Ухвала суду № 98723049, 28.07.2021, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

№336/4144/20

н/п. 6/336/268/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2021 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Боєва Є.С., при секретарі Овчаренко К.О., за участю представника стягувача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника боржника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

19.07.2021 до суду надійшла заява представника боржника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, виданого Шевченківським районним судом м. Запоріжжя 02.04.2021 у цивільній справі № 336/4144/20, н/п 2/336/352/2021 на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26.01.2021.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом на підставі позовної заяви представника Концерну "Міські теплові мережі" внесено недостовірну інформацію про місце реєстрації ОСОБА_2 . Судом залишено поза увагою довідку, що надана відділом реєстрації фізичних осіб у Шевченківському районі Департаменту реєстраційних послуг ЗМР за №01-71/11800 від 25.08.2020 року, у якій зазначено, що ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 06.12.2007 року по 02.12.2019 року. Крім того, ОСОБА_2 примусово виселено з вказаної квартири на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17.10.2019 року у цивільній справі №336/4191/18. Отже, інформація, що міститься у виконавчому листі, який видано 02.04.2021 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя, містить недостовірну інформацію щодо місця реєстрації ОСОБА_2 , а тому вказаний виконавчий лист не є офіційним документом.

У додаткових поясненнях представник боржника зазначає, що відповідно до п. 32 договору про надання комунальних послуг від 26.08.2010, договір є розірваним у разі переходу права власності на квартиру до іншої особи. Рішенням Шевчеківськго районного суд м. Запоріжжя від 17.10.2019 у справі № 336/4191/18, провадження № 2/336/275/2019 встановлено, що 20.03.2018 державним реєстратором Запорізької обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Севастьяновою В.В. зареєстровано право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , - за Публічним акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний банк». Оскільки договір був розірваний, то позов Концерну «МТС» не підлягав задоволенню, а тому виконавчий лист є таким, що не підлягає виконанню.

В судове засідання представник боржника ОСОБА_3 , будучи належним чином повідомлений про розгляд справи (а.с. 47), не з`явився, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до змісту ч. 3 ст. 432 ЦПК України суд розглядає заяву про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви.

Представник стягувача ОСОБА_1 просив суд відмовити у задоволенні заяви.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку представника стягувача, суд приходить до переконання, що у задоволенні заяви слід відмовити з наступних підстав.

Встановлено, що 26.01.2021 рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя у цивільній справі №336/4144/20 за позовом Концерну "Міські теплові мережі" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення, гарячого водопостачання. Стягнуто з ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 14 530,24 грн. та судовий збір у сумі 2102 грн.

Рішення набрало законної сили 26.02.2021.

02.04.2021 видано виконавчий лист по цивільній справі №336/4144/20, строк пред`явлення виконавчого листа до виконання до 27.02.2024.

Відповідно до ч. 2 ст. 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню, повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

При цьому, словосполучення «або з інших причин» не стосується припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, наприклад, в апеляційному чи касаційному порядку скасовано чи змінено рішення суду, або ж у зв`язку з нововиявленими обставинами, а виконавчий лист ще не виконаний.

Як вбачається з правового висновку, викладено у постанові Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі №755/15479/14-ц, підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Отже, сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа або наявності інших обставин, які зумовлюють необхідність установлення питань виконання судового рішення.

Таким чином, передумовою для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, є одна з наступних обставин:

- помилковість видачі виконавчого листа;

- боржником чи іншою особою було добровільно виконано рішення суду, внаслідок чого обов`язок припинився;

- обов`язок боржника припинився з інших причин (передання відступного, зарахування, прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі);

- інші підстави припинення зобов`язання, передбачені главою 50 Цивільного кодексу України «Припинення зобов`язання»).

Разом з тим, за наявності судового рішення про стягнення боргу, яке набрало законної сили та підлягає виконанню, представником боржника при зверненні до суду із заявою не доведено, що боржником чи іншою особою було добровільно виконано рішення суду, внаслідок чого його обов`язок припинився, або його обов`язок, як боржника, припинився з інших причин, передбачених главою 50 ЦК України

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Положення статті 129-1 Конституції України визначають, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року.

У пілотному рішенні у справі "Бурдов проти Росії" від 7 травня 2002 року Європейський суд, вказав, що пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод кожному надано право звертатися до національного суду у разі виникнення спору про його цивільні права ("право на суд"), одним із аспектів якого є право на доступ до правосуддя, що представляє собою право на порушення позовного провадження у національних судах з питань цивільно-правового характеру; але таке право на судовий захист було б ілюзорним, якби система правова держави-учасника Європейської конвенції не виключала, що судове рішення, яке набрало законної сили та є обов`язковим до виконання, залишалося б не виконаним. Також, визнається неприпустимим, що п. 1 ст. 6 Конвенції, деталізовано визначаючи процесуальні гарантії сторін на справедливий розгляд їхньої справи національним судом, не передбачав би захисту процесу виконання судових рішень. Європейський суд наголосив, що виконання рішення суду, яке ухваленого будь-яким національним судом, повинно розглядатись як складова "судового розгляду".

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви представника боржника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 слід відмовити в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 259-261, 432 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника боржника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, проте може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів.

Повний текст ухвали складено 03.08.2021.

Суддя Є.С. Боєв