 3 частини 1 статті 14 Закону №796-XII для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження, зокрема: - з моменту аварії до 1 липня 1986 року - незалежно від кількості робочих днів; - з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів; - у 1987 році - не менше 14 календарних днів, а також потерпілі від Чорнобильської катастрофи;

учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали: - у зоні відчуження з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - від 1 до 5 календарних днів; - у зоні відчуження в 1987 році - від 1 до 14 календарних днів.

Згідно зі статтею 15 Закону №796-XII підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.

Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

Визначення рівнів забруднення, доз опромінення, відновлення їх шляхом розрахунку здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням відповідних державних органів та обласних державних адміністрацій.

Відповідно до частини 1 статті 65 Закону №796-XII учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частинами 3, 4 статті 65 Закону №796-XII посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій.

Частина 5 статті 65 Закону №796-XII визначає, що порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 10 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1992 № 501 (який втратив чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 №51), учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС посвідчення видаються на підставі одного з таких документів: а) посвідчення про відрядження в зону відчуження; б) військовий квиток і довідка командира військової частини про участь в ліквідації наслідків аварії в зоні відчуження; в) довідка про підвищену оплату праці в зоні відчуження (із зазначенням кількості днів і населеного пункту); г) рішення суду про встановлення факту перебування в зоні відчуження.

Згідно з пункту 10 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 20.01.1997 №51 (що був чинний до 25.07.2018 року), видача посвідчень провадиться: народним депутатам України, відповідальним працівникам Секретаріату Верховної Ради України, Адміністрації Президента України, Конституційного Суду України, Верховного Суду України, Вищого арбітражного суду України, Прокуратури України, Кабінету Міністрів України, а також керівникам центральних органів виконавчої влади, Фонду державного майна України, Антимонопольного комітету України, головам обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, працівникам підприємств і організацій, розташованих у зоні відчуження, - Мінпраці; іншим потерпілим і учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також дружині (чоловіку) або опікуну дітей померлого громадянина, смерть якого пов`язана з Чорнобильською катастрофою - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування за місцем проживання.

Посвідчення видаються: учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС на підставі одного з таких документів: а) посвідчення про відрядження в зону відчуження; б) військового квитка і довідки командира військової частини або архіву про участь у ліквідації наслідків аварії у зоні відчуження; в) довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження (із зазначенням кількості днів і населеного пункту).

Відповідно до пункту 11 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 № 551 (що набрав чинності 25.07.2018 року), посвідчення видаються уповноваженими органами за місцем проживання (реєстрації) особи на підставі рішень комісій з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, утворених уповноваженими органами (далі - регіональні комісії).

Посвідчення видаються: учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - на підставі одного з таких документів: - довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження із зазначенням кількості днів і населеного пункту, підтвердженої первинними документами (наказ чи розпорядження про відрядження до зони відчуження із зазначенням періоду роботи (служби) в зоні відчуження, особового рахунка, табеля обліку робочого часу, посвідчення про відрядження в зону відчуження з відміткою підприємства про прибуття та вибуття працівника, шляхових листів (за наявності), трудової книжки (у разі потреби); - довідки архівної установи про участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в зоні відчуження із зазначенням періоду служби (виконання робіт), днів виїзду на об`єкти або в населені пункти зони відчуження, у разі потреби - довідки командира військової частини, військового квитка, витягу з особової справи військовослужбовця, завіреного в установленому порядку.

Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що необхідною обставиною, з існуванням якої законодавець пов`язує наявність права особи на отримання статусу учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС, є наявність факту участі у роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Такий факт повинен підтверджуватись належними та допустимими доказами (документами), перелік яких зазначений в пункті 11 Порядку №551 та є вичерпним.

Звертаючись до відповідача з відповідною заявою, позивач стверджував, що він приймав участь у ліквідації аварії Чорнобильської катастрофи в період з травня по грудень 1986 року, а саме на будівництві об`єкту «пункту промивки і дезактивації рухомого складу по ст. Вільча».

Судом встановлено, що відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 дійсно був працівником Дорожньо-транспортного управління Південно-Західної залізниці, будівельно-монтажного потягу № 392 на посаді помічника машиніста дрезини АГМУ по 5 розряду з 30.05.1986 року по 28.08.1987 року, що підтверджено наказом на прийом від 29.05.1986 року № 47 та наказом на звільнення від 28.08.1987 року № 31.

Однак, документи, які підтверджують участь ОСОБА_2 в роботах з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а саме: довідки з архіву про участь у ліквідації наслідків аварії у зоні відчуження, довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження (зі зазначенням кількості днів і населеного пункту) в матеріалах справи відсутні.

Крім того, згідно листа Акціонерного товариства "Українська залізниця" філії "Енергоремтранс" виробничого підрозділу Вінницького будівельно-монтажного поїзду від 22.03.2019 року № 40, в архівних документах про перебування ОСОБА_1 у відряджені по станції Вільча Поліського району Київської області на будівництві об`єкту «пункт промивки і дезактивації рухомого складу по ст. Вільча» відсутня.

При цьому, згідно Постанови Кабінету Міністрів Української СРС від 23.07.1991 року №106 "Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" затверджено Перелік населених пунктів, які відносяться до зон відчуження.

Згідно вказаного Переліку населених пунктів, с. Вільча Поліського району Київської області віднесено до зони безумовного (обов`язкового) відселення, а не зони відчуження.

В межах зазначеного населеного пункту дійсно були розташовані пункти дезактивації техніки і санітарної обробки населення, як зазначає позивач, але наданими документами не підтверджується той факт, що він працював саме на цих пунктах, або їх будівництві.

На переконання позивача, факт його перебування у відрядженнях на станції Вільча Поліського району Київської області підтверджується показами свідка ОСОБА_3 , який неодноразово перебував у відрядженнях у вказаному населеному пункті та зустрічав там ОСОБА_1 .

Враховуючи наявність відповідних письмових пояснень ОСОБА_3 в матеріалах справи, суд не вбачає підстав для виклику останнього в судове засідання для допиту, тому залишає вимогу позивача про виклик свідка без розгляду.

Надаючи оцінку наявним в матеріалах справи поясненням гр. ОСОБА_3 , суд зазначає наступне.

Так, згідно вказаних пояснень ОСОБА_3 стверджує, що позивач виконував роботи по будівництву пункту дезактивації рухомого складу Південно-Західної залізниці по станції Вільча в складі колійної бригади дрезини АГМУ з травня по грудень 1986 року.

Однак суд не може взяти відповідні пояснення, як такі, що підтверджують факт участі позивача у роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, оскільки такий факт повинен підтверджуватись належними та допустимими доказами (документами), перелік яких зазначений в пункті 11 Порядку №551 та є вичерпним. Вказаним переліком не передбачено, що покази свідків можуть слугувати належними та допустимими доказами, які підтверджують наявність факту участі у роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Враховуючи зазначене, суд вважає обґрунтованими доводи відповідачів, що надані позивачем документи на дають змоги достовірно встановити факт його безпосередньої участі в будь-яких роботах, пов`язаних із усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачі, як суб`єкти владних повноважень надали до суду достатні, беззаперечні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтується їх відзиви, і довели правомірність їх дій.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки підстав для встановлення позивачу статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС, на підставі поданих ним документів, не вбачається можливим, а оскаржуване рішення є правомірним.

Враховуючи відсутність судових витрат у даній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 );

Відповідач: Управління соціального захисту населення (Правобережне) Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради (код ЄДРПОУ: 38782790, адреса: вул. Соборна, 50, м. Вінниця, Вінницька область, 21050);

Відповідач: Вінницька обласна державна адміністрація (код ЄДРПОУ: 20089290, адреса: вул. Соборна, 70, м. Вінниця, Вінницька область, 21050).

Рішення в повному обсязі виготовлене: 02.08.2021 року, враховуючи терміни перебування головуючої судді у відпустці з 05.07.2021 року по 28.07.2021 року.

Суддя Чернюк Алла Юріївна