Рішення № 98706314, 30.07.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2021 року м. Житомир справа № 240/953/21

категорія 111030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Капинос О.В.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Олевське лісове господарство" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:

-визнати дії щодо ненадання акту фактичної перевірки від 03.12.2020 за №1388/09/00991901 протиправними.

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №20810902 від 23.12.2020, відповідно до якого нараховані штрафні санкції в сумі 1000000 грн.

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №20850902 від 23.12.2020, відповідно до якого нараховані штрафні санкції в сумі 123000,420 грн.

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №20840902 відповідно до якого нараховані штрафні санкції в сумі 1020 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що дії відповідача з проведення фактичної перевірки акцизних ємкостей-резервуарів, у яких зберігаються ПММ, є протиправними, оскільки акт перевірки підприємству не було вручено. Внаслідок таких дій вважає, що є протиправними і податкові повідомлення-рішення, прийняті за наслідками перевірки. Також зазначив, що порушення на підставі яких винесено податкові повідомлення- рішення є безпідставними. Зазначає, що всі документи, які вимагалися перевіряючими було надано. Крім того, ДП "Олевське лісове господарство" не підпадає під критерії визначення поняття розпорядника акцизного складу та не зобов"язане відповідно здійснювати реєстрацію акцизного складу в СЕАРП. Доводи відповідача про порушення підприємством п.63.3 ст.63 ПК України шляхом неподання до контролюючого органу повідомлення за формою №20-ОПП щодо 121 транспортного засобу не відповідають дійсності, оскільки відповідно до звіту за формою №20-ОП на балансі лісгоспу перебуває 79 одиниць техніки.

Провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 10.03.2021.

05.03.2021 на адресу суду надійшов відзив на позов. В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що при проведені фактичної перевірки було встановлено наступні порушення: станом на 02.12.2020 підприємство не надало жодного документу, що стосується предмету фактичної перевірки, та документи які були витребувані на підставі запиту контролюючого органу від 23.11.2020, чим порушено вимоги п.85.2 ст.85 ПК України; станом на 02.12.2020 підприємством не зареєстровано у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, акцизний склад за адресою Житомирська область м.Олевськ вул. Олевської республіки 17, порушено пп.230.1.2 п.230.1 ст.230 та п.22 підрозділ 5 розділу XX Перехідних положень ПК України; суб`єктом господарювання не забезпечено подання до контролюючого органу за основним місцем обліку повідомлень про об`єкти пов`язані з оподаткуванням або через які проводиться діяльність за формою № 20 - ОПП в кількості 121 повідомлень порушено п.63.3 от.63 ПК України. За результатами проведеної перевірки ГУ ДПС у Житомирській області 23.12.2020 року винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення: № 20840902 про застосування штрафної санкції у розмірі 1020 грн., за ненадання документів що пов`язані з предметом перевірки (акт про ненадання документів № 1341/06-30-09- 02/00991901 від 02.12.2020 ); № 20850902 про застосування штрафної санкції у розмірі 123420 грн., за неподання відомостей у повідомленні про об`єкти оподаткування на 121 транспортних засобів; № 20810902 про застосування штрафної санкції у розмірі 1000 000 грн., за відсутність з вини ДП "Олевського лісового господарства" реєстрації акцизного складу у СЕАРП та СЕ - що є розпорядником акцизного складу. Отже, вважає спірні рішення правомірними, а позов безпідставним.

17.03.2021 надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вважає, доводи викладені у відзиві безпідставними та просить позов задовольнити.

Ухвалою від 06.04.2021 закінчено підготовче засідання у справі та справу призначено до судового розгляду .

18.05.2021 представник відповідача надав додаткові письмові пояснення на позов.

26.05.2021 представник позивача надав письмові пояснення на позов.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, з підстав, викладених у письмовому відзиві та додаткових поясненнях.

Усною ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 27.05.2021 суд перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Головне управління Державної податкової служби у Житомирській області 23.11.2020 проведено фактичну перевірку Державного підприємства "Олевське лісове господарство" на дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податку розрахункових операцій, наявності ліцензій, у тому числі на виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

За наслідками перевірки відповідачем складено акт фактичної перевірки від 03.12.2020 за №1388/09/00991901.

Відповідно до акту перевірки, перевіркою встановлено наступні порушення:

-п.85.2 ст.85 ПК України, що полягає у ненаданні жодного документу, що стосується предмету фактичної перевірки, що були зазначені у запиті;

-пп.230.1.2 п.230.1 ст.230 та п.22 підрозділ 5 розділу XX Перехідних положень ПК України, що полягає у не реєстрації станом на 02.12.2020 у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, акцизний склад за адресою Житомирська область м.Олевськ вул. Олевської республіки 17;

-п.63.3 от.63 ПК України, що полягає у неподанні до контролюючого органу за основним місцем обліку повідомлень про об`єкти пов`язані з оподаткуванням або через які проводиться діяльність за формою № 20 - ОПП на 121 транспортний засіб.

На підставі акту перевірки відповідачем 23.12.2020 прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 20840902 про застосування штрафної санкції у розмірі 1020 грн., за ненадання документів що пов`язані з предметом перевірки ;

-№ 20850902 про застосування штрафної санкції у розмірі 123420 грн., за неподання відомостей у повідомленні про об`єкти оподаткування на 121 транспортних засобів;

-№ 20810902 про застосування штрафної санкції у розмірі 1000 000 грн., за відсутність з вини ДП "Олевського лісового господарства" реєстрації акцизного складу у СЕАРП та СЕ - що є розпорядником акцизного складу.

Вважаючи такі рішення протиправними, позивач звернувся до суду.

Перевіряючи дії відповідача та спірні рішення на відповідність вимогам ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправними дій щодо ненадання акту фактичної перевірки від 03.12.2020 за № 1388/09/00991901 .

Позовні вимоги у цій частині позивач обґрунтовує тим, що за наслідками перевірки відповідачем не вручено позивачу акт перевірки.

В той же час, відповідач зазначає, що представник підприємства відмовився від отримання примірника акта перевірки, тому такий було направлено 03.12.2020 поштою та вручено 08.12.2020.

Суд такі доводи відповідача оцінює критично, з огляду на таке.

Відповідно до п. 75.1. ст. 75 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених Податковим Кодексом України, а фактичні перевірки - Податковим Кодексом України та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

У п.86.5 ст. 86 ПК України визначено, що акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).

Один примірник акта або довідки про результати перевірки не пізніше наступного робочого дня після його складення реєструється в журналі реєстрації актів контролюючого органу і не пізніше наступного дня після його реєстрації вручається або надсилається платнику податків, його законному представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції.

У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта (довідки) перевірки чи неможливості його вручення платнику податків або його законним представникам чи особі, яка здійснювала розрахункові операції з будь-яких причин, такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У зазначених в цьому абзаці випадках контролюючим органом складається відповідний акт або робиться позначка в акті або довідці про результати перевірки.

На підтвердження вручення позивачу копії акту перевірки відповідач надав супровідний лист від 03.12.2020 про направлення акту про результати перевірки, у зв"язку з неможливістю його вручення та копію рекомендованого повідомлення.

Відповідно до п. 42.2 ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Відповідно до п. 105 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березні 2009 року №270. Одержання реєстрованого поштового відправлення, грошових коштів за поштовим переказом здійснюється за умови пред"явлення документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, визначених законодавством. У разі отримання рекомендованого поштового відправлення одержувач власноруч зазначає прізвище та ставить свій підпис в книзі (на окремому аркуші) встановленого зразка. У разі отримання інших реєстрованих поштових відправлень, поштових переказів одержувач заповнює відповідний бланк повідомлення: зазначає найменування, серію та номер пред`явленого документа, дату одержання та ставить свій підпис.

З долученої відповідачем до матеріалів справи копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що в графі "розписка в одержані" міститься підпис з датою отримання 08.12.2020 та зазначено, що отримано особисто.

Разом з тим, прізвище особи, яка отримала вказане відправлення не зазначено, що позбавляє суд можливості встановити особу, якій вручено це поштове відправлення.

Крім того, представником позивача до матеріалів справи надано копію журналу вхідної кореспонденції за 2020 рік, який не містить за 08.12.2020 запису про отримання конверта з відправленням.

Відтак, із зазначеного слідує, що підтвердження про вручення позивачу копію акту перевірки в матеріалах справи відсутнє.

При цьому, суд звертає увагу, що відмова від отримання копії акту відповідачем ніде не зафіксована, тому доводи відповідача з даного приводу суд не бере до уваги.

Крім того, суд звертає увагу, що допитаний в ході розгляду справи свідок ОСОБА_1 , що є юрисконсультом підприємства пояснив, що акт перевірки йому, як юрисконсульту не вручали.

Таким чином, суд дійшов висновку, що долучена до матеріалів справи копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення не є доказом вручення позивачу акту перевірку, з огляду на що, суд визнає протиправними дії Головного управління ДПС у Житомирській області щодо ненадання акту фактичної перевірки від 03.12.2020 за № 1388/09/00991901.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 20840902 від 23.12.2020.

Як судом встановлено, вказаним рішенням застосовано до позивача штрафні санкції у розмірі 1020 грн., за ненадання документів що пов`язані з предметом перевірки.

Оцінюючи правомірність таких висновків контролюючого органу, суд виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 23.11.2020 посадовою особою відповідача представнику позивача (бухгалтеру) було вручено запит про надання документів (ліцензії, договорів на придбання пального, змінних звітів, видаткових та ТТН, наказів, відомість про проведення інвентаризації пального, документи, що фіксують залишки пального, документи на резервуари, оборотно-сальдову відомість, список власної техніки, список орендованої техніки). (а.с.15)

У зв`язку з ненаданням документів на вказаний запит, чим порушено пункт 85.2 статті 85 ПК України, в останній день проведення перевірки представником відповідача було складено акт про ненадання документів від 02.12.2020 №1341/06- 30-09-02/00901901. (а.с.107)

Пунктом 85.2 ст. 85 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язується надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно з п. 85.4 ст.85 ПК України, при проведенні перевірок посадові особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені коші первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути, засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Крім того, п. 85.8 ст. 85 ПК України встановлено, що посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Відповідно до п. 85.6 ст. 85 ПК України, у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати.

Зазначений акт підписується посадовою (службовою.) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Отже, лише у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт, який підписується і посадовою особою і платником податків. При цьому, у разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Відповідно до п.121.1 ст.121 Кодексу незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.

В судовому засіданні були заслухані пояснення свідків: головного бухгалтера ОСОБА_2 , завідуючого складом ОСОБА_3 , головного механіка - ОСОБА_5., юрисконсульта ОСОБА_1, які зазначили про те, що на запит перевіряючих були надані всі необхідні первинні документи, які підлягали перевірці. Будь-яких зауважень при перевірці стосовно ненадання документів від осіб, що здійснювали перевірку не надходило.

Крім того, суд відмічає, що у матеріалах справи містяться документи, які вимагалися при перевірці.

Із зазначеного можна зробити висновок, що вказані документи були наявні при перевірці та надані посадовим особам контролюючого органу.

Докази того, що такі документи перевіряючим не надавалися або представники позивача відмовилися їх надати, матеріали справи не містять.

Також, суд зазначає, що наданий відповідачем акт не свідчить про те, що позивач відмовився надавати витребувані документи, оскільки в порушення вимог п.85.6 ст.85 ПК України, акт не містить підпису платника податків (представника), який відмовився надавати документи.

Доводи відповідача, що позивачем не надано витягу з Фонду Держмайна України є безпідставними, оскільки ДП "Олевське лісове господарство" не підпорядковується Фонду держмайна України, а входить до сфери управління Житомирського обласного управління лісового та мисливського господарства і відповідно до Державного агентства лісових ресурсів України.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідачем, як суб"єктом владних повноважень не виконано свого обов"язку відповідно до ст.77 КАСУ та доведено суду факт ненадання позивачем при перевірці витребуваних документів та з огляду на наявність таких у матеріалах справи.

Таким чином, суд дійшов висновку, що зафіксоване перевіркою порушення позивачем вимог п.85.6 ст.85 ПК України в ході розгляду справи не знайшло свого підтвердження, відтак, податкове повідомлення-рішення № 20840902 від 23.12.2020, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 1020 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 20850902 від 23.12.2020.

Вказаним рішенням до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 123420 грн. за порушення п.63.3 ст.63 ПК України.

Порушення полягає у незабезпеченні подання до контролюючого органу за основним місцем обліку повідомлень про об`єкти пов`язані з оподаткуванням або через які проводиться діяльність за формою № 20 - ОПП в кількості 121.

У акті перевірки зазначено, що фактичною перевіркою встановлено, що ДП "Олевське лісове господарство" у своїй господарській діяльності використовує 112 одиниць транспортних засобів і причепів до них та 9 ємностей (резервуарів) для навантаження-розвантаження та зберігання пального.

Як вказує представник відповідача, зазначені обставини встановлені на підставі довідки про наявність автомобілів, тракторів станом на 01.11.2020 та оборотно-сальдової відомості по рахунку 10 за вересень 2020 "Основні засоби в групі Автоколона".

В той же час, представник позивача вказує на те, що транспортні засоби у підприємства у кількості 121 відсутні. Повідомлення за формою №20-ОП подано в кількості 81.

Суд погоджується з доводами позивача, та водночас не погоджується з висновками контролюючого органу, з огляду на таке.

Відповідно до п.63.3 ст.63 Податкового кодексу України з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом цього Кодексу.

Платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.

Заява про взяття на облік платника податків за неосновним місцем обліку подається у відповідний контролюючий орган протягом 10 робочих днів після створення відокремленого підрозділу, реєстрації рухомого чи нерухомого майна чи відкриття об`єкта чи підрозділу, через які провадиться діяльність або які підлягають оподаткуванню.

Об`єкти оподаткування та об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, або через які провадиться діяльність, - це майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів.

Повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою №20-ОПП (додаток 10 до "Порядку обліку платників податків і зборів", який затверджено наказом Мінфіну від 09.12.2011 р. №1588) подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.

Платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з розділом VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 22.04.2014 №462), шляхом подання повідомлення за ф. №20-ОПП.

Відповідно до Порядку повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою 20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків. Об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом ПКУ. Об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом ПКУ.

Відповідальність за порушення встановленого порядку взяття на облік (реєстрації) у контролюючих органах визначена п.117.1 ст.117 ПК України та передбачає, що неподання у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим Кодексом, -

тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 170 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, - 1020 гривень.

Відповідач вказує, що на підставі довідки від 01.11.2020 та оборотно-сальдової відомості встановлено використання підприємством 121 транспортного засобу, у зв"язку з чим, на кожний засіб необхідно було надати окреме повідомлення за формою №20-ОПП.

Разом з тим, згідно довідки виданої підприємством від 01.11.2020 на балансі лісгоспу перебуває 81 транспортний засіб. Стільки ж зазначено і у оборотно-сальдовій відомості по рахунку 10 за вересень 2020 року.

Отже, доводи відповідача про наявність 121 одиниці транспортного засобу не відповідають дійсності.

Крім того, суд звертає увагу, що вказана техніка наявна та оподаткована у звіті за формою №20 - ОПП, що відповідачем не заперечується.

З огляду на те, що факт порушення позивачем п.63.3 ст.63 ПК України не знайшов підтвердження в ході розгляду справи, суд дійшов, що податкове повідомлення-рішення №20850902 від 23.12.2020, яким до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 123000,420 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення №20810902 від 23.12.2020.

Вказаним рішенням до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 1000000 грн. за порушення позивачем пп.230.1.2 п.230.1 ст.230 та п.22 підрозділ 5 розділу XX Перехідних положень ПК України.

Відповідно до акту перевірки, порушення позивачем вимог пп.230.1.2 п.230.1 ст.230 та п.22 підрозділ 5 розділу XX Перехідних положень ПК України полягає у не реєстрації станом на 02.12.2020 у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, акцизний склад за адресою Житомирська область м.Олевськ вул.Олевської республіки 17.

Як вказано у акті перевірки, перевіряючими встановлено, що у власності ДП "Олевське лісове господарство" знаходиться територія, за адресою: Житомирська область, м. Олевськ, вул. Олевської Республіки, буд. 17, на якій знаходилися ємності (резервуари) для навантаження-розвантаження та зберігання пального, місткість яких перевищує 200 метрів кубічних. Оскільки загальна місткість розташованих ємностей для навантаженим- розвантажені їм та зберігання пального перевищує 200 куб.м та складає 240,0 куб.м це свідчить про те, що з 1 липня 2019 року ДП "Олевське лісове господарство" відповідало визначенню платника акцизного податку та зобов`язане було до 1 липня 2019 року зареєструватися платником акцизного податку та зареєструвати у СЕАРП та СЕ усі акцизні склади, розпорядниками яких такий платник податку буде станом на 1 липня 2019 року.

У зв`язку з перевищенням загальної місткості розташованих ємностей, на території підприємства, що використовуються, для навантаження-розвантаження та зберігання пального ДП "Олевське лісове господарство" підпадає під вимоги пп. 14.1.6, п. 14.1, ст. 14 Податкового кодексу України, тобто територія на якій знаходяться ємності є акцизним складом, а суб`єкт господарювання вважається розпорядником акцизного складу відповідно до пп. 14.1.224 п. 14.1 ст. 14 ПК України.

На підставі зазначеного, перевіряючі дійшли висновку про порушення позивачем вимог пп.230.1.2 п.230.1 ст.230 та п.22 підрозділ 5 розділу XX Перехідних положень ПК України.

Суд не погоджується з такими висновками контролюючого органу, з огляду на таке.

Відповідно до п.14.1.212 Податкового кодексу України (у редакції з 01.07.2019) реалізацією пального вважаються будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального або спирту етилового з переходом права власності на таке пальне або спирт етиловий чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного:

- до акцизного складу;

- до акцизного складу пересувного;

- для власного споживання чи промислової переробки;

- будь-яким іншим особам.

Не вважаються реалізацією пального операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України:

- у споживчій тарі ємністю до 5 л (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками;

- при використанні пального, з якого сплачено акцизний податок, виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки суб`єктами господарювання, які не є розпорядниками акцизного складу.

Відповідно до пп.14.1.6 ст.14 Податкового кодексу України (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) акцизний склад - це:

а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів;

б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом:

а) приміщення відокремлених підрозділів розпорядника акцизного складу, які використовуються ним виключно для пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі маркованих марками акцизного податку горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу, а також для здійснення оптової та/або роздрібної торгівлі відповідно до отриманої розпорядником акцизного складу ліцензії;

б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб`єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або технічному обладнанні, пристрої.

Таким чином, при визначенні приміщення та/або території акцизним складом, необхідно враховувати наступні критерії: загальну місткість розташованих ємностей для навантаження/розвантаження та зберігання пального (більше 200 м3); обсяги отриманого протягом календарного року пального (крім придбання пального через паливорозподільчі колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним) (більше 1000 м3); напрями його використання .

У разі наявності зазначених критеріїв, у платника виникає обов`язок щодо реєстрації відповідних приміщень та/або території акцизним складом.

Відповідно до п.22 підрозділу 5 розділу ХХ Суб`єкти господарювання, що відповідатимуть визначенню платників податку з 1 липня 2019 р., зобов`язані до 1 липня 2019 р. зареєструватися платниками податку та зареєструвати в системі електронного адміністрування реалізації пального всі акцизні склади, розпорядниками яких такі платники податку будуть станом на 1 липня 2019 р.

Суб`єкти господарювання, які відповідатимуть визначенню платників податку з 1 липня 2019 року, зобов`язані до 1 липня 2019 року зареєструватися платниками податку та зареєструвати в системі електронного адміністрування реалізації пального усі акцизні склади, розпорядниками яких такі платники податку будуть станом на 1 липня 2019 року.

За умовами абз. 1 пп. 230.1.2 ПКУ, платники податку - розпорядники акцизних складів зобов`язані зареєструвати:

усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі;

усі акцизні склади - в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Таким чином, суб`єктом реєстрації акцизного складу з обігу пального може бути лише розпорядник акцизного складу, яким відповідно до пп. 14.1.224 ПКУ є суб`єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу.

Встановлено, що Державне підприємство "Олевське лісове господарство" має у власності приміщення за адресою: м.Олевськ, вул.Олевської Республіки,17.

Стверджуючи про те, що зазначена територія підпадає під ознаки акцизного складу, відповідач посилається на те, що перевіркою встановлено використання для зберігання пального двох ємностей (резервуарів) РГС - 25, що не зазначені в оборотно-сальдових відомостях по рах 10 за вересень 2020 . Тому, згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 10 за вересень 2020 встановлено, що на балансі підприємства обліковується 4 ємності (резервуари) по 10 м3, 1 ємність (резервуари) 30 м3 та 2 ємності (резервуари) по 60 м3.

Допитаний в судовому засіданні допитаний як свідок ревізор ОСОБА_4 зазначив, що пальне при перевірці зберігалося у резервуарах, на які були відсутні документи Держпраці, а документи на списання не надавалися.

Разом з тим, як пояснив в судовому засіданні представник позивача всіх ємностей, що знаходяться на території лісгоспу 12, 4 з яких списані у 2016 році, дві використані для облаштування вигрібних ям та 4 ємності знаходяться у несправному стані.

На підтвердження вказаних доводів у матеріалах справи міститься довідка про використанні ємностей.

Відповідно до довідки підприємства від 18.01.2021 №51 на території лісгоспу знаходяться ємності в кількості 12 штук. Для власного зберігання при потребі можуть бути використані 1 ємності по 25 м3: інв.№041908, ємність 25 м3 - позабаланс, які зазначені в заяві для отримання ліцензії. Чотири ємності списані в 2016 році. Для подальшої експлуатації непридатні та не використовуються. Дві ємності використані для облаштування вигрібних ям: інв.№041911, інв.№041912. Інші 4 ємності не використовуються та не під"єднані до паливо-роздавальної мережі, так як знаходяться в технічно несправному стані: ємність 60 м3 інв.№041906, ємність 60 м3 інв.№041907, ємність 5 м.3 інв.№041909, ємність 5м3 інв.№04190.

Відповідно до статті 1 Статуту Державного підприємства "Олевське лісове господарство" затвердженого наказом Державного агентства лісових ресурсів України Державне підприємство "Олевське лісове господарство" входить до сфери управління Житомирського обласного управління лісового та мисливського господарства .

Списання основних засобів, які перебувають на балансі держаного підприємства регулюється Порядком списання об`єктів державної власності затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11,2007 № 1313 "Про затвердження Порядку списання об`єктів державної власності".

Відповідно до п. 4 Порядку списанню підлягає майно, що не може бути в установленому порядку відчужене, безоплатно передане державним підприємствам, установам чи організаціям та щодо якого не можуть бути застосовані інші способи управління (або їх застосування може бути економічно недоцільне), у разі, коли таке майно: 1) морально застаріле чи фізично зношене, непридатне для подальшого використання суб`єктом господарювання та відновлення якого є економічно недоцільним (у тому числі у зв`язку з будівництвом, реконструкцією та технічним переоснащенням); 2) пошкоджене внаслідок аварії чи стихійного лиха (за умови, що відновлення його є економічно недоцільним); 3) виявлене в результаті інвентаризації як нестача.

Пункт 5 Порядку регулює прийняття рішення но списанню майна, так зокрема згідно абз. 5 п. 5 передбачено, що списання повністю амортизованих основних фондів (засобів), крім нерухомого майна, об`єктів незавершеного будівництва (незавершених капітальних інвестицій у необоротні матеріальні активи), інших необоротних матеріальних активів суб`єкта господарювання, первісна (переоцінена) вартість яких становить менш як 50 тис. гривень, здійснюється за рішенням керівника такого суб`єкта відповідно до цього Порядку (за винятком підприємств, щодо яких прийнято рішення про приватизацію).

Так, якщо проаналізувати Порядок то на підприємстві створюється спеціальна комісія зі списання майна.

Згідно п. 9 Порядку для встановлення факту непридатності майна і неможливості та/або неефективності проведення його відновного ремонту чи неможливості його використання іншим чином, а також для оформлення документів на списання майна утворюється комісія із списання майна (далі - комісія), головою якої є заступник керівника суб`єкта господарювання, а членами - головний бухгалтер або його заступник, працівники інженерних, технічних, технологічних, будівельних, обліково-економічних та інших служб суб`єкта господарювання, а також залучені за вимогою суб`єкта управління його представники та інші фахівці.

Склад комісії затверджується розпорядчим актом за підписом керівника суб`єкта господарювання.

Згідно п. 14 Порядку за результатами роботи складається протокол засідання комісії, до якого додаються: 1) акт інвентаризації майна, що пропонується до списання; 2) акти технічного стану майна, що пропонується до списання (не додаються у разі списання майна, виявленого в результаті інвентаризації як нестача); 3) акти на списання майна; 4) інші документи (копія акта про аварію, висновки відповідних інспекцій, державних органів тощо (за наявності).

Протокол засідання комісії, акт інвентаризації, акти на списання майна та технічного стану затверджується керівником суб`єкта господарювання.

Так, з метою затвердження результатів списання керівником ДП "Олевське лісове господарство" було прийнято відповідний наказ № 55 від 12.03.2016 "Про списання основних засобів".

На підставі відповідного наказу та матеріалів інвентаризації (актів, протоколу) бухгалтером було відображенні результати списання у балансі за 2016 рік, код рядка 1012, а також в додатку до балансу рахунок 10 машини та обладнання вибуло, всього - 45.

Крім того, на підприємстві ведеться Книга обліку основних засобів в якій також робиться відмітка про списання основних засобів, зокрема вбачається, що у березні 2016 було списано наступні об`єкти: 1. Дата - 1965, Інвентарний номер - 01111, цистерна наземна; 2. Дата - 1965, Інвентарний номер - 01111, цистерна наземна; 3. Дата - 1969, Інвентарний номер - 0220, цистерна наземна; 4. Дата - 1992, Інвентарний номер - 4580, ємність цистерн. По вказаних об"єктах є інвентарні картки.

Також, позивачем до матеріалів справи було надано акт від 03.11.2020, складений інвентаризаційною комісією про те, що в автоколоні лісгоспу на території колишнього АЗС знаходяться списані ємності в кількості 4 шт., які не використовуються у зв"язку з тим, що непридатні до подальшої експлуатації і списані з балансу в 2016 на підставі наказу №55 від 12.03.2016. Порізку і утилізацію ємностей не проведено у зв"язку з наявністю в них залишків, які містять легкозаймисті речовини (осад із вмістом ПММ). (а.с.25)

В судовому засіданні були заслухані пояснення свідків: головного бухгалтера ОСОБА_2 , головного механіка - ОСОБА_5 .

Свідок ОСОБА_2 пояснила, що в наявності було 12 ємностей, 4 списали (без дозволу лісового агентства), залишилося 8 ємностей, з яких 1 поза балансом, 7 на балансі. Вказала, що списання відображене в журналі і потім в балансі.

Допитаний свідок ОСОБА_5 , пояснив, що на підприємстві є дві ємності, інші знаходяться на території, але не придатні до використання. Вони списані у 2016 році інвентаризаційною комісією. Перевіряючі ємності не оглядали. Разом з тим, зазначені ємності не можуть бути використані за призначенням, оскільки вони несправні та містять залишки паливно-мастильних матеріалів, для яких необхідна спеціальна утилізація. Для того, щоб утилізувати залишки необхідно укласти договір з відповідним підприємством, однак, у зв"язку з відсутністю коштів, цього не зроблено.

Тобто, із викладеного слідує, що загальна кількість резервуарів, які підприємство використовує у своїй господарській діяльності становить 2 резервуари, а не всі, як вказує відповідач, тобто менше ніж 200 м3. При цьому, суд відмічає, що на вказані ємності позивач отримав ліцензію на право зберігання пального від 13.03.2020 реєстраційний номер 06170414202000500, загальна місткість резервуарів у літрах - 50000 літрів.

Відповідач при перевірці протиправно не врахував, що частина ємностей списана, а інша частина не використовується та не приєднання до паливно-роздавальної мережі.

Щодо посилань представника відповідача на відсутність повноважень підприємства на списання ємностей за відсутності дозволу Фонду Держмайна.

Як вже зазначалося відповідно до статті 1 Статуту Державного підприємства "Олевське лісове господарство" затвердженого наказом Державного агентства лісових ресурсів України Державне підприємство "Олевське лісове господарство", засноване на державній власності відповідно до наказу Міністерства лісового господарства Української PCP від 31.10. 1991 № 133 "Про організаційну структуру управління лісовим господарством України" і входить до сфери управління Житомирського обласного управління лісового та мисливського господарства .

Цей Статут визначає правовий статус, порядок діяльності та припинення Підприємства.

Підприємство здійснює свою діяльність на комерційній основі відповідно до чинного законодавства України та цього Статуту, який затверджується Органом управління майном .

Таким чином, ДП "Олевське лісове господарство" не підпорядковується Фонду держмайна України, а входить до сфери управління Житомирського обласного управління лісового та мисливського господарства і відповідно до Державного агентства лісових ресурсів України, а тому твердження відповідача, що списання основних засобів можливе виключно з дозволу Фонду Держмайна України не відповідають дійсності.

Також, при розгляді справи суд враховує, що відповідно до довідки підприємства від 19.01.2021 №307 ДП "Олевське лісове господарство" не є платником акцизного податку. (а.с.34)

Крім того, згідно довідки підприємства про використання ПММ за 2020 рік, ДП "Олевський лісгосп" у 2020 році використало 13,5 т пального: бензину моторного, дизельного палива 131,9 т, яке отримано на підставі договору купівлі-продажу нафтопродуктів, укладеного з ПП "Укрпалетсистем" від 07.05.2020.

Підсумовуючи викладене оскільки відсутнє перевищення межі загального обсягу зберігання в 200 кубічних метрів та обсяги отриманого пального за календарний рік не перевищують 1000 кубічних метрів та пальне використовувалось виключно для власних потреб, територія підприємства, на якій розташовані ємності для навантаження-розвантаження та зберігання пального не є акцизним складом, а суб`єкт господарювання не вважається розпорядником акцизного складу відповідно до пп. 14.1.224 п.14.1. ст.14 ПКУ.

Таким чином, суд вважає, що встановлені перевіркою порушення позивачем пп.230.1.2 п.230.1 ст.230 та п.22 підрозділ 5 розділу XX Перехідних положень ПК України, що полягає у не реєстрації станом на 02.12.2020 у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, акцизний склад за адресою Житомирська область м.Олевськ вул. Олевської республіки 17 не знайшли підтвердження вході розгляду справи, відтак безпідставні.

З огляду на т, що відповідачем, як суб"єктом владних повноважень в ході розгляду справи не доведено правомірність висновків, викладених у акті перевірки, суд дійшов висновку, що податкове повідомленні-рішення № 20810902 про застосування штрафної санкції у розмірі 1000 000 грн., є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд не бере до уваги доводи позивача про те, що перевірка проводилася не у відповідності до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", оскільки відповідно до ст.2 зазначеного закону, його дія не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення, зокрема, податкового контролю.

Щодо посилання представника позивача на те, що перевірку проведено з порушенням.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

В статті 75 ПК України визначені види перевірок.

Так, пунктами 80.1, 80.2 статті 80 ПК України визначено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з підстав.

Фактична перевірка Державного підприємства "Олевське лісове господарство" на дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податку розрахункових операцій, наявності ліцензій, у тому числі на виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) призначена на підставі наказу від 06.11.2020 №1720.

Зазначений наказ є чинним, не оскаржувався позивачем, відтак доводи позивача що перевірка незаконна суд відхиляє, як безпідставні. Крім того, до перевірки посадові особи відповідача були допущені, будь-які зауваження з даного приводу у позивача були відсутні. Наказ про призначення перевірки не є предметом розгляду.

Суд звертає увагу, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач в ході розгляду справи жодним чином не спростував доводи позивача, викладені в адміністративному позові та не довів правомірності оскаржених рішень.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що прийняття спірних рішень не відповідає положенням Податкового кодексу України, що є підставою для їх скасування.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачені позивачем судові витрати слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 242-246,295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позов Державного підприємства "Олевське лісове господарство" (вул.Пушкіна,18, м.Олевськ, Житомирська область, 11002, код ЄДРПОУ 00991901) до Головного управління ДПС у Житомирській області (вул.Ю.Тютюнника,7, м.Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 43142501) задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Житомирській області щодо ненадання Державному підприємству "Олевське лісове господарство" акту фактичної перевірки від 03.12.2020 за № 1388/09/00991901.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №20810902 від 23.12.2020, прийняте Головним управлінням ДПС у Житомирській області.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №20850902 від 23.12.2020, прийняте Головним управлінням ДПС у Житомирській області.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №20840902 від 23.12.2020 прийняте Головним управлінням ДПС у Житомирській області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області (вул.Ю.Тютюнника,7, м.Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 43142501) на користь Державного підприємства "Олевське лісове господарство" (вул.Пушкіна,18, м.Олевськ, Житомирська область, 11002, код ЄДРПОУ 00991901) судовий збір у розмірі 21810 грн. (двадцять одна тисяча вісімсот десять гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Капинос