
справа № 178/1/18
провадження № 1-кп/208/64/21
ВИРОК
Іменем України
13 липня 2021 р. м. Кам`янське
Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі колегії суддів: Головуючого судді Похвалітої С.М., суддів Ізотова В.М., Савранського Т.М., при секретарі Грищенко О.Л.,
за участю прокурорів Федченко В.В., Коноплянка А.В., Резніченко І.М., Ягнятинської О.В.,
обвинуваченого ОСОБА_1 , захисника Куценко В.А.,
потерпілих ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кам`янське Дніпропетровської області кримінальне провадження № 12017040460000760 від 14.11.2017 року відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Полевське, Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, громадянина України, українця, не одруженого, на утриманні має двох неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , працюючого водієм ТОВ «Гідроспецмонтаж», зареєстрованого АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 115 КК України, -
В С Т А Н О В И В:
13 листопада 2017 року, приблизно о 22 годині 30 хвилин, ОСОБА_1 на автомобілі марки «Таврія», державний знак НОМЕР_1 , що знаходився в його користуванні, перебував на території місцевості розташованої на відстані 60 метрів з північно-західної сторони від залізничного полотна 105 кілометру гілки Верхівцеве-П`ятихатки Придніпровської залізниці, що на відстані 3 км. з північно-західної сторони с. Водяне Криничанського району Дніпропетровської області, де між ним та пасажиром його автомобіля, ОСОБА_7 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин стався конфлікт.
Діставши з шухлядного відділення (бардачка) зазначеного транспортного засобу розкладний ніж по типу «Метелик», ОСОБА_1 поклавши його до правої бокової кишені штанів вийшов з автомобіля.
Після того як ОСОБА_7 також вийшов з автомобіля, між останнім та ОСОБА_1 продовжився словесний конфлікт який переріс у бійку, в ході якої вони впали на землю, при цьому ОСОБА_7 опинився на ОСОБА_1 у положенні зверху.
ОСОБА_1, реалізуючи свій умисел спрямований на протиправне заподіяння смерті потерпілому ОСОБА_7 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки у вигляді смерті іншої людини і бажаючи їх настання, дістав зі своєї правої кишені штанів розкладний ніж по типу «метелика» та утримуючи ніж в правій руці, з метою заподіяння смерті, наніс ним потерпілому ОСОБА_7 один проникаючий удар у ліве стегно, один удар у грудну клітину ззаду зліва, один удар у праву скроневу область та один удар у праве плече, чим заподіяв проникаюче колото-різане поранення грудної клітки зліва з ушкодженням лівої легені, діафрагми, селезінки, колото-різане поранення лівого стегна з ушкодженням глибокої стегнової артерії, які супроводжувались внутрішньо плевральною та зовнішньою кровотечею та відносяться до тяжких тілесних пошкоджень, по ознаці небезпеки для життя, різані лінійні рани в правій скроневій області та на зовнішній поверхні правого плечового суглобу, що відносяться до легких тілесних пошкоджень, які мають незначні скороминущі наслідки та в прямому причинному зв`язку з настанням смерті не знаходяться.
Своїми умисними діями, спрямованими на заподіяння смерті іншій людині, ОСОБА_1 заподіяв ОСОБА_7 тілесні ушкодження у вигляді ножових поранень тіла, які відносяться до тяжких тілесних пошкоджень, по ознаці небезпеки для життя, що викликали смерть потерпілого на місця події.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 за ч.1 ст. 115 КК України винним себе визнав частково та суду пояснив, що 13 листопада 2017 року, на своєму автомобілі «Таврія» поїхав по справам село Водяне біля м. Вільногірська. Ввечері, повертаючись додому, знаходився в м. Верхівцеве, де під`їхав до лоточка, біля якого стояли дві дівчини та хлопець. Він вийшов з автомобіля та в ході спілкування з ними познайомився. Потім прийшли ще два раніше не знайомі хлопця. Зазначена компанія попросила їх підвести до м. Вільногірська, на що він погодився. Разом сіли в автомобіль, поїхали. В районі 105 км. залізниці, приблизно за 5 км. до Вільногірська в автомобілі закінчився бензин. Він попросив вийти усіх з автомобіля та йти далі пішки. Взяв з бардачка автомобіля ніж «метелик» та поклав його в карман штанів. Ніж взяв з собою у дорогу, так як вже було темно. Потерпілий ОСОБА_7 кричав, що не вийде та залишиться в автомобілі, буде чекати поки він не принесе бензин. Між ними виникла сварка. Далі ОСОБА_7 вийшов з автомобіля, став його ображати та вдарив його кулаком. Побачивши в руках ОСОБА_7 якийсь предмет, подумав що у нього кастет. ОСОБА_7 ще раз вдарив його, через що він впав, а ОСОБА_7 наскочив на нього зверху та почав його душити руками за шию. В нього почало темніти в очах, і він правою рукою витяг з кишені своїх штанів ніж. Запобіжна клямка ножа відкрилась, ніж розклався. Захищаючись від ОСОБА_7 , вже втрачаючи свідомість, наніс ножем удар у ногу ОСОБА_7 . Так як внаслідок удару не відчув з боку ОСОБА_7 ніякої реакції, ударив його ножем в спину. Далі втратив свідомість і подальших подій не пам`ятає.
Прийшовши до тями, відчував, що з нього стягують потерпілого. В цей час було темно, приблизно 22.30 год. Освітлення не було, крові він не бачив. Хлопці возились поряд з ОСОБА_7 , можливо робили масаж серця. Викликали поліцію.
Вину визнає у тому, що саме внаслідок його дій настала смерть ОСОБА_7 . Вважає, що під час нанесення ОСОБА_7 ударів ножем перебував у стані необхідної оборони, тому як ОСОБА_7 бив його, тримав та душив його за шию, що підтверджується виявленими у нього тілесними ушкодженнями.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 визнає у повному обсязі.
Потерпіла ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що з ОСОБА_1 раніше не знайома. Загиблий ОСОБА_7 її чоловік. Вона не була свідком подій 13 листопада 2017 року під час вбивства її чоловіка та усі обставини події вона знає зі слів. Їй відомо, що її чоловік разом з іншими особами попросили ОСОБА_1 відвести їх до Вільногірська . ОСОБА_1 погодився, але по дорозі у нього закінчився бензин та він сказав, щоб усі пасажири йшли пішки. Чоловік відмовився виходити із автомобіля, у зв`язку із чим у них виникла сварка та ОСОБА_1 дістав ніж, наніс удари її чоловіку внаслідок чого той помер. Моральну шкоду, яка виразилась у втраті близької людини оцінює в 100 000 грн. яку просить стягнути з обвинуваченого. В неї залишилось двоє маленьких дітей. Утримувачем сім`ї був саме її чоловік. Покарання просила призначити найсуворіше.
Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що раніше з ОСОБА_1 вона не знайома. Загиблий ОСОБА_7 її син. Вона не є свідком подій вбивства сина та усі обставини події вона знає зі слів. Їй відомо, що ОСОБА_7 відмовився виходити із автомобіля, у зв`язку із чим у них виникла сварка та ОСОБА_1 дістав ніж та наніс удари її сину. Покарання просила призначити найсуворіше.
Хоча обвинувачений ОСОБА_1 фактично не визнав своєї вини, вона знайшла своє повне підтвердження та підтверджується наступними доказами які були предметом дослідження під час судового розгляду справи.
- показаннями свідка ОСОБА_14 який в судовому засіданні пояснив, що він 13 листопада 2017 року приїхав до м. Верхівцево, де зустрівся зі своїм знайомим ОСОБА_7 . Біля магазину разом вживали спиртні напої. З ними також був знайомий ОСОБА_16 , двоє дівчат. Всі були у стані алкогольного сп`яніння. Через деякий час до магазину під`їхав автомобіль «Таврія» під керуванням раніше не знайомого ОСОБА_1. ОСОБА_1 вийшов з автомобіля, спілкувався з ними. ОСОБА_7 попросив підвезти їх до м. Вільногірськ та ОСОБА_1 погодився відвезти їх за гроші. Приблизно о 21.20 годині вони сіли в автомобіль, поїхали, по дорозі він заснув. Прокинувся від того, що автомобіль зупинився. ОСОБА_1 сказав, що потрібно залишати автомобіль та йти пішки за бензином. ОСОБА_7 став ображати ОСОБА_1 , казати, що той поганий водій. Виражався в його адресу в нецензурній формі. Далі, ОСОБА_7 сказав, що залишиться в автомобілі, але ОСОБА_1 заперечував, казав, що не залишить в автомобілі незнайомого. Під час знаходження ОСОБА_7 та ОСОБА_1 на вулиці, між ними продовжилась сварка. Через деякий час він побачив, що вони вже були на землі та билися. Було темно, і коли відбувалась бійка він не бачив хто та кому наносив удари, хто був зверху. Усі пасажири, від місця бійки знаходились метра за три. Дівчата побігли в ліс. Він разом з ОСОБА_16 вирішили підійти та їх розняти. Коли підійшли то побачили, що ОСОБА_7 лежить та гарчить, не відповідає на питання до нього. ОСОБА_1 сказав йому, що ОСОБА_7 нічим не зарадиш, так як він того зарізав. Зброї він у ОСОБА_1 та ОСОБА_7 не бачив;
- показаннями свідка ОСОБА_16 який в судовому засіданні пояснив, що 13 листопада 2017 року він знаходився у м. Верховцево з подругами біля нічного лотка, де вживали спиртні напої. Через деякий час підійшли двоє знайомих чоловіків, ОСОБА_7 та ОСОБА_14 . До лотка під`їхав автомобіль «Таврія» Водій, раніше не знайомий ОСОБА_1 купив кофе. Під час спілкування ОСОБА_1 показував їм ніж. Далі, вони домовились, що ОСОБА_1 відвезе їх усіх в м. Вільногірськ. Коли їхали закінчився бензин та ОСОБА_1 сказав, що йдемо пішки, на що ОСОБА_7 відмовився та сказав, що залишиться в автомобілі. Почалась сварка між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 . Усі вийшли з автомобіля. Знаходячись поза автомобілем, ОСОБА_7 та ОСОБА_1 сварились, виражались нецензурною лайкою, а усі інші знаходились від них приблизно за чотири метри. Було темно. Фари автомобіля було вимкнено. Через деякий час побачив, що ОСОБА_7 знаходився на ОСОБА_1 , на землі. Почувши якийсь стук, він та ОСОБА_14 підійшли до бившихся та побачили, що ОСОБА_7 знаходився зверху ОСОБА_1 та хрипів. Далі ОСОБА_1 скинув з себе ОСОБА_7 і вони побачили на останньому кров. Ножа він не бачив. Під час сварки до автомобіля ніхто не повертався, він був зачинений. Будь-яких погроз ОСОБА_1 зі сторони ОСОБА_7 він не чув. ОСОБА_1 фізично значно крупніший за загиблого ОСОБА_7 ;
- показаннями свідка ОСОБА_22 яка в судовому засіданні пояснила, що вона із ОСОБА_1 раніше не знайома. В листопаді 2017 року вона із ОСОБА_23 , пізно ввечері вийшли погуляти в м. Верхівцево. Зустріли ОСОБА_16 , інших хлопців, стояли біля лоточка, спілкувались, вживали спиртні напої. До лоточка на автомобілі «Таврія» під`їхав раніше не знайомий ОСОБА_1 ,спілкувався з ними. ОСОБА_1 брав з автомобіля ніж, демонстрував його. Далі хлопці попросили ОСОБА_1 підвезти їх до м. Вільногірськ та він погодився. Вони усі сіли в автомобіль та поїхали. По дорозі ОСОБА_7 почав сваритись з ОСОБА_1 , ображати його. Погроз не було. Через деякий час вони зупинились, тому як скінчився бензин. ОСОБА_1 запропоновував всім піти за бензином. Усі вийшли із автомобіля, а ОСОБА_7 залишився в ньому та став чіплятися до ОСОБА_1 . Обставини бійки між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 вона не бачила. Бачила лише як впав ОСОБА_7 . Вона включила на телефоні ліхтарик, підійшла до ОСОБА_7 і побачили калюжу крові на землі. Серце ОСОБА_7 не билося та вони викликали швидку допомогу. Ножа під час бійки вона не бачила;
- показаннями свідка ОСОБА_23 яка в судовому засіданні пояснила, що в листопаді 2017 року, ввечері вона гуляла із своєю подругою ОСОБА_22 у м. Верхівцево. Стояли біля кіоску разом з ОСОБА_16 , ОСОБА_14 та ОСОБА_7 та розпивали спиртні напої. До лоточку під`їхав раніше незнайомий ОСОБА_1 , якого хлопці попросили підвезти їх до м. Вільногірськ. Поїхали приблизно о 22.23 годині. Під час поїздки ОСОБА_7 ображав ОСОБА_1 , ліз за кермо автомобіля. Через деякий час, приблизно на 104 км. залізниці вони зупинились, тому як скінчився бензин, було темно. ОСОБА_7 продовжував ображати ОСОБА_1 . Усі вийшли із автомобіля та вирішили йти на заправку, але ОСОБА_7 залишився в автомобілі та відмовився виходити. Між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 виник конфлікт. ОСОБА_7 став кидатися на ОСОБА_1 . Вони стали штовхатись, продовжувався словесний конфлікт. Потім вона із подругою відійшли від автомобіля у своїх справах. Коли вони повернулись ОСОБА_7 лежав на землі а ОСОБА_16 та ОСОБА_1 надавали йому допомогу. Крові вона не бачила. Будь яких предметів в руках ОСОБА_1 вона не бачила.
- витягом з кримінального провадження № 12017040460000760, згідно якого 13 листопада 2017 року, приблизно в 22.30 год. ОСОБА_1 , перебуваючи неподалік с. Водяне Криничанського району Дніпропетровської області, 105 км-10 пікет перегону станції Вільногірськ - ст. Верховцево, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин завдав ножові поранення в область грудної клітини ОСОБА_7 , від яких останній помер на місця (т.2 а.с.1);
- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 14 листопада 2017 року згідно якого ОСОБА_3 повідомила, що 13 листопада 2017 року приблизно, о 22 год. 30 хв., ОСОБА_17 на відкритій ділянці на відстані 3 км. від с. Водяне Криничанського району біля гілки Верхівцеве - П`ятихатки Придніпровської залізниці умисно скоїв вбивство ОСОБА_7 (т.2 а.с.58-59);
- протоколом огляду місця події від 14 листопада 2017 року згідно якого встановлено, що в напрямку м. Вільногірськ знаходиться автомобіль ЗАЗ-1102 білого кольору. На ґрунтовій дороги в положенні лежачи на спині знаходиться труп ОСОБА_7 біля якого виявлені дві плями речовини червоного кольору. Напроти відкритих дверей автомобіля виявлений ніж у вигляді «бабочка» металевого кольору в закритому положенні, на капоті автомобіля знаходиться футляр від ножа. Виявлені плями, ніж, футляр вилучені (т.2 а.с.14-45);
- протоколом огляду трупа ОСОБА_7 від 14 листопада 2017 року, згідно якого в присутності спеціаліста ОСОБА_28 , зафіксовано положення тіла загиблого на місці події, зафіксовано та описано виявлені на тілі ОСОБА_7 тілесні ушкодження (т.2 а.с.46-57)
- протоколом огляду та вилучення від 14 листопада 2017 року, за яким в присутності понятих, за участю ОСОБА_1 , у присутності захисника Куценко В.А., ОСОБА_1 добровільно надав для огляду одяг в якому він перебував 13.11.2017 року приблизно о 22 годині 30 хвилин на відкритій площі поблизу 105 км. на відстані 3 км. від с. Водяне Криничанського району біля гілки Верхівцеве-П`ятихатки Придніпровської залізниці, а саме куртка чоловіча чорного кольору, брюки чоловічі сірого кольору джинсової тканини, що належать ОСОБА_1 (т.2 а.с.136-140);
- висновком судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_7 № 1340-Е від 14 листопада 2017 року, згідно якого з урахуванням додаткових методів дослідження, встановлено, що причиною смерті є колото-різані поранення (проникаюче колото-різане поранення грудної клітки зліва з ушкодженням лівої легені, діафрагми, селезінки, колото-різане поранення лівого стегна з ушкодженням глибокої стегнової артерії), які супроводжувались внутрішньо плевральною та зовнішньою кровотечею, що призвело до гострої крововтрати, при що свідчить наявність зазначених пошкоджень, рідкої крові в лівій плевральній порожнині, а також морфологічні ознаки, виявлені при дослідженні трупу та при судово-гістологічному дослідженні.
При дослідженні трупу знайдено:
рана № 1 на заднє-лівій поверхні клітини на рівні 8-го міжребер`я по заднє-пахвинній лінії веретеноподібної форми, горизонтально орієнтована, яка переходе в раневий канал в напрямку зліва направо, зверху вниз, ззаду на перед, довжиною 11 см. по ходу якого ушкоджені міжреберні м`язи, пристінкова плевра, нижній край лівої легені, діафрагма, селезінка;
рана № 2 - переднє-внутрішній поверхні лівого стегна на межі верхній та середній треті, яка переходе в раневий канал в напрямку з переду назад горизонтально, декілька зліва направо ушкоджуючи на своєму шляху м`язі та глибоку артерію стегна, глибина раневого каналу 10,0см; враховуючи характер ран № 1,2 з рівними краями, гостро кутовим одним та закругленим протилежним кінцями, переваги глибин ран над їх довжиною - свідчать про те, що рани є колото-різаними, виникли внаслідок плоского колючо-ріжучого предмета, предметів; проникаюче колото-різане поранення грудної клітини зліва з раною на заднє-лівій поверхні грудної клітки, по ходу раневого каналу якої ушкоджені міжреберні м`язи, пристінкова плевра, нижній край лівої легені, діафрагма, селезінка, колото-різане поранення лівого стегна з ушкодженням глибокої стегнової артерії - у сукупності та кожне окремо - відносяться до тяжких тілесних пошкоджень, по ознаці небезпеки для життя, в даному випадку викликавши смерті;
рани № 3, 4 в правій скроневій області та на зовнішній поверхні правого плечового суглобу вертикальні, лінійні - є різаними, виникли внаслідок дії ріжучого предмета, предметів, що підтверджується характером ран, перевагою довжини ран над їх глибиною відносяться до легких тілесних пошкоджень, які мають незначні скороминущі наслідки та в прямому причинному зв`язку з настанням смерті не знаходяться; горизонтальне, лінійне садно в області зовнішнього кінця правої надбрівної дуги, садно у вигляді лінійних смуг, які сходяться під гострим кутом в області внутрішнього кінця лівої надбрівної дуги - виникли внаслідок дії предмета, предметів, з обмеженою, можливо загостреною контактуючою по верхньою, що підтверджується лінійним характером саден - відносяться до легких тілесних пошкоджень, які мають незначні скороминущі наслідки та в прямому причинному зв`язку з настанням смерті знаходяться; пошкодження, що виявлені при дослідженні трупу, виникли внаслідок не менше 6-ти травматичних дій.
Пошкодження виникли незадовго до наставання смерті, про що свідчить характер пошкоджень та ступень вираженості прижиттєвої реакції.
При судово-токсикологічному дослідженні у крові із трупа ОСОБА_7 виявлений етиловий спирт у концентрації 1,97 %, що відповідає середньому ступеню алкогольного сп`яніння стосовно до живої особи.
Враховуючи стан трупних явищ під час дослідження трупа в морзі трупні плями островчаті … свій колір не змінюють… вважає, що смерть його настала більш доби до моменту дослідження трупа в морзі. Для більш конкретного встановлення часу настання смерті необхідні відомості, що до стану трупних явищ під час огляду трупа на місці події (т.2 а.с.85-91);
- висновком судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_7 № 1340-Е від 04 березня 2020 року, згідно якого встановлено наступне: враховуючи стан трупних явищ під час дослідження трупа в морзі «…Шкіряні покрови мертвенно-бліді, холодні на дотик по всій поверхні. Трупні плями островчаті, слабо виражені, багрово-синюшні розташовані на задній поверхні тіла, при 3-х кратному натисканні динамометром з силою 2 кг. на см2 протягом 3-х секунд,свій колір не змінюються. Трупне заклякання добре виражене у всіх групах досліджених м`язів, руйнуються з зусиллям. Ознаки гниття не виражені..»- вважає, що смерть його настала більш доби, але не більше 2-хдіб до моменту дослідження трупа в морзі, що відповідає проміжку часу 09.30 годин 13 листопада 2017 року - 09.30 годин 14.11.2017 року. Для більш конкретного встановлення часу настання смерті необхідні відомості, що до стану трупних явищ під час огляду трупу на місці події (т. 2 а.с.223);
- висновком судово-імунологічної експертизи № 1553 від 22 грудня 2017 року, згідно якого на клинку ножа, що був наданий до лабораторії, встановлена наявність крові та визначений білок людини.
Статева належність крові не визначена через відсутність її формених елементів. При серологічному дослідженні крові виявлені антигени А та Н ізосерологічної системи АВ0.
Враховуючи вище вказані результати дослідження можна висловитися, що кров на клинку ножа могла походити від особи (осіб), груповій властивості крові якої (яких) характерні виявлені антигени А та Н ізосерологічної системи АВ0, а саме від потерпілого ОСОБА_7 , беручи до уваги його групу крові (т.2 а.с.181-183);
- висновком судово-криміналістичної експертизи № 51-МК від 21 грудня 2017 року, згідно якого пошкодження на шматку шкіри з передньої поверхні лівого стегна від потерпілого громадянина ОСОБА_7 являється колото-різаною раною, заподіяне плоским колючо-ріжучим предметом з шириною клинка нарівні поринулої частини не більше 14,0 мм, який мав гостре лез та обух, товщиною біля 2,5 мм. Пошкодження на шматку шкіри з передньої поверхні лівого стегна від потерпілого ОСОБА_7 могло бути заподіяно клинком представленого на експертизу ножа. Представлений ніж має довжину клинка 105 мм., у розкладеному стані довжина ножа становить 230 мм. (т.2 а.с.190-195);
- висновком судово-імунологічної експертизи куртки, штанів вилучених у ОСОБА_1 № 1267/Н від 27 грудня 2017 року встановлено, що на представленій для дослідження куртці встановлена наявність крові людини, при серологічному дослідженні якої був виявлений тільки антиген А. Отриманий результат не виключає можливості утворення цих слідів за рахунок крові групи А з ізогемоглютиніном анти-Вза системою АВО, в тому числі за рахунок крові потерпілого ОСОБА_7 , крові якого властивий, виявлений цих слідах, антиген А. Можливість присутності в цих слідах крові ОСОБА_1 виключається у зв`язку з не виявленням в них антигену В., властивого його крові. На представлених для дослідження джинсових штанях наявність крові не встановлена (т.2 а.с.227-229);
- речовими доказами по справі: куртка чоловіча чорного кольору та брюки чоловічі сірого кольору джинсової тканини, що належать ОСОБА_1 ; ніж у вигляді «Метелика», металевого кольору та чохол від вказаного ножа, що належить ОСОБА_1 (т.2 а.с.148);
- протоколом проведення слідчого експерименту проведеного 07 грудня 2017 року за участю ОСОБА_1 та захисника Куценко В.А. та спеціаліста ОСОБА_28 , за яким ОСОБА_1 пояснив, що 13 листопада 2017 року він перебував у м.Верхівцево і підібрав 5 чоловік, які попросили його підвести до міста Вільногірськ. Сіли в автомобіль та доїхали до 105 км та у нього закінчився бензин, про що він сказав пасажирам. Четверо вийшли із автомобіля, один з яких сказав, що принесуть бензин та заправлять його. Пасажири виражались у його бік в грубій формі та попросили його вийти із автомобіля. Потім сказав пасажирам, що залишить автомобіль та піде далі пішки. Один з пасажирів почав лізти до нього в бійку. ОСОБА_1 підбіг до автомобіля та дістав ніж по типу «метелика», що лежав в автомобілі та попередив пасажира, що той не чіпляв його. Але пасажир знову поліз у бійку та повалив ОСОБА_1 на землю та душив його. ОСОБА_1 дістав ніж та вдарив його у нижню частину тіла потім інші удари наносив, у якій кількості він не пам`ятає, а коли прийшов до тями усі оглядали потерпілого. Також ОСОБА_1 розказав та показав як саме пасажир ОСОБА_7 наносив його тілесні ушкодження, сидячі на ОСОБА_1 , який лежав на спині, душив його, а ОСОБА_1 дістав ніж з правого карману штанів та наніс удар ножем в ногу ОСОБА_7 (т.2 а.с.232-236);
В судовому засіданні оглянутий відеодиск CD-R із записом слідчого експерименту із ОСОБА_1 , який визнаний речовим доказом по вказаному кримінальному провадженню (т.2 а.с.238-239);
- висновком судово-медичної експертизи № 1340-Е-Д від 19 грудня 2017 року згідно якого характер та локалізація пошкоджень напрямок ранових каналів, виявлених при дослідженні трупу свідчить про те, що пошкодження не могли утворитись при взаєморозташуванні потерпілого з нападаючим та механізмі спричинення тілесних ушкоджень, як зазначено в протоколі слідчого експерименту проведеного із підозрюваним ОСОБА_1 , що підтверджується: невідповідністю локалізації рани на лівому стегні та напрямку ранового каналу, які виявлені при дослідженні трупу з локалізацією та напрямку травматичної дії, яка була вказана при проведенні слідчого експеримент; невідповідністю напрямку ранового каналу рани на спині зліва, який виявлений при дослідженні трупу з напрямком травматичної дії, яка була вказана при проведенні слідчого експерименту; наявність ран в правій скроневій області та на зовнішній поверхні правого плечового суглобу (т.3 а.с.3-10)
Згідно висновку судово-психіатричного експерта № 309 від 24 листопада 2017 року, ОСОБА_1 на хронічне психічне захворювання, недоумство, тимчасовий хворобливий розлад психічної діяльності або іншій хворобливий стан психіки в період інкримінованого йому діяння не страждав і теперішній час не страждає. Під час інкримінованого йому діяння він міг усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Іспитований у теперішній час також може усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує (т.2 а.с.170-172).
Аналізуючи викладені докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, та сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та їх взаємозв`язку, суд вважає, що вина ОСОБА_1 в судовому засіданні встановлена та підтверджена, а його умисні дії вірно кваліфіковано за ч.1 ст. 115 КК України як умисне протиправне заподіяння смерті (вбивство), іншій людині.
Не визнання вини обвинуваченим у скоєнні вбивства ОСОБА_1 , зазначення про необхідну оборону з його боку від протиправних дій загиблого ОСОБА_7 , суд розцінює як обраний спосіб захисту який має на меті уникнення покарання за вчинення особливо тяжкого злочину, що потягло смерть людини.
Зазначена позиція спростовується дослідженими під час судового розгляду справи доказами.
В судовому засіданні встановлено, що у ОСОБА_1 згідно з висновком судово-медичної експертизи № 1324-Е від 14.11.2017 року, виявлені пошкодження у вигляді садна та синців на шиї, тулубу, по нижньому краю підборіддя ліворуч, які відносяться до легких тілесних пошкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки. Пошкодження виникли внаслідок дії твердого предмета, предметів; давність утворення пошкоджень може відповідати терміну указаному обстеженим, тобто під час бійки з ОСОБА_7 (т.2 а.с.80-81);
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи ОСОБА_1 № 252-Е від 12 березня 2020 року, враховуючи характер синців на по боковій поверхні шиї ліворуч та по задньо-боковій поверхні праворуч, розміром 8,5х1см та 3х0,5 см., більш ймовірний механізм їх утворення внаслідок стискання твердим предметом. Враховуючи характер та форму садна, експерт вважає, що воно виникло внаслідок дій твердого предмета з обмеженою контактуючою по верхньою під гострим кутом; враховуючи характер синців на шиї по боковій поверхні шиї ліворуч та по задньо-боковій поверхні праворуч розміром 8,5х1 см та 3х0,5 см., та вважає, що більш ймовірний механізм їх утворення внаслідок стискання шиї твердим предметом (т.1 а.с.214-215)
Зазначені фактичні обставини підтверджують пояснення обвинуваченого в частині бійки з ОСОБА_7 , під час якої останній їх і спричинив.
Закріплене в ст. 36 КК право кожної особи на необхідну оборону є важливою гарантією реалізації конституційного положення про те, що кожний має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань (частина третя ст. 27 Конституції України)
Статтею 36 Кримінального кодексу України визначено, що необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
Право на необхідну оборону виникає лише тоді, коли суспільно небезпечне посягання викликає у того, хто захищається, невідкладну необхідність в заподіянні шкоди тому, хто посягає, для негайного відвернення або припинення його суспільно небезпечного посягання.
Втім, стан необхідної оборони виникає не лише в момент вчинення суспільно небезпечного посягання, а й у разі створення реальної загрози заподіяння шкоди. При з`ясуванні наявності такої загрози необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема, спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають особі, яка захищається, підстави сприймати загрозу як реальну.
Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту (частина третя статті 36)
На відміну від умисного вбивства, обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони злочину, передбаченого статтею 118 КК, є мотив діяння - захист винною особою охоронюваних законом прав та інтересів від суспільно небезпечного посягання. При цьому стан необхідної оборони виникає не лише в момент вчинення суспільно небезпечного посягання, а й у разі створення реальної загрози заподіяння шкоди. При з`ясуванні наявності такої загрози необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема, спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають особі, яка захищається, підстави сприймати загрозу як реальну.
Обов`язковою умовою кваліфікації вбивства за ст. 118 КК є перебування винного при вчиненні цього діяння у стані необхідної оборони, уявної оборони або в умовах необхідності затримання злочинця. Якщо буде встановлено, що винний не перебував у такій обстановці, вчинене ним за наявності підстав слід кваліфікувати за ст. 115 КК.
Для виникнення стану необхідної оборони необхідна наявність реального посягання на охоронювані законом права та інтереси особи, яка захищається, або іншої особи (ВС/ККС № 211/2852/16-к від 25.07.2018)
Таким чином, для вирішення питання про кваліфікацію складу злочину, пов`язаного з умисним позбавленням життя особи, зокрема щодо відсутності чи наявності стану необхідної оборони, перевищення її меж, суд у кожному конкретному випадку, враховуючи конкретні обставини справи, повинен здійснити порівняльний аналіз та оцінити наявність чи відсутність акту суспільно небезпечного посягання й акту захисту, встановити їх співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання.
За нормативним визначенням умисне вбивство (стаття 115 КК) з об`єктивної сторони характеризується діянням у вигляді посягання на життя іншої людини, наслідком у вигляді смерті людини та причинним зв`язком між вказаними діянням та наслідком, а з суб`єктивної сторони - умисною формою вини (прямим або непрямим умислом), коли винний усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки у вигляді смерті іншої людини і бажає або свідомо припускає її настання.
Такі самі ознаки об`єктивної та суб`єктивної сторони характерні і для умисного вбивства, вчиненого при перевищенні меж необхідної оборони (стаття 118 КК). Проте, на відміну від умисного вбивства, відповідальність за вчинення якого передбачена статтею 115 КК, обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони злочину, передбаченого статтею 118 КК, є мотив діяння - захист винною особою охоронюваних законом прав та інтересів від суспільно небезпечного посягання.
Досліджені під час судового розгляду справи докази свідчать про направленість умислу ОСОБА_1 саме на вбивство ОСОБА_7 з огляду на наступне.
ОСОБА_1 не заперечував, що саме нанесені ним удари привели до смерті потерпілого ОСОБА_7 .
Як встановлено в судовому засіданні наявний у ОСОБА_1 автомобілі ніж, демонструвався останнім ще під час перебування у м. Верхівцеве. У подальшому, під час бійки з ОСОБА_7 на місці вчинення злочину ніж опинився в кишені його штанів, при цьому обвинувачений під час слідчого з ним експерименту, у присутності захисника пояснював, що коли один з пасажирів почав лізти до нього в бійку, він підбіг до автомобіля та дістав ніж по типу «метелика», що лежав в автомобілі та попередив пасажира, щоб той не чіпляв його.
Згідно до пояснень ОСОБА_1 , коли він під час боротьби з ОСОБА_7 витяг з кишені штанів ніж «запобіжна клямка ножа відкрилась, ніж розклався»
Зазначений ніж типа «метелик» має свої конструктивні особливості і саме випадкове його розкриття з приведенням в небезпечний стан, при знаходженні в одній руці, під час боротьби, на думку суд не можливе.
Представлений на криміналістичну експертизу ніж (т.2 а.с. 190-195) має довжину клинка 105 мм., у розкладеному стані довжина ножа становить 230 мм. Згідно висновку судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_7 (т.2 а.с. 85-91), довжина ранового каналу у грудній клітині становить 11 см., глибина ранового каналу у лівому стегні становить 10 см. Понирення клинка ножа в тіло ОСОБА_7 на всю довжину клинка ножа свідчить про нанесення ОСОБА_1 ударів зі значною силою.
ОСОБА_1 завдав ОСОБА_7 чотири ножових ударів, у тому числі і у життєві важливі органи, від яких останній помер на місці події. Наносячи удари в життєво важливі органи, ОСОБА_1 як психічно здорова людина не міг не розуміти можливості заподіяння смерті потерпілому, на думку суду бажав настання саме таких наслідків, що у тому числі логічно підтверджується поясненнями свідка ОСОБА_30 , що коли той хотів допомогти ОСОБА_7 , ОСОБА_1 сказав йому, що тому нічим не зарадиш, так як він його зарізав.
Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні пояснював, що сварка між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 дійсно мала місце, але будь-яких погроз ОСОБА_1 зі сторони ОСОБА_7 він не чув. ОСОБА_1 фізично значно крупніший за загиблого ОСОБА_7 .
Суд вважає, що наведені фактичні обставини переконливо підтверджують що потерпілий ОСОБА_7 , який перебував у стані алкогольного сп`яніння, фізично не становив для ОСОБА_1 реальної загрози і підстав для самозахисту або необхідності відвернення посягання на нього з боку потерпілого, в нього об`єктивно не виникало та не могло виникнути.
Судом також відмічається, що під час проведення з ОСОБА_1 слідчого експерименту ним зазначався механізм нанесення ОСОБА_7 тілесних ушкоджень, які відповідно до додаткової судово-медичної експертизи (т.3 а.с.3-10), за об`єктивними ознаками не могли утворитись при взаєморозташуванні потерпілого з нападаючим та механізмі спричинення тілесних ушкоджень, як зазначено в протоколі слідчого експерименту, що може свідчити тільки про вигадування ОСОБА_1 вихідних даних.
Таким чином на момент вчинення злочину з позбавленням іншої особи життя, ОСОБА_1 не перебував у стані необхідної оборони чи уявної оборони, діяв з прямим умислом та усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачав його суспільно небезпечні наслідки і бажав їх настання, чим вчинив злочин передбачений ч.1 ст. 115 КК України.
Згідно з частиною другою статті 24 КК України умисел є прямим, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.
У рішеннях ЄСПЛ, правова позиція висловлена в яких є джерелом права в Україні, склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього.
Суд вважає, що під час судового розгляду, за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів встановлена сукупність обставин справи, що у пред`явленому обвинуваченні утворює об`єктивну сторону діяння, визначає його суб`єктивну сторону у вигляді прямого умислу. Будь-яке інше розумне пояснення подій, які є предметом цього розгляду, крім того, що інкриміноване кримінальне правопорушення було вчинено і ОСОБА_1 поза розумним сумнівом є винним у його вчиненні, судом виключається.
У відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, не встановлено.
Обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , судом не встановлено.
Відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України та п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.
Вирішуючи питання про обрання виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд враховує характер вчиненого ним кримінального правопорушення, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення який відноситься до особливо тяжкого злочину, наслідки що настали, позицію щодо міри покарання висловлену прокурором та потерпілими, особу обвинуваченого, який до кримінальної відповідальності притягується вперше, має зареєстроване місце проживання, на обліку у лікаря-психіатра і лікаря-нарколога не перебуває, військовозобов`язаний, за місцем проживання та місцем роботи характеризується позитивно, скарг і заяв відносно нього не надходило, до наслідків у вигляді смерті потерпілого ставиться критично, осуджує себе.
Також судом враховуючи, що конфлікт між обвинувачем та потерпілим був ініційований останнім.
Суд враховує правові позиції Європейського суду з прав людини, які викладені у справах «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року), згідно яких досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним. У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) ЄСПЛ вказав, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
На думку колегії суддів, обставини вчинення злочину обвинуваченим, а також тяжкість наслідків, що настали, матеріали провадження та покази обвинуваченого у суді свідчать, що його дії не були спрямовані на ініціативну допомогу у встановленні істини у даному провадженні та не мали ознак критичної оцінки своєї протиправної поведінки.
В судовому засіданні обвинувачений фактично не визнав вину у скоєному, і судом не встановлено обставин щирого каяття, оскільки щирим каяттям у вчиненому вважається, якщо воно ґрунтується на визнанні особою своєї винуватості, проявом співчуття з приводу скоєного та реальним бажанням виправити ситуацію, що склалася. Обвинувачений не проявив усвідомлення неправомірності своїх діянь та не осудив свою протиправну поведінку.
Суд враховує, що згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.
Конституційний Суд України у своєму рішенні за № 15-рп/2004 зазначив, що «… Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину…».
Тобто, покарання повинно перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
При застосуванні обвинуваченому кримінального покарання, суд додержується вимог справедливості, закріплених в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року. Зазначені міжнародні акти, згідно з частиною першою статті 9 Конституції України, є частиною національного законодавства України.
Згідно з ч.2 ст. 50 КК України для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належать, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Справедливість покарання повинна визначатися з точки зору врахування інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, у тому числі й потерпілих.
Згідно ч.2 ст.65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Відповідно до положення, викладеного у рішенні ЄСПЛ «Скополла проти Італії» від 17.09.2009 року, складовими елементами принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що подальше виправлення і перевиховання обвинуваченого можливо тільки шляхом йому обрання покарання в межах санкцій інкримінованого йому злочину, у вигляді позбавлення волі з відбуттям покарання в кримінально виконавчій установі закритого типу.
Згідно з статтею 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Розглядаючи позовні вимоги потерпілої, суд керується положеннями ч. 5 ст. 128 КПК України, згідно якої, якщо процесуальні відносини, які виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Так, обвинувачений ОСОБА_1 повністю визнав позовні вимоги потерпілої ОСОБА_3 .
Згідно ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно ч.2 ст.1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.
Судом встановлена протиправність та злочинність дій обвинуваченого, потерпілій ОСОБА_3 заподіяні моральні страждання внаслідок смерті близької людини, що вимагало та вимагає від потерпілої додаткових зусиль для організації свого життя, та спричиняє глибокі моральні страждання.
Частиною 3 ст. 23 ЦК України передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до роз`яснень викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Факт заподіяння моральної шкоди пов`язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.
Оскільки смерть сталася внаслідок вбивства, суд вважає, що саме на ОСОБА_1 покладено обов`язок відшкодувати моральну шкоду позивачу.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні Нечипорук та Йонкало проти України № 42310/04 від 21.04.2011 року, роз`яснення п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого, розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.
Так, врахувавши всі вищевикладені обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю чоловіка внаслідок вбивства, підлягають задоволенню. Також при визначенні розміру моральної шкоди, суд враховує характер і тривалість моральних страждань позивача, у зв`язку із смертю близької людини, істотність вимушених змін у її життєвих стосунках, яка назавжди втратила турботу та підтримку близької людини, наслідки, що наступили, та їх невідворотність, вважає, що справедливою компенсацією перенесених моральних страждань, пов`язаних із втратою близької людини та зміною звичного ритму життя, буде стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 100 000 грн.
Процесуальні витрати у кримінальному проваджені відсутні.
Питання речових доказів у кримінальному провадженні суд вирішує відповідно до положень ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного ,керуючись ст.ст. 369 - 371, 373 - 376 КПК України, суд -
У Х В А Л И В:
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України і призначити йому покарання у вигляді 8 (вісім) років позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_1 обчислювати з 14 листопада 2017 року, тобто з моменту його фактичного затримання.
До набрання вироком законної сили захід забезпечення кримінального провадження ОСОБА_1 залишити раніше обраний - тримання під вартою.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_3 в рахунок спричиненої моральної шкоди 100 000 (сто тисяч) гривень.
Речові докази: відеодиск CD-R із записом слідчого експерименту із ОСОБА_1 , зберігати при справі; куртку чоловічу чорного кольору та брюки чоловічі сірого кольору джинсової тканини, що належать ОСОБА_1 повернути останньому; ніж у вигляді «Метелика» - знищити.
Вирок може бути оскаржено до Дніпровського Апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області на протязі тридцяти днів з дня проголошення вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок , якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.
Головуючий суддя Похваліта С. М.
Суддя Ізотов В. М.
Суддя Савранський Т. А.
Судове рішення № 98726945, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська було прийнято 13.07.2021. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Вирок. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 178/1/18. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: