Ухвала суду № 98720467, 19.07.2021, Подільський районний суд міста Києва

Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/9764/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.07.2021 м. Київ

Слідчий суддя Подільського районного суду м. Києва Рибалка Ю.В., при секретарі судового засідання Кужелєвій Ю.В., за участю: прокурора Міщенка Е.Е., захисника Кравченко С.В., підозрюваної ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі районного суду клопотання слідчого СВ Подільського УП ГУ НП у м. Києві Генералової С.В., погоджене прокурором Подільської окружної прокуратури м. Києва Міщенком Е.Е., стосовно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Києва, громадянки України, незаміжньої, офіційно не працевлаштованої, з середньою освітою, на утриманні малолітніх дітей не має, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимої,

про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у кримінальному провадженні № 12021100070001311 від 17.07.2021 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Слідчий СВ Подільського УП ГУ НП у м. Києві Генералова С.В., як слідчий групи слідчих у кримінальному провадженні, за погодженням із прокурором Подільської окружної прокуратури м. Києва Міщенком Е.Е., що входить в групу прокурорів у даному кримінальному провадженні, звернулася до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбачено ч. 2 ст. 185 КК України.

Клопотання мотивоване тим, що у провадженні СВ Подільського УП ГУНП у м. Києві знаходяться матеріали кримінального провадження № 12021100070001311, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.07.2021, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 17.07.2021 приблизно о 15 годині 00 хвилин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувала за адресою: м. Київ, пр-т Правди, 47 в приміщенні магазину «Sinsay», дочірнє підприємство «ЛПП Україна» акціонерного товариства «ЛПП» (код ЄДРПОУ 32435513), де побачила відділ з продажу одягу та в цей момент у останьої виник злочинний умисел, направлений на повторне, таємне викрадення чужого майна, а саме одягу, які знаходилися у вказаному відділі магазину.

Цього ж дня, приблизно о 15 годині 10 хвилин ОСОБА_1 , перебуваючи в приміщенні магазину «Sinsay», що за адресою: м. Київ, пр-т Правди, 47, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на повторне, таємне викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та настання суспільно-небезпечних наслідків, впевнившись, що за її діями ніхто не спостерігає з сторонніх осіб, взяла у відділі продажу одягу, взяла одну пару жіночих трусів (артикул 8454А-99Х-L), вартістю 55 гривень 20 копійок (без урахування ПДВ), один жіночий бюстгалтер (артикул 1113В-99Х-75Е), вартістю 207 гривень 20 копійок (без урахування ПДВ), одну пару жіночих трусів (артикул YZ911-99X-S), вартістю 71 гривень 20 копійок (без урахування ПДВ), одну пару жіночих трусів (артикул ZA328-83X-L), вартістю 63 гривень 20 копійок (без урахування ПДВ), один жіночий бюстгалтер (артикул ZP689-83X-75D), вартістю 239 гривень 20 копійок (без урахування ПДВ), один жіночий купальник (артикул 4399В-30F-M), вартістю 367 гривень 20 копійок (без урахування ПДВ), один жіночий купальник (артикул 4399-B-30F-XL), вартістю 367 гривень 20 копійок (без урахування ПДВ).

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, приблизно о 15 год 13 хв ОСОБА_1 з вказаними речами пройшла до примірочної де заховала їх до сумки яка була при ній. Після чого приблизно о 15 год 33 хв ОСОБА_1 направилась до виходу з магазину, пройшла повз касову зону приміщення магазину «Sinsay» без сплати за товар, таким чином повторно, таємно викрав майно, що належить ДП «ЛПП Україна» АТ «ЛПП», на загальну суму 1370 гривень 40 копійок (без урахування ПДВ).

Однак, ОСОБА_1 свої злочинні дії, направлені на повторне, таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно не довела до кінця з причин, що не залежала від її волі, так як на місця вчинення злочину була затримана працівниками магазину «Sinsay».

Таким чином, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у закінченому замаху на таємне викрадення чужого майна, вчиненого повторно, не доведеного до кінця з причин, що не залежали від його волі, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України.

У судовому засіданні прокурор підтримав внесене клопотання, посилаючись на його обґрунтованість та необхідність у застосуванні до підозрюваної запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою, оскільки наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України. Додав, що на думку сторони обвинувачення жодний з інших запобіжних заходів не забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваної та не забезпечить запобігання встановлених ризиків.

Захисник у судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання, зазначив, що ухилення від слідства суду не доведено, крім того у підозрюваної є постійне місце проживання , вину підозрювана визнає та просив застосувати більш м`який запобіжний захід.

Підозрювана у судовому засіданні підтримала позицію свого захисника, зазначивши, що вину визнає, від слідства не ухиляється, просила застосувати більш м`який запобіжний захід ніж тримання під вартою.

Вислухавши учасників судового засідання, дослідивши надані матеріали, слідчий суддя дійшов таких висновків.

СВ Подільського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021100070001311 від 17.07.2021 р. за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України.

18.07.2021 року у даному кримінальному провадженні ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, а саме: у закінченому замаху на таємне викрадення чужого майна, вчиненого повторно, не доведеного до кінця з причин, що не залежали від її волі.

Злочин, передбачений ч. 2 ст. 185 КК України, в скоєнні якого підозрюється ОСОБА_1 , відноситься до категорії не тяжких злочинів, покарання за яке передбачено у вигляді позбавлення волі на строк до п`яти років.

Слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.

Більш того, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», приведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об`єднаного Королівства» від 30.08.1990, «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Як вбачається з наданих матеріалів кримінального провадження, на даному етапі досудового розслідування є достатні підстави вважати про обґрунтованість пред`явленої ОСОБА_1 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки в розпорядженні слідчого є зібрані у встановленому законом порядку достатні фактичні данні, які свідчать про наявність ознак кримінального правопорушення, що інкримінується підозрюваній органом досудового розслідування.

Слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні свідчать про об`єктивний зв`язок підозрюваної ОСОБА_1 із вчиненням кримінального правопорушення, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених статтею 2 КПК України.

Аналізуючи ризик переховування від органів досудового розслідування та суду в контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії)). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови)).

Оцінюючи ризик переховування ОСОБА_1 з позиції практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що вивченням даних про особистість підозрюваної встановлено, що вона має постійне місце проживання, неодружена, дітей на утриманні немає. А відтак, є ймовірність вважати, що ураховуючи тяжкість покарання, що загрожує у разі доведення вини підозрювана може переховуватись від органу досудового розслідування.

Ризик того, що підозрювана може вчинити інший злочин, слідчий суддя вважає також наявним, оскільки ОСОБА_1 раніше була судима за майновий злочин.

Таким чином, в судовому засіданні достеменно встановлено, що підозрювана може переховуватися від органу досудового розслідування, вчиняти інші кримінальні правопорушення, цим підтверджується наявність ризиків, передбачених п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Відповідно до вимог п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, при вирішені питання, чи було особу «обвинувачену в кримінальному правопорушенні» для цілей статті 6 Конвенції, необхідно виходити з таких трьох критеріїв: категорія даного провадження згідно з національним законодавством; суттєві характерні риси цього провадження; вид та суворість міри покарання, яке може бути призначено заявникові. [«O. v. Norway», n. 33926].

«Законність» тримання під вартою з погляду національного закону не завжди є вирішальним чинником. Європейський суд з прав людини зазначає, що тримання під вартою протягом зазначеного періоду має відповідати меті пункту 1 статті 5 Конвенції, яка забороняє безпідставне позбавлення свободи. [«Гаважук проти України», п. 63654]; [«Мурукін проти України», п. 34]; [«Буряга проти України», п. 54655]; [«Фельдман проти України», п. 68656].

Тримання під вартою у відповідності до пункту 1(с) статті 5 Конвенції має задовольняти вимогу пропорційності. Взяття заявника під варту має бути конче необхідним для забезпечення його присутності в суді, але водночас інші, менш суворі заходи можуть бути достатніми для досягнення цієї мети. (Рішення : «Ladent v. Poland», n. 55660; «Ambruszkiewicz v. Poland», n.n. 29-33661; «Хайредінов проти України», n. 28).

Затримання особи є настільки серйозним запобіжним заходом, що воно є виправданим, лише якщо інші, менш суворі, заходи були розглянуті та визнанні недостатніми для забезпечення захисту індивідуальних або суспільних інтересів, які можуть вимагати затримання відповідної особи. (Рішення : «X. v. Finland», n. 151).

ЄСПЛ визнав, що абстрактна можливість перешкоджання кримінальному провадженню є недостатньою для обґрунтування обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Виходячи із правової позиції ЄСПЛ при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя, суд у кожному випадку повинен принципово та критично ставитися до доводів прокурора, якими він обґрунтовує необхідність застосування саме цього запобіжного заходу, об`єктивно оцінюючи її переконливість. При цьому прокурор повинен довести, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам передбачених ст. 177 КПК України.

Санкція ч.2 ст. 185 КК України передбачає основне покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 5 років.

Згідно із позицією Європейського суду з прав людини, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваної переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Колегія суддів погоджується, що тяжкість можливого покарання може спонукати підозрюваного переховуватися від суду. Це твердження узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» Європейський суд з прав людини визначив, що тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя виходить з практики Європейського суду з прав людини (рішення «Нечипорук і Йонкало проти України»), відповідно до якої «обґрунтована підозра» означає наявність фактів чи інформації, які могли б переконати стороннього об`єктивного спостерігача, що особа, можливо, вчинила злочин.

У даному клопотанні наведені дані, які вказують на підозру у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, що інкримінується їй органом досудового розслідування, та які не викликають розумних сумнівів у цьому.

Натомість, наявність ризиків, за для запобігання яким застосовується запобіжний захід, слідчий суддя оцінює через призму ст.ст. 177 та 178 КПК України.

При цьому, слідчий суддя виходить з того, що відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе наявність обґрунтованої підозри та наявність хоча б одного ризику, передбаченого ст. 177 КПК України, але не доведе, що застосування більш м`якого запобіжного заходу не здане запобігти таким ризикам, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси поваги до особистої свободи.

При цьому, прийшовши до висновку про наявність обґрунтованої підозри про вчинення кримінального правопорушення та наявність ризиків, на які посилається сторона обвинувачення, слідчий суддя вважає недоведеними ті обставини, що більш м`який запобіжний захід не здатний запобігти наведеним ризикам.

В судовому засіданні встановлено, що підозрювана, має зареєстроване постійне місце проживання по АДРЕСА_1 .

Враховуючи те, що сторона кримінального провадження не довела суду виняткових обставин, які б виправдовували обмеження права підозрюваного на свободу та свідчили б про наявність всіх ризиків регламентованих ст. 177 КПК України, що слугували б підставами у обрані найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя приходить до переконання що у задоволенні клопотання слід відмовити, однак, слідчий суддя вбачає підстави для обрання альтернативного і менш суворого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у визначений час.

Обираючи такий запобіжний захід, слідчий суддя враховує особу підозрюваної, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого вона підозрюється, обставини злочину та його наслідки.

Згідно зі змістом ст. 131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовується на підставі ухвали слідчого судді або суду. Відповідно до вимог 177 цього ж Кодексу, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладення на нього процесуальних обов`язків.

Домашній арешт полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється у вчинені злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Орган Національної поліції повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і повідомити про це слідчому або суду. Працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.

Враховуючи вказані обставини, слідчий суддя переконаний, що саме такий запобіжний захід, як домашній арешт в нічний час доби, забезпечить дотримання підозрюваним процесуальних обов`язків під час досудового розслідування та буде запобігати встановленим в судовому засіданні ризикам.

Слідчий суддя вважає, що, з урахуванням тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , обставин вчинення та його наслідків, беручи до уваги особу підозрюваної, більш м`який запобіжний захід не забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваної та не запобігатиме встановленим у судовому засіданні ризикам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.177, 178, 181, 193, 194, 196, 205, 206, 309 КПК України, слідчий суддя,-

П О С Т А Н О В И В :

-У задоволенні клопотання слідчого СВ Подільського УП ГУ НП у м. Києві Генералової С.В., погодженого прокурором Подільської окружної прокуратури м. Києва Міщенком Е.Е., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, внесене у кримінальному провадженні за № 12021100070001311 від 17.07.2021 року - відмовити.

Застосувати до підозрюваної ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши їй залишати житло за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , з 22 год. 00 хв. по 07 год 00 хв. щоденно протягом строку дії запобіжного заходу.

Відповідно до ч.5 ст. 194 КПК України покласти на підозрювану ОСОБА_1 обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора чи суду за першою вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому вона зареєстрована, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- здати на зберігання паспорт (паспорти) для виїзду за кордон (за наявності).

Роз`яснити підозрюваній ОСОБА_1 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за її поведінкою, мають право з`являтися в житло, під арештом в якому вона перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних із виконанням покладених на неї обов`язків, використовувати електронні засоби контролю.

Строк дії ухвали відповідно до ч. 6 ст. 181 КПК України визначити до 18 вересня 2021 року (включно) в межах строку досудового розслідування.

Направити копію ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту для виконання та контролю органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваної.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали оголошено 26.07.2021 року о 16 год. 00 хв.

Слідчий суддя Ю. В. Рибалка