Рішення № 98726115, 03.08.2021, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

3 серпня 2021 року м. Мукачево Справа №303/2174/21

2/303/976/21

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

у складі: головуючого - судді Кость В.В.,

секретар судового засідання Немеш Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал»

треті особи без самостійних вимог: (1) приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Міністерства юстиції України Лукеча Олександр Васильович;

(2) приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович

про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та зобов`язання повернення сплачених коштів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача, зазначивши третіми особами - приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Міністерства юстиції України Лукечу Олександра Васильовича та приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай Олега Станіславовича, про визнання виконавчого напису, вчиненого 20 січня 2021 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем (зареєстрований в реєстрі під №5994; надалі - Виконавчий напис), таким, що не підлягає виконанню.

Позовні вимоги обґрунтовуються доводами про те, що Виконавчий напис вчинено з порушенням вимог законодавства, оскільки між сторонами відсутні будь-які кредитні зобов`язання. Крім того зазначає, що на адресу її реєстрації жодного письмового повідомлення від відповідача не надходило. Також вказує на те, що сума заборгованості за Виконавчим написом не є безспірною.

Відповідач, у встановлений ухвалами суду від 23 березня 2021 року та від 20 квітня 2021 року строк, відзив на позов не подав.

Треті особи пояснень щодо суті спору не надали.

Учасники справи, заперечень щодо можливості судового розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін не висловили, тому з урахуванням положень частини п`ятої ст. 279 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглянув справу на підставі наявних у ній матеріалів.

На підставі ухвали суду від 23 березня 2021 року вжито заходи забезпечення позову.

Згідно з ухвалою суду від 20 квітня 2021 року відповідачу продовжено строк для подання відзиву до 10 травня 2021 року.

На підставі ухвал суду від 27 травня 2021 року вжито заходи процесуального примусу відповідно до статті 146 Цивільного процесуального кодексу України та витребувано докази.

Дослідивши подані по справі доказові матеріали, суд констатує наступне.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд виходить з того, що згідно із частиною першою ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під способом захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається у ст. 16 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Судом встановлено, що 06.08.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» (надалі - Товариство) та ОСОБА_1 (надалі - Позичальник) був укладений договір про надання коштів, в тому числі на умовах фінансового кредиту №7486916 (надалі - Кредитний договір, а.с. 68-72), на підставі якого Товариство надало Позичальнику позику у розмірі 9000,00 гривень на 10 днів до 16.08.2018 року, але не більше 30 днів.

11.01.2021 відповідач звернувся до приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. із заявою щодо вчинення виконавчого напису.

20 січня 2021 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. вчинено виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за № 5994, за яким запропоновано звернути стягнення з ОСОБА_1 за Кредитним договором, правонаступником усіх прав та обов`язків якого на підставі Договору відступлення права вимог за кредитними договорами 03042017 від 3 квітня 2017 року є ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОФІТ КАПІТАЛ» на суму заборгованості за період з 15 березня 2019 року по 6 січня 2021 року у загальному розмірі 34627,00 гривень (з яких: 9000,00 гривень - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 25627,00 гривень - прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом).

На підставі постанови приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Лукечі Олександра Васильовича від 23.02.2021 відкрито виконавче провадження ВП №64611485 з примусового виконання Виконавчого напису.

Надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи у контексті з доводами та запереченнями учасників судового процесу з приводу вищевказаної позовної вимоги суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 18 Цивільного кодексу України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Положення частини першої статті 88 визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду № 7-р(I)/2020 від 01.07.2020.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

З наведеного можна зробити висновок, що відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц, від 02 липня 2019 року у справі №916/3006/17.

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії (стаття 50 Закону України «Про нотаріат»).

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти висновку, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів).

Із змісту Виконавчого напису вбачається, що такий вчинений на підставі пункту 2 Переліку документів.

Разом з тим, постанова Кабінету Міністру України від 26.11.2014 № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», якою доповнено вказаний Перелік документів пунктом 2 «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин», була визнана незаконною та нечинною на підставі постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 по справі № 826/20084/14 (залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 № К/800/6492/17, № К/800/7651/17).

Таким чином, з врахування приписів статті 87 Закону України «Про нотаріат», нотаріус не мав законних підстав для вчинення оскаржуваного виконавчого напису.

Тобто, на момент вчинення приватним нотаріусом оскаржуваного виконавчого напису (20 січня 2021 року), Кредитний договір, за яким боржником допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, не входив до Переліку документів.

При цьому, суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з переліком документів.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц, від 02 липня 2019 року у справі №916/3006/17.

Так, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Разом з тим законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 5.07.2017 №6-887цс17.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 Цивільного кодексу України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Фактичний зміст оскаржуваного за предметом позову Виконавчого напису свідчить про те, що з позивача на користь відповідача стягнута сума, яка включає в себе прострочену заборгованість за сумою кредиту та прострочену заборгованість по несплаченим відсотками за період з 15.03.2019 по 06.01.2021.

Щодо правомірності нарахування вказаних сум суд зазначає наступне.

Так, п. 2.4. Кредитного договору визначено строк позики - 10 днів до 16.08.2018, але не більше 30 днів.

Відтак, у межах строку кредитування (з 06.08.2018 року по 16.08.2018 року, але не пізніше 05.09.2018) ОСОБА_1 мала, зокрема, повернути Товариству позичені кошти і сплачувати проценти.

Після закінчення строку користування позикою, починаючи з 17.08.2018 (з 05.09.2018), позивач мала обов`язок, незалежно від пред`явлення вимоги позивачем, повернути всю заборгованість.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18, зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Приписи абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики в разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Таким чином, право Товариства нараховувати відсотки за користування кредитом за несвоєчасне погашення кредиту, припинилося зі спливом строку позики - 16.08.2018 (05.09.2018).

При цьому, у Виконавчому написі зазначено період стягнення з 15 березня 2019 року по 6 січня 2021 року, тобто нарахування проведено після спливу строку надання позики.

З наведеного випливає, що, зазначена у Виконавчому написі грошова сума кредитної заборгованості не є безспірною, оскільки включає нарахування за період, протягом якого відповідач не мав право нараховувати відсотки.

Отже, нотаріус, серед іншого, не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, та безспірності характеру правовідносин, тому вказаний слід визнати таким, що не підлягає виконанню.

В свою чергу, доводи позивача щодо неукладання Кредитного договору на увагу не заслуговують та спростовуються наданими документами щодо підписання зазначеного правочину цифровим підписом.

Крім того, зі змісту Виконавчого напису вбачається, що відповідач є правонаступником Товариства на підставі Договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами.

Натомість суду не надано Договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами, згідно з яким до відповідача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором. Разом з тим, договір факторингу за своєю правовою природою є відмінним від договору відступлення права вимоги.

Також суд зазначає, що Європейський суд з прав людини зауважує на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи наведене, позовні вимоги ОСОБА_1 слід задоволити в повному обсязі.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує в порядку, передбаченому ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України.

На підставі наведеного та керуючись статтями 8, 41, 124, 129, 1291 Конституції України, ст.ст. 2, 3, 10, 12, 13, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 273, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволити.

2. Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 20 січня 2021 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округ Горай Олегом Станіславовичем, який зареєстрований в реєстрі під №5994.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» на користь ОСОБА_1 суму 908,00 гривень (дев`ятсот вісім гривня 00 копійок) у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

6. Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Представник позивача: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» (04071 м.Київ, вул Набережно-Лугова, 8, код ЄДРПОУ 39992082).

Треті особи без самостійних вимог:

(1) приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Міністерства юстиції України Лукеча Олександр Васильович (88000, м.Ужгород, пл. Кирила і Мефодія, 1, оф. 59).

(2) приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович (10008, м.Житомир, вул. Велика Бердичівська, 35).

Суддя В.В. Кость