Рішення № 98718049, 22.07.2021, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 946/220/21

Провадження № 2/946/1840/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2021 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючого - судді Присакар О.Я.,

за участю: секретаря судового засідання - Аубекерової Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ізмаїлі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Ізмаїльська міська рада Ізмаїльського району Одеської області, про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно та виділ частки в окремий об`єкт нерухомості -

ВСТАНОВИВ:

15.01.2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовними вимогами, які заявою від 08.07.2021 року уточнила та просить:

- встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 з ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 в період з 17.10.1954 року по 22.02.1981 року;

- встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою: АДРЕСА_1 в період з 14.07.1979 року по 10.10.2001 року;

- визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на 1/2 частку житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ;

- виділити в натурі в окремий об`єкт нерухомого майна 1/2 частину житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 та складається з частини житлового будинку літ. «А» з верандою літ. «а» у складі наступних приміщень: № 1 - коридор, площею 4,3 кв.м., № 2 - кухня, площею 5,9 кв.м., № 3 - житлова, площею 9,8 кв.м., № 4 - кухня, площею 9,2 кв.м., № 5 - коридор, площею 1,6 кв.м., I - веранда, площею 8,6 кв.м., II - веранда, площею 8,2 кв.м., загальною площею 47,6 кв.м., в тому числі житловою - 9,8 кв.м., літ. «И» - вбиральня;

- визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_1 та складається з житлового будинку літ. «А» з верандою літ. «а», у складі наступних приміщень: № 1 - коридор, площею 4,3 кв.м., № 2 - кухня, площею 5,9 кв.м., № 3 - житлова, площею 9,8 кв.м., № 4 - кухня, площею 9,2 кв.м., № 5 - коридор, площею 1,6 кв.м., I - веранда, площею 8,6 кв.м., II - веранда, площею 8,2 кв.м., загальною площею 47,6 кв.м., в тому числі житловою - 9,8 кв.м., літ. «И» - вбиральня, який розташований на земельній ділянці орієнтовною площею 0,0305 га., з виходом на вулицю Чехова (відповідно до висновку № 039/2021 складеного 23.06.2021 р. ПП «Одеський науково - дослідницький центр експертних досліджень ім. Скибінського С.С.»), при цьому, значення площі земельної ділянки може бути уточнене при її формуванні у порядку, передбаченому ст. 79-1 Земельного кодексу України;

- припинити між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право спільної часткової власності на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , зареєструвавши в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно як окремий об`єкт нерухомості - житловий будинок літ. «А» з верандою літ. «а», у складі приміщень: № 1 - коридор, площею 4,3 кв.м., № 2 - кухня, площею 5,9 кв.м., № 3 - житлова, площею 9,8 кв.м., № 4 - кухня, площею 9,2 кв.м., № 5 - коридор, площею 1,6 кв.м., I - веранда, площею 8,6 кв.м., II - веранда, площею 8,2 кв.м., загальною площею 47,6 кв.м., в тому числі житловою - 9,8 кв.м., літ. «И» - вбиральня, присвоївши окремий реєстровий номер.

В судове засідання представник позивача не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутністю, на задоволенні уточнених позовних вимог наполягає.

Відповідач у судове засідання не з`явилась, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутністю, проти задоволення позовних вимог не заперечували.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи за його відсутністю, вирішення справи залишив на розсуд суду.

Дослідивши матеріали справи, допитавши свідків, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України - здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Пунктом 1 частини 2 статті 16 ЦК України визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України - кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Судом встановлено, що 1/2 частка житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_3 , на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 24.06.1964 року, що підтверджено довідкою КП «Ізмаїльське МБТІ» №1200 від 21.10.2020 року.

Крім того, згідно вказаної довідки, 1/2 частка житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , виділена в окремий об`єкт нерухомості на підставі рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15.06.2016 року, справи №500/7579/15-ц.

Відповідно до актового запису про смерть №133 від 23.02.1981 року, складеного Ізмаїльським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (ч.1 ст. 58 Конституції України) ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто з 1 січня 2004 року. Пленум Верховного Суду України у п.1 постанови «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7 роз`яснив, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинний на той час закон, зокрема, відповідні правила ЦК Української РСР 1963 року, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі, коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим кодексом.

Після смерті ОСОБА_3 згідно ст.525 ЦК УРСР (1963 року) відкрилася спадщина на спадкове майно, до якої входить 1/2 частка житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/ спадкові договори) № 64862717 від 25.05.2021 року, наданої приватним нотаріусом Гнесько В.Г., інформація про заповіт, складений та посвідчений від імені ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 - відсутня.

Спадкоємців за законом першої та другої черги відповідно до ст. 529, 530 ЦК УРСР (1963 року) після смерті ОСОБА_3 немає.

Згідно п.5 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року, правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Враховуючи, що спадкоємців за законом першої та другої черги після смерті ОСОБА_3 немає, спадщина після його смерті відкрилась, але ніким не була прийнята до набрання чинності Цивільного кодексу України 2003 року, діє правило застосування норм книги шостої Цивільного кодексу України 2003 року.

Відповідно до ст. 1264 ЦК України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо.

В судовому засіданні встановлено факт проживання однією сім`єю ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 з ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 в період з 17.10.1954 року по 22.02.1981 року, що підтверджено показами допитаних в судовому засіданні як свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які пояснили, що ОСОБА_4 був рідним сином померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_7 , яка була дружиною ОСОБА_3 , та проживав разом із спадкодавцем однією сім`єю в період з 17.10.1954 року по 22.02.1981 року.

Відповідно ч.3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Як вже встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_4 на час відкриття спадщини мешкав разом із ОСОБА_3 , тобто вважається таким, який прийняв спадщину.

Згідно до ст. 1216 ЦК України - спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Частиною 1 статті 1220 ЦК України встановлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 10.10.2001 року, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після смерті ОСОБА_4 згідно ст.1220 ЦК України відкрилася спадщина на спадкове майно, до якої входить 1/2 частка житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (ч.1 ст. 58 Конституції України) ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто з 1 січня 2004 року. Пленум Верховного Суду України у п.1 постанови «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7 роз`яснив, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинний на той час закон, зокрема, відповідні правила ЦК Української РСР 1963 року, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі, коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим кодексом.

Відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/ спадкові договори) № 63291736 від 26.01.2021 року, наданої Ізмаїльською державною нотаріальною конторою, інформація про заповіт, складений та посвідчений від імені ОСОБА_4 - відсутня.

Згідно ч. 1. ст. 529 ЦК УРСР, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Спадкоємцями за законом першої черги відповідно до ст. 529 ЦК УРСР після смерті ОСОБА_4 являються:

- дочка ОСОБА_1 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 05.09.1979 року та свідоцтвом про одруження НОМЕР_4 від 21.05.1998 року.

Інших спадкоємців, які заявили права на спадкове майно, немає.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.549 ЦК УРСР (1963 року) - визнається, що спадкоємець прийняв спадщину якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджена наказом Міністерства юстиції України N18/5 від 14.06.1994 р., яка діяла на час відкриття спадщини, передбачала, що доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню, квитанція про сплату податку, страхового платежу; копія рішення суду, що, набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном. Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути наявність у спадкоємців ощадної книжки, іменних цінних паперів, квитанцій про здані в ломбард речі, свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта, реєстраційного талону) на автотранспортний засіб чи іншу самохідну машину або механізм, державного акта на право приватної власності на землю та інших документів, виданих відповідними органами на ім`я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього.

В судовому засіданні встановлено факт проживання однією сім`єю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_1 в період з 14.07.1979 року по 10.10.2001 року, що підтверджено показами допитаних в судовому засіданні як свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Таким чином, ОСОБА_1 прийняла спадщину після ОСОБА_4 .

Згідно із п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Приймаючи до уваги, що іншим (крім судового) шляхом захистити права позивача неможливо, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про визнання права власності на спадкове майно та право позивача на спадщину таким, що підлягає захисту в зв`язку з чим задовольняє позов.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно до ст. 328 ЦК України - право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно ч. 1 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Як встановлено судом, 1/2 частка житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_1 .

Крім того, 1/2 частка житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , виділена в окремий об`єкт нерухомості на підставі рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15.06.2016 року, справи №500/7579/15-ц.

Відповідно до технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , виконаного ФОП ОСОБА_8 станом на 13.11.2020 року, він складається з: житловий будинок літ. «А» з верандою літ. «а»; вбиральня літ. «И»; житлове приміщення: №3 - житлова, площею 9,8 м2; підсобні приміщення: №1 - коридор, площею 4,3 м2, №2 - кухня, площею 5,9 м2, №4 - кухня, площею 9,2 м2, №5 - коридор, площею 1,6 м2, №І - веранда, площею 8,6 м2, №ІІ - веранда, площею 8,2 м2.

Як зазначено у роз`ясненнях, викладених у п.6,7,12 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» № 7 від 04.10.1991р. (з подальшими змінами і доповненнями), при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що, виходячи зі змісту ст.115 ЦК, це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири. В спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності. Якщо виділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру часток кожного власника, суд з врахуванням конкретних обставин може провести його зі зміною у зв`язку з цим стосовно до ст. 119 ЦК ідеальних часток і присудженням грошової компенсації учаснику спільної власності, частка якого зменшилась.

Враховуючи те, що після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку ст. 364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється, при виділі частки із спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишаються, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні ст. 181 ЦК України та п. 10 Порядку присвоєння об`єкту нерухомого майна реєстраційного номера, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 грудня 2010 року №1117 "Про ідентифікацію об`єктів нерухомого майна для реєстрації прав на них".

Порядок проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток житлових будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна при підготовці проектних документів щодо можливості проведення цих робіт визначається Інструкцією щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна № 55 від 18.06.2007 року, затвердженою в Мінюсті України від 06.07.2007 року.

Так, згідно з пунктами 1.2, 2.1, 2.4 цієї Інструкції поділ об`єкта нерухомого майна (виділ частки) на окремі самостійні об`єкти нерухомого майна здійснюються відповідно до законодавства на підставі висновку щодо технічної можливості такого поділу (виділу) з дотриманням чинних будівельних норм та з наданням кожному об`єкту поштової адреси.

Таким чином, до компетенції суду відноситься вирішення питання про виділ частки житлового будинку в окремий об`єкт нерухомого майна.

Згідно висновку №039/2021 будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи для подання до Ізмаїльського міськрайонного суду по цивільній справі №946/220/21 року, складеного 23.06.2021 року ПП «Одеський науково - дослідницький центр експертних досліджень ім. Скибінського С.С.», можливо з технічної точки зору, у відповідності до вимог нормативно-правових актів виділити в окремий об`єкт нерухомості 1/2 частину житлового будинку з господарською будівлею, які розташовані по АДРЕСА_1 , до складу якої входять:

- житловий будинок літ. «А» з верандою літ. «а», у складі наступних приміщень: №1 - коридор, площею 4,3 м2, №2 - кухня, площею 5,9 м2, №3 - житлова, площею 9,8 м2, №4 - кухня, площею 9,2 м2, №5 - коридор, площею 1,6 м2, №І - веранда, площею 8,6 м2, №ІІ - веранда, площею 8,2 м2, загальною площею 47,6 м2, в т.ч. житловою 9,8 м2, - вбиральня літ. «И». Виходячи з проведеного дослідження наданих Замовником документів, а саме: копії Кадастрового плану земельної ділянки по АДРЕСА_1 , виконаного ПП «Фірма «Бізнес-партнер»» станом на 01.06.2021р. (див. Додаток №6), експертом було встановлено, що фактичні межі земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 , яка знаходилась в користуванні співвласника 1/2 частини, яка належала померлому ОСОБА_3 , описуються наступним чином (див. графічне відображення, малюнок №3):

- від точки 1, по прямій лінії на відстані 7,31м (до точки 2);

- далі в тому ж напрямку по прямій лінії на відстані 5,98м (до точки 3);

- далі в тому ж напрямку по прямій лінії на відстані 2,75м (до точки 4);

- далі в тому ж напрямку по прямій лінії на відстані 7,41м (до точки 5);

- з подальшим поворотом вправо по прямій лінії на відстані 0,32м (до точки 6);

- далі в тому ж напрямку по прямій лінії на відстані 2,81м (до точки 7);

- з подальшим поворотом вправо по прямій лінії на відстані 4,28м (до точки 8);

- з подальшим поворотом вліво по прямій лінії на відстані 13,77м (до точки 9);

- з подальшим поворотом вправо по прямій лінії на відстані 19,95м (до точки 10);

- з подальшим поворотом вправо по прямій лінії на відстані 13,0м до первісної точки відліку (до точки 1);

Площа вищевказаної земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 (з урахуванням площі під забудовою житлового будинку з господарською будівлею), становить - 0,0305 га.

За таких обставин, враховуючи викладене, суд вважає за необхідне виділити в натурі в окремий об`єкт нерухомості 1/2 частину житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 , визнати за позивачем право власності на виділений об`єкт нерухомості.

У відповідності до Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 р. № 1141(в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 6 червня 2018 р. № 484) до компетенції суду не відноситься присвоєння окремого реєстрового номеру виділеним об`єктам нерухомості, за таких обставин позовні вимоги про присвоєння окремого реєстрового номеру виділеним часткам не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 364 ЦК України у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Керуючись ст.ст. 12, 82, 223, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 316, 328, 346, 356, 364,365 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Ізмаїльська міська рада Ізмаїльського району Одеської області (місце знаходження: 68600, Одеська область, м. Ізмаїл, пр. Суворова, 62, код ЄДРПОУ: 26569223), про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно та виділ частки в окремий об`єкт нерухомості - задовольнити частково.

Встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 з ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 в період з 17.10.1954 року по 22.02.1981 року.

Встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_1 в період з 14.07.1979 року по 10.10.2001 року.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на 1/2 частку житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Виділити в натурі в окремий об`єкт нерухомого майна 1/2 частину житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 та складається з частини житлового будинку літ. «А» з верандою літ. «а» у складі наступних приміщень: № 1 - коридор, площею 4,3 кв.м., № 2 - кухня, площею 5,9 кв.м., № 3 - житлова, площею 9,8 кв.м., № 4 - кухня, площею 9,2 кв.м., № 5 - коридор, площею 1,6 кв.м., I - веранда, площею 8,6 кв.м., II - веранда, площею 8,2 кв.м., загальною площею 47,6 кв.м., в тому числі житловою - 9,8 кв.м., літ. «И» - вбиральня.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та складається з житлового будинку літ. «А» з верандою літ. «а», у складі наступних приміщень: № 1 - коридор, площею 4,3 кв.м., № 2 - кухня, площею 5,9 кв.м., № 3 - житлова, площею 9,8 кв.м., № 4 - кухня, площею 9,2 кв.м., № 5 - коридор, площею 1,6 кв.м., I - веранда, площею 8,6 кв.м., II - веранда, площею 8,2 кв.м., загальною площею 47,6 кв.м., в тому числі житловою - 9,8 кв.м., літ. «И» - вбиральня, який розташований на земельній ділянці орієнтовною площею 0,0305 га., з виходом на вулицю Чехова (відповідно до висновку № 039/2021 складеного 23.06.2021 р. ПП «Одеський науково - дослідницький центр експертних досліджень ім. Скибінського С.С.»), при цьому, значення площі земельної ділянки може бути уточнене при її формуванні у порядку, передбаченому ст. 79-1 Земельного кодексу України.

Припинити між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право спільної часткової власності на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та складається з житлового будинку літ. «А» з верандою літ. «а», у складі наступних приміщень: № 1 - коридор, площею 4,3 кв.м., № 2 - кухня, площею 5,9 кв.м., № 3 - житлова, площею 9,8 кв.м., № 4 - кухня, площею 9,2 кв.м., № 5 - коридор, площею 1,6 кв.м., I - веранда, площею 8,6 кв.м., II - веранда, площею 8,2 кв.м., загальною площею 47,6 кв.м., в тому числі житловою - 9,8 кв.м., літ. «И» - вбиральня.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через суд першої інстанції, з урахуванням положень п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 30.07.2021 року.

Суддя: О.Я.Присакар