Рішення № 98710985, 21.07.2021, Іваничівський районний суд Волинської області

справа № 156/1162/20

Провадження № 2/156/103/21

рядок статзвіту 52

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

21 липня 2021 року смт Іваничі

Іваничівський районний суд Волинської області

в складі: головуючого - судді Федечко М. О.,

за участю: секретаря судового засідання Салатюк Г.В.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду в смт. Іваничі цивільну справу № 156/1162/20 за правилами загального позовного провадження за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору Моторне (транспортне) страхове бюро України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду із позовом до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що її чоловік ОСОБА_5 загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 під час дорожньо-транспортної пригоди, що сталася за участю ОСОБА_4 . Так, 17 листопада 2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено дані про те, що 16 листопада 2017 року близько 17 год. 30 хв. в темну пору доби ОСОБА_5 керуючи мотоциклом марки «Viper» та рухаючись по автодорозі сполученням с. Литовеж - с. Заболотці в напрямку останнього, допустив зіткнення з трактором марки «URSUS» з саморобним, незареєстрованим причіпом, яким керував ОСОБА_4 та рухався назустріч. Внаслідок ДТП мотоцикл зазнав механічних пошкоджень, а ОСОБА_5 від отриманих травм помер. Постановою начальника слідчого відділу Іваничівського ВП ГУ НП України у Волинській області від 26 листопада 2019 року кримінальне провадження за даним фактом закрите.

В ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_4 рухаючись у темну пору доби трактором з причіпом, який належить йому, з несправною гальмівною системою, без увімкнених світлових приладів, фактично створив аварійну ситуацію та спровокував дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок чого загинув ОСОБА_5 .

Після зіткнення з мотоциклом, яким керував потерпілий, відповідач вийшов з трактора, обійшовши його по колу помітив ОСОБА_5 між передніми та задніми колесами причіпа, після чого подзвонив до брата ОСОБА_6 та повідомив про ДТП. Коли приїхав брат та батько ОСОБА_4 , останній залишив місце події та побіг у с. Литовеж за місцем свого проживання. За допущені порушення Правил дорожнього руху ОСОБА_4 притягувався до адміністративної відповідальності за ст. ст. 122-4, 130 КУпАП.

Вважає, що ОСОБА_4 , як власник джерела підвищеної небезпеки, повинен відшкодувати спричинену їй матеріальну та моральну шкоду.

Внаслідок дій ОСОБА_4 їй спричинено матеріальну шкоду, яка полягає у збитках пов`язаних з лікуванням, а в подальшому і похованням її чоловіка. Спричинені їй матеріальні збитки становлять 83874,97 грн., у тому числі: 9200 грн. витрати на поховання; 43000 грн. витрати на придбання надмогильного пам`ятника; 1674,97 грн. - витрати на лікування; 30000 грн. - відшкодування вартості мотоцикла.

Моральна шкода спричинена діями ОСОБА_4 полягає в тому, що внаслідок дій спричинених джерелом підвищеної небезпеки загинув її чоловік. На її утриманні залишилось двоє неповнолітніх дітей. Вона є інвалідом та отримує пенсію по інвалідності. Її чоловік був єдиним годувальником у родині. Упродовж тривалого часу вона відчуває страждання та моральні муки від того, що залишилась без чоловіка, а діти без батька. По даний час вона не може спокійно спати, відчуває безпорадність та постійно пригадує негативні спогади. Фактично усе її життя зруйноване. Вимушена звертатися за допомогою до родичів. Через свій стан здоров`я вона не може забезпечити дітей. Моральні страждання їй спричиняє не лише сам факт смерті її чоловіка, а й відношення ОСОБА_4 до цієї події. Він не попросив вибачення за вчинене та жодним чином фінансово не допоміг на лікування та поховання її чоловіка. Вважає, що діями ОСОБА_4 їй спричинено моральну шкоду, яку вона оцінює у 300 000 грн.

На підставі викладеного просить, стягнути з ОСОБА_4 спричинену їй матеріальну шкоду пов`язану з дією джерела підвищеної небезпеки в сумі 83874,97 грн. та спричинену моральну шкоду завдану джерелом підвищеної небезпеки, в розмірі 300000 грн.

10 грудня 2020 року відкрите провадження у справі та справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

04 січня 2021 року від представника відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди повністю. Вважає, що позовні вимоги не можуть бути задоволені з врахуванням наступних обставин. Постановою про закриття кримінального провадження стверджується, що в даній ДТП відбулося зіткнення транспортних засобів, мотоцикла під керуванням водія ОСОБА_5 та трактора під керуванням водія ОСОБА_4 тобто в даному випадку відбулася взаємодія двох джерел підвищеної небезпеки. Дана обставина встановлює, що правовою підставою регулювання даних відносин є не положення ст. 1187 ЦК України, а положення ст. 1188 ЦК України. Зіткнення відбулося на полосі руху для водія трактора ОСОБА_4 , що вказує на порушення водієм ОСОБА_5 п. п. 1.2, 11.1, 11 ПДР України, а також інших пунктів ПДР України. Матеріалами кримінального провадження не встановлено, що водій ОСОБА_4 порушив вимоги «Правил дорожнього руху України» і його дії знаходяться в прямому причинному зв`язку із настанням смерті водія ОСОБА_5 . Постановою Волинського апеляційного суду від 27 липня 2020 року скасовано постанову Іваничівського районного суду, якою ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.ст. 122-4, 130 КУпАП. Провадження закрите за відсутністю в діях ОСОБА_4 складу адміністративних правопорушень. Вказані обставини підтверджують відсутність вини ОСОБА_4 у спричиненні шкоди позивачу. Зазначає, що відшкодування матеріальної шкоди, зокрема, вартості мотоцикла не є можливим із тих підстав, що мотоцикл належить ОСОБА_7 . В позовні заяві не зазначено місцезнаходження мотоцикла та його вартість після ДТП. В позовній заяві не взято до уваги можливість звернення із заявою про відшкодування збитків Моторно-транспортним страховим бюро України, яке здійснює регламентну виплату та надасть можливість відшкодувати спричинені збитки. (а.с.54-55).

08 лютого 2021 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Моторне (транспортне) страхове бюро України, закрито підготовче провадження у справі.

15 березня 2021 року від Моторного (транспортного) страхового бюро України (МСТБУ) надійшов відзив на позовну заяву у якій зазначено, що постановою начальника СВ Іваничівського ВП ГУНП у Волинській області про закриття кримінального провадження від 26 листопада 2019 року кримінальне провадження внесене до ЄДРДР за № 12017030080000421 від 17.11.2018 року закрито у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України, а отже відсутні підстави для відшкодування ним шкоди.(а.с.96).

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала з підстав викладених у позовній заяві, просить позов задоволити та суду пояснила, що відповідач керував трактором перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння. Після настання дорожньо-транспортної пригоди залишив її чоловіка та побіг додому не надавши йому першої медичної допомоги у зв`язку з чим її чоловік помер. Вважає, що саме відповідач повинен компенсувати їй спричинену шкоду. У зв`язку із смертю чоловіка їй завдана матеріальна та моральна шкода. Вона втратила чоловіка, а діти батька. По даний час змушена приймати заспокійливі ліки, відчуває страх та не може забути події того дня. Глибину її душевних страждань виміряти в грошовому еквіваленті неможливо. Вважає, що відповідач повинен компенсувати їй 300 000 грн. за спричинену моральну шкоду, розмір якої хоч якимось чином компенсує їй втрачене здоров`я у зв`язку з втратою чоловіка. Також нею були понесені витрати на поховання, придбання надмогильного пам`ятника, придбання ліків. У ДТП з участю її чоловіка повністю був знищений транспортний засіб, яким він керував, а тому відповідач повинен компенсувати і вартість мотоцикла, оскільки його вартість вона компенсувала власнику. Просить також стягнути з відповідача на її користь 83874,97 грн. у відшкодування спричиненої матеріальної шкоди.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просить суд їх задоволити та суду пояснила, що відповідач повинен відшкодувати як матеріальну так і моральну шкоду позивачу згідно вимог ст. ст. 1167 та 1187 ЦК України. У разі, якщо до даних відносин слід застосувати положення ст.1188 ЦК України то слід керуватися ч.1 п.3. Просить суд врахувати, що відповідач керував транспортним засобом із несправною гальмівною системою та без освітлення. Жодного разу не вибачився перед позивачем та фінансово не допоміг.

Ухвалою від 20 травня 2021 року явку відповідача ОСОБА_4 визнано обов`язковою для надання особистих пояснень по суті справи.

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, в задоволенні позову просить відмовити повністю та суду пояснив, що 16 листопада 2017 року він із ОСОБА_5 працювали цілий день у нього на господарстві, коли він вирішив повертатися додому, то на вулиці вже було темно, у його тракторі не було світла та ОСОБА_5 сказав, що проведе його в с. Литовеж. Рухаючись йому на зустріч, ОСОБА_5 не впорався з керуванням і мотоцикл закинуло під колеса трактора. Зіткнення відбулося на його смузі руху. На запитання, чому залишив місце події та пішов додому вказав, щоб викликати швидку медичну допомогу, на місце не повернувся бо дуже злякався. Зазначив, що він спиртних напоїв не вживав, в той же час ОСОБА_5 перебував в стані алкогольного сп`яніння. Знає, що не повинен був керувати трактором без освітлення в темну пору доби, про те, що гальмівна система у тракторі не справна він не знав. Вказав, що на поховання позивачу надав 4000 грн., потім ще два місяці давав по 700 грн. На пам`ятник давав 100 дол. США, однак позивач їх повернула, також вона відмовилася від коштів в сумі 80000 грн. Вважає, що не повинен нести відповідальність за шкоду спричинену позивачу, оскільки в його діях відсутня вина її заподіяння.

Представник відповідача в задоволенні позову просить відмовити у своїх поясненнях зіслався на заперечення викладені у відзиві на позовну заяву. Вказав, що кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 закрите за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, вище вказана постанова має преюдиційне значення при розгляді цієї справи. До адміністративної відповідальності за порушення ПДР України відповідач притягнутий не був, а тому підстав для відшкодування ним позивачу шкоди немає. До вказаних правовідносин необхідно застосувати вимоги п. 2 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується. Крім того, власником мотоцикла є ОСОБА_7 , а тому позивач не повинна ставити вимогу про компенсацію їй вартості знищеного вказаного транспортного засобу.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника позивача, відповідача, представника відповідача, дослідивши надані докази, а також матеріали кримінального провадження № 12017030080000421 по факту ДТП між с. Заболотці та с. Литовеж за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, що були витребувані за клопотанням сторони позивача, приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення виходячи з наступних підстав.

У частині першій статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно постанови про закриття кримінального провадження від 26 листопада 2019 року начальника СВ Іваничівського ВП ГУНП у Волинській області Собіпана Д.В., проведеним досудовим розслідуванням встановлено, що 16 листопада 2017 року близько 17 год. 30 хв. у темну пору доби ОСОБА_5 керуючи мотоциклом марки «Viper» моделі «200 xplode» р.н.з НОМЕР_1 та рухаючись по автодорозі сполученням с. Литовеж - с. Заболотці в напрямку останнього, допустив зіткнення із трактором марки «URSUS» моделі «С-355» р.н.з НОМЕР_2 з саморобним, незареєстрованим у встановленому законом порядку, завантаженим причепом, яким керував ОСОБА_4 та рухався на зустріч. Внаслідок ДТП мотоцикл зазнав механічних пошкоджень, а ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження та був госпіталізований у Нововолинську ЦМЛ, де від отриманих травм помер. Кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017030080000421 від 17 листопада 2018 року закрито у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України. (а.с. 11-14)

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 та ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбі. Від спільного подружнього проживання у них народилося двоє дочок, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_3 , позивачка у справі є інвалідом, отримує пенсію по інвалідності. Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . (а.с.7).

Судом встановлено, що смерть ОСОБА_5 настала від ДТП, яка мала місце 16 листопада 2017 року.

Позивачка ОСОБА_3 звернулася до суду з позовними вимогами про відшкодування матеріальної та моральної шкоди на підставі ст.1187 та ст.1167 ЦК України.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач посилається на норми п. 2 ч. 1 ст. 1188 ЦК України за якими, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується. Вважає, що у настанні ДТП є лише вина ОСОБА_5 , що підтверджується постановою про закриття кримінального провадження від 26.11.2019 року, а тому шкоду заподіяну його смертю він відшкодовувати не повинен.

У статті 6 Конвенції закріплено принцип доступу до правосуддя.

Стаття 13 Конвенції гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами ЄСПЛ вважають здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що відповідно до принципу jura novit curia («суд знає закони») неправильна юридична кваліфікація сторонами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2019 року у справі № 265/6582/16-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц. У пункті 7.43 постанови від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що суд, з`ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Підставою позову є фактичні обставини, що наведені в заяві, тому зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору.

Таким чином, визначення предмета та підстав спору є правом позивача, у той час як встановлення обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії, заява № 48778/99).

Частинами 1, 6 ст. 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно з приписами ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У відповідності до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

В ході судового розгляду представник відповідача неодноразово вказував, що постанова про закриття кримінального провадження від 26.11.2019 року згідно якої кримінальне провадження закрито у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення передбаченого ст.286 КК України має для суду при розгляді даної цивільної справи преюдиційне значення.

Однак з вказаними твердженнями суд не погоджується виходячи з наступних підстав.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.

Отже, відсутність в матеріалах справи судового рішення, яким відповідач ОСОБА_4 був би притягнутий до відповідальності за вчинення дорожньо-транспортної пригоди неможе бути достатньою підставою для відмови в позові, оскільки в силу приписів частини 6 статті 82 ЦПК України таке рішення є обов`язковим для суду лише в питанні, чи мали місця ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цієї собою, проте, не єдиним доказом наявності вини заподіювача шкоди.

Зазначена позиція узгоджується з правовими висновками, які містяться у постановах КГС у складі Верховного Суду від 16 липня 2018 року у справі № 910/20412/16 та КЦС у складі Верховного Суду від 03 липня 2019 року № 756/15544/15-ц.

Вирішуючи позовні вимоги про відшкодування спричиненої позивачці моральної та матеріальної шкоди, суд виходить із наступного.

Згідно вимог ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

За змістом ст.1167 ЦК України, якщо моральної шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, така моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.

Відповідно до вимог ч.2 ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Отже, головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.

При завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов`язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК України). Під непереборною силою необхідно розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (пункт 1 частини першої статті 263 ЦК України), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого необхідно розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату (наприклад, суїцид).

Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом (частина друга статті 1193 ЦК України).

Згідно з частиною четвертою статті 1193 ЦК України суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину.

Положення статті 1193 ЦК України про зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках завдання шкоди майну, а також фізичній особі, однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність.

Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (частина друга статті 1193 ЦК України), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо).

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду по справі №352/342/17 від 18 жовтня 2019 року.

Статтею 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:

1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;

2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;

3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

2. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, постанову про закриття кримінального провадження судом встановлено наступне.

Так, згідно висновку експерта № 477 від 20 грудня 2017 року Волинського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України, на момент експертного огляду робоча гальмова система та система рульового керування трактора URSUS С-355 р.н. знак НОМЕР_2 знаходились в непрацездатному стані. На момент експертного огляду трактора URSUS С-355 р.н. знак НОМЕР_2 виявлено непрацездатність робочої гальмової системи у вигляді порушення регулювання гальмових механізмів правого та лівого коліс, які виникли до ДТП, поступово, в процесі тривалої експлуатації за відсутності належного технічного обслуговування. Непрацездатність рульового керування у вигляді зміни параметрів геометрії розвалу та сходження передніх коліс виникли в результаті ударного навантаження під час ДТП. Водій трактора міг виявити технічні несправності робочої гальмової системи у вигляді порушення регулювання гальмових механізмів правого та лівого коліс, оскільки дані несправності мають зовнішні ознаки, а саме, значне збільшення вільного ходу педалей, а також зниження ефективності гальмування. (а.с.к.п. 87-92)

У висновку експерта № 136 від 14 травня 2018 року Волинського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України зазначено, що у заданій дорожній ситуації з технічної точки зору, водій трактора URSUS С-355 р.н. знак НОМЕР_2 з саморобним причепом ОСОБА_6 повинен був діяти у відповідності до вимог пункту 12.3 ПДР України, тобто в момент виникнення небезпеки для руху повинен був негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу. (а.с.к.п. 131-134)

Висновком експерта № 137 від 06 квітня 2018 року Волинського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України, підтверджується твердження представника відповідача, що зіткнення мотоцикла Viper 200 xplode р.н.з НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_5 та трактора URSUS С-355 р.н. знак НОМЕР_2 з причепом, під керуванням ОСОБА_6 відбулося на правій смузі руху в напрямку с. Литовеж у місці, що передує розташуванню подряпин на асфальтному покритті. (а.с.к.п. 121-123)

Відповідно до висновку експерта № 8545 судової інженерно-транспортної експертизи дослідження обставин дорожньо-транспортної події від 21 вересня 2018 року Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Волинське відділення Міністерства юстиції України, у ситуації, що розглядалася водій мотоцикла марки Viper 200 xplode р.н.з НОМЕР_1 ОСОБА_5 повинен був діяти у відповідності до вимог п. 12.6 (а) , п.12.2 та п. 12.1 Правил дорожнього руху, а саме, при увімкненому ближньому світлі фари повинен був рухатись зі швидкістю не більше 66 км/год., при увімкненому дальньому світлі фари повинен був рухатися зі швидкістю не більше 80 км/год. та застосувати такі прийоми керування, щоб мати змогу постійно контролювати рух мотоцикла та безпечно керувати ним.

У ситуації, що розглядалася водій трактора марки URSUS С-355 р.н. знак НОМЕР_2 ОСОБА_4 повинен був діяти у відповідності до вимог п. 19.1 та п. 31.6 (б), а саме, не повинен був здійснювати рух в темну пору без увімкненого світла фар на тракторі та задніх габаритних ліхтарів на причепі.

При наданих слідством вихідних даних, водій трактора марки URSUS С-355 р.н. знак НОМЕР_2 ОСОБА_4 в момент виникнення небезпеки для руху (згідно відповіді на клопотання - в момент початку видимості іскор від мотоцикла марки Viper 200 xplode р.н.з НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_5 , тобто від початку подряпини на асфальті (об`єкт № 9 під час ОМП від 16.11.2017 року)) не мав технічної можливості уникнути зіткнення з мотоциклом марки Viper 200 xplode р.н.з НОМЕР_1 , як при фактичному стані гальмівної системи (не блокується одне заднє колесо) так і при справній гальмівній системі.

При наданих слідством вихідних даних, з технічної точки зору, водій мотоцикла марки Viper 200 xplode р.н.з НОМЕР_1 ОСОБА_5 міг уникнути зіткнення з трактором марки URSUS С-355 р.н. знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 як при ближньому так і дальньому світлі фари.

Оскільки, як вбачається з проведеного вище дослідження 4, 5, 7 водій мотоцикла марки Viper 200 xplode р.н.з НОМЕР_1 ОСОБА_5 міг уникнути зіткнення з трактором марки URSUS С-355 р.н. знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 , тому відповідь на питання: «При якій мінімальній швидкості водій мотоцикла марки Viper 200 xplode р.н.з НОМЕР_1 ОСОБА_5 з технічної точки зору не міг би уникнути зіткнення з трактором марки URSUS С-355 р.н. знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 шляхом екстреного гальмування або його безпечного об`їзду в ближньому та дальньому світлі фари?» втрачає технічний зміст. (а.с.78-87).

На підставі досліджених судом висновків експертів, суд приходить до висновку, що беззаперечно встановлено, що водій мотоцикла Viper 200 xplode р.н.з НОМЕР_1 ОСОБА_5 під час ДТП, яка мала місце 16 листопада 2017 року допустив порушення ПДР України. При дотриманні правил дорожнього руху, ОСОБА_5 міг уникнути зіткнення з трактором марки URSUS С-355 р.н. знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 . При цьому, судом також враховується, що з досліджених в судовому засіданні висновків експертів вбачається, що водій трактора марки URSUS С-355 р.н. знак НОМЕР_2 ОСОБА_4 теж порушив Правила дорожнього руху України, а саме п.19.1, 31.6б , що виразилося у тому, що не повинен був здійснювати рух в темну пору доби без увімкненого світла фар на тракторі та задніх габаритних ліхтарів на причепі та з несправною гальмівною системою. Крім цього повинен був дотримуватися вимог п.12.3 ПДР України - в момент виникнення небезпеки для руху повинен був негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу. Також в ході розгляду цивільної справи встановлено, що керував транспортним засобом - трактором не зареєстрованим у встановленому законом порядку.

Також в судовому засіданні знайшли підтвердження пояснення позивачки про те, що одразу ж після дорожньо-транспортної пригоди відповідач залишив місце ДТП до якої був причетний та назад не повернувся, а на місце події прийшов його брат ОСОБА_6 .

Відповідно до витягу з кримінального провадження № 12017030080000421, а саме, фабули 16 листопада 2017 року близько 17 год. 30 хв. ОСОБА_5 рухаючись мотоциклом Viper 200 xplode р.н.з НОМЕР_1 по автодорозі сполученням с. Литовеж - с. Заболотці в напрямку с. Литовеж, допустив зіткнення із трактором марки URSUS С-355 р.н.з. НОМЕР_2 котрим керував ОСОБА_6 . Внаслідок ДТП мотоцикл зазнав механічних пошкоджень. ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження та був госпіталізований у Нововолинську ЦМЛ, де від отриманих травм помер.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_4 не заперечив, що після ДТП пішов додому мотивуючи це тим, щоб викликати швидку, на місце події не повернувся, оскільки злякався. Судом встановлено, що до місця ДТП повернувся його рідний брат ОСОБА_6 .

Як вбачається з постанови про закриття кримінльного провадження від 26.11.2019 року: оскільки ОСОБА_4 залишив місце події та пішов додому чим ухилився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тому в діях ОСОБА_4 присутні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП. Крім цього в діях ОСОБА_4 присутні ознаки адміністративного правопорушення передбаченого ст.122-4 КУпАП - залишення місця дорожньо-транспортної пригоди.

Дійсно постановою Волинського апеляційного суду від 27 липня 2020 року провадження у справі про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130, ст. 122-4 КУпАП закрите на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень (а.с.56-57). Однак, як вбачається з мотивувальної частини вище вказаної постанови підставою для її винесення слугувало те, що ОСОБА_4 працівниками поліції не пропонувалося пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння ( як зазначено судом вище, згідно постанови про закриття кримінального провадження, останній залишив місце події та на місце пригоди не повернувся), а протокол було складено на основі постанови про закриття кримінального провадження.

Суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, яка склалась в цій сфері, а саме, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом і у практиці ЄСПЛ приймаються до уваги різні обставини як такі, що заподіюють моральну шкоду: невизначеність ситуації з результатом кримінального провадження та його фінансових наслідків; незручності, викликані негативним впливом на здоров`я; стурбованість і тривога через те, що ситуація триває довго; глибоке відчуття несправедливості, викликане тривалим невиконанням судового рішення; розчарування тощо (Мілазі проти Республіки Італії від 25.06.1987 р., Лопес Остра проти Іспанії від 09.12.1994 р., Цимерман і Штайнерн проти Швейцарської Конфедерації від 13.07.1983 р., Жовнер проти України від 29.06.2004 р., Полтораченко проти України від 18.01.2005 р.).

При чому, суд враховує, що як вірно визначено у п. 6.4 Методичних рекомендація Листа Мінюсту від 13 травня 2004 року № 35-13/797 «Відшкодування моральної шкоди» моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи.

Суд вважає встановленим, що позивачу однозначно заподіяна моральна шкода. Така полягає у тому що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди вона втратила чоловіка, емоційно-психологічна травма постійно пригнічує позивача, яка одної миті втратила все: сім`ю, чоловіка, годувальника сім`ї, сиротами залишилися двоє дітей, позивачка, яка є інвалідом пережила великий стрес. Однак, оцінити розмір таких душевних страждань та їх життєвих змін відносно позивача об`єктивно неможливо, так як таке поняття як «життя людини» не може бути оцінено будь-яким матеріальним виміром і в будь-якому випадку вищим за нього. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Враховуючи наведене вище, а також з огляду на те, що судом встановлено, що водієм трактора ОСОБА_4 теж було допущено порушення ПДР, однак згідно висновку експерта в момент виникнення небезпеки для руху не мав технічної можливості уникнути зіткнення з мотоциклом під керуванням ОСОБА_5 , в той же час ОСОБА_5 міг уникнути зіткнення з трактором під керуванням ОСОБА_4 , як при ближньому так і при дальньому світлі фар, ДТП сталася на смузі руху відповідача у справі, що свідчить про наявність в діях ОСОБА_5 грубої необережності, необхідно враховувати вину потерпілого при визначенні суми відшкодування моральної шкоди.

Однак, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що розмір моральної шкоди, з врахуванням характеру, обсягу та тривалості моральних страждань, обставин дорожньо-транспортної пригоди, що мають істотне значення, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 90 000,00 грн.

Позивач у відшкодування спричиненої матеріальної шкоди просить стягнути з відповідача на її користь 83874,97 грн. з яких: 9200 грн. витрати на поховання; 43000 грн. витрати на придбання надмогильного пам`ятника; 1674,97 грн. витрати на лікування; 30000 грн. відшкодування вартості мотоцикла.

Статтею 1201 ЦК України передбачено, що особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надмогильного пам`ятника, ці витрати.

Згідно ст.1193 ЦК України вина потерпілого не враховується у разі відшкодування додаткових витрат, передбачених ч.1 ст.1195 ( придбання ліків), у разі відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника та у разі відшкодування витрат на поховання.

Згідно виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_5 , позивачем на його лікування витрачено 1674,97 грн. Також позивач понесла витрати на поховання чоловіка в сумі 9200 грн., що підтверджується товарними чеками підприємця ОСОБА_10 від 17 листопада 2018 року. (а.с.15-17).

Відповідно до копії квитанції до прибуткового касового ордера № 31 від 13 квітня 2019 року приватного підприємця ОСОБА_11 , копії договору про надання послуг № 4/1 від 13 квітня 2019 року - ОСОБА_3 понесла 43000 грн. втрат за виготовлення та встановлення надгробного пам`ятника (а.с.20). Понесення вказаних витрат підтверджується належними та допустимими доказами.

З врахуванням вище вказаних норм права та наданих позивачем доказів, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 53874,97 грн. у відшкодування спричиненої матеріальної шкоди.

Що стосується вимоги про відшкодування вартості мотоцикла Viper V200R, то вона до задоволення не підлягає, оскільки відповідно до договору купівлі-продажу транспортного засобу № 2318 від 07 листопада 2017 року його придбав ОСОБА_7 . По акту прийому - передачі транспортного засобу по Договору купівлі-продажу транспортного засобу № 2318 від 07 листопада 2017 року, вказаний транспортний засіб також прийняв ОСОБА_7 . Таким чином, ні позивач, ні її покійний чоловік не є та не були власниками вказаного транспортного засобу, а тому позбавлені права ставити вимоги про компенсацію його вартості.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України», заява № 4904/04, § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

При цьому суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач звільнена від сплати судового збору на підставі ст. 5 ЗУ «Про судовий збір».

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, то з відповідача в дохід держави необхідно стягнути 1438 грн. судового збору пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, 258-259, 263-265,273, 274, 277, 279, 354, 355 ЦПК України,

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) до ОСОБА_4 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) 53874,97 грн. (п`ятдесят три тисячі вісімсот сімдесят чотири гривні дев`яносто сім копійок) у відшкодування матеріальної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_4 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) 90000 грн. (дев`яносто тисяч) у відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_4 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ) в дохід держави 1438 (одну тисячу чотириста тридцять вісім) грн. судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Повний текст судового рішення складено 30 липня 2021 року.

Згідно підп. 15.5 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції через Іваничівський районний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М. О. Федечко