Рішення № 98723796, 13.07.2021, Сумський районний суд Сумської області

Справа № 587/832/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2021 року Сумський районний суд Сумської області під головуванням судді Степаненка О.А., за участюсекретаря судового засідання Домненко Н.І., представника позивача - ОСОБА_1 , представника відповідачів ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи - Сумська районна державна нотаріальна контора, ПАТ «Фідобанк», АТ КБ «ПриватБанк», ПТ АБ «Украгазбанк», ПАТ Банк «Фінанси та Кредит», ПАТ «Банк Надра», ПАТ «Державний ощадний банк», ПАТ «Банк Михайлівський» про визнання права власності на майно,

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , треті особи - Сумська районна державна нотаріальна контора про визнання права власності на майно. В обґрунтування своїх вимог позивачка зазначала, що з 2003 року проживала з ОСОБА_7 однією сім`єю без реєстрації шлюбу по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . До травня 2010 року вони мешкали в Російській Федерації, після чого переїхали в Україну і 15 листопада 2010 року придбали за спільні кошти квартиру АДРЕСА_1 , на яку 11 січня 2011 року склали заповіти один на одного. 30 грудня 2011 року за спільні кошти придбали автомобіль Ssang Yong Korando С200Di. ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 96 років помер батько ОСОБА_7 - ОСОБА_8 , який проживав у АДРЕСА_2 . На момент смерті ОСОБА_8 будинок був майже непридатний для проживання - будинок 1953 року забудови, підлога глиняна, металевий дах проіржавів, штукатурка майже обсипалась, фундамент відсутній. Безпосередньо після смерті ОСОБА_8 , до отримання свідоцтва про право на спадщину, вони з ОСОБА_7 займалися капітальним ремонтом будинку - укріпили стіни та оббили сайдингом, був зведений фундамент для укріплення стін, пошпакльовано та вирівняно стіни, поклеєні шпалери, старий дах перекритий новим шифером, влаштована підлога з кахельної плитки в коридорі та на кухні, в інших приміщеннях - з ламінату, замінені двері в будинку, встановлені металопластикові вікна, коридором переобладнали під кухню, а з приміщення старої кухні облаштували ще одну житлову кімнату, завезли меблі, побутову техніку, речі домашнього вжитку тощо, побудували сарай, лазню, терасу, метало профільну огорожу з гаражними воротами та хвірткою, відремонтований погріб, по території двору прокладені доріжки з тротуарної плитки. Відповідачі по справі участі у будівельних роботах не приймали, проживаючи в Тюменській області РФ. Позивачка зазначала, що після смерті ОСОБА_8 спільними зусиллями її та ОСОБА_7 за спільні кошти фактично створений новий житловий об`єкт, майно істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок здійснених поліпшень за період фактичних шлюбних відносин. Позивачка вважала, що нею та ОСОБА_7 спільними зусиллями та за спільні кошти була створена спільна сумісна власність - будинок з надвірними спорудами, в якій їй належить Ѕ частина, крім того, позивачка вважала, що вона має право на Ѕ частину земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, які надавалися ОСОБА_8 і які успадковані були після його смерті ОСОБА_7 .. Просила визнати за нею право власності на Ѕ частину спірного будинку з надвірним та господарськими спорудами, а також визнати за нею паво власності на Ѕ частину земельних ділянок загальною площею 0,28 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, а також для ведення особистого підсобного господарства.

У травні 2017 року позивачка звернулася до суду з заявою про збільшення позовних вимог, пославшись на те, що за рахунок її та ОСОБА_7 заощаджень, які вони мали, а також заробітної плати, пенсії, а також коштів, отриманих нею від продажу у м. Нягань РФ належних їй 4-кімнатної квартири, дачі, гаражу, автомобіля марки «ВАЗ-2104», коштів отриманих ОСОБА_7 від продажу належного йому автомобіля «Хюндай», під час спільного сумісного проживання за договорами банківського вкладу (депозиту) вони вносили у банківські установи наявні у них грошові суми, оформивши банківські договори на ім`я чоловіка - ОСОБА_7 . Позивачка зазначала, що нею та ОСОБА_7 були внесені кошти на депозитні рахунки: ПАТ «Фідобанк» - 44000 гривень, АТ КБ «ПриватБанк» 20000 доларів США, ПТ АБ «Украгазбанк» - 90000 грн., ПАТ Банк «Фінанси та Кредит» - близько 7000 доларів США, ПАТ «Банк Надра» - 17000 доларів США, ПАТ «Державний ощадний банк» - 45000 грн., ПАТ «Банк Михайлівський» - 220000 грн., а всього 399000 гривень та 44000 доларів США. Зазначені кошти, як вказувала позивачка, є спільним майном її та ОСОБА_7 , отже, просила визнати за нею право власності на Ѕ частину грошових коштів, що знаходяться на рахунках, відкритих на ім`я ОСОБА_7 у третіх осіб по справі - ПАТ «Фідобанк», АТ КБ «ПриватБанк», ПТ АБ «Украгазбанк», ПАТ Банк «Фінанси та Кредит», ПАТ «Банк Надра», ПАТ «Державний ощадний банк», ПАТ «Банк Михайлівський».

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги в повному обсязі.

Представник ОСОБА_4 , ОСОБА_5 адвокат Рижов С.Є. позовні вимоги не визнав, пославшись на те, що звернення позиваки до суду є черговою спробою безпідставно заволодіти частиною житлового будинку з надвірними та господарськими спорудами, частиною земельних ділянок, розташованих за адресою АДРЕСА_2 . Раніше позивачка вже зверталася з позовом про визнання права власності на 1/3 частину спірного домоволодіння в порядку спадкування після померлого ОСОБА_7 , однак їй було відмовлено. На даний час позивачка ставить питання про визнання права власності на Ѕ частину спірного майна, посилаючись на те, що спірне домоволодіння є спільною сумісною власністю її та ОСОБА_7 . Разом з тим, спірне домоволодіння належало ОСОБА_8 до дня його смерті в 2011 році, в 2012 році ОСОБА_7 отримав свідоцтво про право на спадщину, а позивачка не довела, що з 2012 року по день смерті ОСОБА_7 в 2015 році вона вкладала кошти в ремонт та переобладнання будинку.

ОСОБА_6 під час перебування справи в провадженні суду помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ( т. 3 ар. с. 218).

Ухвалою суду від 12 березня 2020 провадження по справі було зупинено до встановлення правонаступництва ( т. 3 ар. с. 221).

Ухвалою суду від 15 вересня 2020 року провадження по справі поновлено і справа призначена до судового розгляду ( т. 3 ар. с. 223).

10 грудня 2020 року до суду надійшло клопотання представника відповідачів ОСОБА_2 , який зазначав, що згідно довідки №764 від 08 вересня 2020 року, виданої нотаріусом нотаріального округу міста Нягань Ханти-Мансійського автономного округу-Югра Васильєвою С.В., станом на 08 вересня 2020 року єдиним спадкоємцем після померлого ОСОБА_6 , який звернувся до нотаріуса, є ОСОБА_5 - дружина померлого ( т. 3 ар.с.243, 244).

Протокольною ухвалою суду від 11 грудня 2020 року ОСОБА_5 , інтереси якої на підставі ордеру ( т. 3 ар.с.244) представляє адвокат Рижов С.Є., залучена до участі у справі в якості відповідача як спадкоємиця померлого відповідача ОСОБА_6 ( ар. с. 246 т.3).

Заслухавши пояснення учасників справи, представників сторін, свідків, дослідивши письмові докази по справі, з`ясуваши правові позиції сторін, суд не вбачає підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

За правилами частини першої статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Отже, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім`єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов`язків.

Згідно із частиною четвертою статті 368 ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Ураховуючи викладене, особам, які проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти.

19 лютого 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , третя особа - Сумська районна державна нотаріальна контора про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання майна спільною сумісною власністю та визнання права власності на майно. В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_3 послалась на те, що з 2003 року проживала з ОСОБА_7 однією сім`єю без реєстрації шлюбу по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . До травня 2010 року вони мешкали в Російській Федерації, після чого переїхали в Україну і 15 листопада 2010 року придбали за спільні кошти квартиру АДРЕСА_1 , на яку 11 січня 2011 року склали заповіти один на одного. 30 грудня 2011 року за спільні кошти придбали автомобіль Ssang Yong Korando С200Di. Також її чоловік успадкував після смерті свого батька земельні ділянки загальною площею 0,28 га та домоволодіння у АДРЕСА_2 . ОСОБА_3 зазначала, що перелічене спадкове майно є спільною сумісною власністю, а тому просила визнати за нею право власності на 1/2 частину автомобіля та претендує на рівні з дітьми чоловіка, які є відповідачами у справі, на домоволодіння та земельні ділянки, тобто на 1/3 частину цього майна. Крім того, просила встановити факт спільного проживання зі спадкодавцем з травня 2010 року по день смерті ОСОБА_7 .

Як було встановлено судом під час розгляду справи, громадяни Російської Федерації ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , які проживали однією сім`єю без укладання шлюбу, в травні 2010 року прибули в Україну з метою постійного проживання.

15 листопада 2010 року вони придбали квартиру АДРЕСА_1 у спільну часткову власність, в якій частки кожного із них є рівними та зареєстрували в ній своє постійне місце проживання - ОСОБА_7 з 20 квітня 2011 року, а ОСОБА_3 з 29 червня 2011 року.

11 січня 2011 року вони заповіли, кожен окремо, на випадок своєї смерті один одному належні їм частки вказаної вище квартири у м. Суми.

27 грудня 2011 року за спільні кошти вони придбали автомобіль Ssang Yong Korando С200Di, номер шасі НОМЕР_1 , який 30 грудня 2011 року зареєстрували за ОСОБА_7 за номером НОМЕР_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_4 помер батько ОСОБА_7 - ОСОБА_8 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть ( т. 1 ар.с.13).

Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить домоволодіння, що розташоване за адресою АДРЕСА_2 , а також земельні ділянки загальною площею 0,28 га за цією ж адресою. ОСОБА_7 18 травня 2012 року отримав свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлого ОСОБА_8 , зокрема, на житловий будинок та земельні ділянки загальною площею 0,28 га, що знаходяться за адресою АДРЕСА_2 ( т. 1 ар.с.14, 15).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер ( ар.с. 8 т.1).

Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 14 грудня 2016 року встановлений факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_7 в період з травня 2010 року по 6 жовтня 2015 року. Визнано право власності ОСОБА_3 на Ѕ частину автомобіля Ssang Yong Korando С200Di та на 1/3 частину житлового будинку та земельних ділянок, що знаходяться за адресою АДРЕСА_2 ( т.1 ар.с. 10).

Рішенням Апеляційного суду Сумської області від 02 березня 2017 року була частково задоволена апеляційна скарга представника ОСОБА_4 та ОСОБА_6 - адвоката Рижова С.Є. Рішення Сумського районного суду Сумської області від 14 грудня 2016 року в частині задоволення вимог про визнання за ОСОБА_3 права власності на 1/3 частину житлового будинку та 1/3 частину земельних ділянок загальною площею 0,28 га, що знаходяться за адресою АДРЕСА_2 , скасовано та ухвалено рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог ( т. 1 ар.с.11-12).

На даний час ОСОБА_3 просить визнати за нею право власності на Ѕ частину спірного будинку з надвірним та господарськими спорудами, а також визнати за нею право власності на Ѕ частину земельних ділянок загальною площею 0,28 га, а також на Ѕ частину грошових вкладів після померлого ОСОБА_7 , вважаючи спірне майно спільним сумісним майном з ОСОБА_7 , тоді як спірне домоволодіння належало ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, а у відповідності з п. 2 ч. 1 ст. 57 Сімейного кодексу України майно, набуте дружиною або чоловіком за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування, є особистою приватною власністю дружини, чоловіка.

Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_3 послалась на те, що за період після смерті ОСОБА_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), вона та ОСОБА_7 , проживаючи з травня 2010 року по день смерті ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) однією сім`єю без реєстрації шлюбу, що встановлено рішенням суду, спільними зусиллями та за спільні з ОСОБА_7 кошти створили спільну сумісну власність - будинок з надвірними спорудами адресою АДРЕСА_2 , який внаслідок вкладення значних коштів в переобладнання будинку та його ремонт, фактично є новоствореним житловим об`єктом, на Ѕ часку якого вона має право.

У відповідності з ст. ст. 12, 81 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Всупереч положенням ст.ст. 12, 81 ЦПК України ОСОБА_3 не надала суду належних і допустимих доказів на підтвердження позовних вимог.

Позивачка зазначала, що на момент смерті ОСОБА_8 будинок був майже непридатний для проживання - будинок 1953 року забудови, підлога глиняна, металевий дах проіржавів, штукатурка майже обсипалась, фундамент відсутній. Безпосередньо після смерті ОСОБА_8 , до отримання свідоцтва про право на спадщину, вони з ОСОБА_7 займалися капітальним ремонтом будинку - укріпили стіни та оббили сайдингом, був зведений фундамент для укріплення стін, пошпакльовано та вирівняно стіни, поклеєні шпалери, старий дах перекритий новим шифером, влаштована підлога з кахельної плитки в коридорі та на кухні, в інших приміщеннях - з ламінату, замінені двері в будинку, встановлені металопластикові вікна, коридором переобладнали під кухню, а з приміщення старої кухні облаштували ще одну житлову кімнату, завезли меблі, побутову техніку, речі домашнього вжитку тощо, побудували сарай, лазню, терасу, метало профільну огорожу з гаражними воротами та хвірткою, відремонтований погріб, по території двору прокладені доріжки з тротуарної плитки.

Разом з тим, позивачка не надала жодного чеку, квитанції, накладної тощо, які б свідчили про придбання будівельних матеріалів нею та ОСОБА_7 , які були використані на ремонт та переобладнання, проведення інших поліпшень у спірному домоволодінні. Не надала позивачка належних доказів на підтвердження того, що вони з ОСОБА_7 вкладали спільні кошту у ремонт та переобладнання будинку.

В судовому засіданні ОСОБА_3 послалась на те, що ремонт та переобладнання спірного домоволодіння почався ще до смерті ОСОБА_8 , але не надала доказів на підтвердження того, між нею, ОСОБА_7 та власником будинку ОСОБА_8 існувала домовленість про створення спільної власності в результаті майбутнього проведення переобладнання та ремонту. Отже, слід виходити з того, що якщо якась допомога в проведенні ремонту та переобладнання і надавалася, то вона надавалася ОСОБА_8 безоплатно, без наміру створити спільну сумісну власність.

Пояснення ОСОБА_3 в тій частині, що на момент смерті ОСОБА_8 спірний будинок був майже непридатний для проживання в судовому засіданні також свого підтвердження не знайшов.

Обґрунтовуючи свою позицію ОСОБА_3 послалась на показання свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .

Зокрема, свідок ОСОБА_9 пояснила, що на момент смерті ОСОБА_8 будинок був в занедбаному стані, а всі покращення були зроблені ОСОБА_7 та ОСОБА_3 вже після його смерті не можуть бути підставою для задоволення позову. Свідок не могла пояснити, за які і за чиї кошти проводився ремонт та переобладнання, чи існувала домовленість між ОСОБА_7 , ОСОБА_3 та ОСОБА_8 про те, що після ремонту ОСОБА_11 та ОСОБА_12 набудуть право власності на частку в будинку, чи не надавали ОСОБА_8 допомогу безоплатно, тощо. Крім того, свідок стверджувала, що ремонт в будинку закінчився в 2014 році, хоча сама ОСОБА_3 в позові зазначала, що ремонтні роботи були проведені протягом 6 місяців.

Свідок ОСОБА_10 пояснила, що вона є подругою ОСОБА_3 , яка разом з ОСОБА_7 у 2010 році переїхала на постійне місце проживання в Україну, де придбали квартиру. Батько ОСОБА_7 - ОСОБА_8 був похилого віку, проживав в будинку, який був непридатний для життя. Ремонт в будинку проводили ОСОБА_3 та ОСОБА_7 .

Разом з тим, свідок ОСОБА_13 пояснив, що ОСОБА_7 та ОСОБА_4 з 2008 по 2015 рік кожного року приїздили до ОСОБА_8 . Ремонт в будинку робився майже постійно. Коли ОСОБА_8 був ще живий, за його життя було покладено ламінат, будувалася баня, придбаний був телевізор.

Свідок ОСОБА_14 пояснив, що він двоюрідний брат відповідачів і, з 2004 року працюючи директором будівельної фірми ТОВ «Спецмонтажсервіс», сприяв у придбанні будівельних матеріалів. ОСОБА_8 жив у сучасному будинку, будинок був повністю придатний для проживання. Баня, сарай, ламінована підлога були збудовані за життя ОСОБА_8 . Раніше він також надавав допомогу в придбанні будівельних матеріалів, в проведенні ремонтних робіт допомагали і відповідачі, які, працюючи в газовій компанії, надавали кошти. ОСОБА_8 сам мав пристойну пенсію, а також власні заощадження.

Свідок ОСОБА_15 пояснив суду, що з ОСОБА_16 він познайомився близько 15 років тому через ОСОБА_17 , який ОСОБА_18 доводиться родичем. Тоді ж він відвідав будинок ОСОБА_8 , де був проведений ремонт з використанням сайдингу, банкоплану та інших сучасних матеріалів, які надавала фірма ОСОБА_17 , де він був директором.

Представником відповідачі ОСОБА_2 надані суду фотографії, з яких вбачається, що на початку серпня 2011 року ОСОБА_8 відвідували онук ( ОСОБА_4 ) та правнуки ( діти ОСОБА_4 - ОСОБА_19 , 1995 року народження, ( т.2 ар.с.148) та ОСОБА_20 , 2005 року народження, ( т. 2 ар.с.149). При цьому в судовому засіданні ОСОБА_2 звернув увагу суду на фотознімок №11, де зображені у порядку зліва направо ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_19 ( онук) та фотознімок №13, де в порядку зліва направо зображені ОСОБА_8 , ОСОБА_20 (онука). Враховуючи вік дітей, зовнішній вигляд, одяг дітей та дорослих, слід зробити висновок, що і інші фотознімки, на яких зображені діти, онуки чи правнуки були здійснені в той саме час ( т. 2 ар.с. 141-147).

Тобто, надані фотознімки свідчать про те, ще за життя власника спірного домоволодіння ОСОБА_8 зовнішні стіни були укріплені та обшиті сайдингом, наявний фундамент (фотознімок №12); наявні металопластикові вікна, стіни, стеля в кімнатах рівна, зі шпалерами, підлоги влаштовані (фотознімки 1,2,4,6,14); Кухня та інші кімнати вміщують меблі та належно об лаштовані ( фотознімки №3,4,14); сарай, погріб, тераса, баня, метало профільна огорожа є в наявності ( фотознімки№5,7,8,9, 10,12,13). З наданих представником відповідачів фотознімків вбачається, що належний ремонт в спірному будинку був виконаний ще за життя ОСОБА_8 , який зображений на фотознімках (т. 2 ар.с. 141-147).

Після смерті ОСОБА_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , (т.1 ар. с. 13) ОСОБА_7 в порядку спадкування набув право власності на спірне домоволодіння та земельні ділянки. З копія Свідоцтва про право на спадщину від 18 травня 2012 року вбачається, що спадщина, на яку видано свідоцтво, складається з: житлового будинку - дерев. обш. сайдингом, житловою площею 19,6 кв. м., загальною площею 41,0 кв.м. з господарчими будівлями: літ. п/г погріб шлакобетон, літ. а - прибудова дошки обшиті сайдингом, літ. д - тераса, літ. Д - баня гіпсоблок, літ.Е - сарай гіпсоблок, 1-ворота метал, 2 - огорожа метал, № - огорожа мет. сітка, що знаходяться: АДРЕСА_2 ( т. 1 ар. с. 15).

Відповідно до ч 1 ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Згідно з ч. 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Тобто, відремонтований спірний будинок, як і спірні земельні ділянки загальною площею 0,28 га, - особиста приватна власність ОСОБА_7 , який ( будинок) не може бути визнаний об`єктом спільної сумісної власності подружжя у зв`язку істотним збільшенням у своїй вартості, як вказує позивачка.

Отже, житловий будинок ОСОБА_7 отримав як спадщину після померлого батька ОСОБА_8 , а тому будинок є його успадкованим майном, а не спільною сумісною власністю з ОСОБА_3 , яка не надала суду належних доказів на підтвердження того, що після смерті ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_4 вони з ОСОБА_21 протягом 6 місяців провели в будинку всі зазначені в позовній заяві переобладнання та ремонт.

В позовній заяві та в судовому засіданні ОСОБА_3 та її представник посилались на те, що факт проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_7 однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з травня 2010 року по 6 жовтня 2015 року підтверджується рішенням Сумського районного суду від 14 грудня 2016 року, рішенням Апеляційного суду Сумської області від 02 березня 2017 року, постановою Верховного суду від 17 жовтня 2018 року у справі №587/302/16-ц у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6 , ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, про визнання майна об`єктом права спільної сумісної власності, про визнання права власності. Відповідно до ст. 82 ЦПК України підставами для звільнення від доказування є наявність обставин, які визнаються учасниками справи або таких, які визнано загальновідомими, наявність обставин, встановлених рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Однак, встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу автоматично не тягне за собою визнання всього майна, що придбане за цей період спільним сумісним майном подружжя.

Судова практика у справах про поділ майна подружжя вказує на те, що придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане. Тому сам по собі факт придбання такого майна в період шлюбу не є безумовною підставою для надання такому майну статусу спільної сумісної власності подружжя.

Зокрема, особистою приватною власністю є майно, набуте до шлюбу та майно, набуте за час шлюбу, але на підставі договору дарування або у порядку спадкування. Крім цього, особистою приватною власністю є майно, набуте одним з подружжя за час шлюбу, але за кошти, які належали йому особисто.

Вирішуючи питання щодо правового режиму такого майна, суди зазвичай встановлюють факти створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов`язків, з`ясовують час придбання, джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте), а також мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1026цс15 майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об`єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб як сім`ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об`єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними. У зв`язку із цим суду під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого сім`єю, слід установити не лише факт спільного проживання сторін у справі, а й обставини придбання спірного майна внаслідок спільної праці.

Заявляючи вимоги про визнання права на Ѕ частин грошових вкладів, які знаходяться на депозитних рахунках ОСОБА_7 , позивачка не надала належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ці грошові кошти набуті внаслідок спільної праці її та ОСОБА_7 і не надала доказів на підтвердження часу набуття грошових коштів та джерела таких доходів.

Грошові кошти на депозитних рахунках в ПАТ «Фідобанк», АТ КБ «ПриватБанк», ПТ АБ «Украгазбанк», ПАТ Банк «Фінанси та Кредит», ПАТ «Банк Надра», ПАТ «Державний ощадний банк», ПАТ «Банк Михайлівський» були розміщені ОСОБА_7 після переїзду в Україну, тобто після 2010 року, однак коли саме ці кошти ОСОБА_7 були набуті, за яких обставин, джерело походження цих коштів, факт набуття спірних коштів внаслідок спільної праці ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , - доказів на підтвердження цих обставин позивачка не надала, отже підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання за нею права власності на Ѕ частину грошових коштів, що знаходяться на депозитних рахунках ОСОБА_7 в банківських установах суд не вбачає.

При цьому суд також враховує, що позов про поділ грошових коштів, що знаходяться на депозитних рахунках ОСОБА_7 , був нею поданий лише в травні 2017 року, хоча раніше ОСОБА_3 ( наприкінці 2016 року) зверталася до суду про визнання права власності на частину спільного сумісного з ОСОБА_7 . Відтак, до травня 2017 року позивачці не було відомо про існування спільного сумісного з ОСОБА_7 майна у вигляді грошових коштів, що знаходяться на депозитних рахунках, що також свідчить про те, що до цих рахунків ОСОБА_3 не має відношення.

Крім того, з наданих представником ОСОБА_2 копії ощадної книжки ОСОБА_7 , договорів купівлі-продажу вбачається, що ОСОБА_7 ще до травня 2010 року ( з якого рішенням суду встановлений факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_7 ) мав особисті заощадження ( т. 3 ар.с.126), продав належний йому транспортний засіб ( т. 3 ар. с. 127), за договором купівлі-продажу продав належні йому звичайні, бездокументарні іменні акції ВАТ «Газпром» ( т. 3 ар. с. 129), квартиру ( т. 3 ар. с. 130). Таким чином, ОСОБА_7 мав в своєму розпорядженні особисті грошові кошти, які міг розмістити на депозитних рахунках в банківських установах.

Таким чином, відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд вважає, що позивачка ОСОБА_3 , всупереч положенням ст.ст. 12,81 ЦПК України, не надала суду належних і допустимих доказів, які б свідчили про те, що вона набула право спільної сумісної власності на спірне майно, а тому в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 213, 214, 215 ЦПК України, ст.ст. 12,81 ЦПК України , ст.ст. 3, 74 , 57, 62 Сімейного кодексу України, ст.ст. 368, 1216,1218 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи - Сумська районна державна нотаріальна контора, ПАТ «Фідобанк», АТ КБ «ПриватБанк», ПТ АБ «Украгазбанк», ПАТ Банк «Фінанси та Кредит», ПАТ «Банк Надра», ПАТ «Державний ощадний банк», ПАТ «Банк Михайлівський» про визнання права власності на майно - відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сумського апеляційного суду через Сумський районний суд Сумської області протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя О.А.Степаненко