Рішення № 98709267, 29.07.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 липня 2021 року №640/5407/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Мамедової Ю.Т., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва (також далі - суд) надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (також далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати незаконною бездіяльність відповідача щодо не зняття арешту з майна позивача при поверненні виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні ВП 30994971;

- зобов`язати відповідача зняти арешт з усього нерухомого майна позивача , накладений в рамках виконавчого провадження ВП 27833351;

- зобов`язати відповідача зняти арешт з усього нерухомого майна позивача, накладений в рамках виконавчого провадження ВП 30994971.

Ухвалою суду від 09.03.2021 р. відкрито провадження в адміністративній справі №640/5407/21 (далі - справа), розгляд якої вирішено здійснювати в порядку ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а також витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження ВП №27833351 та ВП №30994971.

У подальшому, ухвалою суду від 13.05.2021 р. повторно витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження ВП №27833351 та ВП №30994971.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем протиправно не знято арешт, накладений в межах виконавчого провадження ВП №27833351 та ВП №30994971.

Відповідач, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, у судові засідання не прибув, відзиву на позовну заяву до суду не подавав.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 21.09.2020 р. №224891976, на підставі постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції Кувалдіна Г.В. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 27.07.2011 р. ВП №32101026, 15.08.2011 р. зареєстровано обтяження - арешт нерухомого майна ОСОБА_1 .

Крім того, 03.02.2012 р. старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції Власюк С.В. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №30994971 по примусовому виконанню виконавчого листа №2-347, виданого 27.01.2011 р. Ворошиловським райсудом м. Донецька, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "АКБ "Київ" 130338,09 дол. США.

Також, 03.02.2012 р. старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції Власюк С.В. в межах виконавчого провадження ВП №30994971 прийнято постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все майно в межах суми боргу, що належить боржнику, а також заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику.

При цьому, 27.11.2015 р. старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції Власюк С.В. в межах виконавчого провадження ВП №30994971 прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 р. №606-XIV (далі - Закон №606-XIV).

З метою зняття арештів, накладених в межах виконавчого провадження ВП №27833351 та ВП №30994971, позивач звертався до відповідача із заявами від 09.10.2020 р. та від 12.02.2021 р., за результатами розгляду яких Печерський районний відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) листами №30994971/6 від 02.11.2020 р. та від 16.02.2021 р. повідомив позивача, що на виконання до відділу з Ворошиловського РВ ДВС міста Донецьк (ВП №27833351), за належністю, надійшов виконавчий лист №2-347, виданий Ворошиловським районним судом м. Донецька 27.01.2011 р., 03.02.2012 р. відкрито виконавче провадження ВП №30994971, а 27.11.2015 р. державним виконавцем, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 47 Закон №606-XIV, прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Проаналізувавши дані заяви відповідачем встановлено, що боржником не сплачено виконавчий збір в розмірі 13033,80 доларів США, що становить 10% від суми боргу за виконавчим документом, а тому заяви про зняття арешту з майна боржника задоволенню не підлягають.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Так, відповідно до ст. 1, ч. 1 ст. 6, абз. 2 ч. 2 ст. 11, ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 17, ч.ч. 1, 2 ст. 25, ч.ч. 1-5 ст. 52, ч.ч. 1-4 ст. 57 Закону №606-XIV, в редакції станом на час прийняття вказаної вище постанови про повернення виконавчого документа, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, зокрема, виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті.

Державний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред`явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах.

Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються.

На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня з моменту їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

Арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:

винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах;

винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї;

винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;

проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження виноситься державним виконавцем не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення (якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження) та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.

Проведення опису майна боржника здійснюється не пізніше ніж протягом місяця з моменту отримання інформації про місцезнаходження майна.

Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті та органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Враховуючи вищезазначені норми, суд приходить до висновку, що в межах спірних правовідносин державний виконавець був уповноважений на прийняття постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Разом з тим, згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 50 Закону №606-XIV, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

При цьому, суд вважає безпідставними твердження відповідача відносно нестягнення з позивача виконавчого збору, оскільки відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що державним виконавцем приймалась в межах спірних правовідносин постанова, якою з позивача стягнуто виконавчий збір.

Виходячи з того, що відповідачем не надано доказів того, що в межах спірних правовідносин має місце направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, або має місце нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, а також зважаючи на те, що постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві в межах виконавчого провадження ВП №30994971 виконавчий документ повернуто стягувачеві, суд приходить до висновку про протиправність бездіяльності відповідача, яка полягає у не знятті арешту, накладеного постановою старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції Власюк С.В. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 03.02.2012 р. ВП №30994971.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 40, ч.ч. 4, 5 ст. 59 Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р. №1404-VIII, в редакції станом на час прийняття даного судового рішення, у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1 2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Враховуючи вищезазначене, зокрема, звертаючи увагу на те, що в межах виконавчого провадження ВП №30994971 (ВП №27833351) виконавчий документ повернуто стягувачу, а виконавче провадження ВП №30994971 (ВП №27833351) знищене, при цьому докази зняття в межах виконавчого провадження ВП №30994971 (ВП №27833351) арешту з усього майна (коштів) позивача або його частини відсутні, суд приходить до висновку про протиправну бездіяльність відповідача щодо не зняття арешту з майна позивача при поверненні виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні ВП 30994971 а також про необхідність зобов`язання відповідача зняти арешт з усього нерухомого майна позивача, накладеного в межах виконавчого провадження ВП №27833351 та ВП №30994971.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з`ясованих судом обставин вбачається, що позов ОСОБА_1 до Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена сума судового збору у розмірі 2724,00 грн.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 192, 241-246, 250, 255 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (місцезнаходження: 01011, м. Київ, вул. Різницька, 11-Б; код ЄДРПОУ 34979022) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо не зняття арешту з майна ОСОБА_1 при поверненні виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні ВП №30994971.

3. Зобов`язати Печерський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт з усього нерухомого майна позивача, накладений в межах виконавчого провадження ВП №27833351.

4. Зобов`язати Печерський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт з усього нерухомого майна позивача, накладений в межах виконавчого провадження ВП №30994971.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір у розмірі 2724,00 грн. (дві тисячі сімсот двадцять чотири гривні нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.Т. Мамедова