Рішення № 98709405, 30.07.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2021 року м. Київ № 640/14958/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Келеберди В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний двір» до Київської міської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельний двір» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської міської митниці Державної фіскальної служби, у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської митниці Державної фіскальної служби від 03 червня 2019 року № UA 100000/2019/200099/2 про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 100070/2019/00222;

- зобов`язати Київську міську митницю Державної фіскальної служби провести митне оформлення товару за заявленою ТОВ «Будівельний двір» митною вартістю згідно з митною декларацією № UA 100070/2019/237913.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що митний орган приймаючи оскаржуване рішення, діяв протиправно та всупереч вимогам чинного законодавства. Позивач зазначає, що підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості стало те, що митним органом було заявлено, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за основним методом, оскільки документи, подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Позивач, також, зазначає, що в порушення норм митного законодавства, рішення митного органу, що оскаржується, не містить: обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом та фактів, що вплинули на таке коригування, зокрема, пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки. До того ж, позивач звертає увагу суду на те, що, на його думку, з аналізу норм митного законодавства витікає обов`язок митниці зазначити конкретні обставини, що викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також, обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. В порушення норми митного законодавства, рішення що оскаржується не містить обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої відповідачем та фактів, що вплинули на таке коригування, зокрема, пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки.

За наведених обставин, позивач зазначає, що вказані відповідачем у рішенні обставини не впливають на числове визначення митної вартості товару заявленого до митного оформлення і не позбавляють позивача права на застосування методу визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, що імпортуються, з урахуванням того, що позивачем використані відомості, що повністю підтверджені документально.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.08.2019 відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

До суду від Київської міської митниці Державної фіскальної служби відзив на позовну заяву не надходив.

Суд зазначає, що, наразі, правонаступником Київської міської митниці ДФС є Київська митниця Держмитслужби, у зв`язку з чим, вважає за необхідне замінити первісного відповідача на його правонаступника.

Відповідно до ст. 52 КАС України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Зі змісту постанови Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 року № 858 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби», випливає, що територіальні органи Державної фіскальної служби, які реорганізуються, продовжують здійснювати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної митної служби.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 року № 1217-р «Питання Державної митної служби» погоджено пропозицію Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення з 08.12.2019 року Державною митною службою покладених на неї функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 ЦК України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Згідно додатку 2 до постанови 02.10.2019 року № 858, Київська міська митниця ДФС реорганізується шляхом приєднання до Київської митниці Держмитслужби. При цьому, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, запис про створення Київської митниці Держмитслужби здійснено 07.11.2019.

З урахуванням наведеного, суд вважає за можливе допустити заміну відповідача - Київської міської митниці ДФС (ЄДРПОУ 39422888) його правонаступником - Київською митницею Держмитслужби (ЄДРПОУ 43337359).

Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається із матеріалів даної адміністративної справи, 13 березня 2017 року між ТОВ «Будівельний Двір» (далі - покупець) та DANYANG RUIBU GLASS FIBRE CO., LTD (далі - постачальник) укладено контракт № 6/2017 (далі - контракт). (а.с. 29-33)

Згідно пункту 1.1. контракту, постачальник зобов`язується передати товар - Скловолоконна сітка у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах, визначених даним контрактом.

Пунктом 1.2 контракту, визначено, що найменування, асортимент, ціна та кількість поставленого товару, зазначається в додатку до даного контракту - специфікації на товар, яка з моменту підписання уповноваженими представниками сторін являється невід`ємною частиною даного контракту.

11 квітня 2019 року між покупцем та постачальником було укладено специфікацію № 26 (далі - специфікація), у відповідності до якої, постачальник зобов`язався передати, а покупець зобов`язався прийняти, на загальну суму 19758,80 USD, наступний товар: 1. Вироби з скловолокна сітка жовтого кольору з чорним логотипом «Shtock», розмір квадрата 4x4 мм., у рулонах 1800 шт., ширина рулону 1 м; сітка жовтого кольору з чорним логотипом "Аlріtес", розмір квадрата 4x4мм у рулонах 302 шт. (15100м2) Ширина рулони 1 м. (а.с. 34)

Зазначене вище підтверджується комерційним інвойсом (Commercial invoice) від 11 квітня 2019 року № 19BUD-003, Прайс-листом від 11 квітня 2018 року, коносаментом (Bill of lading) від 24 квітня 2019 року № MRFB19042017, автотранспортною накладною (Road -cnsignment note) від 01 червня 2019 року № 0873, сертифікатом про походження товару (Certificate of origin) від 22 квітня 2019 року № 19С3211С8100/00003, довідкою (сертифікатом) виробника товару 08 травня 2019 року № 193211ВО/000607.

Фактична оплата покупцем за товар постачальнику на суму 19758,80 USD підтверджується платіжним документом (SWIFT) ПАТ «ПРИВАТ БАНК» від 23 травня 2019 року. Крім того, митна вартість товару у загальному розмірі 19758,80 USD підтверджується також і митною декларацією країни відправника.

З метою комплексного обслуговування щодо транспортно-експедиторських послуг з організації перевезення вантажів позивача морським, автомобільним, залізничним, авіаційним транспортом, а також, перевезення у великотоннажних контейнерах і отримання інших додаткових послуг, необхідних для організації таких перевезень вантажу 21 грудня 2017 року між позивачем та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ХІЛЛДОМ ЛОГІСТИКС» (ЄДРПОУ 33139540) (далі - виконавець) було укладено договір № 21127-28 про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів. (далі - договір). (а.с. 41-47)

Пунктом 3.1. договору, визначено, що вартість послуг зазначається в рахунку Виконавця.

Згідно пункту 3.2. договору, ціна договору складає сукупність платежів зі сплати належної плати виконавцю та витрат, понесених виконавцем в інтересах замовника в цілях виконання цього договору.

Надалі, в рамках договору виконавцем виставлено рахунок від 03 червня 2019 року № 1959 (далі - рахунок) щодо надання послуг з перевезення вантажу позивача у контейнері № TGHU6650171 на загальну суму 21931,33 грн. (22020,85 грн. з ПДВ.). При цьому, як видно з рахунку, послуги виконавця складаються з: морський фрахт за межами митної території України: Шанхай/Китай-Одеса/Україна у розмірі 21483,75 грн.; експедиторська винагорода (на території України) в розмірі 447,58 грн.

Фактична оплата позивачем послуг виконавця згідно рахунку підтверджується платіжним дорученням від 03 червня 2019 року № 683031.

Відповідно до довідки виконавця від 03 червня 2019 року № 0306-1, вартість транспортування вантажу по маршруту Шанхай, Китай - до митного кордону України Одеський МТП, у контейнері складає 21483,75 грн.

03 червня 2019 року позивачем подано митному органу електронну митну декларацію № UA 100070/2019/237913, у якій для митного оформлення задекларовані вказані вище товари.

Заявлена позивачем ціна товару, відповідно до графи 42 Митної декларації від 03 червня 2019 року № UA 100070/2019/237913 становить 19758,80 USD.

Митна вартість товару відповідно до графи 43 ЕМД визначена позивачем із застосуванням основного методу - за ціною договору (контракту).

Умови поставки у графі 20 ЕМД визначено FOB, тобто, всі витрати, пов`язані з продажом товару, пов`язані з доставкою на борт визначеного судна несе продавець, всі інші витрати, в тому числі щодо подальшого транспортування покладаються на покупця.

Митна вартість товару складає 552100,30 грн.

Для підтвердження зазначеної суми, декларантом було надано до митного органу наступні документи: комерційний інвойс від 11 квітня 2019 року № 19BUD-003; коносамент від 24 квітня 2019 року № MRFB19042017; автотранспортна накладною (Road consignment note) від 01 червня 2019 року № 0873; сертифікат про походження товару (Certificate of origin) від 22 квітня 2019 року № 19С3211С8100/00003; платіжний документ (SWIFT) ПАТ «ПРИВАТ БАНК» від 23 травня 2019 року на суму 19758,80 USD; документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 03 червня 2019 року № 0306-1; довідку (сертифікат) виробника товару 08 травня 2019 року № 193211ВО/000607; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 11 квітня 2019 року № 26; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларується; договір про надання послуг митного брокера від 01 березня 2019 року № 1-2019; договір (контракт) про перевезення від 21 грудня 2017 року № 21127-28; копія митної декларації країни відправлення від 04 березня 2019 року №223120190004146563.

За наслідками обробки ЕМД 03 червня 2019 року № UA100070/2019/237913, позивачем від відповідача отримано електронне повідомлення-рішення та запропоновано надати додаткові документи, а саме: «При проведенні контролю правильності визначення митної вартості під час проведення митного контролю митного оформлення, відповідно до статей 53, 54 Митного кодексу України на підставі наданих Вами документів, встановлено наступне. Довідка про транспортні витрати 33.06.2019 № 0306-1 видана ТОВ «Хіллдом Логістікс», проте, відповідно до наданих товаротранспортних документів, а саме, міжнародної автомобільної накладної (CMR) та коносаменту, дана компанія не зазначена, як безпосередній виконавець транспортних послуг та містять відомості про інших осіб. В поданій митній декларації в графі 44 перед кодом документа « 4104» (зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються) проставлений символ "т", тобто, відповідно до наказу Мінфіна від 30.05.2012 № 651, документ надавався митному органу в попередніх випадках митного оформлення товарів із застосуванням МД, проте, відсутній в поданих документах та попередніх. Наданий прайс-лист містить посилання на інвойс (19BUD-003) виданий ТОВ «Будівельний двір», що свідчить про суб`єктивну спрямованість, тобто, суперечить суті прайс-листа, як комерційної пропозиції продавця необмеженій кількості потенційних покупців та суперечить поняттю «дійсної вартості» товару у розумінні статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі (ГАТТ 1947). Пунктом 2.2 «Порядку оформлення платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах», що затверджений постановою Правління НБУ від 28.07.2008 № 216 (зі змінами) зазначено, що «Платник заповнює реквізит «Призначення платежу» таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті або банківських металів». У наданому платіжному дорученні від 23.05.2019 зазначено лише контракт, що не дає можливість перевірити здійснення платежів та ідентифікувати саме з цією поставкою. Відповідно до пункту 1 частини 5 статті 54 Митного України, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Враховуючи вищезазначене, відповідно до статті 53 МКУ, для встановлення всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, вам запропоновано надати основні та додаткові документи протягом 10 календарних днів. Відповідно до статті 254 МКУ, необхідно надати переклад українською мовою копії митної декларації країни відправлення».

Позивачем в рамках поданої ЕМД № UA 100070/2019/237913 було додатково надано на підтвердження заявленої митної вартості товару: 1) податкову накладну від 27.07.2018 № 6537 видаткову накладну від 27.07.2018 № 2707-187; 2) рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг від 03.06.2019 № 1959; 3) договір про надання танспортно-експедиторських з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів від 21.12.2017 № 21127-28; 4) зовнішньоекономічний договір (контракт) від 13.03.2017 № 6/2017.

Надалі, 03 червня 2019 року Київською митницею ДФС було прийнято рішення № UA3000/2019/200099/2 про коригування митної вартості товарів, згідно з яким, відповідач, застосувавши резервний метод визначення вартості товарів, заявлену позивачем митну вартість товару у митній декларації від 03 червня 2019 року № UA 100070/2019/237913 скоригував до рівня 31960,49 дол. США.

Таким чином, митна вартість товарів була скоригована в сторону збільшення на 11401,69 дол. США, тобто, більше ніж на 50% за первісну митну вартість, шо була визначена декларантом (позивачем).

Скоригована відповідачем митна вартість товару у відповідності до графи 33 рішення ґрунтується на інформації про вартість товару, що була раніше визнана митним органом за Митною декларацією від 04 лютого 2019 року № 102210/2019/088153 та митною декларацією від 20 лютого 2019 року № 5000102019/3847, із розрахунку 1,9006 дол. США/кг.

На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару, відповідач видав позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100070/2019/00222.

Не погоджуючись з вказаними вище діями та прийнятими рішеннями, позивач звернувся до суду з даними адміністративним позовом.

При вирішенні спору, суд виходить з наступного.

Правовідносини, пов`язані зі справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Частиною 1 статті 7 Митного кодексу України, встановлено порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Відповідно до пункту 24 частини 1 статті 4 Митного кодексу України, митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно з частинами 1-3 статті 38 Митного кодексу України, митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Митний контроль здійснюється виключно органами доходів і зборів відповідно до цього Кодексу та інших законів України.

Митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до приписів частин 1, 2, 4 пункту 1 частини 6 статті 321 Митного кодексу України, товари, транспортні засоби комерційного призначення перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно із заявленим митним режимом.

У разі ввезення на митну територію України товарів, транспортних засобів комерційного призначення митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

Граничний строк перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення під митним контролем не може перевищувати 180 календарних днів, крім митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.

Митний контроль закінчується у разі ввезення на митну територію України - після закінчення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, за винятком митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.

Документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю, порядок подання документів та відомостей, необхідних для митного контролю та форми митного контролю регулюються статтями 334, 335, 336 Митного кодексу України.

Згідно пункту 23 частини 1 статті 4 Митного кодексу України, митне оформлення - це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Згідно зі статтями 246, 248 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Так, стаття 49 Митного кодексу України, встановлює, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, стаття 51 Митного кодексу України, регулює питання визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, згідно частини 1 митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 2 статті 51 Митного кодексу України, встановлено, що митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Стаття 57 глави 9 Митного кодексу України, встановлює основний та другорядні методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, частиною другою якої визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Пунктом 2 частини 1 статті 58 Митного кодексу України, встановлено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (частина друга).

Відповідно до частини 1 статті 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно з частиною 2 статті 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Статтею 53 Митного кодексу України, закріплено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1).

Так, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга).

Згідно з нормами статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частина друга).

Відповідно до положень частини 1 статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Як вбачається з матеріалів справи позивач надав відповідачу для підтвердження заявленої митної вартості товару при здійсненні його митного оформлення наступні документи: комерційний інвойс від 11 квітня 2019 року № 19BUD-003; коносамент від 24 квітня 2019 року № MRFB19042017; автотранспортна накладною (Road consignment note) від 01 червня 2019 року № 0873; сертифікат про походження товару (Certificate of origin) від 22 квітня 2019 року № 19С3211С8100/00003; платіжний документ (SWIFT) ПАТ «ПРИВАТ БАНК» від 23 травня 2019 року на суму 19758,80 USD; документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 03 червня 2019 року № 0306-1; довідку (сертифікат) виробника товару 08 травня 2019 року № 193211ВО/000607; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 11 квітня 2019 року № 26; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларується; договір про надання послуг митного брокера від 01 березня 2019 року № 1-2019; договір (контракт) про перевезення від 21 грудня 2017 року № 21127-28; копія митної декларації країни відправлення від 04 березня 2019 року №223120190004146563.

Відтак, судом встановлено, що подані позивачем до митного оформлення товару вищевказані документи, за назвою і змістом відповідали вимогам пунктам 2-3 частини 2 статті 53 Митного кодексу України. У свою чергу, відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростував зміст вказаного вище контракту, укладеного між позивачем та компанією DANYANG RUIBU GLASS FIBRE CO., LTD та вказаного вище рахунку фактури. Крім того, оплата за товар підтверджується відповідним платіжним дорученням, що проведе банком.

При цьому, суд звертає увагу, що в оскаржуваному рішенні, відповідачем не було наведено порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів.

Суд наголошує на тому, що оцінку для митних цілей митниця повинна ґрунтувати на найближчому еквіваленті дійсної вартості, якщо дійсну вартість імпортованого товару неможливо визначити за ціною такого ж чи подібного товару. Очевидно, що ціна товару, імпортованого за іншими умовами поставки, ніж оцінюваний товар, може вважатися таким найближчим еквівалентом тільки у тому випадку, якщо митниця доведе, що в її розпорядженні немає інформації про ціну товару, поставленого за такими ж умовами поставки, що й оцінюваний товар. Окрім цього, рішення про коригування заявленої митної вартості не містить докладної інформації стосовно джерел, які безпосередньо використовувалися ним при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Також, відповідачем не було обґрунтовано неможливість застосування певних другорядних методів і не конкретизовано підстави незастосування цих методів, а лише перелічив їх, хоча й з посиланням на відсутність вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що дії митного органу пов`язані з коригуванням митної вартості товарів не відповідають вимогам статті 55 Митного кодексу України. Тож, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Отже відповідачем необґрунтовано застосовано ціни на товар, оскільки самі собою посилання на інші митні декларації, не містять жодних параметрів, об`єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність товарів. До того ж, про такі чинники не зазначає і відповідач у своєму рішенні, обмежившись посиланнями на «інформацію щодо вищих рівнів митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено». Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з`ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару. Проте, при прийнятті оскаржуваного рішення митним органом такого порівняння зроблено не було.

Стосовно документів, визначених пунктами 4-6, 8 частини 2 статті 53 Митного кодексу України (банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні документи про його оплату, транспортні документи) необхідність подання яких вимагав відповідач та відносно яких мав відповідні зауваження, суд вважає їх витребування та зауваження до них безпідставним та необґрунтованим з наступних підстав.

У процедурі контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу, умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються.

Суд вважає, що умови і обставини оплати оцінюваного товару у взаємозв`язку з тими доказами, що подавались позивачем до митного контролю, не давали обґрунтованих підстав відповідачу вважати, що позивачем заявлені неповні чи недостовірні відомості про фактурну вартість оцінюваного товару.

Пунктом 6 статті 53 Митного кодексу України, передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Отже, суд приходить до висновку, що приписи Митного кодексу України, не містять перелік документів, які зобов`язаний подати декларант для підтвердження числових значень витрат на транспортування з чого слідує, що такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами, які містять відомості, що дозволяють визначити розмір транспортних витрат та ідентифікувати їх з конкретним вантажем.

Суд звертає увагу на те, що розмір транспортних витрат, понесених позивачем під час перевезення оцінюваного товару підтверджується документально, в повному обсязі та належним чином.

Крім того, суд зазначає, що неподання декларантом документів, зазначених в частині 2 статті 53 Митного кодексу України, у тому числі тих, про які стверджує відповідач, само собою не тягне для нього негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише у тому випадку, коли у органу доходів і зборів будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

Також, суд звертає увагу на те, що у оскаржуваному рішенні, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, належних і достатніх доказів, які б свідчили, що подані позивачем документи щодо вартості перевезення містять розбіжності або містять недостовірні відомості про вартість транспортних послуг не надав.

З урахуванням викладеного суд робить висновок, що відповідач не мав обґрунтованих підстав вважати не підтвердженим значення складових митної вартості товару.

Зі змісту оскаржуваного рішення, судом встановлено, що відповідачем не було надано належної оцінки поданим позивачем документам та не встановлено конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товарів за ціною договору.

Водночас, документи, подані позивачем разом із митною декларацією до митного оформлення підтверджують, що визначена позивачем у ній митна вартість товару базується на об`єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.

На підставі зазначеного, суд робить висновок про те, що висновки відповідача щодо документального непідтвердження позивачем митної вартості товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості на підставі відомостей про ціну товару, що імпортувався за митними деклараціями, що оформлялися на виконання того з самого контракту, є протиправними.

Відтак, за висновком суду, сумніви відповідача щодо неможливості встановлення митної вартості товару, на підставі поданих позивачем документів, ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Згідно з пунктом 1 частини 4 статті 54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною 6 статті 54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини 7 статті 54 Митного кодексу України, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Слід врахувати, що частиною 1 статті 55 Митного кодексу України передбачено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною 6 статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина друга статті 54 Митного кодексу України).

Суд звертає увагу на те, що аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи, дійсно, мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Посилання митного органу на відсутність в платіжному дорученні вказівки на інвойс, судом не береться до уваги, оскільки там є посилання на контракт, а відсутність інвойсу в призначенні сама по собі не може бути підставою для сумніву у дійсності оплати за товар. Крім того, законодавством не передбачено обов`язку здійснювати посилання на інвойс чи проформу в банківському платіжному документі.

Також, суд вважає, що довідка про транспорті витрати, яка не містить помилок та розбіжностей, є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Щодо доводів митного органу щодо недотримання декларантом положень ст. 254 МК України - не надання перекладу українською мовою копій митної декларації країни відправника, слід зважити на норми ст. 254 МК України, згідно яких, документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються органу доходів і зборів українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок. Проте, відповідачем не було надано підтверджень пред`явлення позивачу вимоги про надання документів, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення придбаного ним товару, перекладених українською мовою з китайської, яка, у свою чергу, на сьогоднішній день, є однією з офіційних мов Організації Об`єднаних Націй та використовується у міжнародних торгових відносинах.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

На підставі аналізу вказаних законодавчих положень, суд дійшов висновку, що, виходячи з принципу послідовності, передбаченого статтею 57 Митного кодексу України, відповідач при виборі методу визначення митної вартості повинен проводити консультації з декларантом, обмінюючись наявною у кожного з них інформацією. При цьому, застосування резервного методу відповідно до вимог, встановлених статтею 64 Митного кодексу України, можливе лише за наявності обґрунтованих підстав незастосування попередніх п`яти.

Як встановлено судом, митну вартість придбаного позивачем товару, що була зазначена декларантом у митній декларації, визначено за основним методом, а до самої митної декларації декларантом подано необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару за ціною договору. Згідно із оскаржуваним рішенням, митну вартість товару визначено відповідачем за резервним методом.

Однак, безпідставно не застосувавши основний метод визначення митної вартості товару та застосувавши резервний метод, відповідач не надав суду доказів проведення необхідної консультації з декларантом позивача у належний спосіб.

Наведене не дає суду підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 Митного кодексу України.

Таким чином, суд вважає, що наявні підстави для визнання протиправними та скасування рішення Київської міської митниці Державної фіскальної служби від 03 червня 2019 року № UA 100000/2019/200099/2 про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 100070/2019/00222. Однак, у частині позовних вимог про зобов`язання Київську міську митницю Державної фіскальної служби провести митне оформлення товару за заявленою ТОВ «Будівельний двір» митною вартістю згідно з митною декларацією № UA 100070/2019/237913, на переконання суду, є неналежним способом захисту прав, оскільки скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови у судовому порядку, презюмує обов`язок митного органу прийняти рішення про оформлення товару за поданою декларантом митною декларацією та за вказаними у ній числовими показниками.

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

За змістом частини 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частинами 6, 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження), з урахуванням того, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, позивачем додано до позову, договір про надання правової допомоги від 25.06.2019 № 25/06/2019-04; ордер на надання правової допомоги; копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, акт виконання робіт, рахунок від 25.06.2019, платіжне доручення про сплату витрат на правову допомогу від 01 липня 2019 року № 685093 на суму 20000 грн. (а.с. 4, 67-73)

Отже, суд констатує, що до суду позивачем вчасно в повному обсязі було надано вичерпний перелік документів, який доводить факт дійного понесення витрат на правничу допомогу.

В частині відшкодування позивачу вартості витрат на професійну правничу допомогу за надані послуги, визначені у актах здачі-приймання наданих послуг, суд враховує те, що дана справа є незначної складності, її розгляд здійснювався у порядку спрощеного позовного провадження (письмовому), засідання не проводились, крім позовної заяви та доданих до неї матеріалів, інших документів від сторін не надходило.

Суд, враховуючи надані стороною позивача докази понесення витрат на правничу допомогу адвоката, предмет доказування у цій справі, складність справи та зміст/обсяг наданих стороною позивача матеріалів до суду, приходить до висновку про обґрунтовану необхідність зменшення розміру таких витрат з 20000,00 грн. на 10000,00 грн., з урахуванням та дотриманням балансу співмірності та обґрунтованості розміру витрат на оплату послуг адвоката, які підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань - митного органу.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про недоведеність співмірності сплачених послуг витраченому часу та обсягу наданих послуг, а тому, на переконання суду, стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід віднести суму витрат у розмірі 10000,00 грн.

Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявного у матеріалах справи платіжного доручення, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 3842,00 грн., згідно платіжного доручення № 686504 від 16.07.2019. Відтак, на користь позивача підлягають стягненню вказані судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги, у даному випадку, підлягають частковому задоволенню, а оскаржувані рішення - скасуванню.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 139, 242 - 246, 250, 255 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний двір» до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Київської міської митниці Державної фіскальної служби від 03 червня 2019 року № UA 100000/2019/200099/2 про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 100070/2019/00222.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний двір» (03146, місто Київ, вулиця Якуба Коласа, будинок 2, квартира 24, код ЄДРПОУ 32773973) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3842,00 грн. (три тисячі вісімсот сорок дві гривні) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби (ЄДРПОУ 43337359, бульвар Вацлава Гавела, 8-а).

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний двір» (03146, місто Київ, вулиця Якуба Коласа, будинок 2, квартира 24, код ЄДРПОУ 32773973) понесені ним витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 гривень (десять тисяч гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби (ЄДРПОУ 43337359, бульвар Вацлава Гавела, 8-а).

За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Келеберда