Рішення № 98706775, 23.06.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23 червня 2021 року Справа № 280/3292/21 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стрельнікової Н. В.,

за участю секретаря Фесик А.В.

позивача ОСОБА_1

представника позивача: Мусієнко Є.Є.

представника відповідача: Тарасенко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Запоріжжі адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до Державної служби України з безпеки на транспорті

про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач, Укртрансбезпеки), в якому просить суд:

- зобов`язати Управління фінансового забезпечення та фінансового обліку Державної служби України з безпеки на транспорті зробити нарахування та виплатити грошові кошти за додаткове навантаження у зв`язку з виконанням обов`язків за вакантною посадою державної служби пропорційно додатковому навантаженню за рахунок економії фонду посадового окладу за посадою Начальника Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області з урахуванням усіх належних позивачеві надбавок, передбачених ЗУ «Про Державну службу»;

- зобов`язати Управління фінансового забезпечення та фінансового обліку Державної служби України з безпеки на транспорті відшкодувати понесені позивачем витрати на забезпечення діяльності Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області (поштові витрати).

Позовні вимоги мотивовані наступним. З 11.06.2019р. згідно наказу № 997-К «Про покладання обов`язків на ОСОБА_1 від 11.06.2019р на позивача було покладено виконання обов`язків Начальника Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області, до призначення керівника в установленому Законом порядку. Виконуючи обов`язки Начальника Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області, на позивача, як на першу особу персонально було покладено усі організаційно-розпорядчі обов`язки, щодо належного виконання державної політики в зазначеній сфері, зокрема дотримання законності при функціонуванні Управління. Під час здійснення покладених на управління державних повноважень, його посадові особи (зокрема) змушені вести листування з підприємствами, установами, організаціями та приватними особами (надсилати копії постанов, приписів, запрошень на розгляд справ, надавати письмові відповіді та т.і.). Значна більшість з цього листування потребувала невідкладного відправлення та мала чіткі граничні терміни відправки, які регламентуються діючим законодавством та не відправлення листів у визначені терміни могло привести до уникнення покарання порушниками транспортного законодавства. Кошти (бюджетні асигнування) на сплату за відправлення/отримання поштової кореспонденції Управлінню Укртрансбезпеки у Запорізькій області не виділялись. Позивач, як виконуючий обов`язки Начальника територіального підрозділу неодноразово письмово звертався до Державної служби України з безпеки на транспорті з метою врегулювати це питання та забезпечити нормальне функціонування очолюваної позивачем служби необхідним для її працездатності фінансуванням, в т.ч. для оплати поштової кореспонденції. Незважаючи на це, в порушення ч.3 ст.11 ЗУ «Про державну службу» жодної відповіді на свої звернення позивач до теперішнього часу не отримав. Завдяки листуванню позивача з Укртрансбезпекою, та направленням на її адресу зареєстрованих доповідних (службових) записок, тільки 24.07.2020р. на поштову кореспонденцію Управлінню було виділено грошові кошти у розмірі 3850 грн. Зазначені кошти були протягом буквально трьох тижнів освоєні, цільовим призначенням витрачені, списані за реєстрами. Оскільки обов`язок щодо функціонування Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області було покладено саме на позивача (як виконуючого обов`язок її начальника), а на його неодноразові письмові звернення відповіді не було - позивач вимушений був за свій кошт сплачувати усі витрати на поштове забезпечення нормальної роботи Управління. Також у позові позивач зазначає, що з моменту покладання на нього виконання обов`язків начальника Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області до теперішнього часу жодних виплат, передбачених ч.4 ст. 52 ЗУ «Про державну службу» йому не проводилось. Позивач стверджує, що на теперішній час повного розрахунку з ним не проведено, оскільки йому не сплачено належні йому грошові кошти, а саме: виплата за додаткове навантаження у зв`язку з виконанням обов`язків за вакантною посадою державної служби, пропорційно додатковому навантаженню за рахунок економії фонду посадового окладу за відповідною посадою - Начальника управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області в період часу з 11.06.2019р. по 08.09.2020р.; витрачені ним кошти на сплату за поштову кореспонденцію (згідно авансових звітів) на загальну суму - 88117 грн. 70 коп. Його особисті витрати у зазначених сумах підтверджуються листами, направленими в.о. Голови Державної служби України з безпеки на транспорті №66438/26/18-20 від 14.08.2020р. та №73349/26/18-20 від 31.08.2020р. разом з доданими авансовими звітами до них. З наведених підстав, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву у якому зокрема зазначив, що підстав для здійснення відшкодування витрат, які начебто були понесені саме позивачем згідно доданих до позовної заяви звітів про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт (але докази, що підтверджують понесення витрат саме позивачем не надано, наприклад виписки з особового рахунку, чеки тощо) згідно вимог чинного законодавства України не передбачено. Щодо нарахування та виплати Управлінням фінансового забезпечення та фінансового обліку Укртрансбезпеки грошових коштів за додаткове навантаження відповідач у відзиві зазначив, що позивач погодився з умовами виконання обов`язків за вакантною посадою як під час надання згоди щодо умов праці, так і під час ознайомлення з наказом від 11.06.2019 № 997-к «Про покладення виконання обов`язків на ОСОБА_1». Крім того, під час ознайомлення з Наказом № 997-к Позивач 11.06.2019 не надав пропозиції, зауваження чи звернення щодо здійснення виплати за додаткове навантаження у зв`язку з виконанням обов`язків за вакантною посадою державної служби. Відтак, Укртрансбезпека діяла належним чином у повній відповідності до приписів чинного законодавства України, отже, вимоги позивача заявлені у позовній заяві є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Ухвалою суду від 27.04.2021 було відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 24.05.2021.

Протокольною ухвалою суду від 24.05.2021 за клопотанням відповідача було відкладено підготовче засідання на 10.06.2021.

Протокольною ухвалою суду від 10.06.2021 за клопотанням відповідача було відкладено підготовче засідання на 23.06.2021.

Протокольною ухвалою суду 23.06.2021 було закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті за згодою сторін того ж дня. У судовому засіданні 23.06.2021 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні позивач та представники сторін надали суду пояснення, аналогічні викладеним в заявах по суті справи.

Заслухавши пояснення позивача, представників сторін, дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Наказом Укртрансбезпеки № 997-К від 11.06.2019 «Про покладання обов`язків на ОСОБА_1» (а.с. 9) на ОСОБА_1 , начальника відділу надання адміністративних послуг Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області було покладено виконання обов`язків начальника Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області, до призначення керівника в установленому Законом порядку з 11.06.2019.

З 08.09.2020р. виконання обов`язків начальника Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області, було покладено на іншу особу - ОСОБА_4 , згідно наказу № 1429-К від 08.09.2020р (а.с. 10).

Посилаючись на факти та докази у їх обгрунтування (авансові звіти про використання коштів та службові записки) того, що позивач під час тимчасового виконання обов`язків начальника Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області за власний кошт здійснював поштові відправлення, необхідні для виконання передбачених Законом функції Управління, та на факт того, що йому всупереч приписів законодавства не була призначена та виплачена виплата за додаткове навантаження у зв`язку з виконанням обов`язків за вакантною посадою державної служби позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного правового регулювання спірних правовідносин.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання нарахувати та виплатити грошові кошти за додаткове навантаження у зв`язку з виконанням обов`язків за вакантною посадою державної служби суд зазначає наступне.

Згідно ч. 4 ст. 52 Закону України «Про державу службу» виплата за додаткове навантаження у зв`язку з виконанням обов`язків за вакантною посадою державної служби встановлюється керівником державної служби за поданням безпосереднього керівника державним службовцям, між якими здійснено розподіл обов`язків за вакантною посадою, пропорційно додатковому навантаженню за рахунок економії фонду посадового окладу за відповідною посадою.

Підставою для видачі наказу № 997-К від 11.06.2019 «Про покладання обов`язків на ОСОБА_1» зазначено: Положення про Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області, затверджене наказом Державної служби України з безпеки на транспорті від 29.12.2018 № 974, службова записка ОСОБА_1, начальника відділу надання адміністративних послуг Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області від 11.06.2019 № 15092/26/18-19, згода ОСОБА_1 .

Представник відповідача у судовому засіданні зазначив, що як вбачається з наданих документів (які були підписані та надані особисто позивачем), на підставі яких було видано 11.06.2019 наказ Укртрансбезпеки № 997-к, жодним чином не обговорюється та не пропонується здійснювати виплату за додаткове навантаження у зв`язку з виконанням обов`язків за вакантною посадою державної служби пропорційно навантаженню за рахунок економії фонду посадового окладу за відповідною посадою.

Позивач у судовому засіданні проти зазначеного факту не заперечив, та доказів у його спростування суду не надав. Відповідних наказів щодо здійснення позивачеві виплати за додаткове навантаження у зв`язку з виконанням обов`язків начальника Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області також не видавалось. Також зазначене питання не піднімалось самим позивачем перед відповідачем понад рік. Лише 26.08.2020 позивачем було подано до відповідача службову записку щодо питання грошової виплати за додаткове навантаження у зв`язку з виконанням обов`язків за вакантною посадою державної служби (а.с. 11).

Вищевказане на думку суду свідчить про те, що позивач погодився з умовами виконання обов`язків за вакантною посадою як під час надання згоди щодо умов праці, так і під час ознайомлення з наказом від 11.06.2019 № 997-к «Про покладення виконання обов`язків на ОСОБА_1».

Також, відповідно до приписів частини 8 статті 31 Закону України «Про державу службу» строк тимчасового виконання обов`язків за вакантною посадою державної служби не може перевищувати три місяці.

Статтею 8 Закону України «Про державу службу» визначено, що Державний службовець зобов`язаний дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності та удосконалювати організацію службової діяльності.

Частина 2 зазначеної статті передбачає, що у разі виявлення державним службовцем під час його службової діяльності або поза її межами фактів порушення вимог цього Закону з боку державних органів, їх посадових осіб він зобов`язаний звернутися для забезпечення законності до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Суд звертає увагу на той факт, що з моменту ознайомлення з - Наказом № 997-к та до написання службової записки зареєстрованої за № 70841/26/18-20 від 26.08.2020, коли минуло один рік та два місяці, позивач не звертався з приводу порушення вимог чинного законодавства, а отже не вбачав такого порушення.

Також, суд зауважує, що службова записка зареєстрована за № 70841/26/18-20 від 26.08.2020 і за своєю суттю ж зверненням. Строк розгляду такого звернення згідно вимог чинного законодавства - один місяць, якщо не потребує додаткового вивчення - 15 днів. Тобто строк розгляду зазначеного звернення минає 09.09.2020. Але, вже 08.09.2020 Укртрансбезпека видає наказ № 1429-К «Про покладення виконання обов`язків начальника Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області на ОСОБА_4 » (а.с. 10). При цьому пункт 2 вказаного наказу визначає, що втратив чинність Наказ № 997-к.

Відтак, з урахуванням вищенаведеного та оскільки відсутнє рішення керівника щодо здійснення виплати за додаткове навантаження та розміру такої виплати, вимоги ОСОБА_1 в цій частині є такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Управління фінансового забезпечення та фінансового обліку Державної служби України з безпеки на транспорті відшкодувати понесені позивачем витрати на забезпечення діяльності Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області (поштові витрати) суд зазначає наступне.

Державна служба України з безпеки на транспорті с центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 03.03.2020 № 196-р «Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті» утворено територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділі апарату Служби, реорганізувавши шляхом злиття відповідні територіальні органи зазначеної Служби за переліком згідно з додатком.

Відповідно до пункту 31 частини четвертої статті 19 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», керівник центрального органу виконавчої влади за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, затверджує штатний розпис та кошторис апарату центрального органу виконавчої влади.

Статтею 25 зазначеного Закону України передбачено, що фінансове і матеріально- технічне забезпечення діяльності міністерств та інших центральних органів виконавчої влади здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно приписів статті 2 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) кошторис - основний плановий фінансовий документ бюджетної установи, яким на бюджетний період встановлюються повноваження щодо отримання надходжень і розподіл бюджетних асигнувань на взяття бюджетних зобов`язань та здійснення платежів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення результатів, визначених відповідно до бюджетних призначень.

Стаття 3 БК України встановлює, що бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік. який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Бюджетна система України грунтується, зокрема, на принципі цільового використання бюджетних коштів - бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями.

Статтею 23 БК України визначено, що будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Бюджетне призначення - повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане цим Кодексом, законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування.

Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов`язань минулих років узятих на облік органами Казначейства України.

Частиною 3 статті 48 БК України встановлено, що розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, за якими розпорядником бюджетних коштів взято зобов`язання без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України, є недійсними.

За такими операціями не виникають бюджетні зобов`язання та не утворюється бюджетна заборгованість.

Частина 4 статті 48 БК України визначає, що зобов`язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України, не вважаються бюджетними зобов`язаннями і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов`язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов`язань не здійснюються.

Вимоги фізичних і юридичних осіб щодо відшкодування збитків та/або шкоди за зобов`язаннями, взятими розпорядниками бюджетних коштів без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), стягуються з осіб, винних у взятті таких зобов`язань, у судовому порядку.

Частиною 5 зазначеної статті передбачено, що казначейство України здійснює реєстрацію та облік бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів і відображає їх у звітності про виконання бюджету. При реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань здійснюється перевірка відповідності напрямів витрачання бюджетних коштів бюджетному асигнуванню, паспорту бюджетної програми.

Як зазначено представником відповідача у судовому засіданні та відповідачем у відзиві на позов, укладення відповідних договорів щодо закупівлі товарів, робіт та послуг в інтересах та у рамках кошторисних призначень Укртрансбезпеки здійснюється централізовано через Управління договірної роботи та закупівель, відповідно до кошторисних призначень у поточному бюджетному періоді.

Будь-які витрати здійснюються за обов`язковим погодженням з Управлінням договорної роботи та закупівель, а також на підтвердження наявності відповідних бюджетних призначень - за обов`язковим погодженням з Управлінням фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку.

В Укртрансбезпеці відсутні відповідні зареєстровані погодження зазначених двох підрозділів, згідно яких надано право закупівлі товарів безпосередньо Управлінню Укртрансбезпеки у Запорізькій області. Доказів зворотнього позивачем суду не надано.

Відтак, підстав для здійснення відшкодування витрат, про які заявляє позивач у позові, згідно доданих до позовної заяви звітів про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт згідно вимог чинного законодавства України не передбачено. Також, суд враховує, що доказів, що підтверджують понесення витрат саме позивачем не надано (зокрема виписки з особового рахунку, чеки тощо).

Інші доводи та аргументи учасників не спростовують висновків суду.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відтак, на думку суду, позивачем не підтверджено достатніми та належними доказами факту порушення його прав в межах спірних правовідносин, в той час як відповідачем доведено правомірність своїх дій з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, у суду відсутні правові підстави для задоволення адміністративного позову.

Зважаючи, що у задоволенні позову відмовлено, судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (01135, м. Київ, пр-т Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 39816845) про зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили у порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України та може бути оскаржене у порядку та строки, передбачені ст. ст. 293, 295, 296 та 297 КАС України.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 02.08.2021.

Суддя Н.В. Стрельнікова