Рішення № 98709331, 30.07.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2021 року м. Київ № 760/5087/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю

секретаря судового засідання Чемериса М.С. (за дорученням судді), розглянувши у

порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доУправління Пенсійного фонду України у Солом`янському районі м. Києвапро визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ:

21.02.2020 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Солом`янського районного суду м. Києва з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Солом`янському районі м. Києва (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати дії (бездіяльність, відмову в перерахунку пенсії) Управління Пенсійного фонду України у Солом`янському районі м. Києва щодо нарахування та виплати пенсії і заборгованості по пенсії по лютий 2020 року - протиправними;

- зобов`язати Управління Пенсійного фонду України у Солом`янському районі м. Києва здійснити перерахунок, нарахувати і виплатити пенсію, починаючи з 01.01.1996, та зобов`язати виплачувати щомісячну бюджетну пенсію замість виплат по безробіттю враховуючи дані у виплатній відомості.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що її пенсія з січня 1996 року не відповідає ані трудовому стажу, ані кваліфікації. Зокрема позивачка зазначила, що вона вийшла на пенсію 01.02.1995 і їй була призначена пенсія по стажу роботи 37 років 2 місяці 13 днів; з січня 1996 року пенсія позивачки перестала відповідати стажу роботи та кваліфікації, у зв`язку з чим її виплату було припинено; замість пенсії ОСОБА_1 отримує виплати по безробіттю, яке складає 2 838 грн.

Позивачка вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки працівниками пенсійних органів протиправно без її відома було переведено її з пенсії за віком на виплати по безробіттю.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 27.02.2020 передано адміністративну справу № 760/5087/20 за підсудністю до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справу було передано судді Пащенку К.С.

16.04.2020 ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва було відкрито провадження в адміністративній справі № 760/5087/20 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику учасників справи та проведення судового засідання.

Від Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві до Окружного адміністративного суду м. Києва надійшли засвідчені матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 , проте відзив на позовну заяву не надходив. З огляду на це, відповідач не реалізував своє право на подачу відзиву, отже розгляд справи відбувається за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управління Пенсійного фонду у м. Києві та отримує з 01.02.1995 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Позивачка вважає, що їй виплачується не пенсія за віком, а виплати по безробіттю, що є значно меншими розміру пенсії, який має їй виплачуватися.

У зв`язку з цим позивачка неодноразово зверталась до пенсійних органів із листами та заявами, у яких просила виплачувати їй пенсію за віком, а не виплати по безробіттю.

Департамент пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України листами від 25.07.2019 № 17064/Г-з та № 17322/Г-11 повідомив ОСОБА_1 , що їй виплачується пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; розмір пенсії обчислено з урахуванням набутого страхового стажу та отриманого заробітку, з якого сплачувалися страхові внески.

Міністерство соціальної політики України листом від 27.08.2018 № 3257/0/5-18/21 повідомило ОСОБА_1 , що відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» розмір пенсії кожного пенсіонера визначається індивідуально залежно від набутого ним страхового стажу та отриманого заробітку, з якого сплачувалися страхові внески. Позивачці повідомлено, що вона перебуває на обліку в ГУ ПФУ у м. Києві та отримує саме пенсію за віком, призначену згідно з нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; пенсія обчислена з урахуванням страхового стажу 37 років 2 місяці 13 днів (коефіцієнт страхового стажу - 0,37167) та заробітної плати, визначеної за період із 01.07.1967 по 30.06.1972 (коефіцієнт заробітної плати - 1,55752).

Не погоджуючись із зазначеним підходом відповідача до розміру пенсії, позивачка звернулася з позовом до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

На момент призначення пенсії позивачці (01.02.1995) право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій регламентувалося Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Так, відповідно до ст. 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у редакції на момент призначення пенсії позивачці, за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у редакції на момент призначення пенсії позивачці, право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

За приписами ч. ч. 1, 3 ст. 19 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у редакції на момент призначення пенсії позивачці, пенсії за віком призначаються у розмірі 55 процентів заробітку (стаття 64), але не нижче мінімального розміру пенсії. За кожний повний рік роботи понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія збільшується на 1 процент заробітку, але не менш як на 1 процент мінімального розміру пенсії.

Мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі мінімального споживчого бюджету, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 64 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у редакції на момент призначення пенсії позивачці, пенсії обчислюються за встановленими нормами у процентах до середньомісячного заробітку, що визначається відповідно до статей 65 - 67 цього Закону, який громадяни одержували перед зверненням за пенсією.

При цьому для розрахунку пенсії береться заробіток у сумі не вище десятикратного розміру мінімальної заробітної плати. Заробіток у частині, що не перевищує чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, враховується при призначенні пенсії повністю. Кожна наступна частина заробітку враховується в такому розмірі: в межах п`ятого мінімуму заробітної плати - 85 процентів, шостого - 70 процентів, сьомого - 55 процентів, восьмого - 40 процентів, дев`ятого - 25 процентів, десятого - 15 процентів. Одержаний таким чином заробіток вважається заробітком, з якого обчислено пенсію.

Відповідно до ст. 65 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у редакції на момент призначення пенсії позивачці, середньомісячний фактичний заробіток для обчислення пенсій береться (за вибором того, хто звернувся за пенсією): за 24 останніх календарних місяці роботи підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд протягом всієї трудової діяльності перед зверненням за пенсією, незалежно від наявних перерв у роботі.

Середньомісячний заробіток за 24 календарних місяці і за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми заробітку за 24 календарних місяці роботи підряд (перед зверненням за пенсією) чи 60 календарних місяців роботи підряд (протягом всієї трудової діяльності) відповідно на 24 чи 60. При цьому за бажанням того, хто звернувся за пенсією, місяці з неповним числом робочих днів у зв`язку з їх влаштуванням на роботу або звільненням враховуються як повні календарні місяці роботи.

Відповідно до ст. 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у редакції на момент призначення пенсії позивачці, у заробіток для обчислення пенсій включається всі види оплати праці, на які за діючими правилами нараховуються страхові внески, крім виплат одноразового характеру, не обумовлених діючою системою оплати праці (компенсація за невикористану відпустку, вихідна допомога та інші), перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України.

З матеріалів справи вбачається, що страховий стаж ОСОБА_1 на момент призначення пенсії складав 33 роки 08 місяців 03 дні, отже з урахуванням додаткового 1% за кожен повний рік роботи понад 20 років загальний процент розрахунку пенсії від заробітку складає 68% (55% за 20 років + 13% за 13 років).

Як видно з документів пенсійної справи, а саме розділу 3 додатку № 4 протоколу № 163 про призначення ОСОБА_1 пенсії, пенсія обрахована із заробітку 1 021 крб., а саме у такому розмірі П = 1 021 / 100% х 68% = 694,28 карбованці.

Також з аналізу вищевикладених норм вбачається, що розмір пенсії на момент призначення позивачці визначався у розмірі 68% заробітку, який розраховується за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд протягом всієї трудової діяльності перед зверненням за пенсією, незалежно від наявних перерв у роботі.

Позивачка у позовній заяві зазначила, що всі відповіді Пенсійного фонду і Мінсоцполітики стосувалися тільки одного заводу, де ОСОБА_1 пропрацювала 5 років, натомість інші роки та заробітні плати не враховувалися.

Такі твердження позивачки суд оцінює критично, оскільки як вбачається із розрахунку стажу по пенсійній справі ОСОБА_1 № 149520, стаж обраховано у загальному розмірі при призначенні пенсії 33 роки 08 місяців 03 дні, а пізніше - 36 років 11 місяців 22 дні, а врахування заробітної плати за будь-які 60 календарних місяців (5 років) роботи підряд прямо передбачено нормою ст. 65 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у редакції на момент призначення пенсії позивачці.

В подальшому частиною 1 постанови Верховної Ради України «Про порядок введення в дію статей 10, 33, 34 Закону України «Про оплату праці» та встановлення мінімального розміру пенсії за віком» встановлено з 1 березня 1996 року мінімальну пенсію за віком у розмірі 1 мільйон 500 тисяч карбованців.

Надалі постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 № 831 збільшено з 01.08.1996 в 1,108 раза пенсії, призначені органами соціального захисту населення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» і «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» з урахуванням передбачених чинним законодавством надбавок (підвищень), додаткової пенсії. У зв`язку з цим розмір мінімальної пенсії почав становити 1 662 000 карбованці.

З вересня 1996 року відповідно до Указу Президента України від 25.08.1996 № 762/96 «Про грошову реформу в Україні» було врегульовано порядок обміну українського карбованця на гривню по курсу 100 000 карбованців за 1 гривню, відтак розмір мінімальної пенсії за віком склав 16,62 грн.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 307/97-ВР від 04.06.1997 передбачалось, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі мінімального споживчого бюджету. В умовах кризового стану економіки та спаду виробництва мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі не нижче межі малозабезпеченості. Такі зміни було внесено до ст. 19 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до постанови Верховної Ради України «Про розмір вартісної величини межі малозабезпеченості» встановлено з 01.01.1997 вартісну величину межі малозабезпеченості у розмірі 70,9 гривні. Однак мінімальний розмір пенсії до такої величини не був збільшений.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.12.1997 № 1375 «Про підвищення розмірів пенсій» з метою поетапного підвищення мінімального розміру пенсії за віком до вартісної величини межі малозабезпеченості, збільшено з 1 березня 1998 р. на 10 гривень максимальний розмір пенсій за віком, передбачений Законом України «Про пенсійне забезпечення», що діяв станом на 1 жовтня 1997 р.

Як видно з матеріалів пенсійної справи, зокрема, із розпорядження № 149520 від 16.03.1998 розмір пенсії ОСОБА_1 склав 53,77 грн., а надалі згідно розпорядження № 149520 від 20.05.1998 - 59,86 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про підвищення мінімального розміру пенсії» з 1 вересня 1999 року встановлюється мінімальний розмір пенсії за віком 24,9 гривні. Мінімальний розмір пенсії за віком поширюється тільки на трудові пенсії, що призначаються відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про пенсійне забезпечення» максимальний розмір пенсії не може перевищувати трьох, а для працівників, зайнятих на роботах, передбачених пунктом «а» статті 13 і статтею 14 цього Закону, - чотирьох мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат пенсіонерам» від 10.11.2000 № 1686 збільшено з 01.12.2000 мінімальний розмір пенсії, передбачений для обчислення трудових пенсій за віком, в 1,20482 раза, максимальний розмір пенсії для категорій працівників, визначених згідно з пунктом «а» статті 13 та статтею 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», - в 1,28514; для інших категорій працівників - в 1,20482 раза, а з 01.02.2001 відповідно в 1,13333, 1,0625 та 1,13333 раза.

Отже, мінімальний розмір пенсії з 01.12.2000 складав 30,00 грн., а з 01.02.2001 - 34,00 грн.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.04.2003 № 544 «Про підвищення розмірів трудових пенсій» збільшено мінімальний розмір пенсій, передбачений для обчислення трудових пенсій за віком, до 50 гривень включно; максимальний розмір трудових пенсій за віком: до 200 гривень включно для категорій працівників, визначених згідно з пунктом «а» статті 13 та статтею 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; до 150 гривень включно - для інших категорій працівників.

Як вбачається з матеріалів справи, розрахунковий розмір пенсії позивачки станом на 01.01.2004 складав 243,38 грн., розмір пенсії з обмеженням - 150 грн.

З 01.01.2004 набрав чинності Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Статтею 43 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у редакції від 09.07.2003, передбачено, що перерахунок пенсій за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років, призначених до набрання чинності цим Законом, здійснюється за нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Для перерахунку пенсій, призначених до набрання чинності цим Законом, враховується заробітна плата (дохід), з якої було раніше обчислено пенсію, за документами, наявними в пенсійній справі, або за вибором пенсіонера - заробітна плата (дохід) за період, передбачений абзацом першим частини першої статті 40 цього Закону. При цьому заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається відповідно до частини другої статті 40 цього Закону із застосуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за 2002 рік.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn); К - кількість місяців страхового стажу, за які розраховано коефіцієнти заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

У випадку позивача при перерахунку 01.01.2004 був застосований показник середньої заробітної плати в середньому на одну особу по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» враховується для обчислення пенсії за 2002 рік - 306,45 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи за кожний місяць страхового стажу, який враховується при обчисленні пенсії, визначається за формулою: Кз = Зв : Зс, де: Кз - коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи; Зв - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу); Зс - середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу).

Як вбачається з довідки № 1501009, заробіток ОСОБА_1 у липні 1967 року склав 0,00107 грн. Середньомісячна заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, у липні 1967 року склала 100 крб. (0,001 грн.). Отже, Кз за липень 1967 року обраховується наступним чином: Кз = 0,00107 / 0,001 = 1,07.

Як вбачається з довідки № І50І009, заробіток ОСОБА_1 з 01.08.1967 по 31.12.1967 (5 місяців) склав 747,12 крб. (0,00747 грн.), за місяць - 149,42 крб. (0,001494 грн.). Середньомісячна заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за всі місяці 1967 року склала 100 крб. (0,001 грн.). Отже, Кз за серпень, вересень, жовтень, листопад та грудень 1967 року однаковий та обраховується наступним чином: Кз = 0,001494 / 0,001 = 1,494. Сума коефіцієнтів за цей період склала 7,47 (1,494 х 5).

Як вбачається з довідки № І50І009, заробіток ОСОБА_1 з 01.01.1968 по 31.12.1968 (12 місяців) склав 1 868,88 крб. (0,01869 грн.), за місяць - 155,74 крб. (0,0015575 грн.). Середньомісячна заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за всі місяці 1968 року склала 107 крб. (0,00107 грн.). Отже, Кз за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад та грудень 1968 року однаковий та обраховується наступним чином: Кз = 0,0015575 / 0,00107 = 1,45561. Сума коефіцієнтів за цей період склала 17,46732 (1,45561 х 12).

Як вбачається з довідки № І50І009, заробіток ОСОБА_1 з 01.01.1969 по 31.12.1969 (12 місяців) склав 2 018,46 крб. (0,02018 грн.), за місяць - 168,205 крб. (0,001682 грн.). Середньомісячна заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за всі місяці 1969 року склала 110,68 крб. (0,0011068 грн.). Отже, Кз за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад та грудень 1969 року однаковий та обраховується наступним чином: Кз = 0,001682 / 0,0011068 = 1,5197. Сума коефіцієнтів за цей період склала 18,2364 (1,5197 х 12).

Як вбачається з довідки № І50І009, заробіток ОСОБА_1 з 01.01.1970 по 31.12.1970 (12 місяців) склав 2 264,45 крб. (0,0226465 грн.), за місяць - 188,720833 крб. (0,00188721 грн.). Середньомісячна заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за всі місяці 1970 року склала 115,17 крб. (0,0011517 грн.). Отже, Кз за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад та грудень 1970 року однаковий та обраховується наступним чином: Кз = 0,00188721 / 0,0011517 = 1,6386. Сума коефіцієнтів за цей період склала 19,6632 (1,6386 х 12).

Як вбачається з довідки № І50І009, заробіток ОСОБА_1 з 01.01.1971 по 31.12.1971 (12 місяців) склав 2 355,00 крб. (0,02355 грн.), за місяць - 196,25 крб. (0,0019625 грн.). Середньомісячна заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за всі місяці 1970 року склала 118,57 крб. (0,0011857 грн.). Отже, Кз за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад та грудень 1971 року однаковий та обраховується наступним чином: Кз = 0,0019625 / 0,0011857 = 1,6551. Сума коефіцієнтів за цей період склала 19,8612 (1,6551 х 12).

Як вбачається з довідки № І50І009, заробіток ОСОБА_1 з 01.01.1972 по 30.06.1972 (6 місяців) склав 1 193,57 крб. (0,0119357 грн.), за місяць - 198,28 крб. (0,00199 грн.). Середньомісячна заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за всі місяці 1970 року склала 121,91 крб. (0,00122 грн.). Отже, Кз за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень 1972 року однаковий та обраховується наступним чином: Кз = 0,00199 / 0,00122 = 1,63115. Сума коефіцієнтів за цей період склала 9,7869 (1,63115 х 6).

Отже, Ск = 1,07 + 7,47 + 17,46732 + 18,2364 + 19,6632 + 19,8612 + 9,7869 = 93,55502.

Отже, Зп = Зс х (Ск / К) = 306,45 х (93,55502 / 60) = 477,83.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у редакції від 09.07.2003, розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп х Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у редакції від 09.07.2003, коефіцієнт страхового стажу, що застосовується для обчислення розміру пенсії, визначається із заокругленням до п`яти знаків після коми за формулою: Кс = (См х Вс) / (100 % х 12), де Кс - коефіцієнт страхового стажу; См - сума місяців страхового стажу; Вс - визначена відповідно до цього Закону величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках). За період участі тільки в солідарній системі величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1 %, а за період участі в солідарній і накопичувальній системах пенсійного страхування - 0,8 %. Для особи, яка брала участь у солідарній і накопичувальній системах, визначається один коефіцієнт страхового стажу як сума коефіцієнта страхового стажу за період участі тільки в солідарній системі та коефіцієнта страхового стажу, визначеного за період участі в солідарній і накопичувальній системах.

Коефіцієнт страхового стажу з урахуванням періодів до набрання чинності цим Законом не може перевищувати 0,75, а з урахуванням страхового стажу, передбаченого абзацом другим частини четвертої статті 24 цього Закону, - 0,85.

См позивачки складає 443 місяці (36 років 11 місяців 22 дні), отже Кс = (443 х 1%) / (100% х 12) = 0,36917.

Отже, пенсію позивачки з 01.01.2004 у зв`язку з прийняттям Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» було перераховано та вона склала П = 477,83 х 0,36917 = 176 грн.

Таким чином, з 01.01.2004 відповідачем розмір пенсії позивача приведено у відповідність до вимог Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується розпорядженням № 149520 від 26.05.2004 про перерахунок пенсії згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 01.01.2004 року. Розмір пенсії позивача розрахований відповідно до норм діючого на момент перерахунку пенсії законодавства, суд істотних порушень у обрахунках не виявив.

Щодо подальших перерахунків пенсії позивача суд зазначає, що вони проводились на підставі росту середньої заробітної плати, у зв`язку з чим розмір пенсії позивача постійно збільшувався.

В подальшому, розділ XV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку із прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 № 2148-VIII доповнено пунктом 4-3, відповідно до якого пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.

При здійсненні перерахунку пенсій відповідно до абзацу першого цього пункту використовується розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений на 1 грудня 2017 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», збільшений на 79 гривень.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, передбаченого абзацом першим цієї частини. Наявний в особи понаднормовий страховий стаж не може бути обмежений.

Відповідно до п. 4-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» для осіб, яким пенсія призначена до набрання чинності Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», крім тих, яким після набрання чинності зазначеним Законом здійснювався перерахунок пенсії з урахуванням заробітної плати за періоди страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії: мінімальний розмір пенсії за віком, передбачений абзацом першим частини першої статті 28 цього Закону, встановлюється за наявності у чоловіків 25 років, а у жінок 20 років страхового стажу; збільшення пенсії, передбачене абзацом другим частини першої статті 28 цього Закону, встановлюється за кожний повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» установлено у 2017 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2017 року - 1247 гривень, з 1 травня - 1312 гривень, з 1 грудня - 1373 гривні.

На момент перерахунку пенсії стаж позивачки склав 37 років 2 місяці 13 днів, отже Кс = (См х Вс) / (100 % х 12) = (446 х 1) / (100% х 12) = 0,37167, а коефіцієнт заробітної плати за період з 01.07.1967 по 30.06.1972 - 1,55752.

Відтак, розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.10.2017 склав 2 179,15 грн. (3 764,40 х 0,37167 х 1,55752), а з урахуванням доплат 2 463,24 грн. (доплата за понаднормовий стаж та доплата дітям війни).

Суд наголошує, що перерахунок у цьому періоді також здійснено вірно. Твердження позивача про те, що їй виплачується виплата по безробіттю, а не пенсія за віком, спростовується тим, що розрахунки суду щодо пенсійних виплат позивачки співпадають із розрахунками пенсійного органу. До того ж, усіма матеріалами справи підтверджується отримання позивачкою пенсії за віком.

Щодо тверджень про те, що Кз має складати 4,5, а на його розмір мають вплинути всі роки роботи і всі заробітні плати за такі роки судом не сприймаються, оскільки законодавством чітко визначено, що для обрахунку пенсії враховуються заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.

Як підтверджується матеріалами справи в подальшому позивачу також проводився перерахунок пенсії за віком у бік збільшення у зв`язку зі зміною прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

З огляду на викладене вище, суд акцентує увагу на тому, що жодних порушень у виді пенсії, яка виплачується ОСОБА_1 , її розмірі, процедурах і алгоритмах перерахунку судом не виявлено, у зв`язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами 1 та 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у п. 50 рішення від 13.01.2011 (остаточне) по справі «Чуйкіна проти України» (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. The United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 ст. 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 ст. 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10.07.2003, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

Аналіз наведених норм у їх сукупності дає підстави для висновку про те, що завданням судочинства є вирішення судом спору з метою ефективного захисту порушеного права.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи зі змісту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

Рішенням ЄСПЛ від 19.04.1993 у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).

З огляду на все викладене вище та виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням того, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для відшкодування судового збору позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 9, 72-78, 241-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити повністю.

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя К.С. Пащенко