Рішення № 98714642, 02.08.2021, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа № 265/1208/21

Провадження № 2-др/265/7/21

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 серпня 2021 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді – Козлова Д. О.,

при секретарі – Дрьомовій О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву ОСОБА_1 про стягнення судових витрат на надання правничої допомоги по справі № 265/1208/21 за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз» про захист прав споживачів, визнання дій незаконними, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Азовгаз», -

В С Т А Н О В И В:

12 липня 2021 року рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області по справі № 265/1208/21 заявлені вимоги ОСОБА_1 були задоволені частково шляхом скасування рішення комісії Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз» з розгляду акту про порушення, оформленого протоколом розгляду порушення від 23 грудня 2020 року щодо задоволення акта про порушення № 08/706-20 від 10 грудня 2020 року, відповідно до якого було проведено донарахування об`єму та вартості не облікованого (донарахованого) природного газу ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 ) за період з 10 грудня 2019 року по 10 грудня 2020 року в об`ємі 11680,56 м. куб. на суму 67301,03 грн. та в об`ємі 366,54 м. куб.; зобов`язання ПАТ по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз» за власні кошти поновити газопостачання до будинку АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , внаслідок неправомірності дій працівників ПАТ «Маріупольгаз» з перекриття газопостачання та стягнення з ПАТ по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз» на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 20000 грн.

16 липня 2021 року на адресу суду від ОСОБА_1 по справі № 265/1208/21 надійшла заява з проханням суд ухвалити додаткове рішення та стягнути понесені ним витрати на оплату адвоката в сумі 10000 грн. з ПАТ по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз», фактично сплачені ним за послуги адвоката Харитонової Г. Л., яку він обґрунтовував суду тим, що у судовому засіданні по даній справі 12 липня 2021 року адвокат Харитонова Г. Л. відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК повідомила, що понесені позивачем судові витрати з надання правничої допомоги складають 10000 грн., а відповідні документи будуть надані протягом п`яти днів з дня ухвалення рішення судом. Враховуючи, що судом при винесенні рішення від 12 липня 2021 року питання розподілу витрат на правничу допомогу не вирішувалось, то просив суд за додатковим рішенням стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 внаслідок задоволення позовних вимог судові витрати позивача на правничу допомогу в сумі 10000 грн.

Ані позивач, ОСОБА_1 , ані його представник, адвокат Харитонова Г. Л., до судового засідання не з`явились, надавши суду заяву з проханням провести розгляд справи у їх відсутність, наполягаючи при цьому на задоволенні поданої заяви про стягнення судових витрат.

Представник відповідача, ОСОБА_2 , до судового засідання не з`явилась, будучи повідомленою про час та місце розгляду справи, надавши свої письмові заперечення на заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення по справі, де вказувала, що рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя по справі № 265/1208/21 від 12 липня 2021 року (повний текст від 19 липня 2021 року) вже було вирішено питання про розподіл судових витрат та у стягненні з відповідача витрат позивача за надання правничої допомоги було відмовлено. Додавала, що вказане рішення не вступило в законну силу, тому заява про винесення додаткового рішення є передчасною. Просила суд у задоволенні заяви ОСОБА_1 про стягнення з відповідача витрат за надання правничої допомоги у сумі 10000 грн. відмовити.

Також у відзиві на позов ОСОБА_1 представник відповідача вказував, що розмір витрат позивача на адвоката не було доведено в суді, а заявлені витрати ОСОБА_1 на правову допомогу є несумісними з виконаною роботою адвоката, тому такі витрати є завищеними.

Суд, вивчивши матеріали справи, дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 про стягнення судових витрат на надання правничої допомоги підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Так відповідно до положень ст. 246 ЦПК, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог, ухвалюючи додаткове рішення в порядку, передбаченому ст. 270 ЦПК.

На підставі п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

При цьому за ч. 2 ст. 270 ЦПК заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Таким чином суд відкидає посилання представника відповідача на те, що подання заяви ОСОБА_1 про стягнення судових витрат на надання правничої допомоги є передчасною через відсутність набуття рішенням суду від 12 липня 2021 року по справі № 265/1208/21 законної сили.

Суд зазначає, що на виконання п. 9 ст. 175 ЦПК позивач при поданні позову до суду по справі № 265/1208/21 повідомляв про попередній розрахунок суми судових витрат, які він поніс та очікує понести у зв`язку із розглядом справи складають, які складались, зокрема, з витрат з правничої допомоги у сумі 10000 грн., вказуючи це у позовній заяві до суду, тому суд відкидає посилання представника відповідача на те, що ОСОБА_1 не було дотримано положень п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК.

Суд також встановив, що у своїй відповіді на відзив ОСОБА_1 вказував, що по закінченні провадження у суді першої інстанції на підставі ст. 137 ЦПК ним буде надано остаточний розмір понесених ним судових витрат з надання правничої допомоги, які будуть підтверджені витягом з Договору від 30 грудня 2020 р., Додатком № 1 до такого договору, актом виконаних робіт, квитанціями про внесення оплати за надання правничої допомоги.

Таким чином суд відхиляє посилання представника відповідача, наведені у відзиві на позов ОСОБА_1 , де представник ПАТ по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз» заперечував проти стягнення судових витрат на правничу допомогу на користь позивача, вказуючи, що позивачем при поданні до суду позовної заяви не був наданий попередній розрахунок суми судових витрат.

Крім цього в судовому засіданні 12 липня 2021 року під час судового розгляду справи № 265/1208/21 представник позивача, адвокат Харитонова Г. Л., усно заявила суду, що позивачем будуть надані докази на підтвердження його витрат на правничу допомогу вже після ухвалення судом рішення за позовом ОСОБА_1 .

В сенсі положень ч. 8 ст. 141 та ст. 246 ЦПК, враховуючи те, що розгляд справи відбувся протягом одного судового засідання, позивачем були дотримані вимоги закону щодо надання попереднього розрахунку витрат на правничу допомогу, подання заяви до завершення розгляду справи про надання доказів на їх підтвердження після ухвалення рішення судом, а також подачі заяви про їх стягнення у передбачений законом 5-денний термін після ухвалення судового рішення, то суд дійшов переконання, що є поважними причини не подання ОСОБА_1 доказів витрат на правничу допомогу до закінчення судового розгляду справи, внаслідок чого вважає за необхідне постановити додаткове рішення про вирішення питання судових витрат за заявою позивача.

Отже, таким чином суд відхиляє доводи представника відповідача в частині того, що рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя по справі № 265/1208/21 від 12 липня 2021 року вже було вирішено відмовити позивачу у стягненні з відповідача витрат на правничу допомогу.

Вивчивши матеріли справи № 265/1208/21, суд дійшов переконання, що слід задовольнити частково заяву ОСОБА_1 про стягнення судових витрат на надання правничої допомоги.

Так судом було встановлено, що при подані до суду позову ОСОБА_1 долучив витяг з договору про надання правничої допомоги від 30 грудня 2020 року з ордером адвоката № 089871 від 5 лютого 2021 р. та свідоцтвом адвоката Харитонової Г. Л. (а. с. 29-31).

Також до заяви ОСОБА_1 від 16 липня 2021 року про стягнення витрат на правничу допомогу позивачем було долучено додаток №1 до договору про надання правничої допомоги від 30 грудня 2020 року з визначенням вартості витрат на правничу допомогу ОСОБА_1 у розмірі 10000 грн.; акт прийому - передачі виконаних робіт від 12 липня 2021 року на суму 10000 грн. з визначенням переліку робіт, виконаних адвокатом на виконання договору від 30 грудня 2020 року; квитанції до прибуткового касового ордера про проведення позивачем оплат послуг адвоката Харитонової Г. О. на виконання умов договору від 30 грудня 2020 року в сумі 3000 грн., від 15 березня 2021 року в сумі 1000 грн., від 23 квітня 2021 року в сумі 1000 грн. та від 30 червня 2021 року в сумі 5000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких за ч. 3 ст. 133 ЦПК належать витрати на професійну правову допомогу.

Згідно із ст. 141 ЦПК розмір витрат, які сторона сплатила у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

За змістом ст. 137 ЦПК за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат слід враховувати:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

Отже, можна зробити висновок, що ЦПК передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року по справі № 755/9215/15-ц.

Також суд при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу повинен надати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких відповідач має заперечення.

Суд встановив, що понесені позивачем витрати на правничу допомогу в розмірі 10000 грн. були підтверджені належним чином матеріалами справи № 265/1208/21, які були безпосередньо пов`язані з розглядом позову ОСОБА_1 , розмір яких є обґрунтованим, що у свою чергу, на переконання суду, також відповідає критерію розумності їх розміру, враховуючи складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, витраченим адвокатом часом на надання послуг позивачу, ціну позову та значенням вирішення справи для позивача.

Таким чином суд не вважає слушними доводи представника відповідача про недоведеність витрат позивача на правничу допомогу в сумі 10000 грн. та необхідність зменшення таких витрат через їх завишення.

В той же час, оскільки судом було частково задоволені вимоги ОСОБА_1 щодо відшкодування моральної шкоди (20000 грн. замість 50000 грн.) та повністю задоволені вимоги позивача немайнового характеру, то відповідно до ст. 141 ЦПК з ПАТ по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз» на користь позивача підлягають стягненню його витрати на правничу допомогу в сумі саме 7000 грн. (10000 / 2 + 20000 / 50000 х 10000 / 2 = 7000).

Керуючись ст. 133-137, 141, 246, 270 ЦПК, –

В И Р І Ш И В:

Заяву ОСОБА_1 про стягнення судових витрат на надання правничої допомоги по справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз» про захист прав споживачів, визнання дій незаконними, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Азовгаз», – задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз» на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу в сумі 7000 (сім тисяч) грн.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Донецького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст додаткового рішення суду складено та підписано 2 серпня 2021 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , зареєстрований в АДРЕСА_2 .

Відповідач: Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз», ЄДРПОУ: 03361135, розташоване в м. Маріуполі по вул. Миколаївській 16.

Суддя