Рішення № 98726943, 29.07.2021, Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

справа №176/584/21

провадження №2/176/393/21

РІШЕННЯ

Іменем України

29 липня 2021 р. Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Гусейнова К.А.,

секретаря с/з Кіняк Т.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Жовті Води цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання,-

В С Т А Н О В И В:

20 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області з позовом, де просить ухвалити судове рішення, яким стягнути з ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на його користь моральну шкоду у зв`язку з отриманим професійним захворюванням у розмірі 240000,00 грн без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Свою заяву ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що він з 26 квітня 2004 року працював на шахті «Інгульська» ДП «СхідГЗК» на посаді електромонтера по ремонту й обслуговуванню електрообладнання дільниці енергозабезпечення; з 14 грудня 2004 року був переведений підземним електрослюсарем черговим по ремонту обладнання по 5 розряду з повним робочим днем в підземних умовах; з 31 липня 2007 року переведено на посаду електромеханіка підземної дільниці; з 20 лютого 2007 року був переведений на посаду електромеханіка підземної дільниці з повним робочим днем в підземних умовах; з 01 березня 2018 року переведений електрослюсарем черговим та з ремонту устаткування дільниці внутрішнього транспорту по 6 розряду з повним робочим днем на підземних роботах в особливо шкідливих умовах. 10 липня 2020 року позивача було звільнено з роботи у зв`язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я, що перешкоджає продовженню даної роботи. П.7 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання за формою П-4 від 29.10.2020 встановлено наявність у позивача професійних захворювань: - хронічне обструктивне захворювання легень другої стадії (пиловий бронхіт другої стадії, емфізема легень другої стадії), група В, ЛН другого ступеня; - облітеруючий ендартеріїт нижніх кінцівок. ХАН другого ступеня.

П.17 вказаного акту встановлює, що професійне захворювання виникло за таких обставин: тривалий стаж роботи на Інгульській шахті ДП «СхідГЗК», в умовах охолоджуючого мікроклімату та обводнювальних виробок, пилу та недосконалість технологічного обладнання, механізмів, що призводять до перевищення ГДК при виконання посадових обов`язків.

Згідно з п.18 зазначеного акту причинами виникнення професійного захворювання позивача є: запиленість повітря робочої зони: пил (кремнію діоксин кристалічний (SiO2) при вмісті в пилу від 10 до 70% ІІІ клас небезпеки 2,5 мг/м.куб. при нормі 2,0 мг/м.куб., температура повітря робочої зони + 10,3 +16,2° С при нормі + 17...+ 26 °С, +14,4 при нормі +15 +21; рівень вологості до 97 % при нормі < 60-95 %, до 97 % при нормі < 75%.

За результатами огляду МСЕК позивачу було визначено 40% втрати професійної працездатності у зв`язку з професійним захворюванням, зазначено про потребу амбулаторного лікування, лікування в стаціонарі та санаторного лікування. Позивачу протипоказана робота в умовах дії пилу, шуму, в несприятливих умовах.

У зв`язку з вказаним хронічним професійним захворюванням порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування позбавляє можливості позивача вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання хронічного професійного захворювання він постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того, внаслідок отриманих хронічних професійних захворювань, що супроводжується значною втратою працездатності у відносно молодому віці, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах. На даний час його самопочуття не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними, усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань. Перелічені негативні явища не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію. Отже, факт моральних страждань є очевидним.

Позивач вважає, що за таких обставин зі сторони відповідача йому має бути відшкодована моральна шкода, яка завдана ушкодженням здоров`я. Позивач, при визначені розміру моральної шкоди виходить з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня 2021 року та оцінює моральну шкоду в 40 місячних розмірів мінімальної заробітної плати, тобто 40*6000 грн (місячний розмір мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2021 року встановлений ст.8 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2021 рік») = 240000 (двісті сорок тисяч) грн. Просив стягнути з ДП "СхідГЗК" на його користь 240000 (двісті сорок тисяч) грн в рахунок відшкодування моральної шкоди у зв`язку з отриманим професійним захворюванням.

Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 20 квітня 2021 року по справі було відкрито провадження та вирішено проводити розгляд справи в спрощеному провадженні без виклику сторін.

Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 17 травня 2021 року було частково задоволено клопотання представника відповідача та здійснено перехід з розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін до спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Справу призначено до судового розгляду на 15.06.2021 року.

15.06.2021 року розгляд справи було відкладено за клопотанням представника відповідача у зв`язку з зайнятістю в засіданні ЛЕК.

11 травня 2021 року на адресу суду, від ДП "Схід ГЗК" надійшов відзив на позовну заяву, в якому ДП "СхідГЗК" позовні вимоги позивача не визнав у повному обсязі, вважає заявлені позивачем вимоги необґрунтованими нормами трудового законодавства і такими, що не підлягають задоволенню.

В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що дійсно, ОСОБА_1 в період з 26 квітня 2004 року по 16 липня 2020 року працював на Інгульській шахті ДП «СхідГЗК» за професіями «електромонтер по ремонту й обслуговуванню електрообладнання дільниці енергозабезпечення», «підземний електрослюсар черговий по ремонту обладнання по 5 розряду», «електромеханік підземної дільниці», «підземний електрослюсар черговий та з ремонту устаткування дільниці внутрішньошахтного транспорту по 6 розряду». Наказом від 16.07.2020 № 210 о/с ОСОБА_1 було звільнено з роботи у зв`язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я, який перешкоджає продовженню даної роботи, п.2 ст.40 КЗпП України.

ДП «СхідГЗК» заперечує проти доводів позивача, що саме відповідачем позивачу завдано моральну шкоду та вважає що позивачем не доведено вину відповідача у заподіянні шкоди позивачу, наявність протиправних дій відповідача, причинного зв`язку між шкодою і протиправними діями відповідача.

ДП «СхідГЗК» відповідно до вимог розділу 7 «Охорона праці» Колективного договору на 2020 рік (діючий на час трудових правовідносин позивача з відповідачем) організовував безпечні умови праці, належний стан санітарно-гігієнічних умов на робочих місцях згідно з вимогами Законів України.

Також, ДП «СхідГЗК» в повному обсязі виконувало обов`язки, визначені Вимогами щодо безпеки та захисту здоров`я працівників видобувних підприємств з підземним і відкритим способами видобування, Колективного договору на 2020 рік, що в свою чергу і є належним виконанням вимог ст.43 Конституції України та ст.153,158 КЗпП.

Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 29.10.2020 (пункт 17) обставинами виникнення професійного захворювання позивача є тривалий стаж роботи в шкідливих та небезпечних умовах праці на Інгульській шахті ДП «СхідГЗК», в умовах охолоджуючого мікроклімату та обводнювальних виробок, пилу та недосконалість технологічного обладнання, механізмів, що призводить до перевищення ГДК при виконанні посадових обов`язків.

Відповідно до вимог чинного законодавства та на забезпечення права працівника на здорові й безпечні умови праці при наявності на його робочому місці несприятливих факторів виробничого середовища відповідачем компенсувалося наданням щорічної додаткової оплачуваної відпустки, було встановлено підвищений рівень оплати праці за роботу у важких та шкідливих умовах, скороченою тривалістю робочого часу, забезпеченням засобами індивідуального захисту, спецодягом, забезпеченням безплатним лікувально-профілактичним харчуванням, а збоку державних гарантій - призначенням пенсії за віком на пільгових умовах, що підтверджено Санітарно-гігієнічною характеристикою умов праці № 72 від 29.11.2013.

Крім того, відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.

Позивачем, на думку відповідача, не надано жодних доказів порушення відповідачем Вимог щодо безпеки захисту здоров`я працівників видобувних підприємств з підземним і відкритим способами видобування. А тому, факт вини відповідача в порушенні законних прав позивача, визначених ст. 43 Конституції України, ст. 153, ст. 158 КЗпП України, є недоведеним. Таким чином, відсутня умова, за наявності якої наступає відповідальність відповідача.

Крім того, ДП «СхідГЗК» зазначив, що у отриманні професійного захворювання не можна виключати і вину самого позивача, адже згідно виписки із медичної амбулаторної карти ОСОБА_1 перші ознаки погіршення самопочуття у позивача були виявлені ще в 2017 році. Але позивач на власний розсуд продовжував працювати в умовах шкідливих факторів, погіршуючи стан свого здоров`я.

Позивач, працюючи на підприємстві відповідача, щорічно проходив медичний огляд згідно наказу МОЗ від 21.05.2007 р., № 246 Про затвердження Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій (далі - Порядок), і за висновком комісії був придатним працювати за професіями «електромонтер по ремонту й обслуговуванню електрообладнання дільниці енергозабезпечення», «підземний електрослюсар черговий по ремонту обладнання по 5 розряду», «електромеханік підземної дільниці», «підземний електрослюсар черговий та з ремонту устаткування дільниці внутрішньошахтного транспорту по 6 розряду».

За таких обставин, у відповідача були відсутні підстави розірвання трудового договору з позивачем, а позивач усвідомлюючи вплив шкідливих факторів на його організм та погіршення стану здоров`я за власною ініціативою продовжував працювати. А тому, відповідач вважає, що власні дії позивача і стали наслідком погіршення стану його здоров`я, що призвели до втрати професійної працездатності та інвалідності.

Окрім того, зазначили, що позивач маючи 40% втрати професійної працездатності та зі встановленою групою інвалідності не позбавлений права продовжувати працювати в умовах, які йому не заборонені висновком МСЕК. Позивач не позбавлений можливості реалізовувати свої бажання та звички.

Також ДП «СхідГЗК» заперечує та вважає, що заявлена позивачем сума моральної шкоди не відповідає принципу розумності та справедливості, оскільки позивач втратив працездатність лише на 40%, тому враховуючи позицію Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 №752/17832/14-ц, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Враховуючи всі вищевикладені обставини ДП "СхідГЗК" просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Позивач ОСОБА_1 , належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, в судове засідання не з`явився.

Представник позивача ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, подав до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області заяву про розгляд справи без його участі та без участі позивача. В заяві зазначив, що позов підтримує.

Представник відповідача подала до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з її зайнятістю в іншому судовому засіданні.

Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п.2 ч.2 ст.223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку в разі першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Враховуючи, що розгляд справи за клопотанням представника відповідача вже відкладався ухвалою від 15.06.2021, клопотання про відкладення розгляду справи від відповідача надійшло вже вдруге, тому судом прийнято рішення, з урахуванням положень п.2 ч.2 ст.223 ЦПК України, про розгляд справи за відсутності відповідача.

Суд, дослідивши подані сторонами докази, на підтвердження обставин, на які посилаються, матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 , виданої на ім`я позивача - ОСОБА_1 , останній дійсно працював на Інгульській шахті ДП «СхідГЗК»: в період з 26.04.2004 року - на посаді електромонтера по ремонту й обслуговуванню електрообладнання дільниці енергозабезпечення; з 14 грудня 2004 року був переведений підземним електрослюсарем черговим по ремонту обладнання по 5 розряду з повним робочим днем в підземних умовах; з 31 липня 2007 року позивача переведено на посаду електромеханіка підземної дільниці; з 20 лютого 2007 року був переведений на посаду електромеханіка підземної дільниці з повним робочим днем в підземних умовах; з 01 березня 2018 року переведений електрослюсарем черговим та з ремонту устаткування дільниці внутрішнього транспорту по 6 розряду з повним робочим днем на підземних роботах в особливо шкідливих умовах. Наказом №210 о/с від 16.07.2020 ОСОБА_1 було звільнено з роботи з 10 липня 2020 року у зв`язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я, що перешкоджає продовженню даної роботи на підставі п.2 ст.40 КЗпП України (а.с.7-8).

Актом Форми П-4 розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 29.10.2020 року було встановлено, що професійне захворювання позивача ОСОБА_1 виникло за таких обставин: тривалий стаж роботи в шкідливих та небезпечних умовах праці на Інгульській шахті ДП «СхідГЗК», в умовах охолоджуючого мікроклімату та обводнювальних виробок, пилу та недосконалість технологічного обладнання, механізмів, що призводить до перевищення ГДК при виконанні посадових обов`язків.

Відповідно до п.18 акту Форми П-4, причинами виникнення професійного захворювання позивача є: запиленість повітря робочої зони: пил (кремнію діоксин кристалічний (SiO2) при вмісті в пилу від 10 до 70% ІІІ клас небезпеки 2,5 мг/м.куб. при нормі 2,0 мг/м.куб., температура повітря робочої зони + 10,3 +16,2° С при нормі + 17...+ 26 °С, +14,4 при нормі +15 +21; рівень вологості до 97 % при нормі < 60-95 %, до 97 % при нормі < 75%. (а.с.9-10).

Відповідно до Довідки Серії 12ААА №085866 Кропивницького обласного МСЕК №1 від 04.11.2020 ОСОБА_1 встановлена третя група інвалідності із втратою 40% працездатності за професійним захворюванням. Довідкою до акта огляду МСЕК Серії 12ААБ №568828 від 04.11.2020 ОСОБА_1 встановлена третя група інвалідності за професійним захворюванням до 01.03.2004.11.2021; протипоказана робота в умовах дії пилу, шуму, в несприятливих умовах (а.с.11,12).

Відповідно до виписки №29 із медичної картки амбулаторного хворого КНП «ЦПМСД №1» ОСОБА_1 встановлено діагноз: ХОЗЛ І, легкий рецидивуючий перебіг, група В, фаза загострення. Пневмофіброз. Емфізема легень. ЛН ІІ ст. Поліостеоартроз кистей, стоп, колінних, ліктьових, акроміально-ключичних суглобів. Rо стадія ІІ. ПФС ІІ ст. Хронічна шийна та попереково-крижова полірадикулопатія на фоні розповсюдженого остеохондрозу хребта. ХВХ 0-1 ст. Хронічний двобічний кохлеоневрит. ОСОБА_1 не придатний за висновком ЛКК №344 від 30.06.2020 КНП «ЦПМСД №1» «Амбулаторія загальної практики - сімейної медицини №6». Протипоказана робота в умовах низьких температур, на протягах, вдиханнях парів фарб, масел, кислот, робота в запилених примішеннях, в умовах шуму, з різкими нахилами та поворотами тулуба, підйом та переміщення вантажів більше десяти кг, тривала робота у вимушеній позі (а.с.13-14).

У зв`язку з вказаним хронічним професійним захворюванням порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування позбавляє можливості позивача вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання хронічного професійного захворювання він постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того, внаслідок отриманих хронічних професійних захворювань, що супроводжується значною втратою працездатності у відносно молодому віці, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах. На даний час його самопочуття не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними, усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань. Перелічені негативні явища не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію. Отже, факт моральних страждань є очевидним.

Суд під час розгляду цивільної справи керується та застосовує наступні положення Законів.

Преамбула до Загальної Декларації прав людини закріплює положення про те, що визнання гідності, властивої всім членам людської сім`ї, і рівних та невід`ємних їх прав є основою свободи, справедливості та загального миру. Преамбула до Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права проголошує, що всі права людини «випливають із властивої людській особі гідності».

Статтею 3 Конституції України зазначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Статтею 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я.

Згідно ст.4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Згідно з ст. 6 Закону України «Про охорону праці» умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Статтею 153 Кодексу законів про працю України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Враховуючи зазначені положення, відповідач мав створити позивачу, як і іншим працівникам належні безпечні умови праці, за яких факт настання професійних захворювань, нещасних випадків, іншого пошкодження здоров`я чи настання смерті були б неможливими.

Відповідно до вимог статті 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Згідно статті 237-1 КЗпП України, відшкодування шкоди власником, або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Як вбачається з аналізу норм ч. 2 ст.153, ст.173, ч.1 ст.237-1 КЗпП України, до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.

Відповідно до частини третьої статті 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з відповідними змінами) (далі - Постанова) роз`яснено, що суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

У пункті 13 Постанови роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Крім того, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 2, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Відсутність причинного зв`язку між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.

Отже, закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду.

В силу ч.1 ст.1167 ЦК моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Відповідно до ч.2 ст. 1167 ЦК, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади АР Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я.

Відповідно Рішення Конституційного Суду України від 08.10.2008 року № 20-рп, громадянам надано право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника, або уповноваженого ним органу (роботодавця).

За ст. 1168 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Відповідно до ст. 1 Гірничого Закону України до особливо небезпечних підземних умов відносяться саме умови в шахтах, пов`язані з дією важкопрогнозованих проявів гірничо- геологічних і газодинамічних факторів, що створюють небезпеку для життя та здоров`я, їх працівників (виділення та вибухи газу та пилу, раптові викиди, гірничі удари, обвалення, самозаймання гірничих порід, затоплення гірничих виробок тощо).

Згідно з ст.38 Гірничого закону України до обов`язків гірничого підприємства відноситься відшкодування шкоди, завданої фізичній особі, безпека гірничих робіт, охорона праці та довкілля, додержання встановлених нормативів у сфері проведення гірничих робіт, правил безпеки, правил технічної експлуатації та єдиних правил безпеки при підривних роботах.

Аналізуючи наведені вище докази та вищезазначені норми Законів, суд вважає доведеним, що позивачу спричинено моральну шкоду, у зв`язку з ушкодженням здоров`я, внаслідок неналежного виконання відповідачем вимог законодавства стосовно створення та підтримання безпечних умов праці, що спричинило виникнення у позивача хронічного професійного захворювання.

Згідно зі ст. 46 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, рішення Європейського суду є обов`язковими для держав-учасниць Конвенції. При цьому Україна офіційно визнала юрисдикцію Європейського суду з питань тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї. Отже, суду необхідно враховувати в своїй діяльності прецедентну практику Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ч.1 ст.17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з ч.4 ст.10 Цивільного процесуального Кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Практикою Європейського суду з прав людини визнана презумпція моральної шкоди. Тобто в разі порушення майнових або цивільних прав «середня», «нормально» реагуюча на протиправну щодо неї поведінку людина повинна відчути страждання (моральну шкоду).

Рішенням від 27.07.2004 р. по справі "Ромашов проти України" Європейський суд з прав людини присудив заявнику у відшкодуванні моральної шкоди 3000 євро, хоча заявник не представив жодного документа на підтвердження своїх вимог про відшкодування моральної шкоди. У процесі розгляду заяви Суд звернув увагу на те, що згідно з правилом 60 Регламенту Суду будь-яка вимога щодо справедливої сатисфакції має містити перелік претензій і може бути представлено письмово разом з відповідними підтверджуючими документами або свідченнями, «без наявності яких (Суд) може відхилити вимогу повністю або частково». Проте суд врахував той факт, що в результаті виявлених порушень заявник зазнав моральної шкоди, яка не може бути відшкодована шляхом лише констатації судом факту порушення.

Право на відшкодування з урахуванням практики Європейського суду з прав людини повинно носити ефективний характер, і має на меті не тільки покриття шкоди завданої потерпілій стороні, а також є засобом попередження з боку відповідача вчинення порушень прав, отже має бути відчутним не тільки для позивача, але й для відповідача, що спонукало б відповідача вживати заходів щодо зміни практики нехтування положеннями законодавства.

На думку суду, в даній справі підлягає застосуванню вище вказане рішення Європейського суду з прав людини, оскільки суд застосовує принцип визначення розміру моральної шкоди, а не сам факт спричинення моральної шкоди. Європейський суд з прав людини визначив заявнику Ромашову моральну шкоду в розмірі 3000 Євро, при цьому вважаючи цей розмір не є надмірним.

Пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Право на компенсацію за моральну шкоду, виникає у особи з дня встановлення йому стійкої втрати працездатності вперше висновком медико-соціальної експертної комісії (дана правова позиція знайшла своє відображення в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 11 травня 2016 року по справі № 6-3149цс15).

Таким чином, суд, при визначені розміру моральної шкоди виходить з розміру мінімальної заробітної плати встановленої на 01 січня 2021 року та оцінює глибину, характер та тривалість душевних страждань та нервових переживань, істотності недоотриманих благ, втрату 40 % професійної працездатності, строкове призначення позивачу третьої групи інвалідності, характер професійних захворювань та їх наслідки для здоров`я позивача, керуючись принципом розумності, виваженості та справедливості ступінь моральну шкоду в 24 місячних розмірів мінімальної заробітної плати:

24*6000 грн (місячний розмір мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2021 року встановлений ст.8 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2021 рік») = 144 000 (двісті шістнадцять тисяч) гривень.

Аналогічна правова позиція з приводу застосування принципів розумності, виваженості та справедливості при визначені розміру моральної шкоди також висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду України від 5 грудня 2018 року по Справі №210/5258/16-ц.

Зазначені вище обставини узгоджуються також з правовим висновком Верховного суду від 14.11.2019 року за наслідками касаційного перегляду судових рішень у справі №522/3388/18, в якому визнано розумним, виваженим та справедливим грошове відшкодування моральної шкоди у сумі 233 000 грн., яке стягнуто з роботодавця на користь позивача за умови втрати позивачем 75% працездатності.

Отже, посилання позивача щодо спричинення йому моральної шкоди саме власником підприємства є обґрунтованими та заслуговують на увагу.

Доводи відповідача ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» щодо не вчинення підприємством протиправних дій, які б знаходились у причинному зв`язку з професійним захворювання позивача є необґрунтованими, оскільки в цьому конкретному випадку моральна шкода відшкодовується незалежно від вини юридичної особи, яка її завдала. Адже відсутність причинного зв`язку між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.

Надані позивачем докази повною мірою підтверджують, що ушкодження здоров`я ОСОБА_1 і отримання ним професійного захворювання та інвалідності відбулося при виконанні ним трудових обов`язків у шкідливих умовах, що у свою чергу призвело як до фізичних, так і до моральних страждань. Втрата працездатності призвела до обмеження його можливості вести активний спосіб життя, вільно спілкуватися, внаслідок чого останній змушений прикладати додаткові зусилля для організації свого життя.

Соціальний аспект поняття непрацездатності свідчить про нездатність, в даному випадку, позивача, матеріально забезпечити себе та членів своєї сім`ї на рівні, визначеному достатнім для проживання людини (прожиткового мінімуму) в державі, що також завдає моральних страждань позивачу.

Крім того, суд вважає за необхідне зауважити, що 10.07.2020 року позивач був звільнений з підприємства у зв`язку з невідповідністю виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я, яка перешкоджає продовженню даної роботи, а тому позивач позбавлений можливості працювати за своєю здобутою спеціальністю, або виконувати іншу роботу, пов`язану з фізичним навантаженням.

Доводи відповідача про те, що у отриманні професійного захворювання не можна виключати і вину самого позивача також не заслуговують на увагу, оскільки відповідач зобов`язаний забезпечити працівника належними умовами праці. І вина працівника в даному випадку не може бути покладена на останнього.

За вищевказаних обставин позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в межах 24 мінімальних заробітних плат, а в задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позивача звільнено від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір». Тому судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Згідно ЗУ «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір /фізичною особою/ в розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Розмір задоволених позовних вимог становить 144000 грн. Таким чином, 1 % ціни позову становить - 1440 грн.

На підставі наведеного, керуючись ст.3 Конституції України, ст. ст. 23, 1167-1168 ЦК України, ст. ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 4, 6, 13 ЗУ «Про охорону праці», », ст.ст. 1, 38 Гірничого Закону України, ст.ст. 1, ст.ст. 6, 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч.1 ст.17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст.ст. 4, 10, 12, 13,19, 23, 76, 141, 258, 259, 263-265, 268, 274, 275, 279 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання- задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (код ЄДРПОУ 14309787, Дніпропетровська область, м.Жовті Води, вул.Горького, 2) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 - 144 000 (сто сорок чотири тисячі) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди у зв`язку з отриманим професійним захворюванням, без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь держави судовий збір в розмірі 1440 (одна тисяча чотириста сорок) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Згідно п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України апеляційна скарга подається до або через суд першої інстанції, а матеріали справи надсилаються судом за правилами, що діяли до набрання чинності діючої редакції ЦПК України.

Повний текст судового рішення складений 03.08.2021.

Суддя К.А. Гусейнов