Ухвала суду № 98711439, 28.07.2021, Радомишльський районний суд Житомирської області

Справа № 289/921/21

Номер провадження 2/289/511/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.07.2021 м. Радомишль

Радомишльський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Сіренко Н.С., розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Прокуратури Радомишльського району Житомирської області, Коростишівської окружної прокуратури, Радомишльської державної нотаріальної контори, Міністерства юстиції України про зняття арешту з майна,-

ВСТАНОВИВ:

26.05.2021 в провадження Радомишльського районного суду Житомирської області надійшла вказана позовна заява про скасування арешту, накладеного в межах кримінальної справи №207024/09 постановою слідчого прокуратури Радомишльського району Лоскучерявого І.В. від 02.11.2009 на автомобіль марки OPEL моделі VIVARO тип – пасажирський-В, рік випуску 2004, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який зареєстровано в Єдиному реєстрі обтяжень рухомого майна щодо об`єкта рухомого майна, в якій ОСОБА_1 посилається на те, що він являється власником вказаного автомобіля, з яким проведено всі необхідні слідчі дії та експертизи, автомобіль не є речовим доказом у кримінальному провадженні, по даному кримінальному провадженню він не перебуває ні в статусі підозрюваного, ні в статусі обвинуваченого, а тому просить суд скасувати арешт на автомобіль.

Ухвалою від 10.06.2021 відкрито спрощене позовне провадження у даній справі та призначено судове засідання на 28.07.2021 без виклику сторін.

01.07.2021 від відповідача-3 Радомишльської державної нотаріальної контори надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-3 просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі посилаючись на те, що нотаріус не є відповідачем у спорах, що виникають із цивільних відносин, не пов`язаних із нотаріальною діяльністю, крім того, позивачем не зазначено причин та не надано доказів порушеного свого права користування своїм рухомим майном, так як в долученій до справи копії Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 22.05.2021 відсутня запитувана інформація (а.с.49-55).

05.07.2021 від відповідача-4 Міністерства юстиції України на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог до Міністерства юстиції України, так як останнє являється неналежним відповідачем у справі, бо не є тим суб`єктом, який має відповідати за пред`явленим позовом (а.с.73-79).

08.07.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача-3 Радомишльської державної нотаріальної контори, в якій ОСОБА_1 просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві (а.с.95-100).

15.07.2021 від відповідача-3 Радомишльської державної нотаріальної контори надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначає, що відповідачем у справах такої категорії є особа, якою порушено право позивача, яка зверталася з вимогою накласти такий арешт на майно, тому вимоги до Радомишльської державної нотаріальної контори є необґрунтованими та безпідставними, а тому просить відмовити в їх задоволенні в повному обсязі (а.с.102-106).

Клопотань про розгляд справи у загальному позовному провадженні чи про розгляд справи за участю сторін від учасників справи не надходило.

Згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше і, з урахуванням ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ст. 7 ч. 13 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, керуючись законом, приходить до висновку про необхідність закриття провадження у справі, виходячи з наступного.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Окрім наведеного, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

У статті 3 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України від 23 червня 2005 року № 2709-IV «Про міжнародне приватне право». Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Правила визначення компетенції судів щодо розгляду цивільних справ передбачені статтею 19 ЦПК України, згідно з якою суди загальної юрисдикції розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України, Господарським процесуальним кодексом України, Кримінальним процесуальним кодексом України або Кодексом України про адміністративні правопорушення віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи провадження в справах про адміністративні правопорушення.

У контексті зазначеної норми процесуального права здійснення розгляду справ за правилами іншого виду судочинства означає наявність у законодавстві чітко й однозначно сформульованих підстав і порядку вирішення відповідних правових питань судом іншої юрисдикції, що дає заінтересованій особі обґрунтовані підстави розраховувати на вирішення ним спору по суті.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Питання щодо юрисдикції суду за вимогами про звільнення майна з-під арешту, накладеного за правилами кримінального судочинства, неодноразово було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду, а правильність його вирішення залежить від такого.

Спір щодо звільнення майна з-під арешту є приватноправовим, якщо арешт накладений на майно особи, яка не була учасником кримінального провадження, розпочатого за Кримінально-процесуальним кодексом України(далі - КПК України) 1960 року та завершеного (вирок, постанова про закриття провадження) у порядку, передбаченому КПК України 1960 року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 372/2904/17-ц) або КПК України 2012 року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 2-3392/11 (провадження № 14-105цс19). Залежно від суб`єктного складу учасників такого спору його слід розглядати за правилами цивільного чи господарського судочинства.

Якщо арешт накладений на майно особи, щодо якої за КПК України 1960 року була порушена кримінальна справа, але надалі постанову про порушення кримінальної справи за тим же процесуальним законом суд скасував, не вирішивши питання про зняття зазначеного арешту, спір про звільнення цього майна з-під арешту слід розглядати за правилами цивільного судочинства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 766/21865/17 (провадження № 14-181цс19).

Якщо арешт накладений на майно особи під час досудового розслідування за правилами КПК України 1960 року, ця особа була засуджена, і вирок не виконаний, однак до її засудження інша особа на підставі судового рішення стала власником відповідного майна, то вирішення питання щодо зняття такого арешту здійснюється за правилами кримінального судочинства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 569/4374/16-ц (провадження № 14-159цс18)).

Якщо арешт накладений на майно особи, яка не є учасником кримінального провадження, розпочатого в період дії КПК України 1960 року і такого, що триває, а кримінальне провадження не передане до суду на час набрання чинності КПК України 2012 року, то вирішення питання щодо зняття такого арешту й оскарження відповідних дій або бездіяльності слідчого в кримінальному провадженні здійснюються за правилами КПК України 2012 року (постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 335/12096/15-ц (провадження № 14-115цс18) (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 03липня 2018 року, від 17 жовтня 2018 року) у справі № 461/233/17 (провадження № 14-326цс18) та від 07 листопада 2018 року у справі № 296/8586/16-ц (провадження № 14-387цс18).

Із матеріалів даної цивільної справи вбачається, що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 власником автомобіля марки OPEL моделі VIVARO тип – пасажирський-В, рік випуску 2004, реєстраційний номер НОМЕР_1 , являється ОСОБА_1 (а.с.5).

Ухвалою слідчого судді Радомишльського районного суду Житомирської області від 12.05.2021 клопотання ОСОБА_1 про скасування арешту з майна залишено без задоволення. При цьому слідчим суддею встановлено, що постановою слідчого прокуратури Радомишльського району Лоскучерявого І.В. від 02.11.2009 в межах кримінальної справи №207024/09, порушеної 14.08.2009 щодо ОСОБА_1 за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України, з метою забезпечення можливого в майбутньому цивільного позову, накладено арешт на майно ОСОБА_1 , в тому числі на автомобіль марки OPEL моделі VIVARO, реєстраційний номер НОМЕР_1 , вказаний транспортний засіб передано на зберігання ОСОБА_1 . Вироком Коростишівського районного суду Житомирської області від 03.03.2015 ОСОБА_1 у пред`явленому йому обвинуваченні у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 192, ч. 2 ст. 192, ч.1 ст. 358, ч. 2 ст. 358 КК України, визнано невинуватим та виправдано за відсутністю в його діях складів даних злочинів. Арешт, накладений постановою слідчого від 02.11.2009 на майно ОСОБА_1 , в т.ч. і на автомобіль марки OPEL-VIVARO, реєстраційний номер НОМЕР_1 , - скасовано і даний автомобіль ухвалено повернути ОСОБА_1

06.10.2015 ухвалою Апеляційного суду Житомирської області задоволено апеляційну скаргу прокурора та вказаний вище вирок Коростишівського районного суду Житомирської області від 03.03.2015 щодо обвинуваченого за ч. 1 ст. 192, ч. 2 ст. 192, ч.1 ст. 358, ч. 2 ст. 358 КК України ОСОБА_1 скасовано, а кримінальну справу повернуто прокурору Радомишльського району Житомирської області для організації додаткового розслідування. В подальшому 12.11.2015, на виконання вимоги прокурора Радомишльського району, слідчим Радомишльського ВП Коростишівського ВП ГУНП в Житомирській області Недашківським В.В. було внесено до ЄРДР відомості про реєстрацію кримінального провадження №12015060280000600 з правовою кваліфікацією ч.1 ст. 358 КК України (т.7 а.с.287), розпочато досудове розслідування, яке на даний час не закінчено.

Слідчий суддя прийшов до висновку, що не підлягає вирішенню питання про скасування арешту майна, накладеного постановою слідчого прокуратури Радомишльського району Лоскучерявого І.В. від 02.11.2009, в порядкуст. 174 КПК України в редакції від 13.04.2012, а вирішення даного питання можливо лише в порядку та на підставі КПК України 1960 року, а тому відсутні підстави для задоволення клопотання (а.с.27-29).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 в рамках справи №461/233/17-ц, зазначено, що після набрання чинності КПК України від 2012 року, на час звернення до суду з цивільним позовом позивач мав право захистити свої права відповідно до норм КПК України і що таке право передбачене п. 9 розділу XI «Перехідні положення» КПК України від 2012 року. Згідно з цим пунктом питання про зняття арешту з майна, накладеного під час дізнання або досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, вирішується в порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

Порядок накладення та скасування арешту на майно було урегульовано ст. 126 КПК 1960 року, в якій зокрема зазначено, що забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна провадиться шляхом накладення арешту на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого чи підозрюваного або осіб, які несуть за законом матеріальну відповідальність за його дії, де б ці вклади, цінності та інше майно не знаходилось, а також шляхом вилучення майна, на яке накладено арешт. Скасування арешту на майно на стадії розслідування було можливим лише за постановою слідчого, коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба (ч. 6 ст. 126 КПК 1960 року).

В матеріалах справи відсутні відомості щодо звернення ОСОБА_1 для вирішення питання про скасування арешту на транспортний засіб у порядку, передбаченому КПК 1960 року.

Таким чином, установивши, що арешт на майно позивача був накладений під час досудового слідства у кримінальній справі на підставі КПК України 1960 року в редакції, яка була чинною на час вчинення відповідної процесуальної дії, розгляд кримінального провадження на даний час не завершено, суд дійшов висновку про те, що питання про зняття такого арешту підлягає розгляду у порядку, визначеному кримінальним процесуальним законом.

Аналогічних висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла при розгляді справ № 335/12096/15-ц (постанова від 15.05.2018), № 569/4374/16-ц (постанова від 23.05.2018) та № 296/8586/16-ц (постанова від 07.11.2018).

Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 255, 258, 260 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Радомишльського району Житомирської області (12201, Житомирська область, м. Радомишль, вул. Мала Житомирська, 54), Коростишівської окружної прокуратури (12500, Житомирська область, м. Коростишів, вул. Шевченка, 5), Радомишльської державної нотаріальної контори (12201, Житомирська область, м. Радомишль, вул. Старокиївська, 1/26), Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13) про зняття арешту з майна - закрити.

Роз'яснити ОСОБА_1 , що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції загального суду за правилами кримінального судочинства.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Радомишльський районний суд Житомирської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 02.08.2021.

Суддя Н. С. Сіренко