Вирок № 98712471, 30.07.2021, Володимирецький районний суд Рівненської області

Справа 556/891/21

Номер провадження 1-кп/556/115/2021

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.07.2021 року. Володимирецький районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді - Котик Л.О.

при секретарі - Соловей Г.С.

за участю прокурора - Кругліцького М.М.

обвинуваченого - ОСОБА_1

захисника обвинуваченого - адвоката Крестинської Л.А.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в смт. Володимирець кримінальне провадження №12021181230000072 від 30.03.2021 року по обвинуваченню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Млинок Зарічненського району (нині Вараського району) Рівненської області, житель АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, освіта вища, одруженого, не військовозобов`язаного, не працює, не судимого,-

за ч.1, ч.2 ст.2401 КК України,-

в с т а н о в и в:

Відповідно до обвинувального акту, ОСОБА_1 у невстановлений досудовим розслідуванням час, місце та спосіб, діючи умисно, протиправно, тобто у непередбачений законом спосіб і без наявності документів про походження, придбав каміння бурштину - сирцю, вагою 1,19893 кілограм та вирішив його зберігати за місцем проживання.

Реалізовуючи свій протиправний намір ОСОБА_1 в той же час, усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх дій, переслідуючи корисливий мотив, спрямований на особисте збагачення, не маючи відповідних документів, які б підтверджували законність походження придбаного ним каміння бурштину, діючи в порушення Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» № 2806-ІУ від 6 вересня 2005 року, залишив при собі каміння бурштину-сирцю, яке відповідно до Закону України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» № 637/97-ВР від 18 листопада 1997 року, Переліку корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №827 від 12 грудня 1994 року, відноситься до корисних копалин загальнодержавного значення, яке в подальшому переніс до приміщення будинку, по місцю проживання, за адресою: АДРЕСА_1 (на той час Володимирецького району) Рівненської області, де зберігав до 03.10.2020 р., а саме до моменту проведення працівниками правоохоронного органу на підставі ухвали слідчого судді санкціонованого обшуку, по місцю проживання останнього, в ході якого у ОСОБА_1 виявлено та вилучено каміння бурштину-сирцю вагою 1,19893 кілограм, вартістю 2 498 грн. 91 коп.

Крім того, ОСОБА_1 , 16 жовтня 2020 року близько 20 год. 00 хв., перебуваючи у с. Рудка Вараського (на той час Володимирецького) району, діючи умисно, повторно, протиправно, тобто у непередбачений законом спосіб і без наявності документів про походження, придбав у особи, матеріали щодо якої розслідуються у іншому провадженні, в значних розмірах каміння бурштину-сирцю масою 7,97253 кілограм, вартістю 124 601 грн. 50 коп. та вирішив його перевезти до місця свого проживання.

Реалізовуючи свій протиправний намір ОСОБА_1 , діючи повторно, усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх дій, переслідуючи корисливий мотив, спрямований на особисте збагачення, не маючи відповідних документів, які б підтверджували законність походження придбаного ним каміння бурштину, діючи в порушення Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» № 2806-ІУ від 6 вересня 2005 року, залишив при собі каміння бурштину-сирцю, яке відповідно до Закону України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» № 637/97-ВР від 18 листопада 1997 року, Переліку корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №827 від 12 грудня 1994 року, відноситься до корисних копалин загальнодержавного значення, та в подальшому перемістив незаконно придбане каміння бурштину-сирцю у багажне відділення належного йому на праві власності автомобіля марки «Нуundai» моделі «Santa Fе» сірого кольору, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , де зберігаючи, перевозив зазначене каміння, і на вул. Центральній у с. Собіщиці Вараського району (на той час Володимирецького району) Рівненської області, у вечірній час доби, був зупинений працівниками поліції. У подальшому, в ході проведення на підставі ухвали слідчого судді обшуку у ОСОБА_1 в належному йому автомобілі, виявлено та вилучено каміння бурштину-сирцю у значних розмірах, масою 7,97253 кілограм та вартістю 124 601 грн. 50 коп., що у 100 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Таким чином, своїми умисними діями, які виразились у незаконному придбанні, зберіганні та перевезенні бурштину, законність походження якого не підтверджується відповідними документами, вчиненому повторно та у значних розмірах, тобто вартістю, яка у сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, ОСОБА_1 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч.1, ч.2 ст.2401 КК України.

30 липня 2021 року між прокурором Володимирецького відділу Вараської окружної прокуратури, обвинуваченим ОСОБА_1 та захисником обвинуваченого - адвокатом Крестинською Л.А. було укладено угоду про визнання винуватості.

Згідно з умовами вказаної угоди, обвинувачений повністю визнав свою вину у зазначеному діянні і зобов`язався під час судового розгляду беззастережно визнати обвинувачення в обсязі висунутого у судовому провадженні та зобов`язується у подальшому подібного не вчиняти. Щиро розкаявся у вчиненому.

Сторони угоди за взаємною згодою визначили вид та міру покарання, яке повинен понести обвинувачений у разі затвердження такої угоди, а саме: за ч.1 ст.2401 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки; за ч.2 ст. ст.2401 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки позбавлення волі. На підставі ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання ОСОБА_1 визначити 4 роки позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнити останнього від відбування призначеного покарання з випробуванням, із встановленням іспитового строку.

Відповідно до ст.77 КК України, у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням можуть бути призначені додаткові покарання у виді штрафу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу. На підставі викладеного, додаткове покарання у вигляді конфіскації майна не застосовувати.

На призначення зазначеного покарання обвинувачений погодився.

Відповідно до угоди, обвинуваченому відомо та зрозуміло, що згідно із вимогами ст. 473 КПК України наслідком укладення та затвердження даної угоди про визнання винуватості для прокурора і підозрюваного є обмеження їх права на оскарження вироку. Йому також роз`яснено та є зрозумілими, визначені п. 1 ч. 4 ст. 394 КПК України, підстави для апеляційного оскарження обвинувального вироку, яким затверджена угода про визнання винуватості, а також підстави для касаційного оскарження відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 424 КПК України

В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ст. 473 КПК України та наслідки її невиконання.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Згідно п.1 ч.3 ст. 314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 468, ст. 469 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.

Прокурор в підготовчому судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні угоди про визнання винуватості, дотримані вимоги КК України та КПК України, просить угоду затвердити і призначити обвинуваченому ОСОБА_1 узгоджене в угоді покарання.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник в підготовчому судовому засіданні також просили зазначену угоду затвердити та призначити узгоджене ними покарання, при цьому ОСОБА_1 беззастережно визнав себе винуватими у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, ч.2 ст.2401 КК України в обсязі підозри та дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання.

Кримінальні правопорушення у вчиненні яких обвинувачений ОСОБА_1 визнав себе винуватим, відповідно до ст. 12 КК України відносяться до нетяжких та тяжких злочинів. Покарання, узгоджене сторонами угоди, відповідає санкціям, які передбачені ч.1, ч.2 ст.2401 КК України.

Обставин, що обтяжують чи пом`якшують покарання обвинуваченого, згідно ст.ст.66, 67 КК України судом не встановлено.

Судом встановлено, що укладення угоди сторонами кримінального провадження є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

При цьому, судом з`ясовано, що ОСОБА_1 повністю усвідомлює зміст укладеної угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, цілком розуміє свої права, визначені абзацами 1 і 3 п.1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України, та наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України.

Враховуючи викладене, оскільки умови угоди відповідають вимогам КПК України, КК України та інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, суд, заслухавши доводи сторін кримінального провадження, дійшов до висновку про наявність правових підстав для затвердження угоди про визнання винуватості.

За таких обставин суд вважає доведеним в підготовчому засіданні те, що ОСОБА_1 дійсно вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч.1, ч.2 ст. ст.2401 КК України , за якою належить призначити обвинуваченому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості покарання.

Разом з тим, враховуючи тяжкість злочину, особу винного, конкретні обставини справи, суд приходить до висновку про можливість виправлення ОСОБА_1 без відбування покарання, з випробуванням, застосувавши ст.75 КК України. Іспитовий строк ОСОБА_1 обрати терміном один рік.

Приймаючи рішення про звільнення обвинуваченого ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, з встановленням йому іспитового строку, у порядку визначеному ст.. 75 КК України, суд взяв до уваги те, що обвинувачений повністю визнав свою вину та розкаявся у вчиненому.

Призначене покарання, на думку суду, буде необхідне й достатнє для виправлення ОСОБА_1 та попередження нових кримінальних правопорушень.

Водночас суд вважає, що з метою забезпечення належної поведінки обвинуваченого в період дії іспитового строку, відповідно до ст. 76 КК України на нього слід покласти обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Також з обвинуваченого слід стягнути витрати на залучення експерта в сумі 2615,2 грн., згідно ст.124 КПК України.

Питання про речові докази вирішити згідно ст. 100 КПК України.

Окрім того, за приписами ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Оскільки, на підставі ст.77 КК України, додаткове покарання у вигляді конфіскації майна не застосовується при звільненні від відбування покарання з випробуванням, а тому, суд на підставі ч. 4 ст. 174 КПК України скасовує арешт, накладений ухвалою слідчого судді Володимирецького районного суду Рівненської області від 20.10.2020 року на автомобіль марки «Нуundai» моделі «Santa Fе» сірого кольору, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 .

Керуючись статтями 174, 314, 373, 374, 474-475 КПК України, суд,-

у х в а л и в:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 30 липня 2021 року, укладену між прокурором Володимирецького відділу Вараської окружної прокуратури Кругліцьким М.М. та обвинуваченим ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 12021181230000072 за участі захисника обвинуваченого- адвоката Крестинської Л.А..

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, ч.2 ст. 2401КК України.

На підставі угоди про визнання винуватості від 30 липня 2021 року призначити ОСОБА_1 покарання:

-за ч.1 ст. 2401КК України: 2 (два) роки позбавлення волі;

-за ч.2 ст. 2401КК України: 4 (чотири) роки позбавлення волі;

На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням, призначити ОСОБА_1 остаточне покарання 4 (чотири) роки позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання, з випробуванням, з однорічним іспитовим строком.

Згідно ч.ч. 1,2 ст.76 КК України, покласти на засудженого ОСОБА_1 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати на залучення експертів в сумі 2615 (дві тисячі шістсот п`ятнадцять) грн. 20 коп.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Володимирецького районного суду Рівненської області від 20 жовтня 2020 року на автомобіль марки «Нуundai» моделі «Santa Fе» сірого кольору, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 .

Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором. У відповідності до ч.3 ст.169 КПК України, слідчий, прокурор після отримання судового рішення про відмову в задоволенні або про часткове задоволення клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, судового рішення про повне або часткове скасування арешту тимчасово вилученого майна повинні негайно вжити заходів щодо виконання судового рішення та направити повідомлення про його виконання слідчому судді.

Речові докази:

-бурштин - сирець, вагою 1,19893 кг. та 7,97253 кг- конфіскувати в дохід держави.

-2 блокноти з чорновими записами - знищити.

-відеореєстратор, марки "Aspirind", FULL HD 1080, Rating 5.0V та флеш - накопичувач марки "Toshiba EXCERIA" 32 GB - повернути ОСОБА_1 .

Роз`яснити учасникам провадження, що згідно зі статтею 476 КПК України, у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, ч.2 ст. 2401КК України.

Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності за статтею 389-1 КК України.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Рівненського апеляційного суду через Володимирецький районний суд Рівненської області шляхом подачі апеляції протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Прокурору, обвинуваченому, захиснику обвинуваченого копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Суддя: Котик Л.О.