Рішення № 98728795, 02.08.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

02 серпня 2021 р. Справа № 120/4188/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Чернюк Алли Юріївни, розглянувши у письмовому проваджені в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Служби зовнішньої розвідки України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) з адміністративним позовом до Служби зовнішньої розвідки України (далі - відповідач, СЗРУ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказує, що 07.04.2021 року відповідно до положень Закону України "Про доступ до публічної інформації", Закону України "Про інформацію" він звернувся до Служби зовнішньої розвідки України із запитом про надання інформації щодо середнього розміру складових грошового забезпечення за посадою аналогічною, або прирівняною до посади начальника служби управління спеціального зв`язку Служби зовнішньої розвідки України станом на 01.04.2021 року. Однак відповідач листом від 16.04.2021 року за вих. № 17/2/1130 в наданні запитуваної інформації відмовив посилаючись на індивідуальність встановлення грошового забезпечення кожному військовослужбовцю залежно від умов, встановлених статтею 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Вважаючи отриману відмову протиправною, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 05.05.2021 року відкрито провадження у даній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

04.06.2021 року на адресу суду від представника СЗРУ надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти задоволення адміністративного позову. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що відповідно до статті 21 Закону України "Про інформацію" до інформації з обмеженим доступом відноситься конфіденційна, таємна та службова інформація. Порядок віднесення інформації до таємної або службової, а також порядок доступу до неї регулюються законами.

На офіційному веб-сайті СЗРУ розміщено Перелік відомостей, що становлять службову інформацію у Службі зовнішньої розвідки України, який затверджений наказом Голови СЗРУ від 13.02.2018 року за № 35.

Відповідно до п.п. 3, 4 розділу XІ Переліку, до службової інформації відносяться відомості, що містяться у картках грошового забезпечення військовослужбовців СЗРУ та відомості, що містяться в розрахунково-платіжних відомостях по підрозділах СЗРУ.

Таким чином, на переконання відповідача, для надання запитуваної позивачем інформації, мають бути використані відомості з обмеженим доступом.

Тому, зважаючи на вищевикладені факти та вимоги чинного законодавства України, а також те, що ОСОБА_1 не є співробітником СЗРУ та не має доступу до службової інформації, відповідач вважає, що СЗРУ на даний час немає правових підстав для надання запитуваної позивачем інформації.

08.06.2021 року позивачем подано до суду додаткові пояснення, однак суд не приймає її до уваги, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 263 КАС України, заявами по суті справи, у даній категорії справ, є позов та відзив.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив, що позивач у 2012 році був звільнений з військової служби у СЗРУ з посади начальника служби.

07.04.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Служби зовнішньої розвідки України із запитом про надання інформації щодо середнього розміру складових грошового забезпечення за посадою аналогічною, або прирівняною до посади начальника служби управління спеціального зв`язку Служби зовнішньої розвідки України станом на 01.04.2021 року.

Листом від 16.04.2021 року за вих. № 17/2/1130 відповідач відмовив в наданні запитуваної інформації, посилаючись на індивідуальність встановлення грошового забезпечення кожному військовослужбовцю залежно від умов, встановлених статтею 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Вважаючи відмову Служби зовнішньої розвідки України протиправною, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив з наступного.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Окрім цього, статтею 34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Статтею 5 Закону України "Про інформацію" від 02 жовтня 1992 року № 2657-XII (далі - Закон № 2657-XII) передбачено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Статтею 20 Закону № 2657-XII визначено, що за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом.

Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.

Відповідно до частини 1 статті 21 Закону № 2657-XII інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес визначено Законом України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 № 2939-VI (далі - Закон № 2939-VI).

Згідно частини 1 статті 1 Закону № 2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Право на доступ до публічної інформації гарантується обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом (пункт 1 частини 1 статті 3 Закону № 2939-VI).

Статтею 12 Закону № 2939-VI визначено, що суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є:

1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень;

2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону;

3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 13 Закону № 2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

В даному випадку, запитувачем інформації є ОСОБА_1 , що підтверджується інформаційним запитом про надання інформації від 07.04.2021 року, а розпорядником інформації Служба зовнішньої розвідки України.

Відповідно до вимог пункту 6 частини 1 статті 14 Закону № 2939-VI розпорядники інформації зобов`язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Згідно із частиною 1 статті 5 Закону № 2939-VI доступ до інформації забезпечується шляхом систематичного та оперативного оприлюднення інформації та надання інформації за запитами на інформацію.

Положеннями частини 1 статті 19 Закону № 2939-VI визначено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Частиною 2 статті 19 Закону № 2939-VI передбачено, що запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі.

Запит на інформацію має містити:

1) ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є;

2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо;

3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

Відповідно до частин 1, 4 статті 20 Закону №2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Як слідує з матеріалів справи, запит позивача на інформацію від 07.04.2021 року містить всі необхідні реквізити, передбачені статтею 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації".

За таких обставин суд дійшов висновку, що ненадання СЗРУ запитуваної інформації на інформаційний запит позивача від 07.04.2021 року є протиправною відмовою суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд критично оцінює наведені у відзиві на позовну заяву посилання сторони відповідача на індивідуальність встановлення грошового забезпечення кожному військовослужбовцю залежно від умов, встановлених статтею 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", виходячи з наступного.

За правилами частини 1 статті 6 Закону № 2939-VI інформацією з обмеженим доступом є: 1)конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.

Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні (частина друга статті 6 Закону № 2939-VI).

Стаття 9 Закону № 2939-VI до службової відносить інформацію:

1) що міститься в документах суб`єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов`язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень;

2) зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці (частини перша цієї статті).

Документам, що містять інформацію, яка становить службову інформацію, присвоюється гриф "для службового користування". Доступ до таких документів надається відповідно до частини другої статті 6 цього Закону (частина друга статті 9 Закону № 2939-VI).

Згідно із частиною 3 статті 9 Закону № 2939-VI перелік відомостей, що становлять службову інформацію, який складається органами державної влади, органами місцевого самоврядування, іншими суб`єктами владних повноважень, у тому числі на виконання делегованих повноважень, не може бути обмеженим у доступі.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 10 грудня 2019 року у справі №9901/249/19 висловила наступний правовий висновок: "Належність запитуваної інформації до службової на підставі статті 9 Закону № 2939-VІ не є єдиною підставою для обмеження доступу до неї. Обмеження доступу до конкретної інформації допускається за умови застосування її розпорядником у сукупності вимог пунктів 1-3 частини другої статті 6 Закону № 2939-VІ".

Вказаний правовий висновок узгоджується з правовим висновком Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, висловленим судом касаційної інстанції у даній справі.

Вимоги пунктів 1-3 частини 2 статті 6 Закону № 2939-VІ є "трискладовим тестом", який повинна пройти публічна інформація для визначення її відкритою чи обмеженою. За умови додержання сукупності всіх трьох підстав може бути обмежено доступ до інформації (постанова пленуму Вищого адміністративного суду України від 29 вересня 2016 року №10 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації").

Для визначення можливості обмеження доступу до інформації застосовується трискладовий тест за частиною 2 статті 6 Закону: якщо розпорядником інформації встановлено, що запитувана інформація є інформацією з обмеженим доступом, такий розпорядник інформації має встановити вид інформації з обмеженим доступом, за якою звернувся запитувач (конфіденційна, таємна або службова). Наступний крок - потрібно визначити, чи запитувана інформація стосується інтересів національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, чи можливі заворушення або злочини при наданні доступу до запитуваної інформації, чи в інтересах охорони здоров`я населення обмеження доступу до цієї інформації, чи не постраждає репутація або права інших людей у результаті надання доступу до цієї інформації, чи отримана запитувана інформація конфіденційно, чи стосується дана інформація питання авторитету й неупередженості правосуддя. Якщо на всі поставлені питання відповідь негативна, розпорядник інформації надає доступ до запитуваної інформації.

Якщо хоча б на одне з поставлених вище питань є позитивна відповідь - розпорядник інформації має визначити, чи не буде розголошенням запитуваної інформації завдана істотна шкода зазначеним інтересам, наявність яких у запитуваній інформації він встановив.

Якщо відповідь на це питання негативна - розпорядник інформації надає запитувачу доступ до зазначеної інформації. Якщо відповідь на це питання позитивна - розпорядник інформації визначає: чи переважає шкода від оприлюднення такої інформації над суспільним інтересом в її отриманні. При позитивній відповіді на питання запитувачу інформації буде відмовлено в наданні доступу до запитуваної інформації. При негативній відповіді - розпорядник інформації надає запитувачу доступ до запитуваної інформації .

Таким чином, передумовою для встановлення відкритості чи обмеження інформації, є застосовування до такої інформації "трискладового тесту".

Відсутність висновку розпорядника інформації щодо наявності хоча б однієї з наведених вище трьох підстав означає, що відмова у доступі до публічної інформації є необґрунтованою.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі № 9901/510/18 (провадження № 11-840апп18).

З урахуванням вказаних вище положень законодавства, обов`язок щодо встановлення та обґрунтування відкритості чи обмеженості доступу до запитуваної інформації покладається на розпорядника інформації.

В обґрунтування доводів відзиву відповідач зазначає про те, що запитувана позивачем інформація не відповідає ознакам публічної інформації, визначеним у роз`ясненні Вищого адміністративного суду України про вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Закону України "Про доступ до публічної інформації".

При цьому відповідач не обґрунтовує, якому саме з інтересів загрожує розголошення запитуваної інформації, в чому полягає істотність шкоди цим інтересам від її розголошення, чому шкода від оприлюднення такої інформації переважає право громадськості знати цю інформацію в інтересах національної безпеки, економічного добробуту чи прав людини.

Доводи відповідача, що для надання відповіді позивачу необхідно провести комплекс підрахунків, що зумовить створення нової інформації, суд не приймає до уваги.

За змістом пункту 1 частини першої статті 22 Закону № 2939-VI у задоволенні інформаційного запиту може бути відмовлено лише у разі наявності одночасно двох умов: відсутності інформації у володінні розпорядника інформації та відсутності у нього обов`язку володіти нею.

Таким чином, розпорядник інформації не може уникнути обов`язку надавати або оприлюднювати публічну інформацію лише у зв`язку з тим, що її не було створено. Якщо інформація відсутня, але розпорядник зобов`язаний нею володіти відповідно до законодавства, він повинен ужити заходів щодо отримання або створення відповідної інформації.

Зі змісту поданого позивачем запиту встановлено, що останній стосується розміру грошового забезпечення начальника служби у СЗР України та розміру додаткових видів грошового забезпечення з наданням їх переліку. При цьому, запитувана інформація є знеособленою та вимагає зазначення середніх величин.

Тобто, відповідач повинен провести комплекс дій для визначення середніх величин розміру грошового забезпечення начальника служби у СЗР України та розміру додаткових видів грошового забезпечення, так як відповідач володіє цією інформацією та повинен вживати заходів для узагальнення вказаної інформації для надання відповіді на запит.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З огляду на те, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності оскаржуваних дій, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи відсутність судових витрат пов`язаних із сплатою судового збору у даній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною відмову Служби зовнішньої розвідки України у наданні інформації на запит ОСОБА_1 від 07.04.2021 року.

Зобов`язати Службу зовнішньої розвідки України надати ОСОБА_1 повну, достовірну та об`єктивну інформацію згідно із його запитом від 07.04.2021 року після набрання чинності даним рішенням суду.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 );

Відповідач: Служба зовнішньої розвідки України (код ЄДРПОУ 33240845, адреса: вул. Нагірна, 24/1, м. Київ, 04107).

Рішення в повному обсязі виготовлене: 02.08.2021 року, враховуючи терміни перебування головуючої судді у відпустці з 17.05.2021 року по 21.05.2021 року та з 02.07.2021 року по 28.07.2021 року.

Суддя Чернюк Алла Юріївна