Ухвала суду № 98714798, 30.07.2021, Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

______________

Справа № 299/1/20

У Х В А Л А

30.07.2021 року м.Виноградів

Слідчий суддя Виноградівського районного суду Закарпатської області Кашуба А.В., секретар судового засідання Чернянчук К.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Виноградів клопотання ОСОБА_1 , як законного володільця майна, про передачу майна на відповідальне зберігання у кримінальному провадженні №12019070080001173,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до слідчого судді як законний володілець майна - автомобіля, на який ухвалою слідчого судді у рамках кримінального провадження №12019070080001173 накладено арешт з метою збереження речових доказів - із клопотанням про передачу майна на відповідальне зберігання.

Клопотання мотивовано тим, що у рамках кримінального провадження №12019070080001173 за ознаками ч.4 ст.358 КК України автомобіль вилучено, а ухвалою судді на такий накладено арешт з метою збереження речових доказів. Автомобіль зберігається на майданчику тимчасового зберігання транспортних засобів відділення поліції у м.Виноградові. На даний момент проведено трасологічну експертизу, а автомобіль неодноразово оглянуто. Обставини підозри не знайшли підтвердження, підстава для накладення арешту відпала. Заявник є уповноваженою власником автомобіля особою на вчинення всіх необхідних дій із автомобілем з метою його повернення власнику.

В судове засідання учасники кримінального провадження та заявник - не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду клопотання.

ОСОБА_1 подав письмову заяву, у якій просить розглянути клопотання без його участі.

Дізнавач сектору дізнання відділення поліції Фінгерт Олександра подала письмову заяву, у якій просить розглядати клопотання без її участі, проти задоволення клопотання заперечує та просить слідчого суддю відмовити у його задоволенні.

Суду на запит надано матеріали кримінального провадження №12019070080001173.

Вивчивши зміст клопотання та дослідивши додані письмові докази, слідчий суддя вирішив наступне.

Встановлено, що 30.12.2020 року працівниками поліції Виноградівського ВП ГУНП в Закарпатській області було вилучено належний ТОВ «IR FSG Servisni» автомобіль марки BMW Х5, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

30.12.2019 до ЄРДР внесено відомості про кримінальне правопорушення за ознаками ч.4 ст.358 КК України з приводу виявлення прикордонним нарядом КПП «Вилок» у пункті пропуску на кордоні України з Угорщиною автомобіля, що згіно бази Інтерполу перебуває у міжнародному розшуку як викрадений. Розпочато кримінальне провадження №12019070080001173.

За результатами огляду місця події автомобіль оглянуто, вилучено та поміщено на зберігання на майданчик тимчасового тримання транспортних засобів Виноградівського відділення поліції, та вилучено свідоцтво про реєстрацію вказаного транспортного засобу.

Ухвалою слідчого судді Виноградівського районного суду від 03.01.2020 року, справа № 299/1/20, на вказаний автомобіль та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу накладено арешт з метою збереження речових доказів.

З часу вилучення автомобіля та поміщення його на зберігання на майданчик тимчасового тримання транспортних засобів пройшло більше вісімнадцяти місяців.

За цей час проведено судово-криміналістичну експертизу, за результатами якої експерт зробив висновок про те, що ідентифікаційне номерне позначення кузова нанесено на поверхню номерного майданчика заводським способом і змінам не піддавалось. (а.п.31-34).

17 серпня 2020 скеровано звернення до Начальника сектору міжнародного поліцейського співробітництва ГУНП в Закарпатській області з проханням звернутися до правоохоронних органів Франції за інформацією про те, на яких підставах зареєстровано викрадення даного автомобіля та за яких обставин (а.п.41).

Постановою прокурора від 16.07.2020 змінено порядок досудового розслідування та визначено орган, який здійснюватиме подальше досудове розслідування у формі дізнання.

На підставі наявних у матеріалах провадження документів та поданих заявником доказів, слідчий суддя встановив, що вказаний автомобіль придбаний ТОВ «IR FSG Servisni», Чеська Республіка, за межами України. ОСОБА_1 , заявник, є на підставі довіреності, даної у Празі 28.05.2021 ТОВ «IR FSG Servisni», повіреним щодо транспортного засобу на його реєстрацію, зміну даних у техпаспорті, зняття з реєстрації, тощо, на реєстрацію та видалення застави прав, а також право уповноважити іншу особу розпоряджатися транспортним засобом, включаючи його продаж.

Пунктом 1 частини першої статті 395 ЦК України передбачено, що речовим правом на чуже майно є право володіння. За статтею 398 ЦК України право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передано власником, а також на інших підставах, встановлених законом.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.3 ст.41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції гарантує право на вільне володіння своїм майном, яке звичайно називається правом на власність.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі АГОСІ проти Об`єднаного Королівства). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

У справі Раймондо проти Італії ( Raimondo v. Italy, рішення 24.01.1994), заявник скаржився на контроль за використанням власності в зв`язку з провадженням кримінального розслідування, не знайшовши у цьому випадку порушення ст.1 протоколу № 1, Суд відзначив порушення в тому, що уряд не вжив швидких заходів для того, щоб знову надати в повноправне користування власність після закінчення відповідних розслідувань (п.35).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У відповідності до ч.3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як передбачено ч.1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.

Згідно ч.1 ст. 172 КПК України, арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

Забезпечення прав і свобод та надання людині ефективного засобу юридичного захисту від їх порушень з огляду на положення статті 3 Конституції України є головним обов`язком держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.

Обмеження в одній із складових права власності на необмежений час (права розпорядження річчю), порушує на думку суду принцип правової визначеності та право власності володільця майна, яке гарантується ЦК України. Конституцією України, ст. 1 Протокола N 1 до Европейської Конвенції з прав людини.

На необхідність дотримання принципу правової визначеності вказував Европейський Суд у справі Кавка проти Польщі (Kawka v. Poland, рішення суду від 9 січня 2001 р. п. 49, зазначивши, що: "важливим є чітке визначення умов обмеження свободи відповідно до внутрішнього права, та щоб право як таке було передбачуваним у своєму застосуванні...." }

В даному випадку орган досудового розслідування проводить досудове слідство за фактом використання завідомо підробленого документа.

Звертаючись до суду із даним клопотанням, заявник зазначає, що автомобіль з моменту вилучення і по даний час зберігається на відкритій місцевості на території ВП Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області і на нього впливають зовнішні фактори, що може негативно впливати на технічний стан автомобіля.

Вказана обставина порушує «Порядок зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження» затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19 листопада 2012 р. № 1104, практично у всіх його частинах, що стосуються умов зберігання майна, зокрема п. 20 зазначено, що забороняється зберігання речових доказів в умовах, що можуть призвести до їх знищення чи псування. В даному випадку сторона обвинувачення не зможе забезпечити зберігання автомобіля без шкоди для нього.

Також зазначає, що станом на час звернення володілець автомобіля не є обвинуваченим по даному кримінальному провадженню чи іншим учасником кримінального провадження. Автомобіль оглянуто і подальше його зберігання на арештмайданчику не є доцільним.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що оскільки арешт накладено з метою збереження речового доказу, а зберігання автомобіля на відкритій місцевості може призвести до його пошкодження, тому є підстави для передання його на зберігання заявнику, як володільцю автомобіля, при цьому накладений арешт продовжує свою дію та забезпечить завдання застосованого заходу забезпечення кримінального провадження.

Приймаючи таке рішення суд, серед вищезазначеного враховує, що володілець автомобіля не є обвинуваченим по даному кримінальному провадженню, автомобіль оглянутий, всі основні процесуальні дії із автомобілем органом досудового слідства виконані, тому, відповідно до ч. 4 ст. 173 КПК України, слідчий суддя вважає за можливе змінити спосіб арешту майна, а саме передати вказаний автомобіль та документи до нього на відповідальне зберігання заявнику, як володільцю цього майна, заборонивши йому відчужувати та іншим чином розпоряджатися речовим доказом.

Керуючись ст.ст.173, 369-372 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В:

Клопотання задовольнити.

Передати на відповідальне зберігання автомобіль марки BMW моделі Х5, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , уповноваженій власником особі - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканцю АДРЕСА_1 , з визначенням місця зберігання автомобіля за адресою його проживання - АДРЕСА_1 .

Заборонити ОСОБА_1 та будь-яким іншим особам розпоряджатися арештованим майном - автомобілем марки BMW моделі Х5, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , зокрема відчужувати, перетворювати, переобладнувати, вносити зміни до конструкції та комплектації автомобіля; а також заборонити переміщувати автомобіль за межі Закарпатської області, Україна.

На ухвалу слідчого судді відповідно до п.2 ч.2, п.3 ч.2 ст.395 КПК України може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, в порядку передбаченому ст.382 КПК України, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Слідчий суддя А. В. Кашуба