Рішення № 98709310, 30.07.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2021 року м. Київ № 640/20142/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Чемериса М.С. (за дорученням судді), розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

Приватного акціонерного товариства «Київспецтранс»

до Офісу великих платників податків Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового

повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Київспецтранс» (адреса: 04208, м. Київ, просп. Правди, буд. 85, ідентифікаційний код 02772037) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Офісу великих платників податків Державної податкової служби (адреса: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11-Г, ідентифікаційний код 43141471), в якому просить суд:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00022220503 від 10.08.2020.

В якості підстав позову зазначено, що відповідачем протиправно накладено на Приватне акціонерне товариство «Київспецтранс» штрафні санкції у зв`язку з порушення обов`язку платника податків щодо реєстрації акцизного складу та акцизних накладних.

Позивач зазначив, що відповідно до акту перевірки вини платника ПРАТ «Київспецтранс» не установлено, як і відсутні відомості чи є ПРАТ «Київспецтранс» станом на 1 липня 2019 року розпорядником акцизного складу. Єдиною підставою вказано лише факт не реєстрації складу, що установлено перевіряючим відповідно до бази даних ЄРАН 2019.

Окрім того, позивач відмітив, що загальна місткість розташованих ємностей на всіх разом приміщеннях або територіях місць зберігання пального (м. Київ, проспект Правди, 85; Полігон № 5; Полігон № б) не перевищує 200 кубічних метрів, на кожній з них загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів. За жодним приміщенням або територією місця зберігання пального ПРАТ «КИЇВСПЕЦТРАНС» протягом перевіряємого періоду не отримало пальне в обсягах, що перевищують 1000 кубічних метрів. ПрАТ «Київспецтранс» використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам. ПрАТ «Київспецтранс» не є платником акцизного податку. Жодне з вищезгаданих приміщень або територій зберігання пального не є акцизним складом.

Наведене у сукупності, на думку позивача, свідчить про протиправність висновків контролюючого органу та виключає можливість накладення штрафних санкцій.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.09.2020 (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження у адміністративній справі № 640/20142/20, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику учасників справи та проведення судового засідання.

Відповідач у відзиві зазначив, що позивач 25.06.2020 отримав ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) № 26560414202000118 з терміном дії з 04.03.2020 по 04.03.2025 на загальну місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального в обсязі 69 190 літрів. Разом, з тим відповідно до даних бухгалтерського обліку по рахунку 203 ПрАТ «Київспецтранс» за 2 півріччя оприбутковано 1 015 885 літрів пального. За висновком податкового органу, позивач у порушення вимог п. 6 абз. 6 п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 Податкового кодексу України не зареєструвався як розпорядник акцизного складу та не зареєстрував акцизний склад, що стало підставою для накладення фінансових санкцій.

Позивач у відповіді на відзив вказав, що відзив ОВП ДПС не місить заперечень щодо наведених ПрАТ «Київспецтранс» обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права, зокрема щодо того, що:

1) загальна місткість розташованих ємностей на всіх разом приміщеннях або територіях місць зберігання пального (м. Київ, проспект Правди, 85; Полігон № 5; Полігон № б) не перевищує 200 кубічних метрів, на кожній з них загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів;

2) жодне з вищезгаданих приміщень або територій зберігання пального не є акцизним складом;

3) у наведеному ГУ ДПС у м. Києві в Акті № 1608/26-15-32-07 від 06.07.2020 року підрахунку у формі таблиці (с. 3-6) здійснено підрахунок отриманого ПРАТ «Київспецтранс» пального не за кожним приміщенням або територією зберігання пального, а за усіма разом, на підставі чого зроблено неправильний висновок щодо перевищення обсягу в 1000 кубічних метрів.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Головним управлінням ДПС у м. Києві здійснена фактична перевірка ПрАТ «Київспецтранс» за адресою м. Київ, пр. Правди, буд. 85, за результатами якої складено акт від 06.07.2020 № 1608/26-15-32-07.

Перевіркою встановлено, що відповідно до Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, ПрАТ «Київспецтранс» від 25.06.2020 отримано ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) № 26560414202000118 з терміном дії з 04.03.2020 по 04.03.2025 за адресою: м. Київ, пр. Правди, буд. 85.

Заявку для отримання вищезазначеної ліцензії подано до Головного управління ДПС у місті Києві на загальну місткість резервуарів, що використовується для зберігання пального в обсязі 69 190 літрів.

ПрАТ «Київспецтранс» на вимогу ГУ ДПС у м. Києві від 25.06.2020 надано до перевірки пояснення та їх документального підтвердження стосовно зберігання пального виключно для власного споживання або промислової переробки.

Відповідно до наданого пояснення ПрАТ «Київспецтранс» займається вивезенням та захороненням твердих побутових відходів в місті Києві та Київській області. На балансі підприємства обліковуються 183 одиниці автотранспортних засобів, спецтехніки та технологічних транспортних засобів. Придбане пальне використовується виключно для потреб власного споживання та реалізації не підлягає. Крім цього ПрАТ «Київспецтранс» не надає послуг із зберігання/відповідального зберігання пального іншим підприємствам.

У акті перевірки встановлено, що ПрАТ «Київспецтранс» використовує для потреб власного споживання ємкості загальним обсягом 67 300 л (25 куб. м х 2 + 17,3 куб. м), що не відповідає ємкості відображеної в заявці на отримання ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки).

Для здійснення господарської діяльності укладено договори постачання пального з ТОВ «ОЙЛГАЗТРЕЙД» від 20.12.2016 № 2-2012/ДП та з ТОВ «МЕГАТРАНСЛЬВІВ» від 28.12.2017 № 12/17/59.

За даними бухгалтерського обліку по рахунку 203 ПрАТ «Київспецтранс» контролюючим органом встановлено, що за 2 півріччя 2019 року оприбутковано 1 015 885 літрів пального, у тому числі за місцями зберігання: м. Київ, проспект Правди, 86 - 767 925 літрів, Полігон № 5 - 158 127 літрів, Полігон № 6 - 89 833 літрів.

В ході аналізу бази даних ЄРАН 2019 встановлено, що на адресу ПрАТ «Київспецтранс» за період з 01.07.2019 по 31.12.2019 контрагентами-постачальниками зареєстровані акцизні накладні з кодом операції « 3»: реалізація пального суб`єкту господарювання - неплатнику на фізичне відвантаження (відпуск) пального з акцизного складу пересувного, напрям використання « 0», на загальну кількість 1 018 938,87 л дизельного палива (код УКТ ЗЕД 2710194300).

Також, в ході аналізу бази даних ЄРАН 2019 податковим органом встановлено, що реєстрація акцизних накладних ПрАТ «Київспецтранс» в період з 01.07.2019 по 22.06.2020 на реалізацію пального в адресу контрагентів-покупців - відсутня.

Згідно інформаційного ресурсу ДПС ПрАТ «Київспецтранс» не зареєстроване платником акцизного податку з реалізації пального.

З урахуванням наведеного контролюючий орган прийшов до висновку, що ПрАТ «Київспецтранс» для навантаження-розвантаження, зберігання протягом календарного року отримано пальне в обсягах, що перевищують 1000 кубічних метрів (1 000 000 літрів), а відтак суб`єкт господарювання згідно з п. «б» абз. 6 п.п. 230.1.2. п. 230.1. ст. 230 Податкового кодексу України мав зареєструвати акцизний склад.

Згідно п. 1281.2. ст. 1281 Податкового кодексу України, відсутність з вини платника податку реєстрації акцизних складів у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового платником податку - розпорядником акцизного складу - тягне за собою накладення штрафу в розмірі 1 000 000 гривень.

ПрАТ «Київспецтранс» 29.07.2020 подало до ГУ ДПС у м. Києві заперечення від 29.07.2020 № 884/03 до акта фактичної перевірки від 06.07.2020 № 1608/26-15-32-07/02772037. Відповідно до Заперечення до акта від 29.07.2020 Акт № 1608/26-15-32-07 від 06.07.2020 не містить підтвердження порушення п.128-1.2. статті 128-1 Податкового кодексу України.

Листом від 09.08.2020 № 109970/10/26-15-32-07-19 Головне управління ДПС у м. Києві повідомило позивача про розгляд заперечення до акту перевірки. За результатами розгляду заперечення ПрАТ «Київспецтранс» вирішено висновки акта від 06.07.2020 № 1608/26-15-32-07/02772037 залишити без змін, а заперечення залишити без задоволення.

На підставі акту перевірки від 06.07.2020 № 1608/26-15-32-07 Офісом великих платників податків ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.08.2020 № 00002220503, яким застосовано до ПрАТ «Київспецтранс» штраф за платежем «Акцизний податок на пальне» у розмірі 1 000 000 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України в редакції, що були чинними на момент їх виникнення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Так, право на проведення перевірки, в тому числі фактичної перевірки, визначено положеннями пункту 75.1. статті 75 та підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, при чому така перевірка повинна проводитися в межах повноважень контролюючого органу виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підстави призначення, обставини та порядок проведення перевірки визначено положеннями статті 80 Податкового кодексу України.

За змістом підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Платник податків може скористатись правом недопуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки у випадках передбачених пунктом 81.1 статті 81 ПК України.

Разом з тим, недопуск посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки є правом, а не обов`язком платника податків, а тому реалізація права на судовий захист своїх прав та інтересів не може перебувати у залежності від використання особою своїх прав на їх позасудовий захист.

Незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі №826/17123/18 та від 04 вересня 2020 року у справі №821/1274/18.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що право на проведення фактичної перевірки виникає у посадових осіб контролюючого органу за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред`явлення оформлених відповідно до вимог ПК України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава).

Позивач в обґрунтування протиправності акту перевірки зазначає, що акті перевірки від 06.07.2020 не вказано підстави проведення перевірки, а є лише посилання на Податковий кодекс України.

Суд відмічає, що вступна частина акту перевірки містить посилання на наказ Головного управління ДПС у м. Києві від 16.06.2020 № 4348 щодо проведення фактичної перевірки на підставі п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, що був вручений перед початком проведення перевірки присутньому голові правління ПрАТ «Київспетранс» Грущинському А.М.

Також, уповноваженій особі надано для ознайомлення службові посвідчення та направлення посадових осіб контролюючого органу.

Таким чином, позивач про правові підстави проведення перевірки був обізнаний та їх не заперечує, разом з тим, акт фактичної перевірки містить інформацію про підстави проведення контролюючого заходу, а саме про наказ від 16.06.2020 № 4348, що спростовує доводи позивача про протиправність висновків акту за наведеного обґрунтування.

Щодо інших заявлених позивачем позовних вимог, які стосуються обставин реєстрації акцизного складу та підстав для застосування штрафних санкцій суд зазначає таке.

Як встановлено з акту фактичної перевірки та не заперечується позивачем, ПрАТ «Київспецтранс» зберігає пальне у трьох місцях зберігання: 1) м. Київ, проспект Правди, 85; 2) Полігон № 5; 3) Полігон № 6.

Зберігання здійснюється у підземних горизонтальних сталевих резервуарах типу РГС-26 (25 куб. м.) та ємностях ПММ-ЄН-17 (17,3 куб. м.).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» №481/95-ВР від 19.12.1995, під «місцем зберігання пального» розуміється місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування; під зберіганням пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Частиною 1 ст. 15 вказаного Закону №481/95-ВР передбачено, що оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у т.ч. іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

Згідно із ст. 230 Податкового кодексу України, акцизні склади (акцизні склади пересувні) утворюються з метою підвищення ефективності роботи із запобігання та боротьби з незаконним виробництвом і обігом спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів, пального, посилення контролю за повнотою та своєчасністю надходження до бюджету акцизного податку.

Платники податку - розпорядники акцизних складів зобов`язані зареєструвати:

а) усі розташовані на акцизних складах витратоміри-лічильники спирту етилового у розрізі акцизних складів - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників обсягу виробленого спирту етилового;

б) усі акцизні склади - у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Один акцизний склад може бути зареєстрований виключно одним розпорядником акцизного складу. Один розпорядник акцизного складу може зареєструвати один і більше акцизних складів.

Забороняється здійснення реалізації пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників та резервуарів, без реєстрації акцизного складу.

Відповідно до пункту 1 Порядку електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.04.2019 № 408 (далі - Порядок № 408), суб`єкти господарювання, які відповідатимуть визначенню платників акцизного податку з 1 липня 2019 р., зобов`язані до 1 липня 2019 р. зареєструватися, як платники акцизного податку та зареєструвати в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового усі акцизні склади, розпорядниками яких такі платники акцизного податку будуть станом на 1 липня 2019 року.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 408 платники акцизного податку - розпорядники акцизних складів зобов`язані зареєструвати усі акцизні склади в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового. Один акцизний склад реєструється виключно одним розпорядником акцизного складу. Один розпорядник акцизного складу може зареєструвати один і більше акцизних складів. Без реєстрації акцизного складу забороняється здійснення реалізації пального або отримання і реалізація спирту етилового на такому складі.

Як визначено нормами пп.14.1.6. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (у редакції станом на 01.07.2019), акцизний склад - це:

а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів;

б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом:

а) приміщення відокремлених підрозділів розпорядника акцизного складу, які використовуються ним виключно для пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі маркованих марками акцизного податку горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу, а також для здійснення оптової та/або роздрібної торгівлі відповідно до отриманої розпорядником акцизного складу ліцензії;

б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб`єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб`єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу;

в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб`єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або технічному обладнанні, пристрої;

ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.

Згідно із абз. 2 п. 22 підрозділу 5 «Особливості справляння акцизного податку та екологічного податку» розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України суб`єкти господарювання, які відповідатимуть визначенню платників податку з 1 липня 2019 року, зобов`язані до 1 липня 2019 року зареєструватися платниками податку та зареєструвати в системі електронного адміністрування реалізації пального усі акцизні склади, розпорядниками яких такі платники податку будуть станом на 1 липня 2019 року.

З акту перевірки вбачається, що ПрАТ «Київспецтранс» у період з 01.07.2019 та на час перевірки платником акцизного податку зареєстровано не було.

Законом України № 2628-VIII від 23.11.2018 доповнено статтю 128-1 Податкового кодексу України пунктом 128-1.2, згідно з яким, з 01.07.2019 відсутність з вини платника податку реєстрації акцизних складів у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового платником податку - розпорядником акцизного складу - тягне за собою накладення штрафу в розмірі 1 000 000 грн.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 2 000 000 грн.

Згідно із п. 25 підрозділу 5 «Особливості справляння акцизного податку та екологічного податку» розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, норми пунктів 120-2.1-120-2.3 статті 120-2 та пункту 1281.2 статті 1281, якими запроваджені нові штрафні санкції, застосовуються з 1 жовтня 2019 року, а норми пункту 1281.3 статті 1281 - з 1 січня 2020 року.

Відповідно до п.п. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 Податкового кодексу України (після 01.07.2019), платниками податку є особи (у тому числі юридична особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без створення юридичної особи), постійне представництво, які реалізують пальне або спирт етиловий.

Згідно з п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 212 Податкового кодексу України, реалізація підакцизних товарів (продукції) - будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Реалізація пального або спирту етилового для цілей розділу VI цього Кодексу - будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального або спирту етилового з переходом права власності на таке пальне або спирт етиловий чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного, зокрема, для власного споживання чи промислової переробки.

Не вважаються реалізацією пального операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України:

у споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками;

при використанні пального суб`єктами господарювання, які не є розпорядниками акцизного складу/акцизного складу пересувного, що передано (відпущено, відвантажено) платником акцизного податку таким суб`єктам господарювання виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки.

За визначенням п.п. 14.1.224 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, розпорядник акцизного складу - суб`єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або суб`єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу.

Отже, суб`єкт господарської діяльності, який здійснюватиме операції, визначені підпунктом 14.1.212 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України, є особою, яка реалізує пальне, і відповідно до підпункту 212.1.15 пункту 212.1 статті 212 цього Кодексу є платником акцизного податку.

Щодо наявності ознаки у ПрАТ «Київспецтранс» ознак розпорядника акцизного складу, як умови для визнання операцій з фізичної передачі пального такою, що не становить реалізацію пального у розумінні 14.1.212. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України, суд відмічає таке.

Позивач не заперечує обставин оприбуткування пального за ІІ півріччя 2019 року за місцями зберігання:

м. Київ, проспект Правди, 85 у об`ємі 767 925 л;

Полігон № 5 у об`ємі 58 127 л;

Полігон № 6 у об`ємі 89 813 л.

Загальний обсяг отриманого пального ПрАТ «Київспецтранс» у період з 01.07.2019 по 31.12.2019 склав 1 015 885 л (1015,885 куб.м).

Разом з тим, спірним питанням є підрахунок отриманого ПрАТ «Київспецтранс» пального не за кожним приміщенням або територією, а за усіма разом, на підставі чого зроблено висновок про перевищення обсягу у 1000 куб. м.

Відповідно до п. «б» абз. 2 п. 14.1.6. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, не є акцизним складом:

приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб`єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб`єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу.

Один акцизний склад може бути зареєстрований виключно одним розпорядником акцизного складу. Один розпорядник акцизного складу може зареєструвати один і більше акцизних складів.

Таким чином, з аналізу вищенаведених норм податкового законодавства вбачається відсутність обов`язку суб`єкта господарювання реєструвати акцизний склад у разі відповідності окремим критеріям:

- у приміщенні чи території розташовані ємності для навантаження-розвантаження та зберігання пального, загальна ємність яких не перевищує 200 кубічних метрів;

- суб`єкт господарювання - власник або користувач такого приміщення чи території, протягом календарного року отримує пальне у розмірах, що не перевищує 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливо роздавальні колонки у місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії);

- суб`єкт господарювання використовує пальне виключно для власних потреб або промислової переробки та не здійснює операції по реалізації та зберіганню пального іншим особам.

Суд відмічає, що під поняттям «приміщення» у контексті наведеної норми у п. «а» абз. 1 п. 14.1.6. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України розуміється «спеціально обладнані приміщення на обмеженій території».

При цьому, наведений пункт містить критерії, що стосуються окремо характеристики приміщення чи території, на якій розташовано ємності для навантаження-розвантаження та зберігання пального, а також самого суб`єкта господарювання в частині обсягів отриманого пального за календарний рік та мети використання такого пального.

Таким чином, при визначенні приміщення або території акцизним складом, необхідно враховувати, зокрема, загальну місткість розташованих у певному приміщенні або на певній території ємностей, які використовуються для навантаження-розвантаження і зберігання пального, та обсяг пального отриманого суб`єктом господарювання протягом календарного року.

Враховуючи вищезазначене, якщо у суб`єкта господарювання, пальне зберігається у декількох приміщеннях та/або територіях, то загальна місткість ємностей для зберігання пального визначається окремо по кожному приміщенню або території.

Разом з тим, обсяг отриманого пального визначається сумарно по всіх приміщеннях та/або територіях, на яких розміщені ємності для навантаження-розвантаження та зберігання пального.

Тобто, для суб`єктів господарювання, які відповідають наведеним критеріям, не є акцизними складами приміщення та/або території, на яких вони як власники або користувачі зберігають та використовують пальне виключно для потреб власного споживання. Однак, у разі недотримання хоча б одного із зазначених критеріїв, для суб`єктів господарювання такі приміщення та/або території є акцизними складами, в тому числі і у випадку, коли вони використовують отримане пальне виключно для потреб власного споживання та не здійснюють операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Таким чином, на думку суду, розрахунок податковим органом обсягу отриманого пального по всіх приміщеннях та/або територіях, на яких розміщені ємності для навантаження-розвантаження та зберігання пального ПрАТ «Київспецтранс», є правомірним, в той час як позивачем хибність такого підрахунку не доведено.

Отже, позивач - ПрАТ «Київспецтранс» у період з 01.07.2019 по 31.12.2019 після отримання обсягів пального, що перевищують 1000 кубічних метрів (1 000 000 літрів) у межах календарного року, вважався розпорядником акцизного складу, та у відповідності до вимог пункту «б» абзацу 2 підпункту 230.1.1 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України повинен був здійснити реєстрацію такого складу.

Слід зазначити, що наявність вини платника податків є обов`язковою умовою притягнення до відповідальності за п.п. 128-1.2. ст. 128-1 ПК України.

Вина юридичної особи випливає безпосередньо з її поведінки, тобто основою є об`єктивна сторона правопорушення, і юридична особа визнається винною, виходячи з її фактичних діянь як деліктоздатного суб`єкта права.

Так, відповідачем встановлено порушення ПрАТ «Київспецтранс» вимог п. «б» абз. 6 п.п. 230.1.2. п. 230.1 ст. 239 Податкового кодексу України, що полягає у відсутності реєстрації в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового акцизного складу.

Під час розгляду справи з`ясовано, що контролюючий орган, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення виходив з того, що позивач є розпорядником акцизного складу та не виконав обов`язку щодо реєстрації в системі електронного адміністрування реалізації пального акцизного складу.

При цьому, позивач не надав до контролюючого органу та суду жодних пояснень з приводу відсутності можливості для дотримання правил та норм податкового законодавства, за порушення яких передбачено відповідальність.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення № 00022220503 від 10.08.2020 прийнято у відповідності до вимог Податкового кодексу України, є правомірним та скасуванню не підлягає.

Щодо посиалнням позивача на незаконність встановлення 10 календарних днів для оскарження та сплати грошового зобовязання, про що зазначено у податковому повідомленні-рішенні, суд відмічає, що відповідно до п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України (у редакції на час прийняття оскаржуваного рішення) у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження.

Отже, у податковому повідомленні-рішенні № 00022220503 від 10.08.2020 наявна описка щодо зазначення строку сплати грошового зобов`язання, а саме замість робочих днів вказано календарні.

На підставі частини п`ятої статті 242 КАС України, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 826/11623/16: «…посилання позивача на окремі недоліки оформлення оскаржуваної вимоги колегія суддів не бере до уваги та погоджується з судами апеляційної інстанції, що окремі дефекти форми рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування. Якщо спірне рішення прийнято контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів форми спірного рішення. Вказані позивачем недоліки оформлення оскаржуваної вимоги не можуть бути самостійною підставою для визнання протиправним такого рішення за умови, якщо позивачем вчинено порушення вимог податкового законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган. При розгляді податкових спорів перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою».

Суд зауважує, що зі змісту податкового повідомлення-рішення № 00022220503 від 10.08.2020 цілком зрозумілі і фактичні, і правові підстави його прийняття, також правильними є числові значення суми грошового зобов`язання. Помилка у зазначенні строку сплати зобов`язання після його узгодження не порушує прав позивача на час розгляду справи та не є підставою для звільнення платника податків від виконання податкових обов`язків.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування виконав та довів правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28 серпня 2018 року (справа № 802/2236/17-а).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, проаналізувавши всі обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ПрАТ «Київспецтранс» задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до положень статті 139 КАС України, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення на користь позивача судового збору у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Київспецтранс» - відмовити повністю.

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя К.С. Пащенко