Рішення № 98716049, 02.08.2021, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/6988/20

Провадження № 2/591/881/21

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2021 року м. Суми

Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого судді - Северинової А.С.,

з участю секретаря судового засідання - Синецької І.О.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника третьої особи - Нікітіна О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Суми в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 591/6988/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Управління «Служба у справах дітей» Сумської міської ради, про позбавлення батьківських прав, -

в с т а н о в и в :

У листопаді 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом та свої вимоги мотивує тим, що 22 вересня 2011 року між нею та відповідачем було укладено шлюб. На підставі рішення Зарічного районного суду м. Суми 17 грудня 2015 року шлюб між ними було розірвано.

Від шлюбу у них народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивачка зазначає, що після розлучення син проживає разом з нею та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої є вона.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 11 вересня 2020 року визначено місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_2 .

Зазначає, що в травні 2015 року її дуже побив відповідач при синові, після чого ОСОБА_5 дуже злякався, тому вони відвідували психолога для вирішення психологічної проблеми. Це стало причиною для розлучення.

25 квітня 2017 року вона вдруге вийшла заміж, від другого шлюбу народила дочку ОСОБА_6 . Вона разом з двома дітьми та чоловіком проживають однією родиною, на даний час перебуває у декретній відпустці.

Відповідач востаннє бачив сина шусть років тому, після цього взагалі не спілкується з ним, не приймає участі в його вихованні. Коли взимку 2020 року її мати йшла разом з сином та зустріли відповідача, останній навіть не привітався з сином та зробив вигляд, що їх не бачить. Позивачка вважає, що така поведінка відповідача свідчить про незацікавленість його як батька у долі дитини, байдужому ставленні до своїх батьківських обов`язків, що свідчить про те, що він ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просить суд позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 16 листопада 2020 року відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання на 09 грудня 2020 року на 14-годину 30 хв.

09 грудня 2020 року протокольною ухвалою суду підготовче судове засідання відкладено на 14 січня 2021 року на 11-годину 00 хв. за клопотанням відповідача щодо мирного врегулювання спору.

14 січня 2021 року протокольною ухвалою суду підготовче судове засідання відкладено на 24 лютого 2021 року на 16-годину 30 хв. за клопотанням відповідача щодо відкладення розгляду справи.

24 лютого 2021 року протокольною ухвалою суду підготовче судове засідання відкладено на 31 березня 2021 року на 16-годину 00 хв. за клопотанням відповідача щодо мирного врегулювання спору.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 31 березня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 17 травня 2021 року.

17 травня 2021 року протокольною ухвалою суду розгляд справи відкладено до 22 липня 2021 року у зв`язку із неякою відповідача та клопотанням відповідача.

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_2 - адвокат Брайко Ю.В. позов підтримала та просила його задовольнити.

Представник третьої особи управління «Служба у справах дітей» Сумської міської ради Нікітін О.О. підтримав поданий до суду висновок органу опіки і піклування про можливість позбавлення відповідача батьківських прав відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився. 21 липня 2021 року подав чергове клопотання про відкладення у черговий раз судового засідання у зв`язку з перебуванням на амбулаторному лікуванні та поганим самопочуттям. Однак, подане клопотання та додані до нього докази визнані судом неповажними, ураховуючи, що відповідач свідомо затягує судовий процес, оскільки розгляд справи неодноразово відкладався за клопотаннями відповідача, у тому числі, на раніше узгоджені дати. Додана до клопотання амбулаторна карта ТОВ «Медсоюз» щодо консультації терапевта від 21 липня 2021 року свідчить лише про відвідування відповідачем лікаря-терапевта та не може слугувати належним і допустимим доказом тимчасової непрацездатності відповідача (а.с. 87). Інших доказів тимчасової непрацездатності, які слугували б поважною причиною неявки відповідача в судове засідання останній не надав, а матеріали справи не містять.

Відповідно до частини 4 статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Таким чином, ураховуючи, що представник позивача наполягала на судовому розгляді та не заперечувала проти заочного розгляду справи, відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду повторно не з`явився в судове засідання з неповажних причин, відзив на позовну заяву не подав, суд дійшов висновку про заочний розгляд справи.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 , яка є матір`ю позивачки повідомила, що у 2011 році її дочка вийшла заміж, через місяць повідомила про вагітність, ОСОБА_3 дитину не хотів. ІНФОРМАЦІЯ_2 народився онук ОСОБА_5 . Після народження дитини ОСОБА_3 підіймав руку на її дочку, писав розписки, що таке більше не буде повторюватись. У 2015 році коли онуку було три роки він знову побив її дочку, кричав, розбив вікна, після чого пішов з дому, а потім зовсім пропав. У 2016 році вона побачила його в магазині, він не звернув на них увагу, а дитина почала плакати та кричати, після цієї ситуації погано спала. З 2015 року відповідач із сином не спілкувався, на свята не приходив, не вітав ні на свята, ні на дні народження. Навесні цього року відповідач забажав зустрітися з сином, проте в дитини була істерика, плакав, не спав вночі. Позивачка не перешкоджала йому в спілкуванні з дитиною. Дитина називає татом другого чоловіка доньки, у них гарні відносини та повноцінна сім`я.

Заслухавши думку представника позивача та представника третьої особи про задоволення позову, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 22 вересня 2011 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Сумського міського управління юстиції у Сумській області, актовий запис № 1379 (а.с. 3).

Під час шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син ОСОБА_4 , батьком якого є відповідач ОСОБА_3 (а.с. 6).

Заочним рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 17 грудня 2015 року шлюб між сторонами розірвано (а.с. 3 на звороті).

Відповідно до довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку, осіб №14.03-08-69334 від 09 листопада 2020 року малолітній ОСОБА_4 зареєстрований разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 10).

Вказана квартира належить позивачці на праві приватної власності (а.с. 12, 13).

Як вбачається з психологічного висновку, складеного 23 червня 2015 року практичним психологом ОСОБА_10 за результатами обстеження сина сторін, хлопчик був дуже переляканий, не реагував на ім`я, звуки та інші подразники. Зі слів матері дитини, такий стан спостерігався з ночі 13-14 травня після того, як хлопчик став свідком агресивного побиття її батьком дитини. З того моменту хлопчик не говорив 3 дні, що є ознакою мутизму внаслідок психотравмуючої ситуації. Порушення денного та нічного сну, режиму дня та високий рівень тривожності спостерігалися більше місяця. В ході спостереження за діяльністю дитини в процесі обстеження було помічено, що хлопчик дуже напружений, коли говорив про батька, зіниці хаотично рухались, руки пітніли і були щільно зажаті в кулачки, очі дитини мимовільно кліпали. В проекційних іграх було видно, що у хлопчика немає єдиного ставлення до батька: мати його налаштовує позитивно, говорячи що тато все одно його любить, хоч як би не поводився і не говорив, а ОСОБА_5 бачив і чув протилежне від батька, тому вважає, шо він злий і хоче нашкодити мамі і йому. Хлопчик вживає фразу «Ми з татом не дружимо». Він описує ту страшну ніч, як кошмар: «Я спав, прокинувся коли почув, грюкіт і крики, побачив, що тато розбив молотком скло в дверях, я дуже злякався». За наслідками психологічного обстеження повідомлено про необхідність вирішення питання стосовно змістовності та режимності зустрічі ОСОБА_5 з батьком або за допомогою суду (а.с. 9).

У довідці про психологічне обстеження практичного психолога ОСОБА_10 від 07 травня 2021 року, складеній за результатами діагностичної роботи ОСОБА_4 зазначено, що на даний час ОСОБА_5 досі пам`ятає, як біологічний батько кричав на маму, вибив вікно у ванній кімнаті та вдарив маму у нього на очах. Хлопчик досі пригадує, як біологічний батько кричав на нього, не пускав до мами та залякував. У хлопчика з мамою дуже тісний емоційний зв`язок, вони розуміють один одного майже без слів, інтуїтивно добре налаштовані один на одного. ОСОБА_5 вважає своїм батьком ОСОБА_13 , говорить, що дуже радий, що в нього такий люблячий та турботливий батько, хоче аби він постійно був поруч. ОСОБА_5 знає, що в нього є біологічний батько, але не пам`ятає коли останнього разу спілкувався з ним, і вважає своїм татусем лише ОСОБА_14 . Йому не подобається, що він на різних прізвищах з мамою, сестричкою та татом і дуже хоче стати також « ОСОБА_3 », щоб відчувати себе однією родиною повністю. На хлопчика не чинився тиск і всі його відповіді були його власними думками та почуттями. ОСОБА_5 дуже щасливий, що його мама зустріла свого нинішнього чоловіка, хлопчик відчув, що таке повноцінна родина, турботливий, мудрий і лагідний батько та має перед очима приклад ідеальних подружніх стосунків, коли все ґрунтується на взаємній повазі та любові. Саме тому, він хоче бути з мамою та названим татом на одному прізвищі, щоб відчувати ще більшу свою належність до них. Хлопчик розповідає, як тато грається з ним у настільні ігри, разом вони подорожують та весело проводять час. ОСОБА_5 зазначає, що тато ОСОБА_16 любить всіх однаково і його і сестричку і маму (а.с. 72-74).

Відповідно до висновку управління «Служба у справах дітей» Сумської міської ради від 17 травня 2021 року за № 1081/27.1-26 орган опіки та піклування вважає можливим позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 79).

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), ратифікованої Україною згідно з постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення вищенаведеної статті дозволяє дійти висновку, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

ЄСПЛ також зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13).

Аналіз практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Наведене узгоджується з правовим висновком щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, провадження № 14-327цс18.

На підставі наведених норм права та встановлених обставин справи суд дійшов висновку, що знайшли своє підтвердження матеріалами справи обставини щодо умисного ухилення відповідачем від виконання своїх батьківських обов`язків, так як останній не приймає участі у вихованні сина, не спілкується з ним, не цікавиться розвитком дитини та станом його здоров`я, не піклується про фізичний і духовний розвиток сина.

За висновком управління «Служба у справах дітей» Сумської міської ради від 17 травня 2021 року за № 1081/27.1-26 орган опіки та піклування визнав можливим позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 79).

Вказані обставини, на думку суду, свідчать про свідоме нехтування відповідачем до виконання ним своїх батьківських обов`язків, про відсутність інтересу до дитини, що є підставою для позбавлення його батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку, встановленому ст. 141 ЦПК України.

Оскільки позов задоволено, тому з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню понесені нею і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у сумі 840 грн 80 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 141, 264, 265, 280-282 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_2 задовольнити.

Позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 840 грн 80 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте Зарічним районним судом м. Суми за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана до Зарічного районного суду м. Суми протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення суду безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Зарічний районний суд м. Суми.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Позивач: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Третя особа: Управління «Служба у справах дітей» Сумської міської ради, місцезнаходження: 40034, м. Суми, вул. Харківська, буд. 35, код ЄДРПОУ 34743343.

Повне судове рішення складено 02 серпня 2021 року.

Суддя А.С. Северинова