Ухвала суду № 98717989, 29.07.2021, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/1015/21

Провадження № 1-кп/496/370/21

У Х В А Л А

29 липня 2021 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області в складі:

головуючого - судді Горяєва І.М.,

за участю секретаря - Желяпової О.Ф.,

прокурора - Андреєвої Н.О.,

захисника обвинуваченого - Твердохліба В.Ю.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Біляївка клопотання захисника Твердохліба В.Ю. про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт та клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , який обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч. 3 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Біляївського районного суду Одеської області перебуває зазначене вище кримінальне провадження.

До суду надійшло клопотання захисника Твердохліба В.Ю. про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт (а.с. 220-223).

Крім того, до суду також надійшло клопотання прокурора Біляївської окружної прокуратури Одеської області про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 строком на 60 днів (а.с. 228-230).

За положенням ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Представник потерпілої особи - Дімітрашко О.В. до судового засідання не з`явилася, але надала до суду заяву, згідно якої просила судове засідання провести без її участі та розгляд клопотань залишила на розсуд суду.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник наполягали на зміні запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, оскільки ризики, передбачені ст. 177 ч. 1 КПК України, не доведені з боку сторони обвинувачення, при цьому захисник посилався на письмові обставини свого клопотання (а.с. 220-223).

Прокурор у судовому засіданні заперечувала проти клопотання обвинуваченого та його захисника щодо зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, оскільки обставини встановленні під час досудового розслідування кримінального провадження та у суді, продовжують існувати, тому єдиним запобіжним заходом, якій зможе гарантувати запобігання усім ризикам є запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, тому наполягала на продовженні строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 на 60 діб, при цьому прокурор посилалася на обставини викладені у письмовому клопотанні (а.с. 228-230).

Заслухавши думку прокурора, обвинуваченого та його захисника, дослідивши клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт та про продовження строку тримання під вартою, суд дійшов до наступного висновку.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Щодо письмового клопотання обвинуваченого та його захисника про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, при цьому захисник зазначив щодо недоведеності прокурором ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, відносно його підзахисного, то суд приймає до уваги вказані обставини, разом з тим, враховує ризики, які передбачені ст. 177 КПК України, що були підставою для застосування щодо ОСОБА_1 такого запобіжного заходу як тримання під вартою, не зменшилися та не перестали існувати на теперішній час, тому підстав для застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу - не має.

Вирішуючи клопотання прокурора щодо доцільності продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою, судом враховуються вимоги ст. 5 Конвенції про захист прав людини, згідно з якою обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Доцільність залишення під вартою особи, яка підозрюється в скоєнні тяжкого злочину, має оцінюватись в кожному випадку окремо у відповідності з її особливими характеристиками.

Європейським судом з прав людини визнано виправданим тривале тримання під вартою за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Суд, погоджується з доводами прокурора про те, що ризики передбачені ст. 177 КПК України, які встановленні під час досудового розслідування кримінального провадження та у суді, продовжують існувати, оскільки зважаючи на обставини інкримінованого ОСОБА_1 корисливого злочину, вчиненого повторно, пов`язаного із незаконним проникненням до приміщення та заволодіння чужим майном, тяжкістю покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим (позбавлення волі строком від 3-х до 6-ти років), а також характеристикою особи обвинуваченого, який раніше судимий, не одружений та офіційно не працевлаштований, є об`єктивні підстави вважати, що до теперішнього часу продовжує існувати ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховування обвинуваченого від суду.

Окрім того, в зазначеному кримінальному провадженні існує ризик можливого вчинення ОСОБА_1 інших злочинів, оскільки останній раніше судимий за аналогічний злочин, що свідчить про небажання ставати на шлях виправлення та його схильність до вчинення злочинів корисливої направленості.

Наведене виправдовує необхідність продовження строку дії найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та дають суду можливість дійти висновку про обґрунтованість наявності у справі реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, навіть з урахуванням презумпції невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи обвинуваченого.

Вказане також узгоджується з правовою позицією Одеського апеляційного суду, яка знайшла своє відображення в ухвалі суду від 29.06.2021 року під час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 09.06.2021 року про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Приймаючи до уваги принцип презумпції невинуватості, правил поваги свободи особи, враховуючи те, що обраний ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - спливає 07.08.2021 р., а до вказаного терміну судове провадження не може бути завершено, також суд приймає до уваги особу обвинуваченого ОСОБА_1 , його вік, стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків, той факт, що він раніше судимий, не одружений, офіційно не працевлаштований, має місце постійної реєстрації, також суд враховує тяжкість інкримінованого йому злочину, суд приходить до висновку про необхідність відступу від правил поваги свободи особи, а також враховує те, що він у судовому засіданні ще не був допитаний, свою вину він не визнає, а також з метою уникнення ризиків того, що він, перебуваючи на свободі, може переховуватися від суду, вчинить інше кримінальне правопорушення, тому суд вважає, що клопотання прокурора про продовження ОСОБА_1 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.

Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з урахуванням наявності ризиків, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого ОСОБА_1 , суд, на теперішній час, не встановив.

Тому суд приходить до висновку, що клопотання прокурора є обґрунтованим і підлягає задоволенню. В свою чергу клопотання обвинуваченого та його захисника про зміну запобіжного заходу не підлягає задоволенню.

При цьому також необхідно зауважити, що суд ґрунтується на принципі презумпції невинуватості, та не ставить ціллю передбачити можливепокарання за інкриміноване обвинуваченому діяння.

Крім того, на виконання вимог ч. 3 ст. 183 КПК України, яка регламентує, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті, у провадженні слід визначити відповідну заставу.

При визначенні її (застави) розміру суд виходить з наступного.

На підставі ч.ч. 4, 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Розмір застави визначається у таких межах … 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Також, положення КПК та практика ЄСПЛ орієнтують на такі критерії, які слід врахувати при визначені розміру застави: 1) обставини кримінального правопорушення; 2) особливий характер справи; 3) майновий стан; 4) його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; 5) масштаб його фінансових операцій; 6) даних про особу; 7) встановлені ризики, передбачених статтею 177 КПК; 8) «середовище»; 9) помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин; 10) шкода, завдана кримінальним правопорушенням.

У контексті обставин цього кримінального правопорушення, суд вважає, що застава в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (мінімальний розмір застави) здатна буде забезпечити виконання покладених на обвинуваченого обов`язків та запобігти встановленим ризикам.

Вказаний висновок суду щодо суми застави, повністю узгоджуються з наведеної вище правовою позицією Одеського апеляційного суду, яка знайшла своє відображення в ухвалі суду від 29.06.2021 року.

Щодо питання доречності покладення обов`язків з числа регламентованих ч. 5 ст. 194 КПК України, то слід відмітити таке.

Згідно ч. 3 ст. 183 КПК України, в ухвалі суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно з урахуванням установлених обставин цього кримінального провадження на переконання суду слушним є покладення на обвинуваченого, у разі внесення застави, наступних обов`язків: прибувати до суду за викликом; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду, залежно від стадії кримінального провадження; повідомляти суд про зміну свого місця проживання, роботи залежно від стадії кримінального провадження.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 177, 183, 331, 371, 372, 376, 392, 394, 395 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання захисника Твердохліба В.Ю. про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт - відмовити.

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Продовжити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто з 29.07.2021 р. до 26.09.2021 року включно в ДУ «Одеський слідчий ізолятор».

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 45400 гривень 00 копійок.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі визначеному в ухвалі суду, протягом строку її дії. Обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави.

У разі внесення застави зобов`язати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прибувати до суду у рамках цього кримінального провадження та, у відповідності до положень ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти наступні обов`язки:

-прибувати до суду за викликом;

-не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду, залежно від стадії кримінального провадження;

-повідомляти суд про зміну свого місця проживання, роботи залежно від стадії кримінального провадження.

Визначити 2 місячний термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня її внесення.

З моменту звільнення з-під варти, у зв`язку з внесенням застави, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення - начальнику ДУ «Одеський слідчий ізолятор».

Апеляційна скарга подається на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, крім випадків, встановлених КПК України.

Суддя Біляївського районного суду

Одеської області Горяєв І.М.

Повний текст ухвали виготовлено 02.08.2021 року.