Рішення № 98721716, 30.07.2021, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/25915/20

Провадження № 2/127/4382/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2021 рокум. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Шаміної Ю.А.,

при секретарі судового засідання Чорнобров О.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай.», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 , про стягнення страхового відшкодування та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

23.11.2020 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Станька Т.Р. звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з позовом до ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» про стягнення страхового відшкодування та моральної шкоди. Позов мотивований тим, що 08.10.2019 року о 13 год. 21 хв. на вул. Данила Нечая, 63 у м. Вінниці сталась ДТП за наслідками якої було складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, з якого вбачається, що водій автомобіля «Ford Mandeo» не надав перевагу в русі автомобілю «Toyota Prius», чим завдав пошкодження даному транспортному засобу. Водій транспортного засобу «Ford Mandeo» свою провину визнав та надав Полюс №АО/1783332, яким застраховано його автомобіль в разі цивільно-правової відповідальності.

09.06.2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою про страхове відшкодування у зв`язку з виникненням страхового випадку, також ним були надані документи, що додаються до заяви згідно Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зокрема, свідоцтво НОМЕР_1 реєстрації транспортного засобу «Toyota Prius» д.р.н. НОМЕР_2 видане компанією Литовської Республіки «Regitra».

У відповідь на заяву про страхове відшкодування, відповідач повідомив позивача про невизнання його майнових вимог у зв`язку з відсутністю правових підстав щодо виплати страхового відшкодування, що відображено в листі №51-3585 від 19.06.2020 року. Зокрема, відмова відповідача обґрунтована тим, що ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» за допомогою публічного електронного реєстру транспортних засобів, який веде державна компанія Литовської Республіки «Regitra», було виявлено, що транспортний засіб «Toyota Prius» д.р.н. НОМЕР_2 заборонено використовувати в дорожньому русі та існують обмеження щодо вказаного транспортного засобу.

З огляду на викладене, позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, у якому просив стягнути з ТДВ «СК«Ю.Ес.Ай.» на його користь грошову суму в розмірі 33363,15 грн, з яких: 23863,15 грн - страхове відшкодування, 2000,00 грн - витрати понесені на визначення вартості (оцінювання) матеріального збитку, 7500,00 грн - моральної шкоди, а також судові витрати.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 30.11.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 01.02.2021 року залучено до участі у справі ОСОБА_2 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 31.03.2021 року підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

04.01.2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. №195) ТДВ «СК«Ю.Ес.Ай.», який надіслано на адресу суду засобами поштового зв`язку 28.12.2020 року, згідно якого відповідач не погоджується з позовними вимогами зважаючи на те, що відмова відповідача у здійсненні страхового відшкодування на користь ОСОБА_1 була правомірною, так як в результаті проведення страхового розслідування було виявлено, що транспортний засіб «Toyota Prius» д.р.н. НОМЕР_2 заборонено використовувати в дорожньому русі та існують обмеження щодо вказаного транспортного засобу. Крім того, позивачем при зверненні не було надано документів, що підтверджують законність підстав використання транспортного засобу «Toyota Prius» державний реєстраційний знак НОМЕР_2 та не надано документи, до підтверджують проведення всіх необхідних реєстраційних процедур з даним транспортним засобом для встановлення особи, яка має законне право отримати страхове відшкодування.

Щодо вимоги про відшкодування збитків понесених позивачем на проведення незалежної оцінки відповідач зазначив, що ТДВ «СК«Ю.Ес.Ай.» не може встановити причинно-наслідковий зв`язок з мотиваційним підходом в оцінці збитків нанесених транспортним засобом «Toyota Prius» д.р.н. НОМЕР_2 , оскільки з отриманих відомостей про стан транспортного засобу за допомогою публічного електронного реєстру транспортних засобів виявлено, що в останнього недійсний технічний огляд. З огляду на що, неможливо встановити, які саме пошкодження отримані у дорожньо-транспортній пригоді, яка мала місце 08.10.2019 року о 13год. 21 хв., а який технічний стан автомобіля був до зазначеної події. При цьому представник відповідача зауважив, що проведення експертних оцінок являється правом позивача, а не його обов`язком.

Щодо вимоги про відшкодування моральної шкоди відповідач вказав, що позивачем не надано конструктивної аргументації щодо причинного зв`язку між моральною шкодою позивача та прийнятим ТДВ «СК«Ю.Ес.Ай.» рішенням. З огляду на викладене, відповідач просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

29.03.2021 року на офіційну електронну адресу суду представником позивача адвокатом Станьком Т.Р. надіслано відповідь на відзив на позов (вх. №7425) згідно якої позивач не погоджується із твердженнями наведеними відповідачем у відзиві на позов. Зазначає, що чинним законодавством чітко встановлено та регламентовано порядок отримання страхового відшкодування, який було дотримано позивачем при зверненні з метою отримання страхового відшкодування, таким чином зважаючи на відсутність підстав для відмови у здійсненні страхового відшкодування - відповідач зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування у встановленому законом порядку. Відповідач не може виходити за межі рамок встановлених законом та посилатись на інші підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування, ніж ті, що передбаченні чинним законодавством. Крім того, представник позивача зауважив, що посилання на існування заборони використання транспортного засобу чи існування такого обмеження щодо такого транспорту не є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування, разом з тим зважаючи на те, що відповідний реєстр веде свій облік згідно законодавства Литовської Республіки юридична сила останнього на територію України не поширюється, а відносини щодо здійснення реєстрації (перереєстрації) транспортного засобу, виходять за межі доказування у даній справі.

Щодо твердження відповідача про те, що позивачем не було надано документів на підтвердження законності підстав використання транспортного засобу, зазначив, що п. 35.2 ст 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не встановлено необхідність надання такого документу, що свідчить про незаконність вимог відповідача. Крім того, позивач посилаючись на правову позицію викладену у постанові Верховного Суду від 15.04.2020 року по справі №703/2107/18, зауважив, що перелік підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Вказав, що моральна шкода полягала не тільки у душевних стражданнях, яких зазнав позивач, але й у незручностях у формі позбавлення можливості користуватись пошкодженим транспортним засобом протягом тривалого часу. З огляду на викладене, просив позовні вимоги задовольнити.

Третя особа ОСОБА_2 своїм правом на надання письмових пояснень по справі не скористався.

Учасники справи у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися в порядку, визначеному чинним законодавством.

30.07.2021 року представником позивача адвокатом Станьком Т.Р. надіслано на електронну пошту суду клопотання (вх. №ЕП-17794) про розгляд справи у відсутність позивача та його представника на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів, позовні вимоги підтримав повністю та просив задовольнити у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 08.10.2019 року о 13 год. 21 хв. у м. Вінниці по вул. Данила Нечая, 63 водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «Ford Mandeo», д.н.з. НОМЕР_3 , не надав перевагу у русі транспортному засобу «Toyota Prius», д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_3 , що підтверджується повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду (а.с. 8-10).

Як слідує із Свідоцтва про реєстрацію Європейського співтовариства НОМЕР_1 власником транспортного засобу «Toyota Prius», держаний реєстраційний номер НОМЕР_2 , є ОСОБА_1 (а.с. 11-14).

22.05.2020 року ОСОБА_1 звернувся до ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» із заявою про страхове відшкодування, згідно з якої просив оцінити та відшкодувати шкоду, завдану внаслідок ДТП, яка сталася 08.10.2019 року за участю транспортного засобу винної сторони «Ford Mandeo» з номерним знаком НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_2 , цивільно-правову відповідальність якого застраховано за договором (полісом) страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС/1783332 від 21.08.2019 року, а саме відшкодувати витрати пов`язані з пошкодженням транспортного засобу «Toyota Prius» д.н.з. НОМЕР_2 (а.с. 15-16).

Як слідує із листа ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» вих. №51-3585 від 19.06.2020 року ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» не визнає майнові вимоги ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що не має правових підстав, щодо виплати останньому страхового відшкодування, оскільки в результаті проведення страхового розслідування було виявлено, що транспортний засіб «Toyota Prius» д.р.н. НОМЕР_2 заборонено використовувати в дорожньому русі та існують обмеження щодо вказаного транспортного засобу (а.с. 17-18).

Із звіту №07-20-М139 про незалежну оцінку вартості матеріального збитку колісного транспортного засобу Toyota Prius державний номер НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_1 , вбачається, що розмір збитків зазначеного транспортного засобу станом на дату оцінки становить 23863,15 гривень (а.с. 19-51).

Як слідує із рахунку-фактури №07-20-М139 від 14.07.2020 року вартість послуги визначення вартості матеріального збитку транспортного засобу після ДТП «Toyota Prius», державний номер НОМЕР_2 , становить 2000,00 грн (а.с. 52), які були сплачені ОСОБА_1 , що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №07-20-М139 від 23.07.2020 року (а.с. 53).

Відповідно до преамбули Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» цей Закон регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до ст. 6 вказаного Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон) страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно з п. 1.6 ст. 1 Закону власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.

Згідно з п. 1.4 ст. 1 Закону особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

Згідно з ч.1 ст. 22.1 Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ч. 5 статті 1187 цього Кодексу особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до роз`яснень пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладених у пункті 8 його постанови від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», судам роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у особи, що її завдала, за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Разом з тим, судом встановлено, що водій ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом «Ford Mandeo» номерний знак НОМЕР_3 , вину у вчиненій дорожньо-транспортній пригоді, внаслідок якої було завдано пошкодження транспортному засобу «Toyota Prius» номерний знак НОМЕР_2 , визнав.

Згідно з п. 35.1. ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування.

Відповідно до п.35.2. ст. 35 Закону до заяви додаються:

а) паспорт громадянина, а в разі його відсутності інший документ, яким відповідно до законодавства України може посвідчуватися особа заявника, якщо заявником є фізична особа;

б) документ, що посвідчує право заявника на отримання страхового відшкодування (довіреність, договір оренди, свідоцтво про право на спадщину), у разі якщо заявник не є потерпілим або його законним представником;

в) довідка про присвоєння одержувачу коштів ідентифікаційного номера платника податку (за умови його присвоєння), якщо заявником є фізична особа;

г) документ, що підтверджує право власності на пошкоджене майно на день скоєння дорожньо-транспортної пригоди, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, заподіяної майну;

ґ) свідоцтво про смерть потерпілого - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого;

д) документи, що підтверджують витрати на поховання потерпілого, - у разі вимоги заявника про відшкодування витрат на поховання потерпілого;

е) документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв`язку із смертю годувальника;

є) відомості про банківські реквізити заявника (за наявності).

Положення статті 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не містять вимог щодо подання разом із заявою про виплату страхового відшкодування доказів на підтвердження законності підстав використання транспортного засобу та на підтвердження проведення всіх реєстраційних процедур.

Частиною 36.1 статті 36 Закону передбачено, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Відповідно до вищенаведеної статті страховик чи МТСБУ приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Прийняття рішення про зупинення розгляду справи Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено.

Згідно із положеннями статті 37 Закону підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є:

- навмисні дії особи, відповідальність якої застрахована (страхувальника), водія транспортного засобу або потерпілого, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на осіб, дії яких пов`язані з виконанням ними громадянського чи службового обов`язку, вчинені у стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або під час захисту майна, життя, здоров`я. Кваліфікація дій таких осіб встановлюється відповідно до закону;

- вчинення особою, відповідальність якої застрахована (страхувальником), водієм транспортного засобу умисного кримінального правопорушення, що призвело до страхового випадку (події, передбаченої статтею 41 цього Закону);

- невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов`язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди;

- неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Таким чином, підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів передбачені у статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Їх перелік є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 703/2107/18.

Отже, відмова ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» у здійсненні страхового відшкодування позивачу у зв`язку із відсутністю правових підстав, є необґрунтованою та такою, що не ґрунтується на нормах спеціального Закону та порушує право потерпілого на отримання страхового відшкодування. Таким чином, позовна вимога ОСОБА_1 щодо стягнення страхового відшкодування в розмірі 23863,15 грн підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення витрат понесених на визначення вартості (оцінювання) матеріального збитку, суд дійшов наступного висновку.

Згідно п. 3 ст. 34 вищезазначеного Закону якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

Судом встановлено, що за замовленням позивача ОСОБА_1 було проведено незалежну оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного ушкодженням транспортного засобу після ДТП, ФОП ОСОБА_5 , за результатами якого складено звіт №07-20-М139. При цьому, оплату проведеної оцінки здійснено позивачем.

Водночас, на підтвердження проведення звіту про визначення вартості матеріального збитку транспортного засобу «Toyota Prius» д.н.з. НОМЕР_2 внаслідок ДТП на замовлення страховика, жодного доказу відповідачем не надано.

Будь-яких доказів щодо неправомірних дій ФОП ОСОБА_5 , під час складення звіту, матеріали справи не містять, як і не містять доказів складення звіту з порушенням вимог чинного законодавства. Отже, підстави для неприйняття судом до уваги звіту оцінки вартості матеріальної шкоди складеного ФОП ОСОБА_5 , у суду відсутні.

Відтак, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати на оплату вартості (оцінювання) матеріального збитку у розмірі 2000,00 грн.

Стосовно позовних вимог про стягнення з ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» на користь позивача моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає в душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням майна і відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави - наявності моральної (немайнової) шкоди, а також за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: неправомірної поведінки, причинного зв`язку та вини заподіювача.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019р. у справі № 465/4287/15.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

При вирішенні питання про відшкодування моральної (немайнової) шкоди судом враховані обставини справи, характер та обсяг душевних страждань, які зазнав позивач, тривалість немайнових втрат.

З урахуванням вищевказаного, суд вбачає достатньо правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» на користь позивача моральної шкоди у розмірі 7500,00 грн.

Згідно вимог ст. 141 ЦПК України, Закону України «Про судовий збір», суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 840,80 грн.

Керуючись ст. 4, 7, 12, 13, 43, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай.» (код ЄДРПОУ 32404600, місцезнаходження: проспект Героїв Сталінграду, буд. 4, корп. 6а, 2 поверх, м. Київ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) 33363,15 грн (тридцять три тисячі триста шістдесят три гривні п`ятнадцять копійок) з яких: 23863,15 грн - страхове відшкодування; 2000,00 грн - витрати понесені на визначення вартості (оцінювання) матеріального збитку; 7500 грн - моральна шкода.

Стягнути із Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай.» (код ЄДРПОУ 32404600, місцезнаходження: проспект Героїв Сталінграду, буд. 4, корп. 6а, 2 поверх, м. Київ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідач: Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай.», код ЄДРПОУ 32404600, місцезнаходження: проспект Героїв Сталінграду, буд. 4, корп. 6а, 2 поверх, м. Київ.

Суддя Шаміна Юлія Анатоліївна